Європа та США накладають на Росію санкції та здійснюють кроки для відмови від поставок нафти, нафтопродуктів та газу з країни-агресора. Тобто, колективний Захід відмовляється або скорочує залежність від вуглеводнів, проте виникає питання, чому західні демократії не запроваджують санкції та обмеження на поставки уранової руди і технологій атомної енергетики.
Відповідь на це питання представлена у публікації «Розрив ядерних зв'язків з Росією може бути складніше ніж припинення імпорту викопного палива» (Cutting nuclear links with Russia may be harder than cutting fossil fuel imports) видання Energy Monitor від 21 березня за авторства журналістки з Болгарії Мірели Петкової. До вашої уваги короткий огляд цієї публікації.
За інформацією European Atomic Energy Community, всередині ЄС видобувається лише 5% уранової руди, 95% - імпортується.
Росія є другим за обсягами постачальником урановмісної сировини до країн ЄС. У 2020 р. найбільшими постачальниками уранової руди до ЄС були наступні країни: Нігерія (20,3%), Росія (20,2%), Казахстан (19,2%), Канада (18,4%), Австралія (13,3%) та інші (8,6%).
Крім видобутку уранової руди, важливим питанням є її збагачення та отримання уранового концентрату. За інформацією World Nuclear Association, Росія володіє 35% світових потужностей зі збагачення уранової руди. На території ЄС заводами, які здатні збагачувати уранову руду, володіють Німеччина, Нідерланди та Франція.
Видання, посилаючись на дані World Nuclear Association, зазначає, що 13 країн ЄС мають реактори російського (радянського) дизайну – всього 18 енергоблоків із 103 по Європі загалом.
Реактори російського дизайну працюють у наступних країнах:
- Болгарія (2 од.);
- Фінляндія (2 од.);
- Угорщина (4 од.), ці реактори генерують майже половину електроенергії;
- Словаччина (4 од.);
- Чехія (6 од.), ці енергоблоки забезпечують третину виробництва електроенергії в цій країні.
«Європейські АЕС з реакторами російського дизайну в основному або повністю залежать від російських компаній, які виробляють для них ядерне паливо», - зазначає видання.
Також видання Energy Monitor привело дані американського енергетичного агентства US Energy Information Administration (EIA), згідно яких у 2020 р. поставки уранової руди з Росії для американської ядерної енергетики становили 16%. При цьому, частка поставок з Казахстану та Узбекистану становили 22% та 8%. Видобуток уранової руди в США знизився минулими роками, проте точні показники EIA не публікує останні 2 роки.
Видання робить висновок, що Європа має зменшувати залежність від поставок уранової руди з Росії. Поставки з країни-агресора можуть бути замінені країнами з набагато більшими запасами урану – Австралією (27,5% світових запасів станом на 2019 р.), Казахстаном (14,8%) та Канадою (9,2%).
