Один із злочинів цієї війни
6 червня російські військові зруйнували греблю Каховської гідроелектростанції. В результаті на двох берегах Дніпра було затоплено щонайменше 30 населених пунктів із населенням близько 40 тис. осіб. Частину постраждалих територій тимчасово контролює Росія, частину – Україна. За кілька днів Каховське водосховище перестало існувати, воно «стиснулося» до фактичної ширини Дніпра. Кількість загиблих людей невідома навіть приблизно – за різними оцінками, вона варіює від кількох десятків до кількох сотень людей.
Вже за кілька днів після підриву пік повені було пройдено. Наприклад, Нова Каховка надвечір 11 червня була практично повністю вільна від води. У середньому на постраждалих територіях рівень знизився на 1,5-1,9 метра. Але нижче за течією Дніпра ще досі вода продовжує поступати. Підтопленими залишаються чимало населених пунктів. Так, російська сторона повідомляє про складну ситуацію в місті Олешки та населених пунктах під Новою Каховкою. Українська – про збереження підтоплення у низці населених пунктів Херсонської та Миколаївської областей, а також про проблеми з електрикою у частині Дніпропетровської області, про масовий мор риби під Одесою тощо. Крім того, як розповів гендиректор «Укргідроенерго», підрив ГЕС супроводжувався витоком 450 т оливи із трансформаторів станції, турбін у річку, що збільшило екологічну катастрофу для цього регіону.
Загалом обидві сторони кажуть, що з критичної ситуація поступово переходить у керовану, коли на перший план виходять питання постачання постраждалих регіонів водою, продуктами харчування, надання медичної допомоги, відновлення енергопостачання тощо. В ООН заявили, що в зоні лиха дефіцит питної води відчувають щонайменше 700 тис. осіб. При цьому, якщо на територію, яку контролює Україна, співробітники ООН мають вільний доступ, то на окуповану територію Херсонської області російські окупанти ООН не допустили.
Вже за кілька днів після вибуху з'явилися попередні оцінки збитків. У Росії назвали цифру близько $140 млн. Українські цифри значно вищі. Так, загальну шкоду біоресурсам через розлив річки в Міністерстві аграрної політики та продовольства України попередньо оцінили у 10,5 млрд грн (близько $285,5 млн). А вартість будівництва нової ГЕС - $1 млрд.
Збитки, пов'язані з втратою майна громадян і організацій, відновленням доріг, будівель і територій, ще належить підрахувати. Але це буде можливе лише після закінчення бойових дій у регіоні.
В ООН також заявили, що наслідки повені в одній із найважливіших житниць світу майже неминуче призведуть до скорочення експорту зерна та підвищення цін на продовольство в усьому світі. Bloomberg вже другого дня після трагедії повідомляв, що на тлі руйнування Каховської ГЕС різко подорожчали ф'ючерси на пшеницю.
Історія, як аргумент проти відновлення
Ми не випадково згадали, що є досить аргументована позиція, що відновлювати Каховську ГЕС та водосховище – не слід. Щоб зрозуміти логіку супротивників відновлення, варто подивитись історію цієї ГЕС.
Радянська влада ще у 1950 році розпорядилася збудувати на Дніпрі другу гідроелектростанцію і, відповідно, водосховище. Це була частина грандіозних планів «партії та уряду» щодо перетворення півдня України. У Херсонській області та сусідніх із нею регіонах розраховували збирати високі та стабільні врожаї сільськогосподарських культур, але ці регіони були посушливими, а тому вимагали зрошення. Друга причина: там починалося будівництво низки металургійних підприємств, а їх потрібно було забезпечити електроенергією.
Щоб вирішити одразу дві проблеми – зрошення та енергопостачання – розпочалося будівництво Каховської ГЕС. За планом, на зведення греблі мало піти 6 років, але залучення багатьох робітників (близько 25 тис.) дозволило закінчити будівництво раніше. Водосховище площею близько 2 тис. кв. км стало найбільшим у світі на той момент і дало гігантський поштовх розвитку промисловості та фермерства на півдні України.
Однак радянська влада діяла з властивою їй грацією слона в посудній крамниці. Досягнення амбітних цілей з розвитку промислової і аграрної сфери завдало значної шкоди екології. Зокрема, створення Каховської ГЕС спричинило затоплення заповідної території Великий Луг та десятки прибережних селищ. Більше того, історично береги Дніпра від Запоріжжя до Херсона належали Запорізькій Січі, тому створення водосховища призвело до незворотних втрат історико-культурних артефактів України.
Внаслідок дій радянської влади тисячі людей стали вимушеними переселенцями, а унікальна природа того краю перетворилася на болотисту місцевість. Додамо до цього знищення культурної спадщини України і отримаємо сумну картину, загалом характерну для Радянського Союзу.
Тому сьогодні питання відновлення Каховської ГЕС вже призводить до спекотних дискусій – адже багато екологів побачили у тому, що сталося, можливість «відіграти історію назад», виправити помилки 70-річної давності. Зокрема, це можливість відновити природно-заповідну територію Великий Луг, знищену радянською владою.
Звичайно, якщо взяти за основу такий підхід, то доведеться шукати альтернативні способи поливу сільських угідь, подачі води до населених пунктів та підприємств Дніпропетровської області, а також забезпечення водою Запорізької АЕС. Тобто на Дніпрі доведеться будувати безліч насосних станцій, а про можливість отримувати енергію від ГЕС взагалі доведеться забути.
Але прихильники відмови від відновлення водосховища вказують, що у низці західних країн уже чинили так: руйнували колись побудовані греблі та відновлювали природні русла річок.
Відповідно до природоохоронної програми Євросоюзу, до 2030 року на його території має бути відновлено до природного стану 25 тис. кілометрів річок. Це стосується європейських водойм, обмежених дамбами, греблями чи каналами.
У даному випадку на кону – можливість відновити територію площею понад 200 тис. гектарів з унікальною екосистемою, яка охоплює степи, луки та заплавні ліси. Що, до речі, цілком можна було б «продати» Заходу, як частину «зеленого відновлення» України.
Є водосховище – є життя
Треба сказати, що доказів на користь відновлення Каховської ГЕС та відродження водосховища все-таки більше. Насамперед, це соціально-економічні аргументи. Якщо Україна вирішить не відновлювати Каховську ГЕС після підриву, то з півдня країни будуть змушені переїхати близько 1,5 млн людей, вважає урбаніст Віталій Селик. А можливо й більше, бо Каховське водосховище забезпечує водою весь південь України: Запорізьку, Херсонську, Дніпропетровську області.
«75% Кривого Рогу залежать від цього водосховища. Найбільший завод ArcelorMittal залежить від води з Каховського "моря". Якщо ми його не відновимо, можна сказати, що ми переселяємо півтора мільйона людей з півдня України до інших регіонів, бо цей регіон стане неможливим для життя. Там не буде питної води, не буде підприємств, на яких зможуть працювати люди, і природа буде абсолютно висушена, зовсім зміниться природна різноманітність, – каже експерт. – Практика останнього року війни, що ведеться в Україні, показує, що люди дуже швидко повертаються додому. Ми бачимо, що люди готові повертатися до напівзруйнованих будинків, жити у підвалах, у сараях, аби жити на своїй землі. Тому базовим є відновлення цієї станції та водосховища, яке постачатиме питну воду… На відновлення Каховської ГЕС може піти від трьох до п'яти років, бо це є масштабний проект. Але воно того варте, щоб повернути життя на наші українські землі».
Дещо суперечливе питання – наскільки доцільно повертати Каховську ГЕС в енергосистему України? Одні експерти говорять про те, що без неї можна обійтися: через руйнування багатьох промислових підприємств (таких, як «Азовсталь») енергоспоживання в регіоні значно скоротилося. Справді: останні півтора роки станція не постачала електроенергію в єдину систему держави, оскільки не працювала через окупацію російськими військами. І ми побачили, що енергосистема України може стабільно працювати і без цього джерела.
У свою чергу, експерти з Центру дослідження енергетики зазначають, що навіть попри стабільну роботу енергосистеми протягом цього часу Україні Каховська ГЕС дуже потрібна, оскільки вона надає додаткові потужності для регулювання споживання електроенергії в системі. До того ж, така генерація не завдає шкоди екології - це «чиста енергетика».
Але ще серйозніший аргумент за відновлення Каховської ГЕС та водосховища – те, що ця гідротехнічна система забезпечує критичну потребу населення південної частини України у прісній воді, адже Дніпровський каскад відіграє чи не найголовнішу роль у забезпеченні водою регіону. Крім того, відновлення гідровузла необхідне для випуску українських кораблів у відкрите море, тому що руйнація Каховського шлюзу вкрай ускладнила експорт товарів з України (навіть якщо не враховувати фактор блокади українських портів російським флотом).
Нижній Дніпро – це регіон, який мав специфічну сільськогосподарську спеціалізацію. Тепер місцеві жителі не мають можливості вирощувати що-небудь на цих землях. Найбільше постраждали Каховський, Чаплинський, Новотроїцький, Генічеський, Іванівський, Нижньосірогорський райони, які використовували централізоване водопостачання для зрошення земель.
Ціна відновлення
Цікаво, що в перші дні після підриву греблі в «Укргідроенерго» заявляли, що підірвана окупантами Каховська ГЕС не підлягає відновленню у її колишньому вигляді, а обладнання машинного залу повністю знищено. Однак невдовзі гендиректор «Укргідроенерго» Ігор Сирота заявив, що Україна має побудувати нову гідроелектростанцію після деокупації лівобережної Херсонщини, і вже сьогодні відомство готує перші проектні рішення, які дозволять перегородити зруйновану частину греблі та забезпечити водою промислову та сільськогосподарську сфери.
За оцінками Мінекономіки України, вартість будівництва нової Каховської ГЕС може становити близько $1 млрд. Йдеться не лише про встановлення нових гідроагрегатів, а й про відновлення цілісності величезної греблі. Причому навіть часткове відновлення – без гідроагрегатів, просто бетонної основи греблі, сильно залежатиме від природних факторів. Наново набрати воду у водосховище можна буде лише після повені, а це місяці часу. Тільки паводок може заповнити водосховище до позначки 12,7 метра – позначки, яка потрібна для водозабору для всіх міст.
Але при нинішньому падінні рівня води до 3 метрів, все залежить від того, якою буде паводок. Можна цієї позначки в 12,7 м не досягти першого року, доведеться 1,5-2 роки набирати водосховище до цієї позначки.
Перше, що доведеться зробити після деокупації, – побудувати перемичку, яка утримуватиме воду. На одне тільки будівництво перемички та демонтаж станції потрібний рік, а на будівництво нової ГЕС – ще 5 років. Крім станції, необхідно будувати бруківку та залізничний перехід. Нині все це зруйновано. Пошкоджено також систему шлюзування.
Однак треба розуміти, що 5 років – це якраз той час, який буде потрібний на повне розмінування і правого, і лівого берегів Херсонщини. Тільки після нього там можна буде повністю відновити сільськогосподарську діяльність. Тож все сходиться.
