Таку думку висловив директор ЛМКП «Львівтеплоенерго» Олександр Одинець під час круглого столу «50 днів до опалювального сезону: готовність, проблеми, рішення».
Однією з головних загроз для стабільної роботи підприємств теплопостачання очільник «Львівтеплоенерго» назвав різний підхід до бронювання працівників у сфері енергетики.
«Підприємства державної форми власності у сфері управління Міненерго мають 100% бронювання працівників. Теплопостачальні компанії, підпорядковані Міністерству розвитку громад, лише 75%. Це зумовлює колосальний відтік персоналу. Я з початку року змушений був розбронювати 24 кваліфікованих працівників старшого віку, оскільки люди виходять на пенсію чи звільняються, і квота падає. Це нелогічно, і ситуація з кадрами вже набирає масштабів катастрофи», — наголосив Олександр Одинець.
Керівник підприємства нагадав, що чинний тариф на послуги теплопостачання у Львові не переглядався з кінця 2018 року. Водночас усі складові собівартості — холодна вода, транспортування газу, електроенергія та матеріали — зросли до ринкового рівня. До прикладу, лише подорожчання транспортування газу додає «Львівтеплоенерго» 10–15 млн грн додаткових витрат щомісяця під час опалювального періоду.
За словами Одинця, місто виділяє прямі дотації, аби розраховуватися за державні енергоносії. Проте уряд готує зміни до постанови № 977, якими планує вилучити виділену містами підтримку із загального розрахунку різниці в тарифах.
«З накопиченої суми різниці в тарифах, яка для "Львівтеплоенерго" складає майже 3,4 млрд грн, хочуть зняти всю допомогу міста, за рахунок якої ми розрахувалися з "Нафтогазом" та "Укренерго". Відповідно, з різниці в тарифах у нас залишається практично ніщо. Держава заощаджує на субсидіях і на тепловиках. Ми працюємо не в ринкових умовах і подекуди заходимо в глухий кут», — підкреслив керівник підприємства.
Серед інших перешкод Олександр Одинець відзначив невідповідність між нормами спрощеного будівництва об'єктів стійкості (постанова № 1320) та законом про публічні закупівлі. Правила закупівель не дозволяють укладати контракти без готового проєкту або розривати їх, якщо фінальний кошторис перевищує первинні розрахунки.
Крім того, тривалість реалізації масштабних інвестпроєктів значно збільшується через процедуру аналізу цін за постановою № 1512.
«Той, хто робив аналіз цін за постановою № 1512 за проєктами стійкості на практиці, пересвідчився – вона затримує реалізацію великих об'єктів на 2–3 місяці. Робиться величезна робота, яка ні на що не впливає, а автоматизована база цін досі не запрацювала», – резюмував Одинець.
