Мораторій, який багатьом заважає
Наразі щодо частини цін на житлово-комунальні послуги діє тарифний мораторій. Нагадаємо, що відповідний закон із подання уряду Верховна Рада ухвалила ще влітку 2022 року. У ньому, зокрема, зазначено, що на час дії військового стану та ще півроку після нього заборонено піднімати тарифи на газ, тепло та гарячу воду. Також постачальники газу не мають права примушувати до оплати заборгованості (тобто штрафувати) побутових споживачів.
А ось тарифів на світло і холодну воду мораторій не стосується, там все обмежується усними обіцянками Володимира Зеленського «якнайдовше» утримуватися від їх підвищення.
Нагадаємо, що тарифи на послуги ЖКГ встановлює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКУ). Наприкінці 2022 року вона підняла тарифи на воду в середньому на 10-30%, і рішення мало набути чинності з 1 січня 2023-го. Воно стосувалося близько 32 водоканалів, за винятком Харківської, Миколаївської та Херсонської областей (вони найбільше постраждали від російської агресії). Тоді голова комісії Костянтин Ущаповський запропонував утриматися від підвищення тарифів як мінімум до травня.
Зрозуміло, що тарифи мають бути економічно обґрунтованими. Саме НКРЕКУ перевіряє документи комунальних підприємств, щоб визначити, скільки має сплачувати кінцевий споживач. Якщо на рівні держави Нацкомісія вирішила піднімати тарифи, це має бути обґрунтовано. Наприклад, тим, що подорожчали складові тарифу – це і електроенергія в структурі водопостачання, і заробітні плати, і хімічні реагенти для очищення води. Все це піднімається в ціні та має бути компенсовано за рахунок тарифу.
Тут також важливо розуміти, що низка реагентів закуповується за кордоном, тому ціна на них зростає через зростання курсу долара та євро. Зрештою, треба враховувати і те, що в окремих регіонах тарифи на водопостачання не переглядалися понад два роки.
Переважна більшість споживачів одержує газ за ціною 7,96 грн за куб. м (без ПДВ). Вартість доставки газу також зафіксована, але відрізняється залежно від газорозподільної компанії. Щодо тарифів на тепло, то продовжує діяти розрахункова формула, яка була введена ще до 24 лютого 2022 року. Але і вони встановлюються в кожній області окремо залежно від постачальника та наявності лічильників. Те саме стосується і тарифів на гарячу воду.
Послуги з вивезення сміття також належать до комунальних платежів. 2022 року тарифи підвищили, і вони продовжать зростати. Голова Спілки споживачів комунальних послуг Олег Попенко пояснив, що це пов'язано із зростанням цін на пально-мастильні матеріали. Ну, хоч тут усе більш-менш зрозуміло та прозоро.
Проблема тарифів на електроенергію
З тарифами на електроенергію ситуація принципово інша, і з перспективою їхнього підвищення теж. По-перше, зрозуміло, що саме інфраструктура електропостачання найбільше постраждала від російських атак та обстрілів. Вона зазнала набагато сильніших втрат, ніж, наприклад, газова. Тобто саме електромережам зараз потрібні наймасштабніші інвестиції для їх відновлення. По-друге, ще з довоєнного часу залишилася проблема перехресного субсидування, коли ціни для підприємств набагато вищі, ніж для населення.
Нагадаємо, що на ринку електроенергії України діє механізм спеціальних зобов'язань. Вони забезпечують для побутових споживачів певні тарифи: 1,44 гривні за кВт*год, якщо споживається менше 250 кВт*год на місяць; 1,68 гривень за кВт*год, якщо споживається понад 250 кВт*год на місяць. Рішенням уряду від жовтня 2022 року такі ціни поки що зберігаються.
Але наразі обговорюється можливість того, що галузь може перейти на ринкові умови. Зараз у Кабінеті Міністрів прораховують близько 10 сценаріїв зміни тарифів, у тому числі за «вилкою» 250 кВт*год, але остаточного рішення немає. Поки що, за попередньою інформацією, ціни на світло от 1,44 гривні та 1,68 гривні за кіловат-годину можуть вже 30 квітня підвищити до 5,5 гривні. В уряді вважають, що вже зараз кожна кіловат-година повинна коштувати не менше 7 гривень. Адже різницю між чинним тарифом та економічно обґрунтованим тарифом покривають коштом доходу від генерації «Енергоатому» та «Укргідроенерго». Через це у 2022 році виник борг на суму 33 млрд грн. А Україні потрібно, крім боргу, знайти кошти для відновлення пошкодженої інфраструктури внаслідок російських масових атак.
Є різні сценарії підвищення тарифів на світло. «Легкий варіант» – коли ціна за кіловат-годину сягає до 2,5 гривні або 2,8 гривні за кіловат-годину для більшості населення. Встановлений може бути й диференційований тариф. Тобто згідно з ним, хто більше споживає, той і більше платить.
Ще на початку березня про ці сценарії журналістам розповідав голова НКРЕКУ Костянтин Ущаповський. За його словами, в одному випадку пропонується серйозно модернізувати діючу систему субсидій, в іншому – запровадити різні тарифи залежно від обсягів споживання. На думку Ущаповського, війна настільки змінила українців, що вони готові платити за електроенергію за справедливою ціною.
Але 7 квітня Міністерство енергетики України заявило, що Україна відновлює експорт електроенергії. Як заявили у відомстві, енергосистема країни вже два місяці працює із запасом потужності. Прибуток від експорту піде на відновлення енергетичної інфраструктури.
То, може, в цьому й криється можливість не підвищувати тарифи для населення? Якщо вже виник профіцит електроенергії, треба всіляко стимулювати її експорт на ринки Європейського Союзу. Отримані доходи разом із допомогою зарубіжних донорів можна акумулювати у спеціальному фонді для ремонту та відновлення пошкодженої РФ енергетичної інфраструктури.
«За» та «проти» підвищення тарифів
І в Кабміні, і у Верховній Раді, і в Офісі Президента зараз розглядаються різні варіанти дій щодо тарифного мораторію – часом діаметрально протилежні. Одні пропонують його переглянути, інші скасувати через економічні обставини. Також був зареєстрований у ВР проєкт постанови, якою нардепи запропонували Кабміну поширити мораторій і на інші тарифи ЖКГ.
Чому є бажання підняти тарифи – зрозуміло: дірки у бюджеті, інфляція, брак коштів на відновлення тощо.
Але зважившись на підвищення тарифів, влада може потрапити в таку ж пастку, як це було з урізанням виплат військовослужбовцям.
Начебто добра справа – турбота про бюджет під час війни, але народ «піклування» не оцінив, і в політичному плані рішення виявилося програшним. Однак крім політичних міркувань є ще соціальні та економічні.
До зростання тарифів, причому не лише на електроенергію, насамперед не готова українська економіка. А також суспільство. За минулий рік ВВП країни скоротився на 30%. Це означає різке зростання рівня безробіття, та й ті, хто ще має роботу, все одно втратили дуже значну частку доходів. В результаті, підвищення тарифів може спровокувати колапс неплатежів, а принагідно – викликати соціальну напругу.
Це багато в чому суто психологічний момент. Навіть сильно збіднілі люди, доки вони бачать, що держава тримає обіцянку і не піднімає тарифи, вони платять за спожиті ЖКП. Такий ось свого роду суспільний договір. Але якщо на тлі війни тарифи таки піднімуть, то багато людей психологічно сприймуть це як моральне право більше не платити за комуналку.
Адже ситуація з боргами критична вже зараз. Точної інформації щодо боргів українців за послуги ЖКГ у відкритому доступі сьогодні немає. Держстат закрив її, посилаючись на війну. Тому про те, як змінилася ситуація за останній рік, можна судити хіба що за непрямими показниками та інформацією від місцевих адміністрацій. За підрахунками голови Спілки споживачів комунальних послуг Олега Попенка, до початку 2023 року борг українців за послуги ЖКГ міг зрости приблизно до 130 млрд гривень.
Можна, звісно, намагатися вдосконалювати механізм субсидій. Але він і до війни працював якось не дуже. Чи працюватиме він взагалі зараз, при величезній кількості переселенців, не завжди зрозумілому статусі військових і багато чому іншому – дуже велике питання.
Є ще один чинник: місцевій владі виділяють багато мільярдів гривень у вигляді субвенцій, щоб, наприклад, ціни на гарячу воду залишалися без змін, а підприємства мали кошти на забезпечення безперебійної роботи та ремонти на тлі російських ударів по енергетичних об'єктах. Чинний мораторій також передбачає компенсацію коштів комунальним підприємствам за рахунок держави.
Але різниця в тарифах досі не відшкодована або відшкодована не скрізь, або відшкодована не повністю. За оцінками Асоціації міст України, збитки за 2022 рік становили майже 35 млрд гривень. Але цей механізм все ж таки хоч якось, але працює. І, напевно, простіше і в усіх сенсах розумніше зараз налагодити його, ніж починати процес перегляду тарифів, що дуже негативно сприймається в суспільстві.
Звичайно, треба розуміти, що в майбутньому навряд чи вдасться уникнути підвищення цін на житлово-комунальні послуги. Проте цілком розумно це зробити, коли війна вже закінчиться, і ми будемо впевнені, що через день російські ракети не зруйнують ще кілька ТЕЦ, і всю енергетичну бухгалтерію не доведеться перераховувати заново. До того ж, щоб допустити різке зростання тарифів до економічно обґрунтованих показників, варто було б спершу провести аудит енергокомпаній. Подивитися уважно на структуру витрат, ефективність їх роботи. Бо ж, як кажуть часом «не під запис» самі енергетики, якщо виключити з калькуляції всі невиправдані витрати, то можна ще довго тарифи не підвищувати…
