Як каже народна мудрість, грошей ніколи не буває багато. Тому платіжка № 3 про оплату за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання у багатоквартирних будинках не буде зайвою для його виконавців.
А так колись гарно починалось. Реформа. Споживач наше фсьо! Безумовно, споживач наше ВСЕ, оскільки за все платить. А якщо платить, то розраховує за цю плату отримати товар, послугу або результати робіт.
Однак з платою за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання може статися таке, коли споживач за нього сплатив, а без газу залишився.
Логічний ланцюг виглядає наступним чином. Постачальник продає Споживачу газ. Споживач замовляє оператору газорозподільної системи переміщення цього газу, тобто послугу розподілу, що обізвали по аналогії з піцою доставкою. Відповідно до змісту послуги розподілу, газ має бути переміщений оператором безпосередньо споживачу до його газового обладнання (плити, водонагрівача, котла).
Фактично отримавши газ, споживач розраховується з постачальником, а також оплачує оператору доставку газу у вигляді так званої абонплати.
Правда, існує невелика заковика. Оператор газорозподільної системи для переміщення газу безпосередньо споживачу використовує внутрішньобудинкову систему газопостачання багатоквартирного будинку. Без неї газ до споживача не доставити.
Доволі дивна ситуація, коли суб’єкт господарювання з метою отримання прибутку використовує у своєї діяльності чуже майно, одночасно вимагаючи співвласників оплачувати технічне обслуговування цього майна.
При тому, що в порядок оплати закладена потенційна проблема.
Так, оплата здійснюється у двох формах:
- єдиним платежем управителем або іншою особою, уповноваженою на це співвласниками, від імені усіх співвласників;
- окремими платежами кожним співвласником багатоквартирного будинку за індивідуальними квитанціями.
Основною проблемою в цьому випадку є те, що співвласники бувають різні: один платить, інший – ні.
Як пише закон, якщо заборгованість за договором перевищує кошторисну вартість технічного обслуговування за шість місяців, договір має бути припинений в односторонньому порядку оператором газорозподільної системи.
Тому оператор на що орієнтується? На допустимий рівень заборгованості. І йому байдуже, як співвласники вирішують між собою питання оплати: можеш сплатити за себе та за того хлопця, що не сплатив.
Така собі кругова порука, такий собі колгосп, коли сумлінний платник стає заручником боржника - сусіда і оператора газорозподільної системи. Результат очікуваний. Заборгованість веде до припинення договору на технічне обслуговування. Припинення такого договору веде до припинення розподілу газу, тобто до сухоїдіння.
Коли це почнеться, спрогнозувати не важко. Скоріш за все наприкінці 2024 року.
Чи можливо уникнути? Безумовно. Не існує жодних перешкод. Цивільний кодекс містить безліч правових підстав для користування операторами газорозподільних систем чужим майном - внутрішньобудинковими системами газопостачання багатоквартирних будинків на оплатній або безоплатній основі. Нічого не заважає укласти управителями від імені співвласників договори з операторами, в яких передбачити оплатне користування внутрішньобудинковими системами. Така оплата в подальшому включається в тариф на послуги розподілу газу, а управитель, отримавши від оператора плату, з неї оплачує технічне обслуговування системи.
Або інший варіант, більш прийнятний у разі відсутності управителя. Тоді внутрішньобудинкові системи передаються оператору безоплатно, а в тариф на послуги розподілу включається вартість технічного обслуговування. В будь-якому разі споживач не потрапляє в залежність від іншого несумлінного співвласника та залишається з газом.
Але ніхто не шукає легких шляхів. Граблі - улюблений інструмент. І не тільки в колгоспі.
