Про це 2 жовтня повідомило видання «Енергореформа» з посиланням на слова головного інженера «Укртрансгазу» Романа Кохтюка.
«Ми розробляємо геолого-економічне обґрунтування, згідно з яким буде вирішено, що далі з ним робити. Є кілька варіантів. Один із них ліквідувати. Інший – ввести в режим видобутку як родовище. Є залишкові запаси, але їхня вартість з видобутку може бути надзвичайно високою, це все і покаже ГЕО. Також є варіант використати його в майбутньому для накачування СО2», - пояснив він.
За його словами, виведення із системи газосховищ цього об'єкта не позначиться на можливостях зберігання газу Україною, оскільки обсяг сховища становить менше ніж 1% від загального їх обсягу.
Кохтюк пояснив, що це найстаріше та експериментальне ПСГ, створене ще на початку сімдесятих років, яке формувалося у водоносних пластах, та його експлуатація порівняно з іншими сховищами набагато дорожча і не приносить жодної економічної вигоди.
Головний інженер пояснив, що зараз компанія здійснює поступовий відбір газу, що залишився у сховищі.
Він додав, що Україна не має досвіду виведення ПСГ з експлуатації, тому це буде нова і копітка робота для компанії.
Він не став називати ПСГ із міркувань безпеки в умовах воєнного часу.
До системи 12 підземних сховищ «Укртрансгазу» загальною проєктною ємністю 31 млрд куб. м, входять Більче-Волицько-Угерське ПСГ (17,05 млрд куб. м), Угерське (1,9 млрд куб. м), Дашавське (2,15 млрд куб. м), Опарське (1,92 млрд куб. м) , Богородчанське (2,3 млрд куб. м), Краснопартизанське (1,5 млрд куб. м), Солохівське (1,3 млрд куб. м), Олішевське (0,31 млрд куб. м), Пролетарське (1 млрд куб. м), Кегичівське (0,7 млрд куб. м), Краснопоповське (0,42 млрд куб. м) і Вергунське (0,4 млрд куб. м), що знаходиться на тимчасово окупованій території із 2014 року.
