Під час кризи у Європі обмеження споживання того ж газу було добровільним і викликане здебільшого реакцією на збільшення цін. Відповіддю на такий виклик стало будівництво потужностей ВДЕ: у 2023 році порівняно з 2020 роком встановлена потужність зросла на 106 ГВт!!! Цифра дійсно фантастична поглядаючи на українські реалії будівництва потужностей, де 0,001 ГВт нової встановленої розподіленої генерації в Ірпіні то дійсно подія, яка насамперед повинна зацікавити на результативне продовження. А в Європі левова частина додаткових потужностей - 70ГВт із 106ГВт - припала на ВЕС, бо їх комерційний профіль більш "у грошах", ніж для сонячних панелей.
Результат такого збільшення ВДЕ-потужностей перш за все відбився на рівні та профілі цін на ринку. Улюблені всіма аналітиками від'ємні погодинні ціни на європейських біржах в торгівлі на добу наперед були зафіксовані в Європі 6 470 разів.
Далі - більше. У 2024 році ми бачимо досить цікаву ситуацію. У березні Португалія та Іспанія показали справжній цінопад, довго тримаючи ціни на ринку на добу наперед на рівні 1-2 євро/МВтг. У квітні ефект доміно досягнув аж Франції: ціна за базове навантаження у Португалії - 5 євро/МВтг, у Іспанії - 6 євро/МВтг, Франція зупинилась на 15 євро/МВтг (при цьому зупинивши атомні енергоблоки загальною потужністю 4,7ГВт). Країни центральної і східної Європи та Німеччина ще тримають кордони цінового коридору, в якому виробництво електроенергії з традиційних джерел та нові інвестиційні проекти ще мають сенс. Але можливо це ненадовго. Навіть у ще непокореній цінопадом частині Європи вихідні дні та денні години протягом тижня у травні-серпні обіцяють бути дуже неприємними для тих, хто грає на підвищення.
Відповідно Європа входить у цикл, коли треба або підвищувати споживання електрики, бо до цього є економічний стимул. Або змінювати систему комерційних відносин на ринку електроенергії, де енергетики можуть стати такими ж отримувачами субсидій, як і фермери.
До чого тут Україна.
По-перше, треба спрощувати транскордонну торгівлю: прайскепи та ПСО - то пройдений етап. Ціни на українському ринку на базове навантаження за 19 діб квітня коливалися від 1127 до 4141 грн/МВтг, якщо брати у розрізі окремих годин, то від 50 до 7500 грн/МВтг. Це нова нормальність, треба з цим змиритися. В Угорщині, наприклад, погодинні ціни в той же період коливалися від мінус 58 до плюс 179 євро/МВтг. Однакові контрольовані ціни - це минуле.
По-друге, треба розширювати транскордонний фізичний перетин до максимальних обсягів, для початку взявши орієнтир у 3ГВт.
По-третє, проекти розподіленої та іншої генерації, яку треба було побудувати вже "на вчора", треба розраховувати на реальну економічну модель. Зрозуміло, що гасло "будуйте що можете в тому ринку що є" з точки зору підготовки до наступного ОЗП може розглядатися як безальтернативне. Але такий підхід навряд чи залучить велику кількість інвесторів, які змогли б щось зробити не на словах, а на ділі.
Тому, виносячи за рамки безпекові питання, треба зрозуміти, що під ситуацію одного ОЗП приватних інвесторів не залучиш. А чекати допомогу з державницького закордону звісно можна, але час іде...
