За його словами, законодавчі ініціативи щодо перезавантаження Регулятора зумовлені не європейськими реформами, а конфліктами всередині владної вертикалі.
Конфлікт інтересів та ручне управління
На думку Юрія Продана, чергова спроба реформувати Комісію виникла через розбіжності між Регулятором та профільним комітетом Верховної Ради стосовно граничних цін на ринку електроенергії (прайс-кепів). Ексміністр зазначив, що нинішній енергоринок в умовах війни фактично не має конкуренції, а присутність на ньому численних трейдерів-посередників лише стимулює спекуляції. У таких обставинах він закликав розглянути можливість повернення до державної монополії.
Головною проблемою НКРЕКП Продан назвав втрату незалежності. Він наголосив, що за часів президентства Леоніда Кучми Регулятор мав значно більшу суб’єктність.
«На засіданнях велися важкі дискусії з віцепрем’єрами та міністрами. Але таких речей, щоб заступник керівника Офісу Президента давав офіційні доручення Комісії по протоколу, раніше ніколи не було», — підкреслив Юрій Продан.
Критика системи відбору кадрів
Нинішню багатоступеневу систему обрання членів Комісії через конкурсні комісії ексміністр назвав механізмом уникнення відповідальності. Він навів приклад власної участі в конкурсі разом з Іваном Плачковим, коли досвідчених енергетиків-практиків поставили на нижчі позиції в рейтингу, надавши перевагу представникам консалтингових структур.
Замість чинної моделі Продан пропонує:
встановити у законі жорсткі професійні вимоги до кандидатів (досвід роботи на керівних посадах в галузі та доброчесність);
передати право відбору та призначення членів НКРЕКП напряму Кабінету Міністрів України, щоб уряд ніс за це пряму політичну відповідальність.
Наслідки відсутності інституційного захисту
Юрій Продан також нагадав про долі колишніх керівників Регулятора — Володимира Демчишина та Дмитра Вовка. Він зауважив, що відсутність реальної незалежності та страх ротації призводять до прийняття кон’юнктурних рішень, таких як впровадження формули Роттердам+. Той факт, що обидва колишні очільники Комісії наразі перебувають за межами України, на думку Продана, є яскравим свідченням системних помилок у формуванні цього органу.
Досьє «ЕнергоБізнесу»
Юрій Продан — одна з ключових фігур в ієрархії української енергетики останніх двадцяти років. Пройшов шлях від інженера на Київській ГАЕС до дворазового очільника профільного міністерства. Його кар’єра тісно пов'язана зі становленням ринку електроенергії та роботою регуляторних органів.
Освіта та початок кар’єри
Народився 27 січня 1959 року в Норильську. Професійний шлях обрав за прикладом батька-енергетика.
1982 рік: закінчив Київський політехнічний інститут (КПІ) за спеціальністю «Електричні станції», кваліфікація — інженер-електрик.
1982–1985 роки: робота на кафедрі електростанцій КПІ.
1985–1999 роки: тривалий етап роботи у структурі «Київенерго». Пройшов шлях від старшого інспектора Фастівського райвідділу енергонагляду до директора департаменту енергозбуту. Саме в цей період розпочалася багаторічна співпраця з Іваном Плачковим.
Державна служба та управління галуззю
Юрій Продан брав безпосередню участь у формуванні ДП «Енергоринок» та розбудові вертикалі управління держсектором.
1999–2001 роки: перший заступник директора НЕК «Укренерго», згодом — директор ДП «Енергоринок».
2001–2004 роки: голова Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕ). Під його керівництвом Комісія утверджувалася як суб’єкт державного регулювання.
2005 рік: перший заступник міністра палива та енергетики, президент НАК «Енергетична компанія України».
Політична діяльність та міністерські портфелі
Двічі очолював енергетичне відомство у кризові для країни періоди:
2007–2010 роки: міністр палива та енергетики в другому уряді Юлії Тимошенко. На цей період припали складні газові переговори з Росією.
2014 рік: міністр енергетики та вугільної промисловості в першому уряді Арсенія Яценюка. Очолив галузь одразу після Революції Гідності в умовах початку російської агресії.
У перервах між урядовою роботою обіймав посади радника Президента України (2006) та заступника Секретаря РНБО (2007).
Професійне визнання
Має почесне звання «Заслужений енергетик України» (2005).
Відомий як прихильник жорсткої професійної вертикалі в управлінні галуззю та захисник інституційної незалежності Регулятора.
