Нагадаю, що втрати реально небачені для енергосистеми.
Ворог змінив тактику ударів завдаючи більших руйнувань ніж в зиму 2022-2023. Відновлення лише ДніпроГЕС потребуватиме двох років. ДТЕК втратив 80% потужностей і оцінює необхідні ремонти в 230 млн доларів –майже вдвічі більша, ніж за підсумками зими 2022-2023 років, коли удари по енергетиці були регулярними. Повністю зруйнована Зміївська ТЕС Центренерго. У Харкові зруйновано практично усю критичну інфраструктуру.
Водночас, цей текст зумовив жваву дискусію у коментарях. Деякі коментарі засвідчили помилки у розумінні проблем та шляхах їх вирішення. Певною мірою, це є наслідком стереотипів, які нам насаджувала роками політики-популісти, а певною мірою – когнітивне викривлення «якщо у мене є світло, то значить проблему перебільшено». Окрім цього, звісно не можна списувати з рахунку ботів-коментаторів, які працюють на ворога і є частиною російської кампанії з дезінформації.
Відсутність видимих проблем (відключень) у більшості регіонів не означає відсутності проблем у енергосистемі.
Саме сонячні електростанції удень та імпорт пообіді дають можливість уникати обмежень електропостачання у більшості регіонів країни сьогодні.
Дехто з піною на роті відстоює необхідність заборони експорту електроенергії. Проблема в тому, що у нас немає достатніх потужностей акумуляції (гідроакумулюючих електростанції чи батареї), щоб невикористану електроенергію, наприклад, в полудень, перенести на вечір. І якщо о 12 годині сонячні електростанції вробляють рекордні обсяги і в такій кількості, які в країні не потрібні, то що із нею робити?
Обмежувати виробництво? Звісно, можна було би більше споживати в полудень, і менш в період з 17 до 22 години. Але ж це мали би зробити самі споживачі. Точно так само як і ощадніше споживати увечері.
Для прикладу, на сьогодні – 8 квітня, на першу половину дня запланований експорт (з 10.00 до 17.00), а на другу половину (з 17.00 до 23.00) – імпорт. Якщо заборонити експорт надлишку вдень, то що тоді? Хто від цього виграє?
Більше того, внаслідок обстрілів може трапитись начебто парадоксальна ситуація, коли в одних регіонах буде дефіцит та необхідність запровадження графіків відключень, а в інших – профіцит. А профіцит це або експорт, або команда диспетчера виробникам зупинити виробництво. Можливість покриття попиту у всіх регіонах визначається наявністю достатніх потужностей з генерації та відсутності вузьких місць у системі передачі електроенергії, для того, щоб доставити потрібні обсяги енергії у кожен регіон. Саме через руйнування генерації та підстанцій системи передачі деякі прифротнові області сьогодні відчувають суттєвий дефіцит. Саме тому, сьогодні на Харківщині діють обмеження для побутових та промислових споживачів, на Криворіжжі для промислових. Саме тому минулого тижня увечері обмежували споживання у Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській, Полтавській, Сумській областях.
Ситуація, коли в якихось областях дефіцит та відключення, а в решті частині країни профіцит та експорт – доволі неприємна. І це дуже сприятливий ґрунт для російських ботоферм, які розганятимуть зраду. Хтось вчергове почне показувати таблиці із обсягами системних перетоків видаючи їх за експорт, замовчуючи, що сума цих перетоків у суміжних енергосистемах в кінцевому рахунку рівна нулю.
А хтось вважає що націоналізація здатна вирішити всі проблеми. Мабуть, скучили за комунізмом. І явно не знають прикладів глибової неефективності багатьох державних підприємств в Україні, зокрема і в енергетичному секторі.
