— Які ключові зміни за останні роки відбулись в енергетичному секторі Молдови?
— Перш за все – диверсифікація. З дефіцитом і шантажем з боку “Газпрому” ми стикались не один раз, і не два. Подібно, як Україна у 2009 році, чи ще раніше у 2006-му. Для Молдови це був шок: 29 жовтня 2021 року росіяни припинили постачання газу приблизно на 30% від загального обсягу, який мав бути наданий у жовтні (у 2020–2021 роках до влади в Молдові прийшло проєвропейське керівництво на чолі з Маєю Санду, – ред.). Ми якраз були в процесі переговорів з “Газпромом” про поновлення контракту на постачання газу ще на 5 років, до 2026 року.
Вони знали, що ми не мали ні знань, ні доступу до фінансових джерел, щоб купувати газ на інших ринках. Довелося починати все з нуля. Закривали власні потреби в газі за рахунок інших постачальників, таких як польські, і навіть швейцарські. Все було дуже імпровізовано. Вдалося пройти через це навіть попри початок війни в Україні. Бачили, що війна може розширитися, і не знали, де вона зупиниться, ми всі пам’ятаємо це.
Потім настала криза біженців, економічна криза. З погляду інфляції економічний спад був навіть гіршим, ніж в Україні. Інфляція досягла 35%. А потім настала енергетична криза.
— Як саме ця криза проявилась?
— По-перше, відключення електроенергії через російські атаки на українську інфраструктуру, оскільки Молдова та Україна знаходяться в одному блоці.
Загалом хтось повинен написати книгу про те, що відбувалося в нашому енергетичному секторі протягом останніх років. Ми сильно трансформували країну за цей час. Коли ви повністю пов'язані з одним постачальником і ви ставите все на одну карту, то опиняєтеся в ситуації, коли немає вибору. Попри те, що деякі європейські країни досі споживають російський газ, Молдова ж з усією її високою енергетичною вразливістю з 2022 року повністю відмовилась від нього.
По-друге, це інші типи інфраструктури. Ми використовували газ із підземних сховищ в Україні, задіяли трубопровід Яші–Унгени з Румунією. У нас діє вертикальний коридор: газ не йде зі сходу на захід, а фактично з півдня на північ або як для нас – із заходу на схід. Це дуже важливо, тому що коли ви покладаєтеся лише на один маршрут, це також створює високу вразливість у разі перебоїв у постачанні або нападу на цей трубопровід.
— Хто нині є універсальним постачальником газу в Молдові?
— Дотепер “Moldovagaz” була універсальним постачальником і компанією, яка виконувала зобов'язання з надання публічних послуг. Це дочірня компанія “Газпрому”, який володіє майже 65% її акцій. Але ми пройшли повний процес розмежування діяльності. Тобто, якщо “Moldovagaz” не зможе до 31 липня повністю відокремити управління транспортними мережами від постачання, то державна компанія “Energocom” буде тією, яка, крім своєї величезної ролі в електроенергетиці як регульований та оптовий постачальник, візьме на себе цю роль. Це ще один важливий захід - розмежування (unbundling), якого “Газпром” зовсім не прагнув.
На фото державна секретарка Міністерства енергетики Молдови Кароліна Новак
— Ви згадали про високу енергетичну вразливість населення.
— Коли виникає криза, а саме криза електроенергетики, і рахунки досягають небувалих висот, необхідно запровадити механізм захисту вразливих верств населення. У 2022 році понад 65% населення було енергетично вразливим, це коли чверть доходу витрачається на оплату рахунків за газ та електроенергію.
Тож ми створили EVRF, Фонд зменшення енергетичної вразливості. Сформували п'ять категорій енергетично вразливих груп, за якими держава могла компенсувати витрати споживачам.
В кінцевому підсумку нас взяли за приклад, як на регіональному рівні, так і в ЄС у Брюсселі щодо того, як варто надавати державні фінанси у вигляді компенсацій – відповідно до ступеня енергетичної вразливості. Звичайно, це означає, що ми повинні мати доступ до, приміром, депозитів та іншої інформації про людей, так, і це також означає повну цифровізацію.
У будь-якому випадку ми зберегли, наприклад, компенсації до 150 кВт год за споживання електроенергії для населення на місяць та 150 м³ газу, збільшивши згодом до 200 м³.
— В Молдові енергоємність на квадратний метр удвічі вища, ніж у середньому в ЄС. Як вирішуєте цю проблему?
— Так, це одна з наших головних проблем – енергоефективність. Як і в Україні, усі ці радянські будівлі є великими споживачами енергії. У Молдові близько 75 % будівель звели до 90-х років. Або 95% нашого будівельного фонду збудували до 2003 року. Це означає, що багато з них зведено неякісно.
Замість того, щоб імпортувати все більше газу і прагнути компенсації для багатьох людей, ми повинні вирішити питання енергоефективності. Тому створили Фонд енергоефективності житлових будинків REEF, який підтримується також ЄС.
Можна надавати нескінченні компенсації, але, якщо не вирішите проблему в корені, то ніколи не зможете по-справжньому задовольнити людей. Особливо, коли вони бачать рахунок за енергію, який продовжує зростати, і ви надаєте компенсацію, але рахунок все одно залишається високим у порівнянні з реаліями чотирирічної давності, коли ціни на газ були в рази дешевшими.
— Чи є на публічному рівні обговорення щодо налагодження відносин з Росією в енергетичній сфері?
— Цього року я відвідала GLOBSEC Forum (один з найбільших щорічних форумів безпеки у Центральній та Східній Європі, – ред.) у Празі. Не буду називати конкретні країни, але були представники, які на сцені говорили, що ми повинні припинити це божевілля щодо Росії і розглянути та застосувати реалістичний підхід до поставок, а також не повинні геополітизувати постачання газу чи енергії. Для нас це навіть не питання,як і не є це предметом публічних дебатів, чи повертатися назад. Так, опозиція, мушу визнати, ті, кому платить Кремль, проросійські групи все ще існують. Вони все ще посилаються на цей варіант. Тому дуже важливо, щоб ваші дії відповідали вашим словам. Також ми навчилися не покладатися на тих, хто насправді є ненадійними.
— Наскільки проросійські групи активні в Молдові?
— Російські джерела платять за фейки, це зрозуміло. У Facebook ви побачите, скільки фейкових профілів коментують нісенітниці, речі, які абсолютно не мають стосунку до теми енергетики. І це відбувається не тільки в Молдові, а й у Румунії. Але в Молдові ми вразливіші, у нас менше ресурсів, щоб боротися з цим, і вся ця армія фейкових новин та дезінформації з тилу тяжіє над нами.
— Скільки споживачі платять за електроенергію зараз?
— Для кінцевих споживачів на півдні країни це 4,1 леїв за кВт·год (приблизно 9 грн, – ред.), а на півночі — 4,6 леїв за кВт·год (приблизно 10,12 грн, – ред.). Це два типи тарифів, оскільки різні оператори системи розподілу. Загалом можна сказати, що ціна за електроенергію становить 4,1 леїв за кВт·год, адже відображає 65% населення, як мінімум.
— А як щодо співпраці з Україною?
— Нам ще є чому повчитися в України, де ринок електроенергії більш зрілий і просунувся далі в напрямку лібералізації. У вас більш диверсифікований тип енергетичного балансу. Є атомна енергетика, гідроенергетика. В Молдови цього немає.
Ми надали певну підтримку Україні в міру наших можливостей, як-от трансформатори та інше електрообладнання. Підтримуємо Україну, бо знаємо, що вона дуже цього потребує.
Щодо газу, то тут ми є надійними партнерами. З самого початку розуміли, що, наприклад, для вертикального газового коридору (частина масштабної регіональної ініціативи, що має з’єднати Грецію, Болгарію, Румунію й Молдову (а також Україну) з новими маршрутами постачання газу з Каспійського регіону, Східного Середземномор’я та LNG-терміналами у Греції та Туреччині, – ред.) оператори газотранспортних систем мають домовитися про зниження тарифу.
Особливо Румунія та Молдова мали його знизити (вартість до українсько-молдовського кордону знижена на 25%, а далі діє локальна знижка 46% від українського оператора GTSOU на ділянках Isaccea–Grebeniky/Hrebenyky, що також проходять через Молдову, – ред.). Таким чином забезпечується більше поставок газу, що зберігаються в українських підземних сховищах. Це означає більше доходів для України, більше ресурсів для ведення війни.
Коли багато інших трейдерів побоювалися розміщувати в українських сховищах свій газ, “Energoсom” був перший, хто ще в 2022 і навіть 2023 роках мав найбільшу частку свого газу, що зберігався там. Це дуже важливо. І ми намагаємося переконати в цьому й інших партнерів.
— Ще донедавна Молдова енергетично залежала від Росії. Зараз від ЄС. Чи є бачення того, як країна може стати незалежним гравцем?
— Очікуємо, що до 2030-го у нас буде 27% споживання відновлюваних джерел енергії в загальному енергетичному балансі. Ще одна ціль – зменшити споживання енергії на 0,8% до 2030 року щорічно.
Це можна здійснити за рахунок переходу від викопних видів палива, які використовуються в транспортному та опалювальному секторах, до більш електрифікованих. Йдеться про теплові насоси, електромобілі тощо. Ми робимо це, запускаючи зараз внутрішню програму яка називається «Зелений дім». До 2028 року забезпечимо повну інтеграцію енергетичного ринку Молдови в ЄС.
І ми будемо керувати цим за допомогою об'єднання ринків електроенергії, будівництва лінії електропередачі Бєльци-Сучава, другої лінії електропередачі з Ронаєм. Ще одна лінія зараз будується на півдні країни - Вулканешти – Кишинів, щоб обійти електростанцію в Придністровському регіоні.
— Молдова має на меті майже подвоїти частку відновлюваної енергетики до 30% до 2030 року. Наскільки це реалістично?
— Нам вдалося збільшити споживання відновлюваних джерел енергії з 3% у 2021 році до 35% у квітні 2025 року. Це фантастичний показник.
Очікуємо, що досягнемо наших цілей навіть раніше, ніж у 2030 році. Та й місцеві інвестори зрозуміли, який тут потенціал. У нас хороші географічні, метеорологічні умови. Країна відносно рівнинна, немає гір, які б перешкоджали швидкості вітру. Є доволі стабільне сонячне випромінювання і хороше поглинання сонячної енергії, тому що коли місцевість рівна, то легше встановити ширший фотоелектричний парк.
До речі, в Україні також є гігантські можливості для наземної вітроенергетики в Одеській області, і ми ведемо переговори з декількома партнерами, зокрема щодо вивчення можливостей виробництва водню в майбутньому.
Встановлені потужності на кінець 2024 року порівняно з запланованими потужностями до 2030 року:
Дані Міністерства енергетики Молдови
— Яка стратегія Молдови щодо постачання електроенергії та газу до Придністровського регіону?
— Кишинів не контролює регіон Лівого берега Дністра, але з початку російської агресії в Україні стратегія полягала в підтримці миру на обох берегах. Газова криза на початку року, спричинена “Газпромом”, який припинив постачання газу до Тирасполя, є частиною цього сценарію дестабілізації. Кишинів не перешкоджає постачанню природного газу до Придністровського регіону, усвідомлюючи, що населення наразі не в змозі сплачувати тарифи, засновані на ринкових цінах на газ. Уповноважені структури лише забезпечили відповідність цих поставок міжнародним нормам і відсутність відмивання грошей.
Ми розуміємо, що ця схема є нестабільною, і в разі її переривання відповідальність лежить на Тирасполі. Ми запропонували ЄС умовно покрити витрати на постачання газу до Придністровського регіону в розмірі 60 мільйонів євро. Крім того, “Тирасполтрансгаз” завжди може звернутися до Румунської товарної біржі через “Енергоком” або будь-якого визнаного трейдера і закупити необхідний газ, як це сталося в лютому.
Тирасполь повинен розуміти, що безкоштовного газу не існує, і повинен за нього платити.
— Хто сьогодні оплачує енергію, яку Молдова постачає до Придністровського регіону?
— Наскільки нам відомо, природний газ, що постачається до Придністровського регіону, оплачує певна компанія в Об'єднаних Арабських Еміратах, а MET (MET Group – угорська приватна енергетична компанія, яка працює переважно у Центральній і Східній Європі, – ред.) закуповує його і доставляє до кордона з Молдовою. Його транспортування на території Молдови оплачує “Тирасполтрансгаз” за ринковими цінами.
— Забезпечуючи Придністровський регіон енергією, Молдова підтримує регіон, який відкрито проросійський і де дислокується російська армія.
— Наша головна мета – зберегти мир на обох берегах і запобігти гуманітарній катастрофі. В регіоні проживає понад 250 тисяч громадян Молдови. Як ми бачили цієї зими, коли “Газпром” припинив постачання, у квартирах було відключено опалення, адміністрація в Тирасполі почала відключати споживачів в економічному секторі від природного газу та вимагати відключення електромережі на 8 годин на день.
Також ми вимагаємо негайного виведення російських військ, дислокованих у Придністров'ї, та інтеграції економіки регіону до фіскальної та митної системи Республіки Молдова. До речі, компанії з Придністров'я вже експортують 80% своєї продукції до ЄС.
— В Придністровському регіоні діяв один з найбільших промислових кластерів майнінгу криптовалют у Європі, завдяки дуже дешевій електроенергії та мінімальному регулюванню. Однією з умов надання допомоги ЄС була заборона діяльності криптомайнінгу. Чи виконується це зобов'язання?
— Взимку експерти ЄС та Кишинева проінспектували основні підприємства-споживачі газу та електроенергії в Придністровському регіоні, щоб зрозуміти умови їхньої роботи, і запевнили нас, що вони не працюють під час гуманітарних поставок, які здійснюються за підтримки Європейського Союзу.
Судячи з даних про споживання, ці підприємства не працюють, але територія не контролюється конституційними органами влади, і ми не можемо точно знати, що там відбувається.
— Чи розглядаєте ви можливий сценарій, за якого Росія знову відновить постачання газу до Придністровського регіону?
— Уряд Кишинева неодноразово заявляв, що “Газпром” має контракт, який діє до жовтня 2026 року, з його молдовською дочірньою компанією “Молдовагаз”. Однак “Газпром” порушує власний контракт і в односторонньому порядку скоротив поставки на правий берег у 2021 році, потім у 2022 році, а цього року припинив поставки на лівий берег Дністра, посилаючись на нібито борги правого берега. Кишинів не має боргів перед “Газпромом”. Коли термін дії угоди про транзит газу через Україну закінчився, “Газпром” мав технічну та комерційну можливість постачати газ через південний коридор, але відмовився це робити. Тому проблема полягає не в Кишиневі, а в російській компанії, яка відмовляється виконувати свій контракт.
— Наскільки загалом Молдова залежить від допомоги ЄС і що може дати натомість?
— На початку року ми отримали пакет у розмірі 250 мільйонів євро на енергетику, який повністю залежить від виконання певних умов. Крім того, є план зростання допомоги від ЄС на суму 1,9 мільярда євро, з яких 400 мільйонів євро – це гранти, а решта – позики.
Таким країнам, як Молдова та Україна, необхідна підтримка з боку ЄС. Ми знаходимося в безпосередньому сусідстві, і країни ЄС повинні розуміти, що не тільки їхня безпека залежить від нашої безпеки, національної та енергетичної. Ба більше, Молдова та Україна можуть відігравати величезну роль у забезпеченні цієї безпеки. І саме це сталося у випадку з вертикальним коридором для постачання газу, чи коли Молдова стала найбільшим кінцевим користувачем газу, що транспортувався через інтерконектор Греція-Болгарія, IGB.
Це лише кілька прикладів, але ми можемо ще більше посилити цю регіональну співпрацю, не тільки отримуючи чисту вигоду, але й фактично можемо стати гарантами енергетичної безпеки ЄС.
Досьє "ЕнергоБізнесу"
Кароліна НОВАК є державною секретаркою Міністерства енергетики Молдови, відповідального за декарбонізацію, що включає просування відновлюваних джерел енергії та енергоефективності. Народилася 3 жовтня 1992 року в Каушани. Має ступінь магістра з політичних та європейських досліджень управління, Коледж Європи (Брюгге, Бельгія), ступінь бакалавра з міжнародних відносин та європейських досліджень, Бухарестський університет та ступінь магістра з дипломатичних технік, Бухарестський університет.
Була радницею з питань енергетики прем'єр-міністра Республіки Молдова. Є фахівцем з питань європейської енергетики з десятирічним досвідом роботи. Раніше була менеджеркою з питань політики та регулювання ЄС у National Grid, оператор системи передачі електроенергії Великої Британії. До цього працювала в ENTSOG (Європейській мережі операторів систем транспортування газу), як радниця з питань політики, у Weber Shandwick – провідній консалтинговій компанії в Брюсселі, та в Європейській комісії в Генеральному директораті з досліджень та інновацій.
