Окрім енергобезпеки, важливий напрямок якості життєдіяльності у XXI столітті, зокрема в Україні, — забезпечення стійкого постачання інтернет-послуг населенню залишилося без належної уваги субнаціональних та національного рівнів на випадок надзвичайних ситуацій і в умовах війни.
І. ПОТОЧНІ РЕАЛІЇ ТА АКТУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ СТІЙКОСТІ ІНТЕРНЕТ-ПОСЛУГ
Поряд із тим, що через негоду порушується цілісність оптоволоконних кабелів, ускладнюється та на тривалий час унеможливлюється їх відновлення, особливо в сільських регіонах, зокрема на Київщині, — синхронно з плановими та екстреними відключеннями електропостачання майже повністю зникає або суттєво зменшується швидкість мобільного інтернету.
В умовах воєнного стану інформація про відключення електроенергії, дронову і ракетну небезпеку та їхню локацію доступна переважно через відповідні телеграм-канали. Відсутність мобільного інтернету щонайменше унеможливлює навіть мінімальне планування задоволення елементарних побутових потреб (приготування їжі на електроплитах, контрольованість безаварійної роботи твердопаливних котлів у приватному секторі тощо) та своєчасне застосування заходів безпеки під час повітряних тривог відповідно до конкретного регіону реальної загрози (інакше можна проводити по пів доби в укриттях без особливої потреби).
За наведених обставин та попри них Урядом рекомендовано перевести офіси на дистанційну роботу, а заклади дошкільної освіти, загальної середньої, професійної, фахової передвищої та вищої освіти — на дистанційне навчання внаслідок негоди та на період аномальних морозів і хуртовин з початку цього року.
Цікаво: як технічно може відбуватися «дистанційка» та ще й у холодних помешканнях в умовах невизначеності електропостачання для зарядження гаджетів і у разі браку або обмеженості мобільного інтернету та зв’язку за виділеними лініями?
Наразі мова не йде навіть про забезпечення права на доступ до інформації, яке гарантоване статтею 34 Конституції України, а про превентивні заходи безпеки життя, сприятливі умови для навчання та роботи платників податків.
ІІ. КОНТЕКСТ НАЯВНИХ ДЕРЖАВНИХ РІШЕНЬ
16 липня 2024 року Національний центр оперативно-технічного управління електронними комунікаційними мережами України (далі — НЦУ) своєю постановою зобов’язав мобільних операторів оснастити до 1 лютого 2025 року всі базові станції генераторами та акумуляторами, забезпечуючи щонайменше 10 годин автономної роботи мережі під час блекаутів.
Рік тому робота мобільного інтернету була дійсно стабілізована, але на цей час, особливо з 09 січня поточного року, не лише YouTube, а і звичайний пошук інформації «висне», а месенджери Telegram, Viber, WhatsApp і мережа Facebook майже не функціонують під час відключень електроенергії (світиться «connecting» або повідомлення «доступ до інтернету відсутній»).
Нещодавно, 4 листопада 2025 року, Верховною Радою України схвалено Закон № 4670-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері електронних комунікацій», який за текстом посилює вимоги до всіх постачальників е-комунікаційних послуг (згідно з визначеннями у Законі «Про електронні комунікації»), хоча в пояснювальній записці зазначаються лише мобільні оператори.
Отже, основне:
а) згідно із Законом, швидкість стає обов'язковим стандартом послуг постачальників доступу до мережі Інтернет (мобільного), але без конкретних рамок та вимог щодо дотримання рівнів показників якості за відсутності електропостачання;
б) очікування на покращення мобільного інтернету перевищені.
При цьому закон № 4670-IX декларується як такий, що спрямований на імплементацію норм ЄС. У цьому контексті варто звернути увагу на Директиву ЄС 2022/2557 від 14 грудня 2022 року «Про стійкість критично важливих об'єктів» до всіх небезпек (природних чи техногенних, випадкових чи навмисних), якою встановлюється необхідність:
- визначення критично важливих об’єктів інфраструктури, у т. ч. цифрової (постачальників точок обміну інтернет-трафіком, мереж доставлення контенту, мереж електронного зв'язку загального користування та послуг інших електронних комунікацій);
- забезпечення владою того, щоб критично важливі суб'єкти господарювання мали та застосовували план щодо підвищення стійкості для кращого запобігання, реагування та пом'якшення наслідків інцидентів, що порушують надання життєво важливих послуг.
Очевидно, що постанова НЦУ від 16 липня 2024 року адаптована до Директиви ЄС 2022/2557 у частині мобільних операторів, на відміну від Закону «Про електронні комунікації» зі змінами, внесеними законодавчим актом № 4670-IX.
На додаток доцільно поглянути на статтю 9 Закону України «Про захист критичної інфраструктури» № 1882-IX (2021 року зі змінами у 2022 та 2024 роках), що встановлює лише сектори критичної інфраструктури, зокрема електронні комунікації, без визначення категорій відповідних об’єктів (навряд чи це може становити конфіденційну інформацію!).
ІІІ. ПРИКІНЦЕВІ МІРКУВАННЯ
1. Надважливе значення має віднесення на законодавчому рівні всіх постачальників інтернет-послуг (мобільних операторів і провайдерів) до категорії критично важливих.
2. На перехідний період під час воєнного стану в Україні доцільно надавати пріоритет зазначеним у пункті 1 суб’єктам щодо безперебійного електропостачання з ОЕС України, поряд з іншими об’єктами критичної інфраструктури (лікарнями, будівлями лише з електрозабезпеченням, державними установами тощо) із забороною підвищення тарифів.
При цьому варто враховувати, що на сьогодні примушування постачальників інтернет-послуг самостійно здійснювати енергоживлення призведе до експоненціального зростання цін на послуги, які стануть недоступними споживачам (згідно із законом № 4670-IX усі споживачі на всій території України мають право на отримання універсальних електронних комунікаційних послуг за доступною ціною).
