Комітет з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Верховної Ради на перше читання подав доопрацьований ним законопроєкт № 9311-1-д «Про мінімальні запаси нафти і нафтопродуктів». Хоча розглядали і два альтернативні з такою ж назвою, але різного авторства. Перший - від Кабміну (№ 9024), другий - від народних депутатів Андрія Геруса та Інни Совсун (№ 9024 -1).
Дивує, що хоча б такий, скажімо, не дуже досконалий законопроєкт ніхто не подав за дев’ять років вторгнення РФ в Україну. Хоча самі ж депутати визнають максимальну залежність у поставках нафти і нафтопродуктів (н/п) від агресора.
«Для забезпечення підвищеного рівня безпеки та сталого постачання нафти та нафтопродуктів на внутрішній ринок України у разі виникнення кризової ситуації на ринку нафти та нафтопродуктів, а також з метою впровадження надійного та прозорого механізму постачання нафти та нафтопродуктів, який ґрунтується на принципі солідарності Договірних Сторін Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, відповідно до рішення Ради Міністрів Енергетичного Співтовариства від 18 жовтня 2012 р., створюються мінімальні запаси нафти та нафтопродуктів».
Прикметно, що і в означеному в парламентському комітеті, і під час голосування у сесійній залі ВР навіть опозиційні фракції, попри зауваження, визнали необхідність ухвалення такого закону. Єдине що пообіцяли – внести суттєві правки у законопроєкт «Про мінімальні запаси нафти та нафтопродуктів» до другого читання.
А правити там є що, навіть якщо обмежитися порадами Головного експертно-наукового управління: на 30 сторінок законопроєкту (враховуючи перехідні положення) – 15 сторінок зауважень. Сподіваюся, їх врахують до другого читання у ВР.
Навіть попри це, законопроєкт «Про мінімальні запаси нафти та нафтопродуктів», швидше за все, незабаром стане законом.
Чого не вистачало ринку нафтопродуктів
Навряд чи нафтотрейдерам і видобувним компаніям, як це відбувалося багато разів і років поспіль, цього разу вдасться уникнути обов’язків з формування мінімальних запасів нафти і нафтопродуктів за їх рахунок (плюс банківські гарантії). Воєнний стан зобов’язує. Хоча закон, у разі його прийняття, буде дійсним і після війни, можливо, кілька років, якщо враховувати названі в законопроєкті дати (про дати дещо пізніше).
Особливість в тому, що ринок нафтопродуктів в Україні надто залежить від імпорту. Але він став одним з перших сегментів енергоринку, на якому справді діяли закони ринку. І щодо ціни, і щодо обсягів, і щодо конкуренції; оперативно перебудовував логістику, коли, приміром, виникали політичні нюанси з одним з найбільших постачальників – білоруссю (загалом з Мозирського НПЗ), особливо з початком повномасштабного вторгнення; при припиненні поставок морем (ще до війни, а зараз і поготів).
Ринок нафтопродуктів України наскільки міг оперативно диверсикував джерела і маршрути поставок. Хоча ідеальним його не назвеш, а до кількох його учасників - чимало питань як у правоохоронців, податківців, так і в АМКУ щодо картельних змов.
Також є претензії громадян, яким ніколи не були до душі підзаборні АЗС-ки і навіть стаціонарні АЗС. Особливо тепер, під час бомбардувань, обстрілів рашистами нафтогазової інфраструктури – зайва небезпека.
Але загалом то був сегмент з максимальними ознаками ринку.
Проте є й інша сторона медалі, про яку не забули депутати:
«Хоча імпортні постачання забезпечували нафтопереробні заводи, щонайменше, з семи різних держав, у структурі імпорту переважали нафтопродукти, вироблені в російській федерації або з російської сировини, передусім у республіці білорусь. У 2016-2020 рр. частка нафтопродуктів походженням із зазначених країн у структурі імпорту становила до 80%.
Одночасна відмова від цих поставок стала серйозним викликом енергетичній безпеці України і спровокувала дефіцит на внутрішньому ринку та стрімке зростання цін».
Думаю, більшість пам’ятає нескінченні черги на АЗС, обмеження обсягів і занадто дорогі продажі нафтопродуктів.
Але, з іншого боку, майже ні одна мережа АЗС не обмежувала продажі військовим і Червоному хресту, які розвозили ліки, продукти, одяг тощо.
Депутати вважають, що відсутність в Україні необхідних запасів нафти і нафтопродуктів унаслідок суттєвої залежності національної економіки від імпорту енергоносіїв, становить загрозу енергобезпеці країни:
«У разі припинення надходжень нафти і нафтопродуктів потребу в них Україна зможе задовольняти не більше 10-30 днів за рахунок власного видобутку та наявних запасів». І то вже перебільшення на даний час.
Про стандарти ЄС і мінімальні запаси н/п
У країнах ЄС інша ситуація і відповідно інші стандарти: обсяг мінімальних запасів повинен відповідати, щонайменше, 90 дням середньодобового чистого імпорту, або 61 дню середньодобового внутрішнього споживання, в залежності від того, яка з двох величин привалює.
Основні принципи формування запасів нафти і нафтопродуктів – Директива 2009/119/ЄС:
- мінімальні запаси нафти і нафтопродуктів зберігаються у вигляді екстрених та спеціальних запасів, які не можуть використовуватися в комерційних цілях, а лише для подолання кризових явищ місцевого або глобального рівня;
- спеціальні запаси можуть складатися лише з декількох категорій продуктів, визначених пунктом 4 Додатку В Регламенту (ЄС) № 1099/2008;
- обсяг мінімальних запасів повинен відповідати, щонайменше, 90 дням середньодобового чистого імпорту, або 61 дню середньодобового внутрішнього споживання, в залежності від того, яка з двох величин більша. Законодавство держав-членів ЄС повинно передбачати систему контролю запасів, яка буде відстежувати обсяги, якість та місця розташування;
- держави-члени ЄС мають можливість передати повноваження щодо придбання, підтримки або реалізації запасів спеціально створеній організації;
- біопальне та добавки враховуються під час підрахунку зобов’язань зі зберігання на підставі статей 3 та 9 Директиви у випадках, коли вони були змішані з нафтопродуктами, які обрані для формування спеціальних запасів.
Україна взяла на себе виконання зобов’язань щодо імплементації Директиви 2009/119/ЕС.
Тому дія цього Закону, якщо він стане таким, поширюється на відносини, що виникають у процесі створення, зберігання, використання, розкриття, оновлення та реалізації (продажу) мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів, виконання плану дій для подолання кризової ситуації на ринку нафти та нафтопродуктів України.
Коли і як формуватимуть «страховий» запас нафти і н/п
Мій колега, послухавши і прочитавши законопроєкт, резюмував: це щоб росіянам легше було влучити у сконцентровані запаси нафті і н/п? І до певної міри він мав рацію.
Сподіваюся, до другого розгляду цього законопроєкту розбіжності усунуть.
Повертаємось до суттєвих положень законопроєкту.
- Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців…
- Зобов’язання суб’єктів ринку, визначених статями 8 і 11 та пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону щодо створення та зберігання мінімальних запасів нафтопродуктів виникають через 12 місяців з дня набрання чинності цим Законом (ось вже нестиковка – 6 чи 12 місяців?).
- Зобов’язання щодо створення мінімальних запасів нафти відповідно до вимог цього Закону виникають у суб’єктів ринку через шість місяців після припинення або скасування воєнного стану.
- Створення мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів здійснюється поетапно, з досягненням упродовж 8 років обсягу, визначеного у частинах першій та другій ст. 8 цього Закону.
- Частка мінімальних запасів нафти та/або нафтопродуктів, що мають створюватися суб’єктом ринку, обчислюється від введеного в обіг суб’єктом ринку обсягу нафти та/або нафтопродуктів за базовий рік, але не менше 500 тонн, та становить:
- протягом першого року з дати виникнення таких зобов’язань – 3%;
- протягом другого року – 6%;
- протягом третього року – 9%;
- протягом четвертого року – 12%;
- протягом п’ятого року – 15%;
- протягом шостого – 18%;
- протягом сьомого року – 21%;
- протягом восьмого року з дати виникнення таких зобов’язань та кожного наступного року – 24%.
- Протягом дії воєнного стану в Україні.., та шести місяців після… суб’єкти ринку мають право зберігати мінімальні запаси нафти та нафтопродуктів на акцизних складах (місцях роздрібної торгівлі пальним), на митних складах за умови забезпечення відображення інформації про обсяги зберігання мінімальних запасів нафти та н/п в електронній системи репортингу та підтвердження центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну митну політику. Обсяг мінімальних запасів н/п, що можуть зберігатися суб’єктами ринку на митних складах, не може перевищувати 50% від загального обсягу мінімальних запасів нафтопродуктів, що мають створюватися суб’єктами ринку відповідно до вимог цього Закону.
Як зберігати нафту і н/п за межами України
Протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після його припинення або скасування, мінімальні запаси нафти та нафтопродуктів можуть зберігатись суб’єктами ринку у резервуарах операторів, зареєстрованих в електронній системі репортингу, розташованих на територіях Договірних сторін Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, що межують з Україною, які впровадили системи мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів.
Таке зберігання можливе лише за умови:
- укладення адміністратором електронної системи репортингу угод з відповідними операторами зі зберігання мінімальних запасів н/п країн, зазначених в абзаці першому п. 7 Прикінцевих та перехідних положень, про обмін інформацією (репортингу) щодо мінімальних запасів нафти та н/п, що зберігаються суб’єктами ринку;
- обсяги мінімальних запасів н/п, що зберігаються суб’єктами ринку на території країн, зазначених в цьому пункті, не можуть перевищувати 50% від загального обсягу мінімальних запасів н/п, що мають створюватися суб’єктами ринку;
- введення в обіг мінімальних запасів н/п упродовж строку, визначеного рішенням Кабміну України про розкриття мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів та відповідно до вимог статті 19 цього Закону;
- відповідності місць зберігання вимогам щодо технологічної, екологічної і пожежної безпеки, та забезпечення збереження кількісних та якісних характеристик нафти та/або нафтопродуктів протягом строку їх зберігання.
Про репортинг, тікетс-угоди, коли і ким відбувається розкриття мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів
Офіційно цей законопроєкт визначає правові, організаційні та економічні засади створення та функціонування в Україні системи мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів і регулює відносини у цій сфері.
Якщо ви не нафтотрейдер з міжнародним досвідом, варто дізнатися зі ст. 1 розділу I про вживані в законі терміни. Зокрема про репортинг (можливо, обмін інформацією для сучасних реформаторів вимовити складніше?), адміністратора електронної системи репортингу, базу даних нафти і н/п, баланс нафти і н/п, банківську гарантію (хоча це і не новина, але є особливості); про відповідального зберігача, а також про комерційні запаси, на які не розповсюджується зобов’язання щодо зберігання мінімальних запасів нафти та/або нафтопродуктів; про кризову ситуацію на ринку нафти та нафтопродуктів, коли і ким відбувається розкриття мінімальних запасів нафти та н/п; що таке тікетс-угода.
Якщо все це вас цікавіть, «ЕнергоБізнес» докладно розповість, коли цей законопроєкт стане Законом України.
Частково ми про це говорили, але це ще не закон. Невідомо, які внесуть зміни. Хоча тоді залишиться лише констатувати…
Депутат про запаси
Олексій Кучеренко, перший заступник голови Комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг ВР.
— Під час війни нафта і н/п дорожче золота. Повторне звернення до АМКУ про поєднання «Укрнафти» з «Укртранснафтою» єдиним керівником - мета такого об’єднання, на Ваш погляд?
— Ситуація трагічна, на мій погляд. 50% акцій «Укрнафти» належали «Нафтогазу». По ідеї, саме «Нафтогаз» мав би домінувати в корпоративному управлінні, але чомусь так ось вийшло. «Укрнафтою» управляла група цього поганого олігарха-міноритарія.
— Кому підуть 1.5 млрд куб м газу «Укрнафти»? На яких умовах?
— Вважаю, що ці 1,5 мільярди кубів мали б піти до балансу «Нафтогазу» для формування ресурсів газу для виконання спеціальних обов'язків (ПСО). Саме «Нафтогаз» сьогодні забезпечує спеціальний режим регульованої ціни для населення. Керівники «Укрнафти» ж кажуть, що хочуть продавати газ на ринку за ринковою ціною. Отже, тепер виникає питання, а навіщо тоді держава це все розпочинала?
До речі, АМКУ не займає жодної позиції й просто погоджується з рішенням сьогоднішнього «центру прийняття рішень».
— Страховий мінімальний запас нафти і нафтопродуктів – чиїм коштом?
— Наскільки я розумію, вас цікавить законопроєкт 9024-1-д, який розглядається у Верховній Раді.
Автори законопроєкту 9024-1 вважають, що створення системи мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів провадитиметься за власні кошти суб’єктів ринку нафти та нафтопродуктів.
Створення мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів для країни є одним з важливих елементів енергетичної незалежності, яка також обумовлена необхідністю імплементації окремих директив ЄС щодо зобов’язання держав-членів підтримувати мінімальний рівень резервів сирої нафти та/або нафтопродуктів.
Автори вважають, що такий підхід дозволить заощадити бюджетні кошти на етапі розробки впровадження в країні електронних систем для функціонування системи мінімальних запасів нафти та нафтопродуктів.
— Що планує додати «Батьківщина» до другого читання у цей законопроєкт?
— Поки ще працюємо над цим законопроєктом.
— Ви вже розібралися, хто бенефіціар, а хто міноритарні акціонери «Укрнафти»?
— Не маю сумнівів, що міноритарний акціонер нахабно й цинічно всі роки працював на власну кишеню.
Одразу ж виникає питання — а що, у нас держава - повний імпотент і не може захистити власні інтереси?
Як на мене, немає жодного аргументу, який би міг захистити бездіяльність Коболєва, Вітренка та наглядові ради «Укрнафти» та «Нафтогазу».
Іще одне питання — а хто призначив цих двох авантюристів? Уряд України.
— До яких наслідків призводять такі неефективні управлінські рішення?
— Як депутат, я працюю з дуже великими масивами даних та інформації. Хочу констатувати, що в країні, на мій погляд, залишився один орган, який здатен провести якісну всеохоплюючу (не сегментну) перевірку щодо ефективності управління великими підприємствами державного сектору економіки, що мають стратегічне значення для держави – і це Держаудитслужба України.
На жаль, в Україні стало загальноприйнятою практикою, коли результати перевірок Держаудитслужби просто не встигають стати загальносуспільним надбанням, оскільки вже наші нові антикорупційні органи «засекречують» весь акт перевірки ДАСУ та повідомляють про заборону передачі будь-якої інформації, яка є у таких актах.
Наведу Вам конкретний приклад. Слідкуйте за датами.
Мною 1 серпня 2023 року було спрямовано депутатське звернення до ДАСУ щодо надання матеріалів за результатами проведених заходів державного фінансового контролю в ТОВ «Оператор ГТС України».
3 серпня 2023 року я отримую відповідь від ДАСУ про те, що на цей час Держаудитслужба ще розглядає заперечення до акта ревізії з боку ТОВ «Оператор ГТС України», через що питання щодо надання мені запитуваних матеріалів буде розглянуто після остаточного завершення процедури перевірки.
5 серпня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань НАБУ вносить відомості про початок досудового розслідування у кримінальному провадженні за № 42022000000001235.
9 серпня 2023 року НАБУ повідомило, що матеріали ДАСУ щодо фінансових перевірок діяльності ТОВ ОГТСУ приєднані до матеріалів вищевказаного кримінального провадження та про заборону передачі інформації, яка викладена у акті ДАСУ, без письмового дозволу слідчого або прокурора.
Тобто саме на етапі завершення перевірки НАБУ відкриває справу та забороняє всім сторонам передачу будь-якої інформації, що міститься а акті перевірки.
Звичайно, можна погодитись, що в матеріалах акту ДАСУ можуть міститись якісь дані, що не підлягають оприлюдненню в цілях слідства. Але, на мою думку, є недопустимим засекречувати результати перевірки щодо ефективності управління Оператором ГТС, достовірності даних його фінансової звітності, виплати дивідендів, виконання інвестиційних програм, виплат винагород для керівництва, критичності фінансового стану стратегічного підприємства тощо.
Безумовно, я пройду весь етап офіційних звернень, в тому числі і до НАБУ, щодо надання інформації про результати перевірки діяльності стосовно ефективності управління Оператором ГТС, та буду інформувати суспільство про результати моїх звернень.
Я вважаю, що потрібно на законодавчому рівні затвердити вимоги щодо обов'язкового оприлюднення стратегічноважливими підприємствами висновків перевірок ДАСУ та Рахункової палати.
Усю мою каденцію я вимагав здійснити аудити «Нафтогазу», облгазів, Оператора ГТС та інших держкомпаній. Ці б зустрічні фінансові та ресурсні перевірки змогли б показати ефективність прийнятих рішень.
Свого часу аудит «Нафтогазу» зробили й сховали під грифом «слідство». Скільки часу вже пройшло з приховання результатів аудиту? Два роки?
Днями САП завершила розслідування у справі про заволодіння майном та коштами ПАТ «Укрнафта» на майже 13,3 мільярда гривень. У неї це розслідування зайняло 8 років! Це ефективна робота правоохоронних органів?
Уявляю, що відбуватиметься з формуванням мінімальних резервів нафти і нафтопродуктів…
