Тому до обговорення нового рівня цін необхідно насамперед встановити, чим саме зумовлена потреба «Нафтогазу» в додаткових коштах: об’єктивною недостатністю чинної ціни навіть за умови повної оплати чи накопиченням значної дебіторської заборгованості за газ, який уже був поставлений і відображений у фінансовій звітності. Без такого розмежування підвищення ціни може не усунути причини фінансового дефіциту, а лише збільшити майбутні нарахування, ризик нових неплатежів і подальше накопичення кредитних збитків.
Йдеться про дебіторську заборгованість «Нафтогазу» та про те, чи можемо ми розглядати підвищення регульованої ціни на природний газ, не встановивши перед цим справжніх причин фінансових проблем компанії.
Дослідження замість поспішних рішень
Перш ніж ухвалювати будь-яке рішення про збільшення регульованої ціни на газ, необхідно провести окреме комплексне та економічно обґрунтоване дослідження дебіторської заборгованості Групи «Нафтогаз».
Таке дослідження має встановити:
- чому сформувалася заборгованість такого масштабу;
- хто є реальними боржниками;
- яка частина боргу може бути стягнута;
- яка частина виникла внаслідок державного регулювання;
- які існують джерела її погашення;
- яким був би фінансовий результат «Нафтогазу» в разі повного або часткового погашення;
- і лише після цього — чи справді є економічні підстави для підвищення ціни.
Реальний стан балансу: цифри і факти
За останніми звітними даними «Нафтогазу» за 2025 рік валова поточна торговельна дебіторська заборгованість Групи становила 237,434 мільярда гривень.
Під цю заборгованість було сформовано 186,725 мільярда гривень резерву очікуваних кредитних збитків.
У балансі залишається лише 50,709 мільярда гривень чистої дебіторської заборгованості.
Таблиця 1. Структура дебіторської заборгованості Групи Нафтогаз за 2025 рік (млн грн)
|
Показник |
Валова сума |
Резерв |
Чиста вартість |
|---|---|---|---|
|
Поточна торговельна дебіторська заборгованість |
237 434 |
186 725 |
50 709 |
|
Інша поточна дебіторська заборгованість |
13 610 |
11 811 |
1 799 |
|
Непоточна торговельна та інша дебіторська заборгованість |
62 398 |
21 343 |
41 055 |
|
Разом |
313 442 |
219 879 |
93 563 |
Ці цифри принципово змінюють постановку питання про ціну на газ. Необхідно з’ясувати: «Нафтогазу» справді не вистачає доходу через недостатню регульовану ціну — чи Компанія не отримала грошима дохід, який уже був нарахований за поставлений газ?
Це дві абсолютно різні проблеми.
Якщо навіть за стовідсоткової оплати регульована ціна не покриває економічно обґрунтованих витрат, тоді можна говорити про необхідність її перегляду.
Але якщо ціна передбачала достатній дохід, газ був поставлений, дохід був відображений у звітності, проте кошти не надійшли, то проблема полягає не в ціні. Проблема полягає у неплатежах, у механізмі розрахунків, у державному регулюванні та в управлінні кредитним ризиком.
Підвищення ціни не погасить стару дебіторську заборгованість. Воно не перетворить 186,725 мільярда гривень резерву на гроші. Воно не відповість на питання, чому державна компанія роками постачала газ у межах моделі, за якої переважна частина сформованих вимог зрештою була визнана проблемною.
Більше того, підвищення ціни без врегулювання старих боргів може лише погіршити ситуацію.
Вища ціна означатиме більші нарахування. Більші нарахування за відсутності достатніх джерел оплати означатимуть нову дебіторську заборгованість. Нова заборгованість означатиме нові резерви кредитних збитків і нове зменшення фінансового результату. У такій моделі підвищення ціни може збільшити бухгалтерський дохід, але не гарантує відповідного збільшення грошових надходжень.Альтернативний сценарій розвитку
Тому Кабінет Міністрів передусім має побачити альтернативний фінансовий результат «Нафтогазу» — результат за умови повного погашення дебіторської заборгованості.
І тут важливо правильно розуміти бухгалтерську логіку. Якщо вся валова поточна торговельна дебіторська заборгованість у сумі 237,434 мільярда гривень буде погашена, Група отримає відповідний грошовий потік.
Звичайно, не вся ця сума стане новим прибутком. 50,709 мільярда гривень — це чиста балансова вартість дебіторської заборгованості. Її погашення лише замінить один актив — дебіторську заборгованість — іншим активом, тобто грошима.
Але основний позитивний вплив на фінансовий результат виникатиме в межах резерву кредитних збитків — 186,725 мільярда гривень. Якщо борги будуть повністю погашені, підстави для такого резерву зникнуть. За спрощеного сценарію його відновлення може збільшити прибуток до оподаткування приблизно на ці ж 186,725 мільярда гривень.
За умовної ставки податку на прибуток 18 відсотків чистий позитивний ефект може становити близько 153,1 мільярда гривень.
Наголошую: це не прогноз і не твердження, що вся сума буде визнана в одному періоді. Фактичний результат може залежати і від інших факторів, встановлених в процесі дослідження.
Але цей сценарій показує масштаб питання. Ми розглядаємо можливість підвищення регульованої ціни, не отримавши відповіді, чи може погашення вже сформованої заборгованості принести «Нафтогазу» сотні мільярдів гривень ліквідності та потенційно понад 150 мільярдів гривень чистого позитивного фінансового ефекту.
Таблиця 2. Торговельна та інша поточна дебіторська заборгованість НАК Нафтогаз України (млн грн)
|
Показник |
31 грудня 2025 року |
31 грудня 2024 року |
|
Торгова дебіторська заборгованість за природний газ |
166 504 |
163 493 |
|
Торгова дебіторська заборгованість за послуги балансування |
34 961 |
35 185 |
|
Торгова дебіторська заборгованість за нафтопродукти |
13 862 |
13 616 |
|
Торгова дебіторська заборгованість за розподіл природного газу |
6 457 |
6 154 |
|
Торгова дебіторська заборгованість за сиру нафту |
4 678 |
3 968 |
|
Торгова дебіторська заборгованість від реалізації газу спеціального призначення для окремих груп споживачів |
1 253 |
1 411 |
|
Інша торгова дебіторська заборгованість |
9 719 |
8 734 |
|
Всього номінальна вартість |
237 434 |
232 561 |
|
За вирахуванням: резерву на знецінення на торговельну дебіторську заборгованість |
(186 725) |
(174 059) |
Питання до держави як власника
І тут виникають логічні запитання до держави як власника компанії:
- Як у системі регульованих державою цін могла сформуватися дебіторська заборгованість у 237 мільярдів гривень?
- Чи показували затверджені фінансові плани, що за встановлених державою цін, чинних тарифів на тепло, передбаченого рівня розрахунків і механізмів компенсації буде накопичуватися така значна дебіторська заборгованість та формуватися значний резерв кредитних збитків?
- Якщо ні, чому фактичні результати настільки суттєво відхилилися від планових і які рішення ухвалювали органи управління після виявлення таких відхилень?
- Якщо ціни були достатніми за умови повної оплати, то чому сьогодні при потенційних додаткових 153 млрд грн чистого прибутку від можливого погашення заборгованості пропонується обговорювати підвищення цих цін, а не механізм отримання коштів за вже поставлений газ?
- Який прибуток був закладений у фінансових планах «Нафтогазу» за умови належного виконання боржниками своїх зобов’язань?
- Куди планувалося спрямувати цей прибуток: на збільшення видобутку, на закупівлю імпортного газу, на формування запасів, на погашення кредитів, на інші капітальні інвестиції чи на виплату дивідендів державі?
- Які з цих потреб у підсумку були профінансовані з інших джерел — із державного бюджету, міжнародної допомоги або залучених кредитів?
- І чи не виникне подвійне фінансування, якщо старі борги будуть надалі погашені або компенсовані, а нова регульована ціна одночасно включатиме кошти для покриття тих самих потреб?
Ці питання стосуються не лише правління «Нафтогазу». Кабінет Міністрів здійснює права держави як власника компанії, визначає політику власності, встановлює спеціальні обов’язки та ухвалює рішення щодо регульованих цін. Наглядова рада контролює діяльність виконавчого органу, розглядає фінансові плани та звіти про їх виконання, оцінює фінансові ризики й результати діяльності менеджменту.
Тому заборгованість такого масштабу не могла виникнути непомітно. Кабінет Міністрів і наглядова рада мали бачити щорічне збільшення дебіторської заборгованості, формування резервів та відхилення фактичних показників від фінансових планів.
Отже, необхідно встановити:
- які обсяги дебіторської заборгованості та кредитних збитків були передбачені фінансовими планами;
- якими були фактичні показники;
- хто отримував звіти про відхилення;
- які рішення після цього ухвалювалися;
- чому ці рішення не зупинили накопичення боргів;
- які показники платіжної дисципліни були встановлені правлінню;
- і чи впливало невиконання цих показників на оцінку роботи та винагороду керівництва.
Це не означає, що наперед буде визначено винних. Йдеться про належну управлінську відповідальність: хто володів інформацією, хто мав повноваження діяти і які заходи були вжиті.
Небаланси та постачальник останньої надії
Окремого дослідження потребує заборгованість за небаланси газу. Небаланси можуть нараховуватися за маржинальними цінами, які суттєво перевищують регульовану ціну газу для виробництва теплової енергії. Це створює ситуацію, коли юридична вимога до боржника є, але тарифного, договірного або бюджетного джерела для її погашення може і не існувати.
Необхідно встановити, яка частина дебіторської заборгованості сформована за небаланси, за якими цінами вона нараховувалася, хто є юридичними боржниками, хто фактично спожив газ і чи мали ці суб’єкти реальну можливість оплатити виставлені суми.
Так само необхідно окремо дослідити операції постачальника останньої надії (ПОН). Звітність «Нафтогазу» свідчить, що за певними поставками дохід ПОН визнається лише після фактичного надходження коштів. Водночас газ уже поставлено, а витрати на його придбання та зобов’язання за балансуванням відображено.
Отже, частина економічних вимог «Нафтогазу» може взагалі не бути представлена у показнику дебіторської заборгованості, оскільки просто не включена в доход Компанії. Без визначення обсягу такого невизнаного доходу неможливо повністю оцінити ані фінансовий стан Групи, ані можливий результат погашення боргів.
Покроковий алгоритм дій
Тому пропоную Кабінету Міністрів не починати з рішення про підвищення ціни. Потрібно спочатку доручити провести окреме комплексне та економічно обґрунтоване дослідження дебіторської заборгованості Групи «Нафтогаз» за останніми звітними даними 2025 року.
Результатом цього дослідження мають бути не загальні висновки, а конкретні розрахунки:
- Повна структура дебіторської заборгованості за видами боржників, компаніями Групи, періодами виникнення та правовими підставами.
- Окреме визначення заборгованості за поставлений газ, за небаланси, за операціями ПОН, а також штрафів, пені та спірних нарахувань.
- Оцінка реальної стягуваності кожної істотної категорії боргу і визначення джерел її погашення.
- Проформа-розрахунок фінансових результатів «Нафтогазу» за сценаріями повного, часткового та поетапного погашення.
Такий розрахунок має окремо показати:
-
- надходження грошових коштів;
- погашення чистої дебіторської заборгованості;
- відновлення резервів;
- визнання раніше невизнаних доходів;
- прибуток до оподаткування;
- податок на прибуток;
- чистий прибуток;
- вплив на власний капітал;
- зменшення потреби у кредитному та бюджетному фінансуванні;
- і потенційний вплив на дивіденди державі.
- Оцінка виконання затверджених фінансових планів та рішень Кабінету Міністрів, наглядової ради і правління, які стосувалися управління дебіторською заборгованістю.
І лише після отримання цього дослідження можна визначати залишкову фінансову потребу «Нафтогазу». Тобто суму, яку об’єктивно неможливо покрити за рахунок:
- погашення обґрунтованої дебіторської заборгованості;
- відновлення резервів;
- отримання коштів за поставками ПОН;
- компенсації підтвердженої різниці в тарифах;
- поліпшення платіжної дисципліни;
- скорочення необґрунтованих витрат;
- та підвищення ефективності управління.
Саме така залишкова потреба, якщо вона буде належно доведена, може бути предметом обговорення при визначенні регульованої ціни.
Висновки
Не можна починати з підвищення ціни, не з’ясувавши, чому «Нафтогаз» не отримав оплату за газ, який уже був поставлений.
Не можна перекладати наслідки старої дебіторської заборгованості на споживачів, які своечасно оплачують поточне споживання.
Не можна обґрунтовувати нову ціну потребою у коштах, не показавши, який фінансовий результат компанія могла б отримати від погашення вже наявних боргів.
І не можна ігнорувати той факт, що Кабінет Міністрів та наглядова рада затверджували фінансові плани, отримували звіти про їх виконання і мали бачити накопичення дебіторської заборгованості та резервів.
Тому пропозиція проста і послідовна:
- спочатку — окреме комплексне та економічно обґрунтоване дослідження дебіторської заборгованості;
- потім — реальний механізм її погашення та оцінка відповідальності органів управління;
- далі — розрахунок фінансового результату «Нафтогазу» після такого погашення;
- і лише після цього — обговорення економічної обґрунтованості зміни регульованої ціни на природний газ.
Без цієї послідовності підвищення ціни не вирішить проблему. Воно лише перенесе наслідки попередніх управлінських рішень на населення, підприємства теплопостачання та державний бюджет.
