+38 (044) 425-55-56

Георгій Гелетуха: «Біоенергетика – кандидат №1 у питанні заміщення газу»

Георгій Гелетуха: «Біоенергетика – кандидат №1 у питанні заміщення газу»

№13 (1257) от 23.09.202230.08.2022 00:00

Під час війни сектор відновлюваної енергетики почуває себе далеко не найкраще. Майже зупинені інвестиції в промислові сонячні та вітрові електростанції.

Разом з тим, увага бізнесу і влади повернулася до біоенергетики – сектору, який несправедливо був нею обділений. Це пов’язано в першу чергу із значним зростанням цін на природний газ.

Також активного обговорення набула тема біометану, деякі біогазові компанії готують проекти з його виробництва. Про те, як буде функціонувати реєстр біометану та які складнощі можуть виникнути з його подачею до газорозподільчих мереж читайте в інтерв’ю для «ЕнергоБізнесу» голови правління Біоенергетичної асоціації України Георгія Гелетухи.

 

— З початку повномасштабної війни, до біоенергетики значно виросла зацікавленість. Раніше інвестори більшу увагу звертали на проекти в сонячній та вітровій енергетиці. З чим це пов’язано?

— В першу чергу із зростанням вартості природного газу. Ще до початку війни, ціна на газ довгий час трималася на рівні 1000 євро та тис куб м. Це було пов’язано не так з Росією, як з економічним відродженням Китаю, який відновлювався після пандемії. Китай почав скуповувати газ де можна, перекуповував різні партії. Росія підіграла цьому процесу, вона ще до війни почала робити дії для підвищення вартості газу.

Під час війни додалися торгові обмеження, які застосувала і сама Росія, і країни Заходу проти неї. Зараз ціна вже сягнула 3 тисячі євро (станом на 24 серпня – ред.), нагадаю, що 2 роки назад ціна на газ влітку становила 100 євро за тисячу кубометрів. Тому, стало цікаво заміщувати такий дорогий газ.

Біоенергетика – кандидат номер один у питанні заміщення газу. У нас достатньо ресурсів лісового і аграрного походження. На кінець 2020 року, біоенергетика вже заміщувала в Україні 5,2 млрд куб м газу на рік. Середній темп зростання сектору за останні 10 років складав 11% на рік. Думаю, що так піде й далі. У нас достатньо ресурсів для заміщення біомасою загалом до 20 млрд куб м природного газу на рік.

Коли ми говоримо про такі високі ціни, ми маємо на увазі ціни в Європі. В Україні ж є три ціни на газ – одна для населення (на рівні 8 тис грн/тис куб м), для бюджетних організацій – 16,5 тис грн/тис куб м і для промисловості – близько 45 тис грн/тис куб м.

Деревна тріска (найбільш ходове біопаливо на сьогодні) коштує близько 2,5 тис грн/т з доставкою до котельні. Приблизно необхідно 3 тони тріски, щоб замістити 1 тис куб м газу, що коштує 7,5 тис грн – це трошки дешевше, ніж газ для населення. Тому, сектор заміщення газу в ЖКГ рухається найповільніше. Для бюджетних організацій це вже стає цікавим, а для промисловості такі проекти можуть окупитися за один рік.

Також на сьогодні значно впали ціни на ділову деревину, яку постачають державні лісгоспи. Я очікую, що це може дати як результат зниження цін на паливну деревину, яка утворюється як відходи при виробництві ділової деревини. Ціни на деревне паливо можуть знизитися, що позитивно вплине на розвиток цього сектору.

— Які кроки почали робитися в Україні владою та бізнесом на фоні такого цінового спреду? Ми бачимо, що почали готувати біореєстр…

— Біореєстр (реєстр біометану) стосується біометану. За моєю інформацією, перший біометан може виробити компанія «Галс Агро» в Чернігівській області ще цього року. Зараз уряд готує всю необхідну нормативну базу. Нещодавно уряд прийняв постанову про створення біореєстру, Державне агентство енергоефективності та енергозбереження має протягом півроку найняти ІТ-компанію, яка зробить програмне забезпечення, запустить реєстр в дію і проведе тренінг співробітників Держенергоефективності, які будуть його експлуатувати.

Реєстр необхідний для того, щоб кожен кубометр біометану, який виробляється в Україні, був врахований в цьому реєстрі, щоб було прозоро видно, як і ким він був використаний. Реєстр, надаючи гарантії походження, буде підтверджувати, що біометан був вироблений з біомаси. Ці гарантії є необхідними для його експорту. Зараз є високий попит на біометан з боку ЄС.

— Гарантія походження – це електронний документ?

— Так, який видається Держенергоефективністю.

— Давайте розглянемо детально випадок: я виробив певну кількість біометану, протранспортував його, наприклад, газорозподільними мережами до споживача. Як я отримаю гарантії походження, як я їх передам споживачу?  

— Дійсно, 90-95% виробників біометану будуть приєднуватися до газорозподільних мереж і фізично це означає, що цей біометан буде спожитий в межах цих же газорозподільних мереж. Ці молекули не зможуть вийти з розподільної мережі в ГТС і фізично бути транспортовані на велику відстань. Тиски в газорозподільній мережі нижчі, ніж в ГТС, і компресорів, які зможуть дотиснути газ з ГРМ в ГТС наразі немає, все працює навпаки. Тому, весь біометан, який буде поданий в газорозподільну мережу буде спожитий десь поряд з місцем його виробництва.

Але, юридично, ви укладаєте контракт з будь-яким споживачем природного газу в Україні, який може знаходитися в зовсім іншому місці, приєднаний до інших мереж. Ви заплатите тариф за приєднання операторам мереж (він реально не великий) і відбуватиметься певний взаємозалік обсягів газу (природного та біометану). В цьому немає нічого нового, адже так торгується весь газ всередині України, ніхто фізично не передає газ з одного місця в інший, передаються лише права на споживання газу і покупцем платиться певна плата за транспортування. Те саме, якщо ви хочете продати газ за кордон, ви укладаєте договір з іноземним споживачем, він «транспортується» до кордону, а далі його купує споживач, але це також відбувається на такому віртуальному принципі.

— Зрозуміло, а як передаються гарантії походження?

— В реєстрі біометану кожен виробник має відкрити обліковий запис, кожен покупець також має створити свій обліковий запис. Кожен виробник обов’язково проходить аудит. Держенергоефективності затверджує список аудиторів, які мають право це зробити. Аудитор зобов’язаний буде відвідати майданчик виробника біометану, впевнитися у тому, що у нього є відповідна сировина і він з неї виробляє, чи може виробляти біометан. Таким чином, аудитор підтверджує походження виробленого біометану.

— Виробник має найняти для себе аудитора?

— Так. Буда затверджений список аудиторів, виробник має найняти одного із цих аудиторів. Аудитор має все перевірити ще до початку виробництва, він перевірить сировину, технологію, готовність виробити саме біометан.

Також у виробника є певні вимоги щодо підключення до мережі, у нього має бути газоаналізатор, лічильник, налагоджена передача даних online, також у нього мають бути договори з операторами мереж. Після цього, коли виробник виробив першу партію біометану, він пише в своєму обліковому записі, яку кількість біометану він виробив.

Оператор ГРМ має це підтвердити, у них теж будуть облікові записи і вони будуть підтверджувати, що цей біометан вироблений і потрапив у їх мережу. Після цього, має з’явитися покупець біометану, він може купити біометан без додаткової аудиторської перевірки (оскільки аудит вже проходило все підприємство), або він може замовити додатковий аудит саме цієї партії. Додатковий аудит вже буде за кошти покупця.

Укладається договір на продаж, далі ця партія біометану має зникнути з облікового запису продавця, з’явитися в обліковому записі покупця і покупець звертається до Держенергоефективності з метою отримати гарантії походження. Агентство спирається на аудит, на дані від операторів мереж. Основна функція гарантії походження – підтвердити, що біометан був вироблений з біомаси. Цей електронний документ переходить до покупця.

— Далі ця гарантія якось зникає і перетворюється на сертифікат?

— Так, сертифікат може бути і в паперовій формі, якщо це потрібно покупцю.

— Тож який документ буде у покупця?

— Дивіться, якщо покупцем буде кінцевий споживач і буде підтверджений факт споживання, тоді гарантія походження анулюється і кінцевому споживачу видається сертифікат походження. По суті, кінцевому споживачу видається анульована гарантія походження, але це якось дивно звучить і тому назвали сертифікат. Якщо, покупець буде перепродавати обсяги біометану, тоді в нього буде залишатися гарантія походження.

— Які умови необхідно виконати для експорту біометану?

— Якщо ми хочемо продавати біометан закордон, має бути укладений договір між реєстром України та реєстром тої країни, куди буде здійснюватися експорт про взаємне визнання гарантій походження. Коли буде створений біореєст, Держенергоефективності має укласти такий договір. Раніше була ідея, що треба укладати окремий договір з кожною країною і з кожним реєстром. Зараз у Європі створений єдиний реєстр біометану ERGaR, до якого підключені реєстри багатьох країн, тому достатньо мати договір лише з цим центральним реєстром. Це значно спрощує торгівлю. До єдиного європейського реєстру вже приєдналися 6 країн ЄС, цей процес буде продовжуватися.

Вже були проведені перші розмови з представниками реєстру ERGaR, вони підтримують укладання спільного з українською стороною договору.

— Які ви бачите ще аспекти, які треба врахувати при створенні і запуску нашого біореєстру?

— Ще потрібно вирішити менеджерські завдання. По-перше, треба знайти джерело фінансування для його створення. Згідно західних оцінок, створення такого реєстру коштує приблизно 200 тисяч євро. У Держенергоефективності таких коштів немає, треба знайти проект технічної допомоги, який оплатить цю роботу.

— Це до прикладу USAID?

— Так, наприклад, GIZ, схожі організації.

— Тобто, це буде грантова допомога від наших західних партнерів?

— Це хоч і не такі великі кошти, але в агентства їх немає. Теоретично їх можна отримати з бюджету, але для цього необхідні зміни в закон про бюджет, це довга процедура і тоді ми точно не вкладемося в термін 6 місяців.

— Треба буде проводити тендер для ІТ-компанії?

— Так, буде тендер, є претенденти серед ІТ-компаній.

— Які компанії вже активізували свої зусилля із розвитку потужностей з виробництва біометану?

— Найближчими до цієї мети є оператори вже діючих біогазових установок. Їх в Україні зараз понад 60, вони виробляють біогаз та електроенергію з нього. Загальна потужність цих установок – понад 150 МВт електричних. За електроенергію з біогазу зараз платять дуже погано – на рівні 40% від середньозваженого тарифу за 2021 рік, тому така виручка нічого не покриває.

Цих коштів ледь-ледь вистачає заплатити відсотки банку за кредит, тіло кредиту вони не можуть повернути. Сировину купують в борг. Зараз цей сектор стоїть на колінах, тому вони дуже хочуть перейти на біометан, їх вмовляти не треба. Якщо б їм навіть платили 100% за електроенергію, рентабельність продажу біометану вдвічі більша. Їм цікавіше не виробляти електроенергію, а виробляти біометан. Першими це, мабуть, зроблять «Галс Агро». Подібні проекти зараз розвивають «Теофіпольська біогазова компанія», «Юзефо-Миколаїська біогазова компанія» та «МХП Еко Енерджи».

— Які ще важливі аспекти ви б виділили для запуску виробництва біометану?

— Для таких виробників важливо, щоб поряд була газова мережа, яка б дозволила прийняти вироблений біометан. Взимку, як правило всі вмикають котли для опалення, тому є стабільне споживання газу. А от влітку споживання газу падає приблизно в 10 разів, більше того, він по-різному споживається в різні періоди доби. Найгірша ситуація влітку вночі – газ майже не споживається, а виробнику потрібно постійно подавати біометан в мережу. Треба, щоб на цій трубі був споживач, який і влітку бере газ, а це промисловість.

Якщо це сільська місцевість і на цій газорозподільній мережі «сидить» лише населення. Влітку ви як правило туди не подасте біометан, адже населення бере дуже мало. А якщо в цьому регіоні є і населення, і якась промисловість, тоді у вас хороші шанси подати біометан в мережу.

Я веду до того, що не всі існуючі біогазові установки зможуть перетворитися в біометанові. Наприклад, випадок біогазових установок на звалищах. Дуже часто, звалище досить далеко від міста і від газових мереж (наприклад, 10-20 кілометрів), що тягти газову трубу на таку відстань – не дуже рентабельно. Тому, виробництво біометану із звалищного газу – під питанням. Виробники зможуть виробляти, наприклад, 100 куб м біометану на годину, а оператори будуть говорити, що вони в літній період готові взяти наприклад 50 кубометрів на годину. Тому компанії-виробники будуть продавати максимальну кількість біометану, а решту, яку не може прийняти система, будуть пускати на інше споживання, наприклад, на виробництво електроенергії, так як вони це роблять зараз.

Нові установки будуть будуватися в місцях, де є труба, в яку можна подати біометан і де є ресурс біомаси. Зараз інвестори почали будівництво таких біометанових заводів, незважаючи на війну, наприклад, компанія Vitagro в Хмельницькій області. Це великий агровиробник, в якого є сировина (гній великої рогатої худоби, силос), вони будують біометанову установку з метою постачання газу в розподільну мережу. Не зважаючи на війну, ми вже в цьому році, ймовірно, побачимо перший вироблений в Україні біометан. Загалом, ще до 5-ти компаній мають шанс почати виробництво біометану у 2023 році.

— Як розвивається напрямок біометану в ЄС?

— В ЄС є відповідна стратегія – це європейська стратегія Green Deal до 2050 року. Вона передбачає, що до 2050 року в європейських мережах вже майже не має бути природного газу, там буде суміш відновлюваних газів. Як мінімум половина – це буде біометан, а також це буде «зелений» водень і синтетичний відновлюваний метан. Це основні претенденти щодо того, що буде в трубах у майбутньому. Як раз з біометаном немає проблем, адже молекула метану в ньому таж сама, тому в газових мережах і газовому обладнанні нічого змінювати не треба. Щодо водню - виникають технічні питання, що потребуватимуть рішення. У БАУ є відповідний меморандум щодо розвитку біометану із «РГК» та «Оператором ГТС України», до речі вони є членами нашої асоціації. Це два ключових оператори, які зацікавлені у виробництві біометану, вони зацікавлені у завантаженні їх газових мереж. Потенційно, Україна може виробляти до 10 млрд куб м біометану на рік, це досить велика кількість, яка може суттєво наповнити трубопровідну систему на фоні зниження або можливої зупинки транзиту російського газу.   

 

Досьє «ЕнергоБізнесу»

Георгій ГЕЛЕТУХА, голова правління Біоенергетичної асоціації України.

Народився у м. Київ у 1963 р.

Освіта: 1980-1986 р.р. - Московський державний технічний університет (МДТУ) ім. Баумана. Спеціальність - газотурбінні двигуни та установки; 1986 -1988 р.р. - Служба в армії (лейтенант); 1988-1991 рр. - Аспірантура в МДТУ ім. Баумана; 1992 р. – захистив дисертацію к.т.н. у МДТУ ім. Баумана; 2021 р. – захистив дисертацію д.т.н. в Інституті технічної теплофізики НАН України 

Кар'єра: З 1991 р. по сьогодні працює в Інституті технічної теплофізики НАН України, завідувач відділу теплофізичних проблем систем теплопостачання. З 2013 р. – голова правління громадської організації Біоенергетична асоціація України (UABIO). З 1998 р. - директор ТОВ «Науково-технічний центр «Біомасса». З 2019 р. - член правління громадської організації Global 100 RE Ukraine.