Без здатності прораховувати кошторис та собівартість продукції бодай на кілька місяців чи кварталів уперед нормальна операційна діяльність бізнесу фактично зупиняється. Підприємства потрапляють у пастку вимушеного короткострокового планування, де будь-яке раптове коливання цін здатне перекреслити маржинальність виробництва.
У розвинених європейських країнах цю фундаментальну задачу давно й успішно вирішує інститут довгострокового контрактування. Поява довгострокових двосторонніх договорів на українському біржовому майданчику — це не просто чергова формальність чи вимушений крок. Це закономірний і логічний етап трансформації ринкової інфраструктури, який наближає український енергетичний сектор до прозорих цивілізованих стандартів.
20 липня ТОВ «ЛТК ЕЛЕКТРУМ» взяло активну участь у перших аукціонах з реалізації ресурсу державних виробників — АТ «НАЕК «Енергоатом» та ПрАТ «Укргідроенерго». Для нашої компанії, яка вже 15 років працює на вітчизняному ринку та пройшла всі етапи його становлення, це цілком природний і стратегічно продуманий вибір.
Ми послідовно вітаємо появу нових торгів і прагнемо першими імплементувати сучасні ринкові механізми у власну практичну діяльність.
При цьому варто чітко розуміти: довгострокові угоди в жодному разі не виступають якоюсь альтернативою чи заміною існуючим сегментам ринку. Вони є їхнім органічним і необхідним доповненням. Чим ширшою є лінійка професійних торгів, доступних постачальникам і споживачам, тим більш збалансованою, стійкою та ліквідною стає загальна система. Завдяки різноманітності механізмів торгівлі учасники отримують можливість гнучко комбінувати свої ресурсні портфелі, знижувати ризики та будувати тривалі бізнес-стратегії.
Що насправді змінюється та чому важливий перший крок
Якщо оцінювати поточний стан справ максимально об’єктивно, то доведеться визнати: кардинального перелому чи фундаментального зламу на ринку поки не відбулося. Моделі торгівлі та поведінка основних гравців не змінюються за один день. Глобальні трансформації системних процесів тільки-но починають розгортатися.
Проте зауважити це — не означає применшити вагу події. Навпаки, критично важливо підкреслити головне: ринок урешті-решт зрушив із мертвої точки. Ті зміни, про необхідність яких експерти та енерготрейдери говорили роками, нарешті перейшли з площини теоретичних дискусій у практичне русло. Процес розпочався, і напрямок для нього обрано абсолютно правильний.
Щоб краще зрозуміти масштаб і значення цієї події, варто згадати, у яких умовах українська промисловість та енергопостачальники змушені були працювати до останнього часу.
Базовим ціновим орієнтиром та ключовим майданчиком для придбання ресурсу в Україні тривалий час залишався спотовий сегмент — ринок «на добу наперед» (РДН) та внутрішньодобовий ринок (ВДР). На цих сегментах цінові показники формуються фактично в щоденному режимі та зазнають сильних коливань. На ціноутворення тисне сукупність факторів: від сезонних температурних піків і планових ремонтів генерації до аварійних ситуацій чи вимушених обмежень постачання.
Що ж до сегмента двосторонніх договорів, то укладати контракти на ньому донедавна вдавалося переважно лише з горизонтом в один місяць. У результаті промислові підприємства жили в режимі постійної невизначеності. Якщо вартість електроенергії стає відомою лише напередодні наступного календарного місяця, сформувати чіткий виробничий бюджет, прорахувати довгострокові контракти на експорт або запланувати модернізацію потужностей стає майже неможливим завданням.
Запуск довгострокових торгів державної генерації за заздалегідь зафіксованими цінами із терміном постачання на кілька місяців уперед (зокрема, на період серпня–грудня) починає поступово ламати цю негативну тенденцію. Перші аукціони продемонстрували високий інтерес з боку ринку, залучивши кілька десятків компаній — від великих трейдерів до представників аграрного та промислового секторів.
Впровадження довгострокових інструментів формує цілу низку практичних переваг для ринку:
Перехід до середньострокового планування. Фіксація ціни на квартал чи декілька місяців дозволяє бізнесу вийти з режимів «гасіння пожеж» і розпочати формування реалістичних кошторисів та виробничих програм без страху раптових фінансових збитків.
Надійний захист від цінових шоків. Спотова ціна на РДН залишається вразливою до будь-яких дефіцитів у системі. Зафіксована ж у довгостроковому договорі вартість працює як фінансовий щит, гарантуючи покупцеві прогнозовані умови протягом усього терміну дії контракту.
Рівні умови та підтримка конкуренції. Застосування практики торгівлі невеликими лотами по 5 МВт має величезне значення. Це дозволяє брати участь у торгах не лише промисловим гігантам, а й представникам середнього бізнесу, запобігаючи монополізації ресурсу та стимулюючи здорове ринкове середовище.
Гнучка синергія джерел постачання. Для досвідченого постачальника довгострокове контрактування базової державної генерації створює міцний фундамент. У поєднанні з імпортними операціями з країн Євросоюзу та роботою з відновлюваними джерелами енергії (ВДЕ) це дає змогу будувати максимально гнучкі та захищені ресурсні пакети для споживачів будь-якого рівня складності.
Європейський вектор та обсяг майбутньої роботи
Запровадження довгострокового контрактування в Україні є послідовним кроком на шляху імплементації найкращих європейських практик. На провідних енергетичних майданчиках ЄС, таких як European Energy Exchange (EEX) чи Nord Pool, левова частка електроенергії реалізується саме через довгострокові угоди (PPA) та ф’ючерсні контракти.
Для європейської системи довгострокові контракти виконують дві ключові функції. По-перше, вони забезпечують банківську спроможність (Bankability) нових проєктів. Коли інвестор чи енергетична компанія планує будівництво нових генерувальних потужностей, наявність підписаних угод із чітко зафіксованими обсягами та цінами є базовою вимогою банків для надання фінансування. По-друге, це суттєво знижує загальну системну волатильність: коли базовий обсяг ресурсу законтрактовано заздалегідь, спотовий ринок повертається до своєї класичної функції — балансування операційних відхилень, а не диктування цін усій економіці.
Проте варто тверезо оцінювати реалії. Україна сьогодні перебуває лише на самому початку цього тривалого шляху. Поточні обсяги торгів — це важливий, успішний, але все ж таки пілотний проєкт. Для того щоб довгострокове контрактування перетворилося на повноцінний, ефективний рушій української економіки, Уряду, регулятору та ринковим гравцям доведеться виконати величезний обсяг роботи.
Серед першочергових завдань на цьому шляху:
Розширення термінів та обсягів. Необхідно поступово нарощувати частку ресурсу, який виставляється на довгострокові аукціони, та поетапно збільшувати горизонт контрактування до 1–3, а в перспективі — і до 5–7 років.
Підвищення ліквідності. Потрібно залучати до довгострокових сегментів нових учасників, розширювати лінійку біржових продуктів і підтримувати високий рівень конкуренції.
Удосконалення правил та гарантій. Потрібно постійно працювати над оптимізацією біржових механізмів, нормативної бази, застосуванням банківських гарантій та гарантійних депозитів для мінімізації ризиків невиконання угод сторонами.
Гармонізація вітчизняних правил із європейськими стандартами — це тривалий і послідовний процес. Проте той факт, що вітчизняний ринок електроенергії зробив цей перший впевнений крок, дає чіткий позитивний сигнал усій українській промисловості. Побудова передбачуваного, інвестиційно привабливого та стійкого енергетичного ринку розпочалася.
