«Чи буде світло, як підготуватись, якщо почнуться обстріли?» - такі питання задають собі прості люди, які з острахом згадують темні часи минулої зими.
Відновлення, буденність, плани на майбутнє та про головний ресурс – про це у репортажі з однієї з ТЕС ДТЕК «Енерго».
Всього ця станція, назву якої ми не називаємо з міркувань безпеки, зазнала більше 5 ворожих терористичних атак за опалювальний сезон 2022/2023. Попри серйозні пошкодження, енергетикам вдалось відновити роботу більшості енергоблоків.
«Немає жодного енергоблоку, який не постраждав. Ми ж враховуємо і відкриті розподільчі пристрої», - вказує начальник зміни ТЕС ДТЕК.
На щастя, жоден з працівників станції не постраждав.
Як з вугіллям?
Тема накопичення палива до опалювального сезону – одна із головних для енергетиків теплової генерації сьогодні. Задля «підстраховки» на опалювальний сезон та пришвидшення накопичення його на складах, ДТЕК вирішив залучити імпорт, поки це дозволяє ціна. Перша партія з Польщі, 70 вагонів (4200 тонн), вже прибула на теплоелектростанції ДТЕК.
Загалом, ДТЕК законтрактував 210 тисяч тонн польського вугілля, за його підрахунками, разом із вітчизняним видобутком на період ОЗП палива вистачить. Водночас, керівництво станції запевняє, що у випадку недостатності вугілля, станція може працювати і на резервному паливі.
«Ми готові до будь-яких сценаріїв», - запевнив головний інженер ТЕС.
Як енергетичний терор змінив роботу ТЕС?
Захист енергетичної інфраструктури – питання №1, коли у тебе під боком скажений сусід із великим збройним арсеналом.
Енергетичний терор не став несподіванкою, та після першої масованої атаки було очевидно, що він продовжуватиметься. На ТЕС одразу після першого прильоту, ще у жовтні минулого року, почались роботи із захисту. Є багато рішень – бетонні блоки, біг- беги, габіони. Але, на жаль, жоден захист не зможе надати 100% гарантію, але завдяки певним заходам все ж вдасться зменшити масштаби руйнувань та зберегти обладнання. Є підстави вважати, що в деяких аспектах до цієї зими ми готові більше, ніж до попередньої.
Будемо чесними, від теплової електростанції старого зразка, яка була побудована ще у 60-х роках минулого століття, не слід очікувати футуристики. Так, українські ТЕС – це не про далеке майбутнє, це про минуле та теперішнє. Вони не такі блискучі, як сонячні, не такі заворожуючі, як вітрові. Але вони – це близько третини нашого виробництва електроенергії та необхідна маневрена генерація. Вугільний пил, димова труба та старі машзали – поки це реальна виробнича картинка електроенергетики.
На ТЕС немає важливих чи неважливих елементів – все працює як єдиний живий механізм, бетонно-металевий монстр. Це «симфонія» – специфічна, електроенергетична.
Але все це було б неможливо без одного – людей. На ТЕС працює сотні людей, і деякі з них не можуть покидати робоче місце під час тривоги.
«Виробіток електроенергії – процес безперервний. Ми не можемо все кинути та зупинити процес», - каже один із енергетиків.
Наприклад, у мозку станції, на центральному щиті керування, під час тривоги чергові залишаються на місці. Методи захисту прості – бронежилет, каска та місце подалі від вікон. Якщо загроза серйозна, то люди переходять у сусідню кімнату, без вікон, під тримальну конструкцію.
Якщо центральний пункт – це мозок, то в машинному залі розташовані всі інші органи – турбіна, генератор, котел, теплообмінники. Приміщення машзалу – це не красивий офіс з панорамними вікнами, це ціла виробнича система, де розташоване масивне основне обладнання. Наприклад, висота котла – 41 метр, це як десятиповерховий будинок. Масштабно.
Та енергетичний терор дещо змінив вигляд зали – раніше у ній були вікна. Більше нема.
«Раніше у нас було красиво, сонце світило. А зараз ось так», - вказує начальник зміни на металеві конструкції, які встановлені замість вікон. Так, за його словами, значно зручніше – після обстрілу їх треба лише вставити назад, немає осколків.
«І все на світі треба пережити, І кожен фініш – це, по суті, старт»
Це про відновлення деяких пошкоджених обʼєктів, зокрема одного з пунктів керування. Ми завітали на 2 блочні щити керування – різні за віком, історією, банально – за ремонтом. Але вони працюють з однією метою – контроль технологічного процесу роботи енергоблоку. На першому старому щиті ми побачили ще радянські системи керування. А другий – відрізнявся. Цей щит керування був оновлений після одного з обстрілів взимку 2023 року. Вже за пів року – він в роботі. Тут картина зовсім інша – нова система, все, як-то кажуть, діджиталізовано. Найбільш дороговартісним у ньому є сама система керування – близько 80-100 млн гривень. Ще один затратний ресурс – час на виготовлення специфічного обладнання. З системою на цьому щиті повезло – знайшли вже готову у Європі.
До речі, вже підготовлено і місце для щита керування сусіднім блоком, який теж було серйозно пошкоджено. На ТЕС сподіваються, що його буде відновлено до кінця наступного року.
На цих обʼєктах також знаходиться оперативний персонал, який не може покидати станцію. Схема під час тривоги така ж, як і на центральному щиті керування – бронежилет та каска.
«І беремо автомати. Чого їх сховали?» - пожартував один з енергетиків.
На питання від журналістів: «Чому ви тут залишаєтесь під час обстрілів, якщо точно ж прилетить?», ми отримали просту, але глибоку відповідь – «Так хлопці на фронті теж залишаються, і там теж прилітає».
Пожежна безпека – ще один із факторів захисту. На станції є все необхідне – пожежний водогін, рукава, а персонал навчений гасити.
«Якщо не почати одразу гасити, буде дуже небезпечно. Може виникати пожежа на сусідніх обʼєктах», - каже начальник зміни.
Та завжди потрібна допомога від пожежників з міста.
«Якщо ви не приїдете зараз, то потім вже буде не треба, нічого не лишиться», - згадує один із енергетиків свій діалог з пожежниками після одного із обстрілів по відкритому розподільчому пристрою.
Ще однією особливістю під час обстрілу є комунікація – під час атаки відсутній мобільний зв’язок, вся передача інформації відбувається через рації та стаціонарні телефони.
Світло переможе темряву
У березні цього року слова Президента України Володимира Зеленського, сказані під час промови в Європарламенті, опублікували на обкладинці журналу Time – «Життя переможе смерть, а світ – темряву». Це стало слоганом для енергетиків. І насправді, переосмислюєш їх роботу не тоді, коли після 12-годинної перерви тобі вдома вмикають електрику, а коли бачиш їх реальну роботу. Це про те, як проходить дванадцятигодинна зміна, як оперативний персонал сидить на своєму місці, знаючи, що ракета летить саме на нього, як робітники працюють понаднормово для відновлення електропостачання. І важлива робота кожного – на приватній ТЕС чи державній АЕС, на магістральній підстанції чи малому розподільчому об’єкті, на державній великій електростанції чи на малій теплоелектроцентралі. Важлива синергія.
«Темрява сюди не дійшла. Її сюди не пустили. Бо тут живе світло», - ще одна цитата з цієї війни, яка має бути викарбувана в пам’яті людей. За це велика подяка воїнам та енергетикам.
Наступного разу, коли виникне запитання «А чого так довго вдома немає світла?», згадайте – є військові, які на фронті роблять все, аби у вас був дім, та є енергетики, які роблять все, аби якнайшвидше повернути електроенергію.
