— Сьогодні багато говорять про зростання цін на електроенергію. Наскільки це системно та критично?
— Це вже не тимчасове явище, а нова реальність. Бізнес в Україні працює в умовах, де ціна електроенергії формується під впливом кількох факторів: дефіциту генерації, зростання вартості імпортної електроенергії, зношеності інфраструктури та високих ризиків для енергосистеми. Але ключовим є зміна самої ролі енергії для бізнесу. Якщо раніше це була просто витрата, то сьогодні це фактор, який напряму впливає на прибутковість бізнесу.
Для багатьох галузей, таких як промислові виробництва, агросектор, логістика — частка енерговитрат уже становить 10–30% у структурі собівартості. І коли ціна зростає навіть на 20–30%, це одразу «з’їдає» маржу.
Основна проблема не лише в самій вартості, а в її непередбачуваності. Бізнес не може точно планувати витрати наперед, якщо залежить лише від ринку. Саме тому компанії починають змінювати підхід: від купівлі енергії до управління нею.
Фото пресслужби ETL Group.
Ринок розділився на два типи компаній
— Ви часто говорите про те, що бізнеси розділились на тих, хто платить, і тих, хто заробляє. Що це означає на практиці?
— Так, сьогодні ми фактично бачимо два типи компаній.
Перші - це ті, хто повністю залежить від зовнішньої енергосистеми. Вони купують електроенергію за ринковими тарифами, які зростають, і не мають інструментів впливу на свої витрати. Для них кожне підвищення тарифу - це пряме зниження маржинальності.
Другі - це компанії, які вже інвестували у власну генерацію та збереження: сонячні електростанції, системи накопичення, енергоменеджмент. Вони покривають 30–70% споживання за рахунок СЕС, використовують системи накопичення, оптимізують профіль споживання. Тобто вони частково або повністю контролюють свою енергію.
І ось тут відбувається найцікавіше: такі бізнеси отримують не тільки економію, вони управляють енергією, як активом.
— Наскільки сьогодні вигідно інвестувати в сонячні електростанції?
— СЕС сьогодні - це один із найбільш передбачуваних інструментів зниження витрат.
У середньому:
- окупність комерційних СЕС зараз близько 3-х років;
- строк служби станції - 25 років і більше;
- після окупності бізнес отримує фактично безкоштовну електроенергію протягом багатьох років.
Це означає, що підприємство фіксує частину своїх енергетичних витрат на роки вперед.
— Яку роль відіграють системи зберігання енергії?
— Системи накопичення (ESS) сьогодні - це ключ до максимальної ефективності. Якщо коротко, то без ESS сьогодні ти наполовину в грі. Сонячна станція сама по собі вирішує лише частину задачі: більшість енергії генерується вдень та коли є сонце, а бізнес споживає не «по сонцю», а по графіку своєї роботи.
Системи накопичення енергії дозволяють зберігати надлишкову генерацію СЕС, покривати пікове споживання, зменшувати навантаження на мережу, забезпечувати резерв живлення і найцікавіше - відкривати можливості для енергетичного арбітражу.
Фактично, саме з появою системи накопичення бізнес переходить від генерації до управління енергією.
На фото CEO ETL Group Денис Косой. Фото пресслужби ETL Group.
Бізнес починає заробляти на енергії
— Що означає “заробляти на електроенергії”? Це звучить досить незвично для більшості підприємців.
— Це звучить незвично тільки тому, що більшість бізнесів досі мислять щодо електроенергії, як «витрати з рахунку».
Але по факту це такий самий товар, як будь-який інший.
З тією різницею, що він дуже волатильний, і цим можна скористатись. На практиці є декілька способів.
По-перше, енергетичний арбітраж.
Бізнес купує електроенергію тоді, коли вона дешева, і накопичує її в системах зберігання. Коли ж тарифи зростають, використовує власний ресурс замість дорогої мережевої електроенергії або частково повертає її в мережу.
Коли підприємство має СЕС, надлишкова генерація вдень не втрачається, вона накопичується і перетворюється на економічний інструмент, який працює в моменти пікових цін і навантаження.
По-друге, заміщення дорогої електроенергії.
Підприємство не купує електроенергію в пікові години, де ціна може бути на 400% вищою, а використовує власну (СЕС) або накопичену раніше енергію з систем зберігання (ESS).
Комбінація СЕС і сториджів дозволяє:
- заряджати систему в періоди, коли електроенергія дешевша на 30–50%;
- згладжувати пікове навантаження;
- знижувати середньозважену вартість електроенергії для підприємства.
У більш просунутих конфігураціях СЕС + ESS інтегруються з системами енергоменеджменту (EMS), які в режимі реального часу аналізують тарифи, генерацію та споживання, автоматично обираючи найбільш економічно вигідний сценарій використання енергії.
По-третє, зменшення втрат від простоїв.
Наприклад, для виробничих підприємств один день простою може коштувати від 100 тис. до кількох мільйонів грн залежно від масштабу.
Тобто «заробіток» — це не завжди прямий продаж електроенергії. Це часто економія + стабільність + керованість.
— З досвіду ETL GROUP, які галузі найактивніше впроваджують такі рішення?
— Є дуже чітка закономірність: чим більша частка електроенергії в собівартості, тим швидше бізнес реалізує такі проєкти. Передусім – це виробничі підприємства, харчова промисловість, металургія, на умовному другому місці - підприємства з великими площами - бізнеси із сфери логістики, холодильники, склади. І звичайно - агро, де багато денного споживання. Також можна виділити рітейл та комерційну нерухомість: ТРЦ, супермаркети, бізнес-центри та інші бізнеси, для яких енергія - це значна частка витрат, а простій є критичним ризиком. Вони швидше приймають рішення, тому що від цього напряму залежить їхня економіка. До речі, сектор, який ще має перспективу розвитку в цьому напрямку - це інфраструктурні бізнеси, такі як дата-центри, телеком, зарядки для електромобілів. Однак це не означає, що “іншим бізнесам в цьому немає потреби”, це означає, що ці бізнеси швидше порахували скільки коштів вони можуть заощадити.
— Яку помилку робить бізнес найчастіше?
— Відкладання на потім. Час реалізації енергетичного проєкту від 3 до 9 місяців в залежності від масштабу та умов.
І кожен місяць затримки - це втрачені гроші. Для підприємства зі споживанням 100 МВт·год на місяць при середньому тарифі 12 грн/кВт·год, щомісячні витрати -1,2 млн грн.
Якщо СЕС покриває хоча б 40% денного споживання, бізнес уже сьогодні може економити близько 480000 грн щомісяця. Тобто кожен місяць відкладання рішення для такого підприємства - це мінус ~0,5 млн грн потенційної економії або 6 млн грн на рік.
Додатково варто враховувати динаміку ринку зростання тарифів на електроенергію: +15–30% щороку та пікові години можуть бути дорожчими на 50–100% Це означає, що через рік той самий обсяг споживання коштуватиме бізнесу ще дорожче.
— А як щодо громад і муніципалітетів?
— Це окрема і дуже перспективна історія. Громади починають розуміти, що, окрім того, що енергетика - це витрати бюджету, це ще й можливість створити стійку інфраструктуру. Власна генерація + накопичення дозволяють забезпечити критичні об’єкти, зменшити витрати бюджету на електроенергію на 20-50%, а також підвищувати автономність. Але є проблема.
Багато громад досі дивляться на це, як на «дорогий проєкт, який треба погодити». З тендерами, бюрократією і роками очікування. І поки вони думають, вони переплачують щомісяця.
І тут ключова зміна, яка тільки розпочинається: громади переходять від моделі «купити обладнання» до моделі:
- енергосервісу,
- партнерства,
- залучення інвестора.
Тобто не платити одразу, а ділитися економією. І це, на мою думку, буде наступний великий ринок. Бо якщо бізнес уже зрозумів, що енергією треба керувати, то громади тільки підходять до цієї точки. Але прийдуть до неї швидко, тому що в них просто немає іншого варіанту.
— А як на це реагують інвестори та девелопери?
— Вони вже не «реагують», вони перебудовують під це економіку проєктів. Ще 2-3 роки тому енергія в девелопменті була другорядною історією. Зараз - це один із ключових факторів вартості і ліквідності.
По-перше, інвестори почали рахувати не CAPEX, а повну економіку об’єкта. Будівля без енергетичної стратегії сьогодні автоматично програє по операційних витратах, по орендарях, по вартості на виході.
По-друге, орендарі стали значно розумнішими. Вони вже питають не тільки «скільки коштує оренда», а «яка у мене буде ефективна ціна за кВт·год і чи буде світло».
І якщо відповідь не прозора і не визначена — вони просто йдуть в інший об’єкт.
По-третє, девелопери зрозуміли просту річ: енергетика - це вже не cost center, а частина продукту.
Сильні гравці одразу закладають СЕС, ESS, EMS, іноді навіть і власну мікромережу. Бо це підвищує ціну об’єкта, прискорює заповнюваність і дає конкурентну перевагу на роки вперед. Ті хто досі «економлять на старті», потім програють на дистанції.
Зараз інвестори дуже добре враховують ризики відключення, нестабільність мережі та зростання тарифів. І вони не готові заходити в проєкти, де цим ніхто не керує.
Тому відповідь проста:
- ті, хто думають на 5-10 років вперед, вже інтегрували енергетику в ДНК проєкту;- ті, хто не мислить стратегічно, будують активи, які дуже швидко почнуть дешевшати або не будуть працювати, як актив.
Фото пресслужби ETL Group.
Майбутнє за енергетичними системами
— Як Ви бачите розвиток ситуації на найближчі 3–5 років?
— Бізнес буде переходити від точкових рішень до системних.
Модель виглядатиме так:
- власна генерація (СЕС або інші ВДЕ);
- системи накопичення (ESS);
- цифрове управління (EMS);
- інтеграція цієї системи в операційну модель.
Фактично кожне підприємство буде прагнути стати мініенергосистемою, і це дозволить зменшити залежність від ринку до 50–80% та повністю контролювати витрати на енергію.
— Багато хто досі сприймає сонячну енергетику як “зелену ініціативу”. Наскільки це відповідає реальності?
— Це застаріле сприйняття. І хоча ми звісно рухаємось до чистого майбутнього, сьогодні СЕС - це передусім економічний інструмент. Бізнес в Україні інвестує в сонячну енергетику не через ESG, а через фінансову доцільність.
Основні ефекти, які отримує підприємство, - це зниження витрат на електроенергію, фіксація частини собівартості, захист від тарифних коливань та підвищення стабільності роботи. І дуже важливо: сучасні СЕС інтегруються в бізнес-процеси. Це вже не окремий об’єкт, а частина інфраструктури підприємства.
Підводячи підсумок розмови, можемо стверджувати, що ринок уже чітко показує:
одні бізнеси залишаються в моделі витрат, інші - переходять у модель управління та заробітку. І різниця між ними - це вже десятки відсотків у собівартості та мільйони гривень щороку.
Фото пресслужби ETL Group.
ДОСЬЄ «ЕНЕРГОБІЗНЕСУ»
Денис КОСОЙ — СЕО та співзасновник ETL Group, підприємець.
Освіта: California State University, Northridge (фінанси та управління). Moorpark College та Los Angeles City College (Computer Science); проходив спеціалізоване технічне навчання в Technion (Israel Institute of Technology, Ізраїль).
Кар’єра: Спеціалізується на розвитку енергетичної інфраструктури, проєктах відновлюваної енергетики та системах накопичення енергії. З 2018 р. розвиває компанію ETL Group, яка під його керівництвом стала ЕРС-партнером провідних світових брендів (Tongwei, Risen, Huawei) та офіційним дистриб’ютором LONGI в Україні. За останній рік компанія реалізувала понад 20 об’єктів промислової сонячної генерації загальною потужністю близько 50 МВт. Оборот компанії перевищує 423 млн грн на рік. Є співзасновником мережі зарядної інфраструктури Flash, яка об’єднує понад 120 станцій у більш ніж 50 містах України.
Громадська діяльність: Учасник волонтерських ініціатив із забезпечення зв’язком та обладнанням підрозділів ЗСУ. Системно підтримує благодійні проєкти допомоги притулкам для тварин та гуманітарні програми для малозабезпечених сімей.
