Наш старый сайт

Ігор Тинний: «В нинішніх умовах всі сонячні станції стають банкрутами»

Ігор Тинний: «В нинішніх умовах всі сонячні станції стають банкрутами»

11.05.2022

З початку війни виробники електроенергії з відновлюваних джерел опинилися в дуже складній ситуації, за якої велика частина активів та персоналу опинилися на тимчасово окупованій території, відпуск впав до мінімуму через профіцит та системні обмеження, крім того, Міненерго вирішило обмежити рівень розрахунків. Згодом, виявилася ще одна проблема – податкові зобов’язання на компенсацію від «Укренерго», яка має колись надійти. В інтерв’ю для «ЕнергоБізнесу» інвестор в «зелену» енергетику Ігор Тинний озвучив невтішний результат таких умов – власники сонячних станцій стали банкрутами. Разом з тим, він запропонував вихід із ситуації та закликав владу прийняти прозорі правила гри.

— Який на сьогодні стан справ у секторі відновлюваної енергетики?

— До 24 лютого найбільшу кількість електроенергії з ВДЕ виробляли сонячні електростанції, їх розміщували там, де природа дозволяє максимальний виробіток, – це наш південь. В південних регіонах, де на сьогодні йдуть активні бойові дії також сконцентровані майже всі наші вітряки, крім об’єктів компанії «Еко Оптіма», яка будую ВЕС на Львівщині і ще одного проекту в Карпатах. Майже всі проекти ВЕС – це узбережжя Чорного моря та Приазов'я. Щодо сонячних станцій – також дуже велика кількість знаходиться в зоні окупації.

Моя особиста оцінка, близько 40% встановленої потужності ВДЕ знаходиться в зоні бойових дій, ці потужності або окуповані, або вони постраждали в результаті бойових дій.

На даний момент, здебільшого відбувається фіксація ситуації. Всі висловлюються дуже обережно щодо об’єктів, які опинилися в тимчасовій окупації, адже там є персонал, там є люди, які, відверто кажучи, можуть стати заручниками. Є тотальні випадки грабежів та здирництва, скрізь іде мародерство, скрізь ідуть погрози життю, повсюдно йде шантаж і намагання вибити якісь гроші з власників. В даному випадку ВДЕ, нічим не відрізняється від інших бізнесів. Відновлювана енергетика може відрізнятися в гіршу для себе сторону, адже окупантів може ще більше дратувати вид енергетики, який не дуже розповсюджений на Росії.

Стосовно кількості об’єктів, які знищені безповоротно, я думаю поки це незначна кількість, але можливість виробляти і продавати енергію – обмежена у більше ніж половини учасників ринку.

Оскільки в Україні понад 8 млн людей виїхали зі своїх домівок, відповідно впало споживання, в системі протягом усього періоду війни ми маємо хронічний профіцит електроенергії.

Крім того, зараз у нас весняні місяці і ми проходимо водопілля. Виходить, що атомна електроенергія, теплова генерація, яка працює на мінімальному рівні, та гідроенергія під час водопілля витіснили «зелену» енергію.

— До чого це призвело?

— У нас в енергосистемі діє «Система керування обмеженнями», коли диспетчер НЕК «Укренерго» бачить потенційний надлишок виробництва, він обмежу значну потужність ВДЕ. Тому, величезна кількість вітряків щоранку вимикаються і хоча вони мають можливість виробляти, тим не менше вони цього не роблять, адже немає споживання, а експорт у нас тимчасово призупинений. Компанії-оператори СЕС виробляють від 10% до 40% від можливого обсягу електроенергії

Коли диспетчери вимикають «зелену» енергетику в рамках «Системи керування обмеженнями», в цьому немає помилки власника електростанцій, відповідно ця послуга, за законом, має оплачуватися. Державна компанія «Укренерго» виписує акт, що вона примусово відімкнула станцію і зобов’язується виробнику компенсувати збитки за певною формулою. Проте в «Укренерго» немає грошей і це призводить до ще гіршого парадоксу: «Укренерго» виписує акт про те, що вони колись заплатять, але при цьому у виробника з ВДЕ одразу виникають податкові зобов’язання.

Окрім цього було прийняте ще одне рішення (на мою думку дуже незаконне) Міністерства енергетики, яким були обмежені виплати виробникам е/е із сонячних станцій – 15%, вітрових – 16%. Тобто від того, невеликого виробітку, який ви зробили, вам заплатять лише невеличку частину, а на те що ви не виробили, вам випишуть акт, про те, що вам колись заплатять, але ПДВ ви маєте сплатити зараз. Це просто технічно не можливо, всі сонячні станції стають банкрутами через такі умови.

— Що кажуть органи влади в приводу цієї ситуації?

— На жаль, на сьогодні немає жодного спілкування з Міненерго, яке за весь період війни не запросило жодного представника відновлюваної енергетики, щоб спитати і послухати як ми тут живем. Так само як і регулятор. Незрозуміло, чи він працює повноцінно взагалі.

Ми всі надзвичайно патріотичні люди, адже ми інвестували у відновлювану енергетику, яка за своєю природою новітня та антиросійська. В даному випадку немає питання заздрощів (кому платять, а кому ні), є питання, яким чином зберегти індустрію, яким чином зберегти робочі місця.

Я, наприклад, сплатив авансом податок на прибуток, також ми багато купуємо для Збройних сил України не лише зараз, а всі роки з початку збройної агресії з 2014 року.

На жаль, на сьогодні галузь відновлюваної енергетики знаходиться в глухому куті, немає діалогу ні з ким з уряду, стосовно їх подальших дій і виходу з ситуації.

— Яким чином змінити ситуацію на краще?

— Єдиний шанс порятунку діючої системи – це збільшення споживання в мережі, що можна зробити виключно шляхом експорту електроенергії з України. Ми вже пройшли етап технічної синхронізації з ЄС, на сьогодні ми проходимо етап комерційної синхронізації, на неї відводилося 1,5 роки, але її треба пройти в 10 разів швидше. Якщо буде можливість за нормальними аукціонами придбати перетин, тоді нічого не заважає виробникам з ВДЕ пробувати свої сили і експортувати. Цим можуть займатися і державні, і приватні компанії. Якщо «зелена» генерація отримає можливість експорту, тоді є сенс виходити з балансуючої групи «Гарантованого покупця» і продавати енергію на вільному ринку. Натомість, поки ми не бачимо жодного обговорення такого сценарію. Міністерство не надає жодної інформації, що відбувається з комерційною синхронізацією.

— Ви згодні самостійно продавати електроенергію на експорт, без «Гарантованого покупця»?

— За деяких умов. Перша умова – принципова. Закон гарантував нам певні права, зараз ситуація змінилася, виник форс-мажор, тому необхідно, щоб в закон були внесені зміни і ми обов’язково повернулися до гарантованих умов після завершення бойових дій.

Тобто зараз, через війну, ми мусимо вийти із балансуючої групи «Гарантованого покупця», відмовитися від «зеленого» тарифу і пробувати продавати енергію на ринку, але коли припиняються бойові дії, уряд приймає рішення, що у нас немає військового стану, у кожної компанії є право (за побажанням інвестора), а у державної компанії («Гарантованого покупця» - ред.) - обов’язок повернутися до попередньої схеми (купівлі електроенергії за «зеленим» тарифом – ред.).

— Тобто повернутися до «зеленого» тарифу?

— На сьогодні закон дає таке право приватному інвестору, але не передбачає зобов’язань для державної компанії.

Друге питання, яким чином буде організована торгівля електроенергією на експорт? Протягом трьох років ми бачили приклади масштабної корупції в державних енергокомпаніях, таких як «Енергоатом», «Центренерго». Відповідно, що може гіпотетично заважати уряду впровадити продаж на експорт не за ринковими механізмами, а спробувати віддати цей напрям одній державній компанії, наприклад, «Енергоатому»? Це протирічить правилам ENTSO-E, всім енергопакетам, здоровому глузду і інтересам України.

Якщо запрацює ринковий механізм аукціонів з розподілу доступу до перетину й інвесторам буде гарантоване право повернутися до попередньої моделі підтримки після припинення військового стану, я особисто однією або двома компаніями спробую вийти на експорт.

— Яку ціну продажу електроенергії на експорт ви розраховуєте отримати?

— Якщо будуть запроваджені ринкові механізми на аукціонах, то виробник не може розраховувати, що він отримає експортну ціну в повному обсязі, бо на ліквідному аукціоні більшу частку від ціни на 1 МВт отримає «Укренерго», яке проводить цей аукціон. Де факто ми будемо отримувати ціну на рівні нашого ринку «на добу наперед», але нас ніхто не буде обмежувати у виробництві електроенергії.

— Головне, що буде збут.

— Саме так. Тому, мої перестороги, це перестороги людини, яка протягом тривалого часу пересвідчилася у відсутності доброї волі з боку керівників енергетичної галузі. Поки нічого не змінилося. От ви задаєте питання: «А як там галузь?», «А як там люди?», «Хто опинився в окупації?». Але таких питань за 75 днів війни ні з міністерства, ні від регулятора не надходило.

Тому, ми дуже обережно підходимо до питання виходу із існуючих умов, не розуміючи чи будуть наступні умови прозорими, поки вони не є апробованими.