— В Україні підняли ціни на електроенергію для побутових споживачів, і одразу почались дискусії про добудову двох блоків на Хмельницькій АЕС, які підкріплені просуванням відповідного урядового законопроєкту в Раді. Чи доцільно це так робити?
— Під час війни і коли у нас таке екзистенційне питання для існування України, люди щось швидко повірили в перемогу і те, що нам ззовні будуть постійно допомогати. У мене такої віри немає. Тому я б першочерговим ставив питання: чи буде у нас електроенергія взагалі? Електроенергія - це така річ, яка суттєво змінила повсякденне життя людей. Це і водопостачання та відведення, очищення, обприскування тощо. Не буде електроенергії в належній кількості тривалий проміжок часу - це фундаментальна руйнація не лише комфорту, до якого люди звикли, а іноді й умов життєдіяльності. Без електроенергії пропадає санітарія, починаються хвороби, неможливо ростити дітей, не кажучи вже про згортання виробництва будь-якої продукції через відсутність електрики.
Цю нашу больову точку росіяни намацали ще два року тому. Вони розуміють, що країна без електрики зимою - це дійсно геноцид. Бо ще мільйони людей правдою і неправдою будуть тікати з України, бо не зможуть жити без електрики нормальним життям в ХХІ столітті.
— Чому вони зробили перерву зимою 2023/2024 років?
— Можу тільки припустити, що це залежало від ракет. Їхні ракети почали бити значно точніше. Вони тепер сконцентрували своє зусилля на знищення енергетичної інфраструктури. Москва постійно переключається з військових цілей на енергетику і навпаки. І це суттєва загроза. Мабуть друга після утримання лінії фронту.
— Які у нас внутрішні проблеми, що не залежать від зовнішніх факторів?
— Тарифи та абсолютно неадекватні Регулятор та Міністерство енергетики - це у нас другорядні питання. Мене зараз питають, а скільки нам ще протриматись, поки уряд щось зробить і ми будемо отримувати електроенергію? І допитують: два-три тижні? Я вважаю і кажу це людям, що проблеми з електроенергією будуть ще два-три роки після закінчення війни. І цю нашу нову реальність треба усвідомлювати. Росіяни суттєво переважають у вогневій моці на далекі відстані, а ми можемо їх хіба “кусати”, особливо в сусідніх областях.
— До речі, а як змінились атаки на об'єкти енергетики?
— По-перше, зараз йдуть комбіновані атаки, коли і дрони, і крилаті, і балістичні ракети атакують.
По-друге, потужність залпів по одному обраному об'єкту перевершує спроможності ППО. У нас же велика країна, а удари комбіновані. Відтак скрізь, крім Києва, ймовірність враження під 100%. Якщо битимуть великою кількістю ракет по об'єктам в Запорізькій, Львівській чи Харківській областях, то майже завжди всі їх збити не виходить.
Зрозуміло, що ці енергооб’єкти, які нашими дідами були побудовані за СРСР, вони будуть знищені. Кремль проводить дострокову декарбонізацію України. І їхня відбудова найчастіше є недоцільною. Більш того, спроба їх ремонту - це латання дірок. Ну, відбудуємо ми за рік якусь пошкоджену ТЕС. Так по ній знову прилетить потужний залп ракет. Знов все знищено, а ще можуть і ремонтники загинути, не кажучи вже про дарма витрачені бюджетні кошти.
— Так що ж робити?
— Потрібно було б аби влада усвідомила, а я маю на увазі не абстрактну владу, а президента та прем'єра, що стратегія енергогалузі має змінитись. Вони мають відступити зі своїми проєктами, дати малому та середньому бізнесу побудувати замість 10 знищених 300 нових малих станцій. Ключове питання, щоб для цього були створені всі умови і щоб жодна з цих станцій не коштувала цього комбінованого удару росіян. Бо якщо вони на залп витратять 7 млн доларів на станцію вартістю 2 млн доларів, а в неї ще спробуй попади, то це історія виживання. Хоча я взагалі не бачу інших стратегій виживання електроенергетики, зокрема і України загалом, як побудова розподіленої генерації. Добудову блоків ХАЕС я вважав дурнею і в мирний час, а зараз це злочин і зрада. Бо просто бажання освоїти бюджетні гроші - недостатня мотивація таке коїти.
Якщо говорити про інші кроки, то я виділив би наступні:
1. Відправити у відставку всіх і, бажано, судити частину нинішніх очільників енергетичної галузі. Мова про склад регулятора НКРЕКП, керівництво Міністерства енергетики і піар НАЕК "Енергоатом". Змінити голову парламентського комітету ПЕК.
2. Терміново скасувати пільговий тариф для населення і всі "прайскепи" (цінові обмеження) на ринку електроенергії, як на ринку генерації, так і допоміжних послуг. Нехай ринок визначає вартість енергії, і вона виросте, але вона, принаймні, буде... Для малозабезпечених родин вводиться адресна грошова субсидія на рахунок.
3. Зупинити добудову нових блоків АЕС на період війни. Всі 100% прибутку атомної генерації направляти до бюджету України.
4. Провести оцінку ще діючої традиційної генерації, і ті об'єкти, де суттєво уражене основне генеруюче обладнання, полишити замороженими, не витрачати час і ресурси на їх відновлення.
5. Зупинити видобуток енергетичного вугілля, бо не буде кому його спалювати. Працівників шахт перенаправити на оборонні роботи.
6. Захистити гідроакумулюючі станції та залишки маневрової теплової генерації по максимуму ППО, навіть ціною зменшення захисту цивільного населення.
7. Прем'єр-міністру і новому керівництву Міненерго провести швидкі перемовини з усіма приватними гравцями на ринку відновлюваної енергії та підписати угоди, забезпечити 100% погашення старих заборгованостей на ринку ВДЕ за умови спрямування коштів на встановлення нових BESS систем (накопичення енергії), СЕС, ВЕС, біоТЕЦ та мобільних котелень протягом найближчих 6-12 місяців.
Завдання - побудувати протягом року 2 гігавата акумуляторних BESS систем одиничною ємністю 5-20 МВт, розпорошених на 250-300 окремих проєктів. Ціна питання у 700 млн дол. США цілком підйомна, як і терміни, якщо почати прямо зараз.
Завдання – побудувати 1.5-2 ГВт додаткових потужностей ВДЕ, розпорошених на 100-200 окремих проєктів.
Завдання – побудувати 0.5-1 ГВт газопоршневих, газотурбінних, турбодетандерних установок генерації енергії.
8. Завдання місцевій владі населених пунктів з централізованим теплопостачанням – змиритися з тим, що централізоване теплопостачання від великих ТЕЦ буде знищене.
Максимізувати ККД районних менших котелень. Попередити мешканців будинків про необхідність встановлення індивідуальних або мобільних котелень і залучити до цього бізнес. У деяких випадках – здійснити примусове переселення.
9. Системному оператору "Укренерго" надати свободу дій і фінансову спроможність для розбудови додаткових інтерконекторів для збільшення перетоків з рештою країн ENTSO-e та швидкого приєднання нових проєктів ВДЕ та накопичувачів.
10. Регулятору НКРЕКП змінити формулу плати за приєднання. Зараз формула включає лінійну складову і нова генерація намагається побудуватися максимально близько до трансформаторів обленерго / "Укренерго". Натомість, зайві 500 метрів відстані краще захистять від влучань. Скасувати на півтора роки плату за резервування потужності.
11. "Нафтогазу", Оператору ГТС, приватним видобувникам газу надавати умови на приєднання газопоршневих, газотурбінних, турбодетандерних установок генерації енергії приватним компаніям і дозволити будівництво на своїх землях, можливо, у якості державно-приватних партнерств (ДПП).
Прибрати норму закону про обов’язковість переважної частки власності у ДПП. Українській державі ніхто не довіряє, контрольну частку повинен мати приватний інвестор.
12. Заборонити правоохоронцям сунути свій корумпований ніс у якість оформлення землі і дозвільної документації для нового будівництва. Один запит прокурорів уповільнює процес на місяці. Скасовуються так само на півтора роки екологічні процедури оцінки впливу на довкілля.
13. Просити союзників із ЄС та США інвестувати в українську енергетику та надавати військові страховки дрібним проєктам розподіленої генерації.
— Про розподілену генерацію говорять вже давно і багато різних людей. Водночас у нас запущено її в мережу дуже мало, а розмови йдуть про великі блоки АЕС?
— Державні закупівлі в Україні були еталоном неефективності та корупції. Щоб не будували, але скрізь завищення бюджетів, завжди дика маржа на будівництві. Ми 35 років не могли ЦХОЯТ побудувати. Скільки там карних справ, відсидок. У нас станції АЕС вже підходять по часу до терміну експлуатації. Щоб безпечно закрити блок, треба десь 1 млрд доларів. Коли ми говоримо про будівництво нових об’єктів, то цифри наших чиновників зазвичай - брехня. Для них головне дати якусь цифру, яка має спочатку не виглядати страшною, а потім в процесі цей бюджет ще 15 разів переглянути в бік збільшення.
Атомна енергетика для України дорога. Звісно, коли вона вже є - це чудово, це клуб обраних, це дозволяє закрити велику потужність. Але, вибачте, під час війни йти в таке будівництво - це ідіотизм і марнотратство.
Україна домовилась із американською компанією Holtec International про будівництво до 20 атомних енергоблоків. А чому 20?
— Не знаю!
— Припускаю, що просто красива цифра, красивіша за 19. Я так це сприймаю.
Далі йдемо. Є АЕС. Росіяни, звісно, вбивці й терористи, але прямо бити в блоки не будуть. Це щоб не налаштувати проти себе інші країни. Але у них точні ракети. Що, вони не будуть бити поруч? Що, не били по вузлах розподілу?
— Вони вже били…
— Отож. А чому наше міністерство нічого не може? Тому що головне його завдання - інвестувати в державні підприємства, аби потрібні фірми- підрядники могли освоїти ці кошти. Крім відкатів, там немає нічого!
Але загалом добудова блоків і навіть тарифи - це все вторинне. Перше, що потрібно, держава має відступити в сторону, в повному обсязі сприяти приватному бізнесу, який побудує нову енергетику. Ніщо інше не врятує. Державні закупівлі будуть і дорожчими, і в часі довшими.
Україна зараз йде за моделлю Білорусі. Там будують АЕС на російських технологіях, і ми десь так плануємо будувати. Там держава контролює виробництво і розподіл, і у нас схоже. Що відбувається останні роки? Повний відкат від ринкового ціноутворення. З Україні пішла американська компанія, яка володіє обленерго (американська AES Corporation продала 89,1% акцій енергопостачальної компанії ПАТ "AES Київобленерго" і 84,6% "AES Рівнеобленерго" компанії VS Energy International “Лужниківської групи” за 113 млн доларів, - ред.), скасували приватизацію решти обленерго, створили з них держкомпанію. В Україні зупинено темпи приросту ВДЕ. Щось жевріє, але це для виживання. Ніяка нова генерація не будується, але є прохання до західних країн надати допомогу.
Тому нас чекає найближчим часом лише 4-6 годин електроенергії на добу, подальша деградація виробничих процесів, промисловості, подальший відтік людей і стратегічна поразка в кінці.
— Чи можна цьому в повному обсязі запобігти?
— В повному обсязі вже ні. От у мене запитували кредитори, що треба, щоб приватні інвестори почали інвестували в ринок генерації і ринок допоміжних послуг? Допоміжні послуги їх найбільше цікавили, бо це пікова генерація, а ми зараз імпортуємо електроенергії на 1 млрд доларів на рік. Могли б цю електроенергію виробляти самі, наприклад, спалюючи газ в Україні.
Ми висунули кілька тез. Суть в тому, що ніхто не буде виробляти електричну енергію, якщо окупність цього бізнесу непередбачувана. Це означає, що Регулятор, тобто НКРЕКП, має виконувати Закон України. Всі 5 років існування ринку вони порушують фундаментальний принцип, який забороняє встановлювати тарифи на економічно недоцільному рівні. Інакше кажучи, забороняється встановлювати тарифи нижче собівартості.
Тут ми згадаємо історію, як зменшували тариф на електроенергію для населення. А як вони спробували підняти тарифи на воду, бо це ж їхня роль за Законом.
— І президент їм одразу зауваження зробив…
— І вони потім посипали собі голову попелом. Тому тарифи в Україні, включно з новим тарифом на електроенергію, не відповідають ні ринковим реаліям, ні життєвим умовам. Вони з великим запізненням реагують. Тариф 7-8 грн за кВт годину мав би бути ще до великої війни. А ПСО мало бути фінансовим. От нафтопродукти, харчі та все інше ми, як в Європі, купуємо, а електроенергія у нас субсидована для всіх. Таке спотворення цін - це зло. Бо не буває чогось безкоштовно. Хтось інший має заплатити. І треба визначити, а хто цей “інший” в Україні? У нас тарифи вищі, ніж в Європі для малого і середнього бізнесу. Ось за рахунок кого. Це означає, що собівартість всіх товарів малого і середнього бізнесу більша, ніж могла бути, тобто здійснить оплату споживач, але через інфляцію споживчих цін. Це все великий обман. І більше економлять люди, які більше споживають, а не бабуся пенсіонерка, яку ніби всі захищають.
Нам потрібен незалежний Регулятор. Прем'єр Великої Британії чи президент США не може комусь зателефонувати і розказувати, які мають бути ціни на воду чи електроенергію. Було б правильно, щоб Регулятор встановив тарифи на рівні економічної доцільності ще до війни, а це десь під 8 грн. Тоді б ціни для промисловості знизились би, наш експорт став би більше конкурентноздатним, а товари трохи дешевшими. Самі люди почали б економити, як в Європі. Тоді з'явилися би стимули для активних просьюмерів. В Німеччині до 5 млн домогосподарств мають власні сонячні станції та акумуляторні системи. І виробляється електроенергія, і споживається, і ніхто на них не нападав.
Ще такий приклад. Як у нас лібералізували ціни на газ, хоча там теж є питання, але кількість котелень на біомасі у нас зросла. Споживання газу впало. А в електроенергії шара. Крім того, а хто б при ціні 8 грн за кіловат- годину отримав найбільше прибутків? "Енергоатом" та "Укргідроенерго"! І от якщо хочеться допомогти бідним, то берете у них з прибутків на виплати малозабезпеченим.
— Чи треба далі піднімати тарифи?
— Так. Але питання не в піднятті чи ні, а в тому, щоб тариф відповідав ринковим умовам. Зараз у нас електроенергія перетворюється на дефіцитний товар. У нас таке схоже було з нафтопродуктами на початку війни. Кабмін почав регулювати ціни, вся країна стала. Тоді в уряді перелякались, скасували регулювання, тому пальне у всіх є. Бо ціна вища, відтак бізнес сам шукає, як заробити. А росіяни нафтобази та НПЗ уже суттєво розбомбили і продовжують розбивати.
— Скільки ви ввели мегават під час широкомасштабної війни?
— Один. Це гідростанція, ми її раніше не могли побудувати, кредитів не вистачало, мучили з різних боків і грошей не було. Тобто ми просто закінчували раніше заплановане будівництво. Нового ми нічого не будуємо, бо урядом створені всі умови, щоб нового нічого вже не будували, а лише добудовувати раніше розпочаті проєкти.
Тому що риторика уряду це одне, а практика - це інше. Тому що з 2024 на 2025 рік до генерації застосовується розрахунковий, а не касовий метод обчислення податку на прибуток. Інакше кажучи, ми виробили, але нам не доплачує “Гарпок”, при цьому податок на прибуток обраховується не від реального потоку грошей, а від того, що мало б бути. Для моєї компанії це 8 млн грн за квартал, це додатково сплачені податки. А я й так не міг накопичити гроші, щоб вчасно з банками розрахуватись і почати щось нове будувати. Тому про нові масштабні проєкти не йдеться.
— Що ж будуватиме приватний бізнес?
— Генерацію для себе. От є підприємство, яке працює на експорт. Їм кажуть, що електроенергії у вас не буде. Звісно, вони самі собі почнуть її будувати, для своїх потреб. Це аграрії, виробники ліків, переробники, хіміки. Це сегмент ринку, який розвивається і розвиватиметься найближчим часом. Часом такі станції щось дають в мережу, але це не їхня головна ціль.
Досьє "ЕнергоБізнесу"
Ігор Тинний - підприємець, співзасновник Української асоціації відновлюваної енергетики.
Найбільші активи Ігоря Тинного у відновлюваній енергетиці. 25 малих ГЕС, 6 СЕС та біостанція складають 40% його бізнесу. Енергетичний холдинг "Гідроенергоінвест-Акванова" Тинний будує понад 10 років.
Тинний також є великим гравцем на київському ринку відходів. Він - співвласник компанії "Профпереробка", що збирає 30% сміття в столиці. Також Тинному належить частка у 46,8% у "Київспецтрансі", що займається вивезенням побутових відходів, та володіє полігоном побутових відходів ТПВ №5.
Підприємець має активи у ресторанному бізнесі: володіє закладом "Прага" на ВДНГ, Montecchi Capuleti на Печерську, Marlin в ТЦ Ocean Plaza. Перед повномасштабним вторгненням бізнесмен купив кесон на Оболоні - споруду сталінських часів, у яку інвестує 6 млн євро.
