Так, за результатами березня, Гарпок недоотримав від компаній-донорів 1,07 млрд гривень, 11,25 млрд за результатами березня та 4,05 млрд за перші дні травня. Судячи із даних, які оприлюднюються, складається враження, що за березень фактично компанії донори не перерахували коштів для субсидування. Загалом, утворення цього боргу не дивне та очікуване: Енергоатом почав ремонтну кампанію, а отже заробляє менше оскільки частина блоків у ремонтів і просто не виробляють електроенергію, а Укргідроенерго зазнала суттєвих втрат потужностей внаслідок атак на енергосистему в березні.
На вихідних міністр енергетики заявив, що генерація з відновлюваних джерел (ВДЕ) суттєво допомагає нам у збалансуванні системи в умовах того критичного дефіциту потужностей, який виник внаслідок обстріл енергосистеми цього року, що є однозначно правдою. Але ця правда не єдина, інші щоправда дуже сумні.
Зокрема, проблема боргів по виплатах «зеленим» не зникла. Точно не зникла, адже тариф національної компанії Укренерго, яка власне сплачує на фінансування зеленим, недофінансований. На жаль, вже кілька місяців не публікують консолідовану інформацію про рівень виплати виробникам з ВДЕ (графіки такого ж плану, як і по фінансуванню тарифу для населення).
Якщо роль ВДЕ така значуща, то чому державні компанії не розвивають цей сектор? Свого часу, наприклад, Нафтогаз мав дуже амбітні плани по будівництву сонячних та вітрових потужностей. Пригадую, один із членів наглядової ради Нафтогазу за 2020 рік навіть отримав велику премію за результатами роботи, які зокрема передбачали й «прискорити перехід до сталої енергетики шляхом реалізації проектів із генерації̈ енергії сонця та вітру». Інша справа, що на той момент Нафтогаз набудував аж 35 МВт зелених потужностей, що складало менше 0,5 % від встановленої потужності об’єктів ВДЕ (СЕС+ВЕС+БіоЕС) в Україні.
До речі, колись давно, коли це ще було не надто в тренді, Енергоатом збудував і мав власні вітрові електростанції. Але вони розміщувались на територіях, що потрапили під окупацію у 2014 році. Тобто, компанія мала досвід у сфері ВДЕ, але зараз цей сектор не розглядає для себе, зосередившись на проектах атомних енергоблоків з достатньо довгим горизонтом планування та реалізації.
Фактично, потужності ВДЕ у нас будували лише приватні компанії із залученням позикових коштів. Будували всупереч складного регуляторного середовища та непрогнозованості ведення бізнесу.
Інша правда полягає в тому, що взимку ці потужності ВДЕ не будуть такими помічними як зараз, у сонячну погоду. Та і споживання буде вищим. І щоб пройти наступну зиму, нам або потрібно відремонтувати пошкоджені потужності, або ж збудувати достатньо напівпікової та пікової газової генерації. Так у чому ж проблема? Чому не будують? А, так стоп, знову ж через борги. На балансуючому ринку електроенергії сума боргів сягнула 33 мільярдів гривень. Минулого тижня регулятор зробив крок назустріч будівництву потужностей – спростили умови приєднання їх до мереж. Але борги на ринку – сутєвий барʼєр, який ще не подолано. Складно уявити, що компанія купуй й встановлює обладнання і починає виробляти і продавати електроенергію на цьому сегменті, а кошти отримає лише через рік чи півтора.
