Наш старый сайт

Петро Котін: «Людей підвозять автобусами, вони пересідають у човен і пливуть до міста Прип’ять, до ЧАЕС»

Петро Котін: «Людей підвозять автобусами, вони пересідають у човен і пливуть до міста Прип’ять, до ЧАЕС»

20.04.2022

Україна стала першою у світі державою з розвиненою атомною енергетикою, яка піддалася терористичним атакам ворожих військ.

На жаль, захопленою російськими окупантами залишається найбільша АЕС Європи – Запорізька станція, персонал якої мужньо продовжує виконувати свої обов’язки. Крім того, російські війська намагалися захопити Південноукраїнську АЕС, певний час утримували під контролем Централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива. 
Енергоатом опинився в горнилі війни та працює у складній борговій ситуації на ринку електроенергії. Водночас в інтерв’ю для «ЕнергоБізнесу» керівник Компанії Петро Котін розповів про можливості, які відкриваються із повною відмовою від російського ядерного палива, роботу з об’єктами в зоні відчуження та санкції проти Росатома.

— Із початком війни Енергоатом відмовився від російського ядерного палива. Скільки партій палива з рф мало прибути цього року?

—  На 8 енергоблоків ми зараз постачаємо паливо виробництва Westinghouse, на 7 енергоблоків у нас постачається паливо «ТВЕЛ» – відповідно, цих семи партій палива, які мали прибути цього року, – не буде. Ми чекатимемо два роки, коли Westinghouse забезпечить нам поставку палива на заміну  російським ТВЕЛам.

—  Чи зробив Енергоатом замовлення Westinghouse, щоб компанія почала готуватися до виробництва додаткових партій палива?

— Так. Наразі Westinghouse переглядає свій графік поставок, щоб забезпечити наші потреби. Не обов’язково кожен рік постачати 7 партій – можна, наприклад, цього року забезпечити поставку трьох, в наступному – 5, потім – 9 партій.

— Наявний запас палива дає Енергоатому можливість чекати поставок із Швеції?

— Той запас, що ми маємо, дозволяє нам почекати. Варто зазначити, що у нас не було запасу, але в 2014-му до нас приїжджала безпекова місія зі США, яка оцінювала ризики, що могли виникнути у постачанні палива. На тлі тодішньої агресії росії та окупації територій Донецької та Луганської областей місія рекомендувала нам створити дворічний запас палива. Ми нарощували, нарощували – і зараз маємо запас. Це запас свіжого палива, який рахується до його завантаження в активну зону реакторів.

— Що треба зробити для забезпечення паливом реакторів ВВЕР-440 на РАЕС?

— Перша партія Westinghouse на один із блоків планувалася на 2025 рік, але станом на сьогодні нам потрібна поставка вже у 2023 році. Це основне питання, і ми зараз обговорюємо його з нашими партнерами. Вони вже прискорюються, щоб наступного року розпочати поставки палива. Фактично Westinghouse на два роки скорочує свій графік, щоб допомогти нам.

— Енергоатом купував у Росатома паливо, а чи купували у них певні технології? Чи не є ми залежними від Росатома у технологіях?

— Ми купували у них деякі запасні частини, передусім для дизель-генераторів. Всі решту ми можемо знайти на інших ринках, закуповувати в Європі або виготовляти самостійно. Щоб вирішити проблему із запчастинами до дизель-генераторів, ми плануємо розгорнути їхнє виробництво на одному з наших підприємств. Вже розпочали цю роботу. Таким чином, ми будемо цілком незалежними від технологій та обладнання з країни-агресора.

— Після захоплення ЗАЕС чи була посилена охорона інших атомних станцій?

— Так, безумовно. Рашисти намагалися захопити також і Південноукраїнську АЕС. Однак наші Збройні Сили розгромили ворога у Вознесенську та відкинули за Миколаїв.

На жаль, ЗАЕС стала першою у світовій історії атомною станцією, яка була обстріляна із танків. Ще ніколи світ не стикався з військовою агресією проти країни із такою розвиненою мирною атомною галуззю (15 енергоблоків). Все це було вперше, і це акт ядерного тероризму, який вчинила росія. Ніхто до цього не був готовий, особливо психологічно.

— Тобто не було жодного досвіду, на якому можна було б вчитися?

— Так. Заяви від генерального директора МАГАТЕ, що вони не втручаються у політику, пояснюються відсутністю нормативної бази, і вони не знають, що робити, адже такого ніколи ще не було. Ніхто не знає, як реагувати.

— Я так розумію, що повноважень МАГАТЕ не достатньо, щоб змусити рф відвести війська за межі 30-кілометрової зони АЕС?

— Дійсно, вони не можуть цього зробити, але вони могли б не просто висловити занепокоєність, а сказати, що це акт ядерного тероризму, адже це так і є!

В дуже великій кількості їхніх документів є вимоги до безпеки, і вони могли б сказати, що ось ці та ці положення були порушені, та вимагати, щоб росія повернулася у правове поле. Але ж вони цього не зробили – ми чуємо лише про занепокоєння.

— Щодо працівників АЕС: вони є військовозобов’язаними?  

— Вони – військовозобов’язані, але також є винятки: наприклад, критичний, ліцензований персонал має залишатися на своїх місцях, адже від нього безпосередньо залежить ядерна безпека.

— Цивілізовані країни відмовляються від російських нафти, газу та вугілля, водночас вони не поспішають відмовлятися від російських ядерного палива чи уранового концентрату. Як ви вважаєте, наскільки складно відмовитися від таких поставок?

— Це дійсно складно. Не тільки стосовно самого палива, але й щодо урану росія має велику частку на світовому ринку – до 40% усіх поставок. Потрібні політичні рішення урядів відповідних країн. Потрібні кроки із заміщення поставок із рф, стрімке нарощення уранового виробництва західними виробниками. Бо інакше можуть зупинитись атомні енергоблоки, уран здорожчає.

— Якщо навіть певна країна відмовиться від російського палива, то все одно знадобиться значний час для переходу на поставки альтернативного виробника?

— Так, це роки. В кращому разі, якщо з нуля починати і якщо у вас є технологія, то потрібно приблизно 5–8 років, перш ніж ви отримаєте готову паливну збірку.

— На сьогодні Росатом має низку проєктів з будівництва енергоблоків за кордоном. Чи можна заблокувати хоча б ті проєкти, які перебувають на початковій стадії?

— ДП «НАЕК «Енергоатом» вже надав і продовжує надавати пропозиції до пакетів санкцій проти рф за військову агресію та злочини в Україні. Серед вимог – блокування світовою спільнотою будь-якої зовнішньо-економічної діяльності корпорації «Росатом» та її дочірніх компаній; арешт рахунків, виключення Росатома й російських представників із міжнародних організацій та профільних технічних асоціацій і форумів.   

Наші пропозиції стосуються проєктів Росатома в Бангладеші, Індії, Китаї, Туреччині та ще низки проєктів, контракти за якими вони намагаються укласти. МЗС України доносить нашу позицію, а в уряді розробляється новий перелік санкцій проти російських компаній.

Якщо заблокувати проєкт, що існує, тоді компаніям треба шукати, яким чином його добудовувати, що з ним робити. Це дуже складно.

— Тобто більш ймовірно зупинити проєкт, який тільки готується?

— Так.

— Зрозуміло. Наступне запитання: виходить, Росатом є першою у світі компанією – ядерним терористом?

— Саме так. Я згоден із таким визначенням. І водночас не згоден. Оскільки не Росатом захоплював ЗАЕС – це робили російські військові. Росатом «прийшов» на цей об’єкт уже після того. Вони надіслали від 10 до 15 осіб. Ті зайшли на станцію й сидять там у підвалі, нікуди не виходять. Вони бояться, що персонал їм «навішає», якщо казати простою мовою.

Тобто самі вони не захоплювали, але виступають на боці своїх військових і консультують їх.

 

— Продовжуючи питання ЗАЕС, яка зараз ситуація на станції?

— Вона не змінилася. Персонал і досі працює під тиском військових рф. На майданчику перебувають сотні озброєних військових, важка техніка, влаштовані склади боєприпасів тощо. Тобто відбувається все те, проти чого мало б виступати МАГАТЕ: фізична присутність військ у периметрі станції, сам фізичний периметр порушений, ми його не контролюємо... росія перетворила майданчик АЕС на військову базу, персонал, працюючи під тиском, не може відпочивати, хоча це вимагається правилами безпеки. Також недостатнє постачання продуктів харчування. Всі ці факти є прямим порушенням ядерної та радіаційної безпеки, і МАГАТЕ мало б на них реагувати.

— Чи відбувається ротація персоналу?

— Так. Хоча у перший день захоплення одна зміна працювала близько 20 годин, тоді як нормальна ротація – раз на 8 годин.

— Тобто працівники станції, які проживають в Енергодарі, добровільно йдуть на захоплену АЕС, адже потрібно виконувати свій обов’язок?

— Звичайно. Водночас багато людей зараз хочуть покинути Енергодар і станцію, але це складно зробити, позаяк не працюють зелені коридори, вони блокуються окупаційними військами. Між Енергодаром і Запоріжжям є місто Василівка, яке зараз контролюють окупанти. Так от через цю Василівку проїхати неможливо.

— До захоплення на ЗАЕС підвозилися запасні частини та інше обладнання. Як це вирішується зараз?

— Станція працює за планами, які складаються заздалегідь. Зазвичай ми не працюємо «з коліс». У нас є резерв запасних частин, хімічних речовин, і деякий час ми можемо працювати «без підвозу». Звісно, є критичні позиції, які потрібно буде підвозити. Ми вирішуємо питання, як їх постачати або працювати без них.

— Компанія повідомляла, що, на щастя, окупанти не пошкодили Централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива в зоні відчуження ЧАЕС. Зараз ви готуєте сховище для прийому перших партій такого палива?

— Так. В принципі, нам ніщо не заважає завершити роботи, розпочаті до війни, та починати приймати туди ВЯП. 9 березня ми мали отримати ліцензію від регулятора, але все це відклалося. Проте я думаю, що ми її отримаємо найближчим часом. Єдине, що нам зараз заважає, – це заборона перевезення ядерних матеріалів територією України. Через воєнний стан.

Якщо отримаємо дозвіл перевозити, тоді ми почнемо транспортувати паливо на майданчик сховища. Якщо ж ні (через небезпеку таких перевезень) – тоді ми все одно вивантажуватимемо паливо та будемо зберігати його на території станцій. Є технології й рішення для такого тимчасового зберігання.

— Скільки часу можна тримати відпрацьоване паливо на станції?

— До одного року.

— Зняти заборону на перевезення ядерних матеріалів має уряд?

— Так, це рішення мають ухвалювати на урядовому рівні за участю Міноборони, СБУ та Державної інспекції ядерного регулювання.

— Коли ви плануєте підготувати ЦСВЯП до прийому палива?

— Воно готове. 16 квітня відновили постійне електропостачання Сховища. Перевірили все обладнання та прилади. Все працює в нормальному режимі.

— Це вже не критичні питання?

— Так, найбільш критичне питання – щоб туди не повернулися окупанти.

— Яку допомогу надає Енергоатом персоналу ЧАЕС для відновлення належної роботи станції? Ви допомагаєте транспортувати людей…

— Так, допомагаємо, хоча це не наш об’єкт. Ми організували транспортування персоналу нашим катером до міста Прип’ять. Автомобільний шлях ЧАЕС – Славутич наразі недоступний.

— Але ж були автомобільні дороги, чи вони знищені внаслідок бойових дій?

— Найкоротшій шлях пролягає через територію Білорусі. Є й інша автомобільна дорога – в об’їзд. Але там велика відстань, та й їхати зараз небезпечно, до того ж мости зруйновані. Найкращий шлях – водний, і наш катер може забирати 50 людей. Це якраз та кількість, яка потрібна для зміни персоналу ЧАЕС.

— Якщо компанія прийме в управління всю інфраструктуру зони ЧАЕС, тоді треба буде займатися наслідками переміщення радіоактивних матеріалів та ґрунту в результаті переміщення російських військ?

— Ми маємо досвід і компетенцію у цих питаннях. Є ще один важливий аспект – всі роботи в зоні ЧАЕС і так фінансуються коштом Енергоатома. Ми сплачуємо збір на поводження з радіоактивними відходами, до війни він становив близько 1 млрд грн. Ми щорічно перераховували таку суму, і гроші переходили в Мінекології, а воно їх розподіляло на свій розсуд. Не хочу оцінювати їхню роботу, але, наприклад, тендер на будівництво сховища осклованих продуктів переробки ядерного палива ще досі не проведений.

До речі, зараз ми ставимо питання про те, щоб не приймати оскловані продукти переробки та залишати їх в росії як компенсацію за ті руйнування, які принесла її агресія. Але якби не війна, ми були б змушені вже зараз їх приймати, проте сховища для цього немає, хоча гроші були переказані.

— Також ми не можемо прийняти ці продукти переробки, адже уряд заборонив всі торгові відносини з Росією, вірно?

— Так, тобто треба приймати рішення – і я думаю, правильне рішення – про відмову від прийому цих відходів. Хай вони захоронюють їх у себе, де хочуть.

— Україна вже у складі енергосистеми Європи та здійснює експорт електроенергії у Польщу. Які перспективи експорту для себе вбачає Енергоатом?

— Зараз питання значних обсягів поставок в Європу ще до кінця не врегульоване, особливо з технічного боку. Щойно ці питання вирішаться, ми матимемо великі перспективи для запуску нашого експорту. Особливо на тлі сьогоднішнього стану, коли споживання електроенергії в країні знизилося майже вдвічі. За такої ситуації ми зможемо спокійно експортувати близько 3 ГВт електроенергії, якщо буде технічна можливість. Треба також поновити роботу лінії ХАЕС – підстанція «Жешув».

Також є періоди року, коли утворюється значний профіцит атомної генерації, – це сезон «великої води» (весняне водопілля. – Ред.), коли працює відновлювана генерація (весна-літо. – Ред.). У ці періоди ми завжди матимемо профіцит, який зможемо експортувати.

— І профіцит у межах доби.

— Так, але це профіцит швидше у цілій енергосистемі, ніж у нас. Ми не можемо адаптувати свою потужність під добовий графік навантаження, у нас поки немає такої можливості, як у французьких енергоблоків. Поки що працюємо на одному рівні, а щоб ми змогли працювати в режимі добового регулювання, ще потрібен час,.

— Щось робиться у напрямі добового регулювання, чи це питання зараз не на часі?

— Така програма виконується, але в даному випадку також виникає питання до палива. Російське паливо, скажімо так, не дуже любить режими завантаження і розвантаження: тоді виникають дефекти палива і з’являється активність у першому контурі. Вона не досягає критичних значень, але якщо ви щодня  будете продовжувати розвантажувати і завантажувати, тоді ви зможете добитися того, що ТВЕЛ буде нещільним, будуть виходити газоподібні продукти, які підніматимуть активність у першому контурі до критичних величин.

Що стосується палива виробництва Westinghouse, то з ним ця проблема значно менша, воно добре витримує режими розвантаження і завантаження, має більші швидкості зміни потужності, ніж російське паливо. Тому, коли повністю перейдемо на паливо Westinghouse, ми зможемо виконувати режим добового регулювання.

Ми мали програму на російському паливі, було три етапи, перший етап пройшли близько трьох років тому (на піках ми завантажували 2-й енергоблок ХАЕС на 200 МВт вдень та вночі розвантажували на 200 МВт). Ще треба пройти два етапи випробувань. Вони не були пройдені, оскільки пішла активність у першому контурі.

— Тобто паливо Westinghouse – це і відмова від продукції агресора, і добре для добового регулювання.

— Так, крім того, ми розпочали програму з виробництва власного палива. Після закінчення війни добудуємо лінію на одному з наших підприємств – і матимемо альтернативне джерело: власне паливо за технологією Westinghouse. Частину складових ми будемо брати у них, а частину – виробляти самостійно.

— Україна буде робити все, окрім уранових таблеток і цирконієвих трубочок?

— Так, у нас в країні взагалі немає цирконієвого виробництва, також ми не маємо права, відповідно до наших міжнародних угод, збагачувати паливо – ми передаватимемо його іншим країнам, щоб вони виготовляли паливні таблетки. Швидше за все, ми будемо просто проводити у себе збірку ТВЕЛів, вироблятимемо каркас, решітки, кінцевики, і лише сам ТВЕЛ – буде імпортний.

— Яке фінансове навантаження припадає сьогодні на вашу компанію в рамках механізму ПСО? Яку суму коштів потрібно щомісяця виплачувати «Гарантованому покупцю»?

— Все ПСО на сьогодні оцінюється в 19 млрд грн на місяць. Рівень боргів на всьому ринку – в 43 млрд грн.

— Чи виникають борги перед вами з боку ваших контрагентів на ринку?

— Звичайно, виникають, і це величезні борги. Багато платежів не виконується. Воєнний стан дозволяє не виконувати деякі зобов’язання. Через те, що з нами не розраховуються, ми відкладаємо деякі власні платежі. Фінансове балансування відбувається на грані. Все це одномоментно виправиться, коли закінчиться війна і будуть ухвалені рішення, які зараз обговорюються в Міністерстві енергетики.  

— Які ж рішення, на ваш погляд, треба ухвалити у даній ситуації?

— Оскільки ми приєднані до ENTSO-E, потрібно просто поширити на нас європейські правила ринку електроенергії. Ми повинні по-справжньому увійти в європейський ринок. Але для початку треба, щоб припинилася війна.

— Яка ситуація на балансуючому ринку? Раніше «Укренерго» вам боргувало…

— Ті борги, які були, – вони так і залишаються. Нам заборгували близько 18 млрд грн боргів – це старий ринок (близько 11,7 млрд грн), борг НЕК «Укренерго» (1,2 млрд грн) і решта – борги «Гарантованого покупця».

Щодо балансуючого ринку – треба приймати рішення, адже він не працює у тому вигляді, як він працював до війни.

— Тому, що не можна правильно прогнозувати споживання і, відповідно, карати за його невідповідність прогнозу.

— Але при цьому всі «каральні» правила працюють, наче нічого не сталося. Це треба припинити і перейти до розрахунків лише за спожиту електроенергію. А за ту, яку не було спожито, карати не треба.

— На сьогодні Енергоатом продає продукти на короткий період, зараз не можна вийти на довгострокові контракти?

— Технічно можливо продати і на рік наперед, проте ніхто не знає, як довго триватиме ця війна, а від цього залежатиме дуже багато. Ніхто не може прогнозувати обсяги споживання та ціну на рік вперед.


ТАКОЖ ВАРТІ УВАГИ:

ПЕТРО КОТІН: "ТЕХНОЛОГІЯ WESTINGHOUSE ДАЄ МОЖЛИВІСТЬ У ПЕРСПЕКТИВІ ЗБУДУВАТИ УКРАЇНСЬКИЙ ЕНЕРГОБЛОК"