Вже традиційно складається так, що незалежний регулятор – НКРЕКП, «крутить хвостом» як би це прийняти занижений тариф. Цю ідею всіляко підтримують компанії – великі промислові споживачі електроенергії, які намагаються скоротити свої видатки на електроенергію.
Подейкують, що деякі із них навіть намагаються впливати на цей процес, формуючи суспільну думку, наче не потрібно підвищувати тариф. Отож роками регулятор затверджує занижені тарифи.
Можна було б подумати, що це традиційна популістська практика вітчизняного тарифоутворення. Але от ситуація із тарифом на транспортування газу виглядає дещо іншою.
Регулятор пропонує збільшити тарифи на транспортування газу вітчизняною газотранспортною системою – пропонуються підвищення ставок на вхід та вихід із української ГТС. Природно, що це зумовлено очікуваним скороченням рівня завантаженості газопроводів після зупинки транзиту російського газу з початку 2025-ого року.
Пропонується збільшити тарифи на вхід/вихід з ГТС для внутрішніх точок у понад 4 рази:
• з 101,93 грн/тис. куб м до 464,87 грн/тис. куб м для внутрішніх точок входу в ГТС;
• з 124,16 грн/тис. куб м до 505,5 грн/тис. куб м для внутрішніх точок виходу з ГТС.
Також пропонується підвищити тариф на вхід/вихід до української ГТС для міжнародних точок удвічі:
• з €4,1/тис. куб м до €10,3/тис. куб м для більшості точок входу в українську ГТС;
• з €7,6-8,6/тис. куб м до €14,6-15,8/тис. куб м для більшості точок виходу з української ГТС.
Отож тарифи пропонують підвищити в 2-4 рази. Цей підвищений тариф платитимуть українські споживачі (промислові споживачі, адже тариф для побутових регульований, і публічного його обґрунтування ніхто не бачив) та видобувники газу.
З одного боку, частка плати за транспортування газу відносно невелика порівняно із кінцевою ринковою ціною газу. Тому, можна було б казати, що така зміна тарифу мала би бути нечутливою для виробників і споживачів.
І, відверто кажучи, я би скривив душею, якби сказав, що тариф на передачу електроенергії має покривати усі витрати, а тариф на транспортування газу мав би бути заниженим та дотованим.
Але є одне але.
Навіть два. І ці «але» трансформуються у питання до національного регулятора. Чому так вважає незалежний енергетичний регулятор? Якщо НКРЕКП вважає, що тарифна транспортування газу має покривати усі витрати оператора ГТС, то чому тариф на передачу електроенергії постійно затверджується заниженим? Це у регулятора ці дві природні монополії як улюблена та нелюбима дитина?
Друге питання можна адресувати до більшої кількості учасників, зокрема і до самого оператора ГТС. В останні два десятиліття обсяги транзиту газу територією України невпинно падали. Було зрозуміло, що цей процес незворотній.
Проектна потужність транзиту – 178 млрд кубометрів. Рекордний транзит був 1998 році – 141 млрд. Після 2005 року почалось різке скорочення обсягів транзиту. Наприкінці 2019 року було підписано нову транзиту угоду, відповідно до якої у 202о році транзит мав бути 65 млрд, а протягом наступних до 2025 року – 40. Але реальні обсяги транзиту були навіть меншими та падали щороку.
І от виникає питання: а чому не проводилось модернізації ГТС по скороченню встановленої потужності?
Чого усі чекали?
І чому сьогодні українські компанії потрапляють у гірші умови через цю бездіяльність? І головне: а що буде далі з підходами регулятора до тарифоутворення?
Про тарифи читайте також
Євген Палєнка: «Стосовно населення ми підійшли до критичної межі»
