— Яке ставлення компанії до ідеї будівництва розподіленої газової генерації, до якої закликає влада?
— Сама ідея – правильна. Розподільча генерація, локалізовані мережі – це все буде сприяти зміцненню енергетичної безпеки, як країни в цілому, так і конкретного регіону окремо.
Ми, наприклад, в Рівному, маємо дві установки по одному мегавату газової розподіленої генерації. У нас там 28 котельних, з яких майже третина по загальній потужності – біомасові (ми робимо заміщення газу). Саме для їх безперервного енергозабезпечення ми встановили 2 газові установки. Наша мета була і є - створити такі собі «енергетичні острови».
— Ви отримуєте газ для цих установок з мережі?
— Так, він береться з розподільчої мережі. Власне в цьому і була проблема економіки: використовувати такий газ виключно на власні потреби, ще якийсь сенс був, а продавати таку електроенергію в ринок – в цьому не було ніякої економічної доцільності. Газ – дорогий, а ціна на ринку електроенергії – достатньо низька.
Треба сказати відверто, на сьогодні ринку електроенергії фактично не існує. Прайс-кепами він фактично дуже викривлений і занадто зарегульований, а також немає ніяких стимулюючих механізмів.
Взагалі щодо питання стимулювання розподіленої газової генерації я бачу два шляхи.
Або держава має створити всі умови вільного ринку і дати можливість, наприклад, продавати дорого «піки» (блочні заявки на постачання електроенергії в години пікового споживання – ред.), як це є в Європі. Тоді – це бізнес, за таких умов, компанії побудують декілька гігават таких потужностей і державі нічого не треба вкладати.
Або треба створити стимул на зразок «зеленого» тарифу. Тоді держава буде доплачувати за кожен кіловат енергії, яку держава вважає, що їй потрібно додатково отримати в балансі. Але у кожного з цих випадків мають бути справедливі компенсатори для дійсно вразливих споживачів серед населення.
.jpg)
— На сьогодні пікові ціни на ринку електроенергії знаходяться близько 4 гривні за кіловат-годину, чи така ціна виправдовує інвестиції в газові установки?
— Вона не виправдовує цей бізнес. В умовах дефіцитного ринку піки можна продати і за 10, і за 12 грн/кВт-год, адже електроенергія потрібна. Коли були відключення, у нас були черги різних компаній, які приходили до нас і казали: «Встановіть енергетичне обладнання або дайте можливість, як це можна зробити, як нам вийти із ситуації». Тому для багатьох підприємств стало критичним явищем, щоб отримати електроенергію вчасно або отримати її взагалі. Зараз всі заспокоїлися, блекауту немає і все зупинилося.
Але наступна зима точно прийде і буде новий опалювальний сезон.
— Щодо стимулів від держави, уряд застосовував стимулюючий механізм, він забезпечив пільгову ціну на газ від «Нафтогазу» для когенерації.
— Ця постанова (Постанова КМУ від 06.12.2022 №1416 - ред.) фактично була прийнята для низки ТЕС та ТЕЦ. Вона зараз діяла до кінця квітня. Ми намагалися працювати за цією постановою, але за два місяці так і не змогли отримати цей пільговий газ.
— Від «Нафтогазу»?
— Так.
— Яка ціна передбачалася?
— Якщо ти використовуєш газ виключно для виробництва електроенергії, то ціна складала 10 тис грн за тис куб м, а для виробництва тепла - 16 тис грн за тис куб м.
— Чи працювала б економічна модель за такої ціни на газ, якщо виробляти електроенергію і тепло?
— Вона ще б працювала, тоді ми так рахували. По-перше, ми як виробник тепла, нам треба тепло. Ми б продали це тепло. Ми б для себе побудували модель під цю постанову, але проблема цієї постанови в тому, що в неї занадто короткий термін дії.
Незважаючи на це, ми побудували установку, запустили її, відкрили, всі приїхали, подивилися і все. Далі ми стикнулися з проблемою отримання документів від цілої низки державних установ та підприємств, а також приватної компанії, можливості якою знову ж таки обмежень державою. Ми їх не можемо отримати до сьогодні, а термін дії постанови спливає. Причина цього, як я вже казав, у надмірній зарегульованості. Під час війни за умови жорсткого дефіциту електроенергії це має працювати більш ефективно.
— Якщо не працює стимулюючий механізм, тоді давайте створимо ринок.
— Звичайно. Просто дайте працювати ринку, бо в стимули від держави не дуже віриться. Вже один раз повірили в «зелений тариф».
— В те, що державна підтримка може бути довготривалою?
— Держава може не дотримати умов, які вона оголосила. Це вже було. Держава не дотримала своїх зобов’язань за «зеленим» тарифом. Мільярди інвестицій зайшли, а держава просто взяла і передумала.
Тому, дайте нам можливість просто вільно працювати на ринку. І повірте, не один і не два гігавати можуть бути збудовані. Це будуть нові інвестиції, нові балансуючі локальні потужності, розкидані по території країни. Вони нададуть більшої стійкості нашій енергосистемі. Якщо будуть відключення, як восени, то ми вже будемо більш готові до цього.
Наша компанія вже має реальні напрацювання близько 15-16 об'єктів розподіленої газової генерації. Ми розуміємо де і яку генерацію можна встановити. І вже зараз ми створили проектну групу, в яку крім наших фахівців ввійшли професіонали енергетики саме по мережах, а також виробники когенераційних установок. Загальна потужність таких проектів може скласти 100 мегават. І це лише одна компанія!
— За якими цінами ви б хотіли купувати газ? За ринковим?
— Так, дайте ринкові ціни на газ, ми самі його знайдемо. Якщо ми робимо вільним ринок електроенергії, то давайте все зробимо вільним. А якщо ми кажемо, давайте ми вам зробимо ціну газу, наприклад, меншу. Це, безперечно, теж пришвидшить процес. Але тоді зробіть меншу ціну на півроку, на рік.
Або відпустіть ринок, або дайте там короткострокову, пільгову ціну.
Тоді буде конкуренція за майданчики розміщення таких станцій. Бізнес швиденько відреагує. Треба буде бізнесу вживане обладнання або нове – він замовить. Виготовлення нового займає певний час (і, до речі, зовсім не малий), якщо треба швидко, то може підійти вживане, але робоче обладнання.
Ми використовували вживане обладнання, щоб протестувати всю роботу. Ми запустили такий двигун в січні цього року, він забезпечував енергоживлення котельні.
.jpg)
— В цьому випадку ви можете самі забезпечувати себе електроенергією?
Так, у нас немає можливості віддати цю електроенергію в мережу. Складний був листопад, особливо складний був грудень, та й половина січня теж була достатньо складна. Котельні виключались по декілька годин.
— Але ж котельня – це критична інфраструктура.
— Все одно виключалися. Для нас було важливо встановити газову генерацію для котельних на біомасі, адже коли зникає світло, котел одразу не зупиняється, він продовжує горіти. Важливо, щоб він працював в одному режимі. Його не можна вимикати так швидко як газ.
— Які мають бути умови щодо збуту тепла для окупності газової генерації?
— Щодо теплової енергії все більш-менш зрозуміло. Такі установки треба встановлювати в компаніях, які потребують теплової енергії. Ви заміщуєте, наприклад, той же газ, який все одно використовували би безпосередньо на котельній.
— Ви використовуєте газові установки для когенерації?
— Ми встановлюємо виключно під когенерацію. Немає сенсу встановлювати лише для виробництва електроенергії. Ми, як компанія, яка виробляє тепло, нам важливо, щоб електроенергія і тепло вироблялися з таких установок одночасно.
— Скільки тепла і скільки електроенергії виробляють такі установки з певного об’єму газу?
— 40-45% енергії газу йде на виробництво електроенергії і 40-45% - на тепло, 10-20% - це втрати.
— Чи може виробництво лише тепла повністю компенсувати роботу газопоршневої чи газотурбінної установки?
— Ні, звичайно, не компенсує. У нас з продажем тепла, навіть з дешевим газом від «Нафтогазу», розрахункова паливна собівартість кіловат-години виходить 2,8- 2,9 грн. Це ще тільки собівартість, а ще буде передача, розподіл, податки, вартість грошей. Це ніяк не окупиться. Такі установки у даний час більше для надійності.
— Яка собівартість виробництва електроенергії при ринкових цінах на газ?
— При ціні газу на рівні 40 грн за куб м – це десь буде 11-12 грн/кВт-год. Зауважу, що восени та взимку за електроенергію з дизельних генераторів бізнес платив по 20-30 грн/кВт-год. Платив, бо не було іншого виходу.
— Також важливий аспект – ми маємо відбудувати або створити нові генеруючі потужності до початку наступного ОЗП.
— Безперечно, то чому не дати можливість створити новий пул генерації, ніж ми будемо відновлювати вугільні енергоблоки 50-х років? Тим паче, вони дуже вразливі. Дайте нам вільний ринок газу та вільний ринок електроенергії, а далі ми самі розберемося.
— Які є компанії виробники та постачальники газової генерації в Україні?
— Ми купуємо Jenbacher, вживані установки, які працювали в Європі. Там вони стояли як резервні установки на таких об'єктах як аеропорти, лікарні та ін. Коли проходить 10 років, їх замінюють і ми маємо можливість їх придбати. Ці установки майже нові, вони мало відпрацювали, вони мають тисячу, три тисячі годин пробігу, навіть, якщо там 10 тисяч годин – це рік використання.
Купівля нової установки – це одразу великі капітальні інвестиції. Ризикувати великими капітальними інвестиціями на ринках, які фактично дикі я б не став.
В Європі майже всі ніші зайняті, конкуренція достатньо велика. В Україні конкуренція менша, але і правила дикі просто, бо вони можуть змінитися, тому ви маєте закладати ризики на достатньо швидке повернення грошей.
— Ви пропонуєте відпустити ціни на електроенергію, тобто підняти або прибрати прайс-кепи. У відповідь на це, влада скаже, що це призведе до зростання ціни для промисловості, а далі – до збільшення обсягу перехресного субсидіювання. Що ви б відповіли на ці аргументи?
— Я скажу, що треба піднімати ціни взагалі – в тому числі для населення. Дивіться, для чого перехресне субсидіювання? Щоб стримувати ціни електрику для населення. У нас найдешевша ціна на електрику для населення в Європі. Які передумови, чому у нас така низька ціна?
— Бо промисловість дотує населення.
— Так, але в деяких європейських країнах навпаки: промисловість має меншу ціну, населення більшу, бо у них енергетика – це можливість оподаткування. Якщо ти споживаєш багато, значить ти багатий і платиш за електрику багато. Якщо ти споживаєш менше, то фактично оподаткування включається в ціну вартості енергії.
Так в Норвегії з газом. Одна з найбільших цін на газ саме в Норвегії, яка добуває найбільше газу в Європі. За рахунок чого? За рахунок того, що там великі податки, які включені в ціну енергії. Потім, за рахунок цих податків формуються різні фонди, які можуть субсидувати незахищені верстви населення. Ми ж граємося в соціалізм. Це неправильно, адже населення навіть не думає про економію.
Низькою ціною на електрику для населення ми самі себе обманюємо, адже в той же час велика ціна для промисловості відображається у товарах та послугах, які ми споживаємо. І населення, в підсумку, платить цю високу ціну.
ПСО – це дуже небезпечна річ, яку не можна використовувати системно і довгий час, бо вона стримує інвестиції. Наприклад, населенню та ТКЕ немає сенсу заміщувати (читай економити) природний газ, бо в них ціна штучна – близько 9 грн за куб м, а це обсяг споживання 10 млрд куб м в рік. Це шалений ресурс, який співставний зі споживанням деяких країн Європейського Союзу.
Якщо ми актуалізуємо ціни, у нас суттєво зросте ВВП. Я думаю, що після війни це точно буде зроблено. Це логічний крок. Бо соціалізм – це бідність, наша низька ціна – це бідність.
— Ви виступаєте проти значного впливу держави на економіку.
— Держава має забезпечити стратегію та умови роботи ринку, контролювати, але не управляти майном в режимі ручного управління. Наведу наступний приклад, в Україні всі лісгоспи – державні і у нас виробництво деревини складає 15 млн куб м на рік, а у Німеччині – 45 млн куб м на рік, тільки у них лісів в 3 рази менше, ніж у нас. Чому? Бо неефективність, безгосподарність.
Ще приклад: у Рівному сьогодні третина теплової енергії виробляється з біомаси приватною компанією. Це наша компанія, ми взяли в оренду відповідні потужності і тепер місто не думає про опалювальний сезон, місто не вкладає грошей. Ми платимо орендну плату за користування майном, ми будуємо котельні, заміщуємо природний газ.
Коли ми використовуємо біомасу, гроші залишаються в регіоні, бо хтось везе сировину, працюють люди, обробляють деревину, роблять щепу.
Ми беремо відходи, ми ні в якому разі не беремо ділову деревину, бо іноді часто спекулюють, кажуть, ви випиляєте всі ліси. Ціна ділової деревини настільки висока, що ми ніколи її не будемо використовувати для виробництва тепла. Якщо спиляти дерево, утворюється 40% відходів, це достатньо великий об'єм і це саме наш ресурс.
— Як треба відновлювати або будувати теплові потужності у містах, де вони були зруйновані війною? Ви б зайшли в ці громади?
— В цих регіонах, безперечно, можна підійти більш правильно, але, знов-таки, під яку модель туди зайде інвестор? Я поки не можу зрозуміти.
Інвестор буде заходити туди, де він буде відчувати безпеку повернення інвестицій. Якщо це буде забезпечено, всі зайдуть і в Маріуполь, і в Мелітополь, і в Херсон, і в Бердянськ. Чому інвестор сьогодні не заходить в сектор теплокомуненерго, там, де населення? Бо там дотації, а з дотаціями ти нічого не зробиш, ти можеш їх тільки отримувати і палити дорогий газ.
Досьє «ЕнергоБізнесу»
Іван Надєїн – народився 4 лютого 1983 р. в м. Київ.
Освіта: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, філософський факультет, кандидат філософських наук.
Кар’єра: 2008 р. – почав працювати у сфері відновлюваної енергетики;
2010 р. – очолив Українську асоціацію виробників альтернативного твердого палива;
2011 р. – заснував групу компаній «Укртепло», якою володіє та керує дотепер;
2019 р. – президент футбольного клубу «Верес» (Рівне).
