Сергій Денисюк, Михайло Сопель, Костянтин Ущаповський
*Продовження. Початок в ЕнергоБізнесі №12 (1421) 24-31.03.2026.
АНАЛІЗ СИСТЕМНИХ АВАРІЙ В УКРАЇНІ
Ключові системні аварії, які можна розглядати як блекаути (загальнонаціональні та регіональні):
23 листопада 2022 року стався перший в історії України системний блекаут. Після масованого обстрілу енергосистема «розпалася» на ізольовані «енергоострови», а всі атомні електростанції були одночасно відключені від мережі. Світла не було по всій країні від 24 годин до кількох діб. Протягом усієї зими (грудень 2022 р. – лютий 2023 р.) діяли жорсткі графіки відключень через постійні удари по підстанціях.
Весна–літо 2024: відключення відновилися у травні 2024 року. Причиною стали цілеспрямовані удари по ТЕС та ГЕС навесні. Липень 2024 року став одним із найважчих періодів через аномальну спеку, яка збільшила споживання, та виведення в ремонт блоків АЕС.
Осінь–зима 2025/2026: наприкінці 2025 року посилились атаки російського агресора на енергетичну інфраструктуру, знову запроваджувалися графіки погодинних відключень.
31 січня 2026 року зафіксовано масштабну системну аварію (каскадний збій), що призвела до раптового знеструмлення Києва та багатьох областей.
Більш детально проаналізуємо блекаути 2022 та 2026 років.
Блекаут 23 листопада 2022 року: «розрив синхронізації». Це була найскладніша подія з точки зору динаміки зміни частотив електромережі. Через масові влучання в підстанції та мережі 750 кВ відбулося миттєве відключення всіх АЕС (спрацював захист реакторів через втрату мережі). 23 листопада 2022 року Україна вперше пережила блекаут, який відбувся в нашій енергосистемі внаслідок обстрілів агресора починаючи з 14:30.
Наслідком російського удару, через різке падіння частоти, відбулося аварійне автоматичне відключення всіх енергоблоків на чотирьох українських АЕС (Рівненській, Південноукраїнській, Хмельницькій та Чорнобильській, яка споживала енергію для власних потреб), вперше в історії атомної енергетики в Україні.
Після ракетного удару 23 листопада 2022 року ОЕС України розпалася на три ізольовані частини («енергоострови»), які через пошкодження магістральних ліній 750 кВ не могли передавати електроенергію один одному:
1. Південно-західний острів – охоплював частину західних та південних областей, де генерація підтримувалася переважно за рахунок АЕС, що встояли в мережі, та ГЕС.
2. Північно-східний острів – включав центральні, північні та східні регіони. Ця частина була найбільш дефіцитною через значні пошкодження підстанцій навколо Києва та Харкова.
3. Окремий кластер на Заході – невелика частина мережі, яка короткочасно зберігала зв'язок з європейською системою ENTSO-E, але була вимушено від'єднана автоматикою для запобігання поширенню аварії на країни ЄС.
Ключовою проблемою було те, що АЕС опинилися в різних «островах» без можливості видавати потужність у спільну мережу, що й призвело до тривалої відсутності світла в більшості регіонів. Синхронізацію «островів» та відновлення цілісності енергосистеми енергетикам вдалося завершити приблизно за 14 год., вже під ранок 24 листопада усі критичні об'єкти були заживлені, хоча повне заживлення споживачів у багатьох регіонах тривало кілька діб.
Основні технічні етапи процесу ресинхронізації енергосистеми, які виконали диспетчери НЕК «Укренерго»:
1) подача напруги на АЕС («Острів 0»): атомні блоки не можуть запуститися без зовнішнього живлення. Спочатку енергетики використовували дизель-генератори або малі ГЕС, щоб подати струм на власні потреби АЕС, що дозволило почати підйом потужності реакторів;
2) вирівнювання частоти: це найкритичніший момент, щоб з’єднати два «острови», частота струму в них має бути ідентичною (рівно 50 Гц). Якщо з’єднати частини з різною частотою, станеться потужний електродинамічний удар, який спалить трансформатори. Диспетчери вручну балансували попит і споживання в кожному сегменті, щоб «підігнати» показники;
3) синхронізація фаз: за допомогою спеціальних приладів – синхроноскопів – ловлять момент, коли синусоїди напруги в обох мережах повністю збігаються. Саме в цей мікроскопічний проміжок часу замикають вимикач на магістральній лінії;
4) збільшення навантаження: після з’єднання «островів» систему поступово навантажують, підключаючи нових споживачів (обленерго), але дуже обережно, щоб не спровокувати новий обвал частоти.
23 листопада ситуація ускладнювалася тим, що зв'язок із ENTSO-E було втрачено, тому українські диспетчери не могли «спертися» на стабільну частоту Європи й мали створювати цей еталон самостійно всередині країни.
Отже, відновлення цілісності енергосистеми після удару 23 листопада 2022 року відбувалося у кілька критичних етапів. Основне завдання полягало у поступовому об'єднанні ізольованих «островів» через спільну синхронізацію з АЕС.
Орієнтовна хронологія та ключові мітки того дня:
– 14:30 – 15:00 – момент масованого удару. Через різке падіння частоти ОЕС України розпадається на три частини. Всі діючі АЕС (Рівненська, Хмельницька, Південноукраїнська) автоматично відключилися від мережі;
– 18:00 – 19:00 – початок операції «Black Start». Диспетчери почали подавати першу напругу на власні потреби АЕС від дизель-генераторів та малих ГЕС, що було необхідно для запуску систем охолодження та підготовки реакторів до розвороту;
– 21:00 – 22:00 – початок заживлення критичної інфраструктури. Перші об'єкти (водоканали, лікарні) у західних та центральних областях почали отримувати живлення від сусідніх «живих» ліній та локальної генерації;
– 01:00 – 03:00 (24 листопада) – синхронізація перших енергоблоків. Атомні блоки почали набирати потужність. У цей час відбулося перше об’єднання двох найбільших островів (Західного та Центрального) через магістральні лінії, що вціліли;
– 04:00 – 07:00 (24 листопада) – об'єднання всієї мережі. Більшість регіонів отримали напругу в електромережі, хоча й з жорсткими обмеженнями. Диспетчери змогли синхронізувати всі три частини в єдину ОЕС;
– до 10:00 (24 листопада) – відновлення зв'язку з європейською мережею ENTSO-E, що дозволило остаточно стабілізувати частоту в українській системі.
Попри те, що систему об'єднали за 14–16 год., більшість побутових споживачів побачили світло лише через 24–48 год., оскільки енергоблоки АЕС набирають потужність дуже повільно – по 5–10% за годину.
Системна аварія 31 січня 2026 року ОЕС України. Ця системна аварія в енергосистемі, що призвела до роз'єднання енергосистем України, Румунії та Молдови, відбулася 31 січня 2026 року о 10:42. ОЕС України фактично розділилася на дві основні частини та одну зону впливу з подальшим каскадним відключенням споживачів у конкретних регіонах. Двома частинами та однією зоною впливу під час інциденту були:
– Західний енергорайон (синхронний з ENTSO-E): через розрив зв'язків із центром, західні області та частина генерації (зокрема Рівненська та Хмельницька АЕС) короткочасно опинилися у складі європейської енергосистеми окремо від решти України;
– Центрально-Південний острів (відокремлений від ЄС): ця частина системи тимчасово втратила синхронізацію з Continental Europe через відключення лінії 400 кВ (Румунія – Молдова) та внутрішньої лінії 750 кВ;
– острів Молдова – Одеса: через аварію на транзитних лініях Молдова та Одеська область зазнали різкого падіння напруги, що призвело до масових відключень у Кишиніві та Одесі.
Вранці 31 січня 2026 р. о 10:42 за київським часом сталися дві аварії на високовольтних лініях. За попередніми оцінками Міненерго, це сталось через обмерзання ліній та обладнання, відбулося технологічне порушення (технічною несправністю на лініях, наслідками попередніх обстрілів та значним дефіцитом потужності). Президент Володимир Зеленський у вечірньому зверненні 31 січня підтвердив, що причиною були саме технологічні аварії на лініях та обладнанні, спричинені негодою (зледенінням).
Відбулося одночасне вимкнення магістральної лінії 750 кВ, що з’єднує західну та центральну частини України (проходить через вузол ПС «Вінницька» 750 кВ), та транскордонної лінії 400 кВ Ісакча – Вулканешти – МДРЕС. Цей подвійний збій викликав «каскадний ефект»: автоматика відключила частину споживачів, а блоки АЕС були вимушено розвантажені для збереження цілісності системи. Міністерство цифрової трансформації офіційно спростувало версію про кібератаку. Міністерство енергетики Республіки Молдова підтвердило прямий зв’язок між інцидентом та проблемами в енергомережі України, де повідомлялося про серйозні збої в системі передачі та генерації.
Через зниження частоти в мережі спрацювала автоматика, що призвело до розвантаження енергоблоків на Рівненській та Південноукраїнській АЕС. На Хмельницькій АЕС спрацювала система захисту. Так, розвантаження енергоблоків Рівненської АЕС 31 січня 2026 року відбулося через спрацювання систем автоматичного захисту у відповідь на критичне порушення балансу в енергосистемі. Причинами розвантаження постали мережеві обмеження: через пошкодження підстанцій та ліній система фізично не могла прийняти та передати весь обсяг електроенергії, що вироблявся АЕС, тому генерацію довелось примусово обмежити.
Першопричина (український сегмент): збій стався о 10:42 через вихід з ладу магістральної лінії 750 кВ, яка з'єднує західні та центральні регіони України. Ця лінія проходить, зокрема, через ПС «Вінницька» 750 кВ (одну з найпотужніших підстанцій у Європі), яка є ключовим вузлом для перетоків потужності між ЗАЕС, ХАЕС та центром країни. Вона є однією з ключових ліній 750 кВ, що з’єднує енерговузли Західної та Центральної України: Західноукраїнська – Вінницька – Київська: транзитний коридор, який забезпечує передачу потужності від західних генеруючих об'єктів до центру країни, що й спричинило каскадне відключення та розвантаження енергоблоків АЕС. Це спричинило миттєвий перепад напруги, що спровокував автоматичне відключення транскордонної лінії 400 кВ Ісакча – Вулканешти – МДРЕС. Таке відключення стало наслідком, а не причиною, саме воно призвело до блекауту в Молдові.
Зазначимо, що лінія 400 кВ Ісакча – Вулканешти – МДРЕС є стратегічно важливою, оскільки через неї здійснюється імпорт електроенергії з Румунії до Молдови та південних регіонів України.
Відбулися масові відключення у Києві, центрі, на півночі та сході України, а також в Молдові. У Києві, Київській, Житомирській, Харківській, Черкаська та Чернівецька областях введено спеціальні (екстрені) графіки аварійних відключень. У столиці та Харкові зупинилося метро, зникли водопостачання та опалення.
Енергопостачання критичної інфраструктури почали відновлювати вже через кілька годин після аварії. Станом на 2 лютого 2026 року стабільну роботу енергосистеми було повністю відновлено, оскільки повний набір потужності атомними блоками після такого розвантаження зазвичай триває від 24 до 36 годин. Синхронізація з мережею ENTSO-E була відновлена об 11:05 того ж дня (через 23 хв. після інциденту).
Як було зазначено ENTSO-E в повідомленні «Інцидент в енергосистемі України та Молдови» від 5 лютого 2026 р.: «31 січня 2026 року, приблизно о 9:45 за центральноєвропейським часом, в енергосистемах України та Молдови стався інцидент, що призвів до значних перебоїв в електропостачання та відокремлення системи від континентальної Європи. Відокремлену зону було повторно синхронізовано з континентальною європейською системою о 10:05 за центральноєвропейським часом (через 23 хв.). НЕК «Укренерго» та Moldelectrica негайно активували процедури відновлення системи за підтримки сусідніх операторів транспортних систем. Відновлення електропостачання всіх споживачів було добре скоординовано між НЕК «Укренерго», Moldelectrica та операторами розподільчих систем».
Основні причини системної аварії:
– технологічний збій на високовольтних лініях: о 10:42 відбулося одночасне відключення магістральної лінії 400 кВ (між Україною, Румунією та Молдовою) та лінії 750 кВ (що з'єднує західну та центральну частини України);
– погодні умови: причиною відключення ліній стало обледеніння проводів через негоду, що спричинило спрацювання систем автоматичного захисту;
– каскадний ефект: раптовий збій на лініях електропередач спровокував ланцюгову реакцію в мережі, що змусило автоматику частково розвантажити енергоблоки АЕС для збереження стабільності всієї системи.
Фінальне підтвердження ключових фактів інциденту (31 січня 2026 року) в енергомережах України, Молдови та Румунії:
1. Точний час і тригер: аварія розпочалася рівно о 10:42. Це було поєднання технологічного збою на ПС (за даними експертів через обледеніння та вибух трансформатора струму) та миттєвого відключення внутрішньої магістралі 750 кВ «Західноукраїнська – Вінницька» в Україні.
2. Параметри збою: втрата імпорту склала ~640 МВт. Частота в мережі України впала нижче критичної позначки 49,0 Гц, що запустило каскадне відключення споживачів (САОН) у 7 областях та зупинку метро в Києві та Харкові.
3. Роль ПС «Мукачево»: підстанція спрацювала як опорна точка. Ресинхронізація з європейською мережею ENTSO-E відбулася об 11:05 при опорній напрузі 408,5 кВ, що зафіксовано в технічних звітах ENTSO-E.
4. Відновлення АЕС: блоки ХАЕС-2 та РАЕС-4 першими синхронізувалися з мережею після 12:40, отримавши напругу через західні інтерконектори, що дозволило почати відновлення живлення міст.
5. Офіційні підтвердження: подія та її причини (обледеніння, пошкодження трансформатора та, як наслідок технологічний дефіцит) підтверджені Кабінетом Міністрів України, НЕК «Укренерго» та Міненерго.
6. Під час блекауту 31 січня 2026 року комерційного експорту електроенергії з України до Польщі не було. Навпаки, Україна працювала в режимі максимального імпорту для стабілізації системи.
Порівняння двох наймасштабніших системних аварій в історії України – «ракетного» блекауту 2022 року та «технологічного» 2026 року (див. таблицю) демонструє, наскільки по-різному реагувала автоматика на різні типи загроз.
Таблиця – Технічне порівняння параметрів
Параметр 23 листопада 2022 р. 31 січня 2026 р.
Першопричина Масований ракетний удар (руйнування підстанцій) Технологічний збій (обледеніння
ЛЕП 750/400 кВ)
Стан АЕС Повна зупинка: усі 15 енергоблоків відключилися
від мережі Розвантаження: блоки зменшили потужність, але залишилися в мережі
Реакція PMU Фіксація критичного падіння частоти (<49 Гц) по всій країні Фіксація розбіжності фазових кутів
між Сходом та Заходом
Роль WAMS Виявлення «островів» (система розпалася на частини) Виявлення небезпечних осциляцій (хитань) на кордоні з ЄС
Час відновлення Від 24 до 72 годин для основних споживачів Від 4 до 12 годин (стабілізація основних вузлів)
Аналіз графіків зміни частоти (візуальна відмінність):
– у 2022 році графік частоти нагадував «камінь, що падає»; частота летіла вниз настільки швидко, що система ENTSO-E зафіксувала серйозне навантаження на європейські резерви. ОЕС України фактично «вимкнулася» для самозбереження;
– у 2026 році графік частоти мав вигляд «сходинок»; завдяки тому, що WAMS вчасно подала сигнал на автоматичне відключення черг споживачів (ГАВ), падіння частоти зупинилося на рівні 49,2 Гц, що дозволило втримати синхронізацію з Європою та уникнути повної зупинки атомних станцій.
Інцидент 31 січня 2026 року було усунено набагато швидше, ніж наслідки системної аварії 23 листопада 2022 року, завдяки докорінним змінам у стійкості енергосистеми та характеру самої події. Основні причини швидкого відновлення:
– природа події: блекаут 23 листопада 2022 року був наслідком масованого ракетного удару, що спричинив фізичні руйнування критичних вузлів мережі по всій країні. Подія 31 січня 2026 року була технологічним збоєм (синхронне відключення магістральних ліній 400 кВ та 750 кВ), що не супроводжувалося фізичним знищенням обладнання;
– інтеграція з ENTSO-E: станом на 2026 рік технічні можливості імпорту електроенергії з ЄС зросли до 2450 МВт, що дозволило оперативно стабілізувати частоту в мережі за рахунок європейської підтримки, тоді як у 2022 році Україна лише починала повноцінну синхронізацію в екстремальних умовах;
– автоматизація та досвід: протягом 2022–2025 років українські енергетики впровадили нові алгоритми автоматичного захисту підстанцій. Під час збою 31 січня автоматика спрацювала коректно, розвантаживши блоки АЕС (зокрема ХАЕС) без їхнього повного зупинення, що дозволило уникнути тривалого процесу "підйому" системи з нуля;
– відсутність «холодного пуску»: у 2022 році відбулася повна втрата живлення власних потреб АЕС, що вимагало складних процедур запуску. У 2026 році система зберегла цілісність, і живлення споживачів почали відновлювати вже за кілька годин після інциденту.
Таким чином, у 2026 році ОЕС України продемонструвала здатність до самовідновлення завдяки поєднанню технологічної модернізації та глибшої інтеграції з енергоринком ЄС. За роки війни українська енергосистема перейшла від радянської моделі «централізованої вразливості» до гнучкішої європейської моделі стійкості.
Ось конкретні чинники, які забезпечили «самовідновлення» 31 січня 2026 року:
1. Робота в єдиному частотному контурі з ENTSO-E. У 2022 році Україна працювала в ізольованому режимі, і будь-яке значне коливання частоти призводило до «ефекту доміно» та колапсу. У 2026 році енергосистема ЄС виступала як величезний «амортизатор»: щойно на ХАЕС або магістральних лініях відбувався стрибок, дефіцит автоматично покривався перетоками з Європи, що не дало системі розділитися на ізольовані «острови».
2. Технологія Smart Grid та цифрові підстанції. Під час модернізації 2024–2025 років на ключових вузлах було встановлено сучасні системи автоматики (ПА — протиаварійна автоматика). 31 січня вони спрацювали за мілісекунди, відсікаючи лише проблемні ділянки мережі, а не гасячи цілі області. Це дозволило ХАЕС зменшити генерацію, але залишитися в мережі, а не перейти в режим «блекауту».
3. Збільшення пропускної спроможності інтерконекторів. На початок 2026 року технічна можливість імпорту була розширена. Це дозволило диспетчерам НЕК «Укренерго» використати аварійну допомогу обсягом понад 2 ГВт практично миттєво. У листопаді 2022 року такої технічної потужності просто не існувало.
4. Децентралізація генерації. До 2026 року в Україні з’явилася значна кількість маневрових потужностей (газопоршневі та газотурбінні установки). Саме вони підхопили критичне навантаження в момент зниження потужності на ХАЕС, що дало час великим блокам стабілізуватися без повної зупинки.
Можна стверджувати, що 31 січня 2026 року відбувся процес самовідновлення, коли система не чекала ручного втручання або складного «холодного пуску», а завдяки автоматиці та зв'язкам із ЄС втримала баланс самостійно протягом критичних хвилин збою. Ключовою різницею між 2022 та 2026 роками стала здатність системи поглинати шокові навантаження завдяки роботі автоматики та наявності транзитних зв'язків (завдяки синхронізації з ENTSO-E).
Далі буде.
