— Народні депутати зареєстрували комплексний законопроект про внесення змін до законів України щодо об’єднання ринків електричної енергії України та Європейського Союзу. На якому етапі зараз маркет-каплінг, як рухається ця реформа?
— Це не стільки ще одна реформа, скільки спроба завершити вже розпочаті. Коли в 2019 році запроваджували конкурентну європейську модель ринку, відмовившись від моделі єдиного покупця, об'єднання ринків або маркет-каплінг був одним із фінальних акордів адаптації нашого законодавства до законодавства сусідів. Це мало привести до об'єднання ринків та вирівнювання цін на суміжних ринках за допомогою транскордонних перетоків.
На шляху гармонізації законодавства ми виконали велику роботу – левова частина завдань вирішена, залишаються деякі технічні нюанси. Вже наступного року цей процес може завершитись, принаймні ризиків політичного характеру я не бачу.
— Що ще треба зробити?
— Перше: треба вирішити питання з акцизним податком. В Україні електроенергія продається з акцизом, який сплачують виробники. Ставка акцизу – 3,2%. Все б нічого, та якщо ми кажемо про маркет-каплінг, то треба розуміти принцип торгівлі на “ринку на добу наперед” (РДН). Його характерною особливістю є те, що продавці та покупці анонімно виставляють свої пропозиції. До закриття торгів ніхто не знає, хто у кого купив. До речі, на цьому ринку неможливі борги.
Але якщо в загальному обсягу, який реалізувався на РДН, буде, скажімо, 15-20% імпорту, тоді виникає запитання: а хто має сплатити ставку акцизу? Один з варіантів вирішення – акциз платитиме сама біржа (Оператор ринку). Але тоді виникає ще одна проблема - джерело фінансування, адже в послугах біржі, що компенсуються її учасниками, сьогодні вони відсутні. Утім, для біржі це, загалом, підйомні суми коштів. Такі платежі по року оцінюються в кілька десятків мільйонів гривень. Тобто, найбільш оптимальним рішенням цієї проблеми видається в якості платника акцизу, у випадку імпорту електроенергії, призначити Оператора ринку, на законодавчому рівні закріпити за ним цю функцію і закласти її фінансування в кошторисі витрат підприємства.
Другий технічний момент – це ПДВ у разі експорту електроенергії. Проблема схожа. В Україні ПДВ нараховується на кожну операцію купівлі/продажу. Експортний ПДВ у нас – нуль, тобто держава через якийсь час повертає податок експортеру. Через специфіку роботи РДН, яку ми вже згадували, експортером, знову ж таки, вважатиметься біржа, тобто той же Оператор ринку. Тому виникає запитання: а де взяти гроші, щоб проавансувати сплату ПДВ, яка може бути повернута податковою лише через 3-4 місяці?
Нагадаю, що ставка акцизу – 3,2%, а ПДВ в Україні сьогодні 20%, і зараз ведуться дискусії щодо можливості його підвищення. Іншими словами, у випадку необхідності авансування ПДВ йдеться про значно більшу суму у порівнянні зі схожим кейсом акцизного податку. Оціночно мова йде про півтора мільярда гривень. І це вже суттєві гроші, які треба знайти і заморозити. Адже, якщо припустити, що період повернення, наприклад три місяці, то це означає, що перші три місяці ви платите ПДВ живими коштами, а з четвертого у вас має з’явитися можливість використання коштів, повернутих податковою за перший місяць діяльності з експорту електроенергії… Для вирішення цієї, доволі технічної проблеми, розглядається залучення якогось великого державного посередника.
— ЕКУ?
— Сьогодні дискусії точаться щодо “Енергоатома”. Проте я не впевнений, чи є це рішення оптимальним? “Енергоатом” вже несе соціальний тягар у вигляді ПСО по населенню. Чи зможе він виступити донором ще й по ПДВ - це дискусійне питання.
Інший варіант – “Укренерго”. До речі, в країнах ЄС такими торговими агентами виступають саме системні оператори, у нашому випадку – “Укренерго”. Але й тут є питання. НЕК як природний монополіст є тарифною компанією. В умовах, коли тариф на передачу електроенергії незбалансований вже кілька останніх років, довантажувати “Укренерго” ще й цією функцією – теж не виглядає, як хороший вихід.
Ця проблема потребуватиме подальшої дискусії, але когось все ж доведеться призначати посередником у цих операціях, щоб розблокувати можливість торгівлі електроенергією між сусідніми країнами, використовуючи площадки бірж, на яких функціонують ринки РДН, адже це є обов'язковою умовою маркет-каплінгу.
— Ці дві проблеми – і все?
— Окрім акцизу та ПДВ, є ще одне питання, яке потребує пояснення. Це статус так званого номінованого оператора ринку (NEMO). Він є тим майданчиком, на якому здійснюється торгівля електроенергією між ринками. У нас це – Оператор ринку.
Питання полягає в тому, скільки таких площадок має бути. Навіть в європейських країнах єдиного підходу немає, проте в більшості з них ця функція не монопольна, тобто допускається функціонування більше ніж одного біржового майданчика.
В Україні під час обговорення законопроекту, яким надавався статус номінованого оператора ринку, обговорювалась можливість його надання і Оператору ринку, і Українській енергетичній біржі, де зараз відбувається торгівля за двосторонніми договорами. На мій погляд, це, скоріше, правильно. Можливо, що на першому етапі, як тимчасове рішення, єдиний майданчик Оператора ринку є виправданим рішенням, але в перспективі коло таких площадок необхідно розширювати. Взагалі, де є можливість створювати конкурентні умови роботи – це варто робити.
Із критичних питань, які заважають переходу до маркет-каплінгу – це все.
— А ціни?
— Спільна торгівля не означає автоматичне і повне вирівнювання цін на суміжних ринках. Так, це стимулюватиме їхнє вирівнювання, але ще існує обмежуючий фактор у вигляді міждержавних ліній електропередачі і їх можливостей щодо передачі. Чи буде наслідком об’єднання ринків підняття цін на ринку внутрішньому? Якщо уважно подивитись на графіки цін РДН України і сусідів після останнього підняття прайс-кепів, то далеко не завжди ціни на українському ринку нижчі за ціни сусідів. Наприклад, у вересні ціни у сусідів здебільшого були вищими за наші, наслідком чого стало падіння імпорту. Але в інші місяці ситуація відрізнялась. Крім того, майже весь час відбуваються зміни тенденцій впродовж тижня чи навіть доби: в якісь дні і години у сусідів вищі ціни, в якісь дні і години – в Україні. Варто відмітити, що у нас зараз дефіцитний ринок через значні пошкодження об’єктів генерації, тому ціни на РДН дуже часто впираються в прайс-кепи.
— Це ми в преміальний ринок перетворились для сусідів?
— Війна і руйнування об’єктів критичної інфраструктури, в першу чергу генерації, перетворили нас на такий ринок. За винятком останніх кількох тижнів, у нас навіть вночі був дефіцит генеруючої потужності. В умовах, коли у нас значні пошкодження генерації, коли наперед зрозуміло, що при зниженні температури буде дефіцит, я вважаю виправданим існування цінових обмежень. Адже обсяг імпорту є недостатнім, щоб гарантовано покрити весь попит. За таких обставин потенційно висока ціна може створювати проблеми для економіки країни в цілому.
Коли повернемось до більш збалансованого ринку, коли у диспетчера з'явиться можливість вибору, яке генеруюче обладнання залучити для покриття споживання, тоді прайс-кепи можна буде скасовувати чи встановлювати на тому рівні, який не буде деформовувати ринкове ціноутворення. Проте, поки у нас гострий дефіцит генерації – адміністративне стримування ціни виправдане.
Нагадаю, що ціни намагатимуться вирівняти із сусідніми ринками за умови, що міждержавні лінії дозволять передати достатній обсяг електроенергії з дешевшого ринку на дорожчий. Це щось на кшталт закону сполучених посудин. Якщо він працюватиме без обмежень по перетинах, тоді гарантовано буде рівна ціна на всіх суміжних ринках. Але для цього потрібен час.
На першому етапі наявність маржі між ринками створює конкуренцію за доступ до перетину. А плата, яку системні оператори стягують за доступ до перетину, відповідно до законодавства ЄС, має використовуватись виключно для будівництва нових інтерконекторів, для збільшення пропозиції і максимального задоволення попиту, тобто, щоб цієї конкуренції не було. Але від виникнення попиту на перетин і побудови додаткових міждержавних ліній пройде якийсь час. Як правило, це кілька років.
Завершення навіть поточних проектів “Укренерго” по побудові нових інтерконекторів має призвести до створення передумов для вирівнювання ціни з більшістю із сусідів. Адже для суттєвого впливу на ціноутворення достатньо досягнути показника в 10% можливого перетоку від об'єму суміжного ринку.
— Яким має бути тариф на передачу “Укренерго”, і чи є приклади з європейської практики, які можуть бути наведені для порівняння?
— Тарифи системних операторів не можна порівнювати без попереднього аналізу. Якщо у випадку з РДН ми порівнюємо схожі ринки, то у випадку тарифів на передачу маємо дивитись на їх структуру. Тариф на передачу НЕК "Укренерго" має свої складові. Серед найбільших - наприклад, купівля втрат (близько 25%), яка залежить від обсягу електроенергії, який передається мережами, і від ринкової ціни, за якою ці втрати купуються. Найбільша складова тарифу - зелене ПСО (більше 35%), яке взагалі немає відношення до обслуговування мереж і є транзитною складовою, яка перераховується Гарантованому покупцю в рамках механізму з підтримки "зеленого тарифу". Якщо ж говорити про обслуговування мереж, то воно складає менше третини від тарифу.
Тому порівнювати тарифи на передачу в тій чи іншій країні некоректно. В Україні саме через тариф на передачу “Укренерго” фінансуються зобов'язання держави оплачувати “зелений тариф” виробника з ВДЕ у новій моделі ринку. Бо до 1 липня 2019 року це все було складовою оптової ринкової ціни (ОРЦ) і там був інший механізм компенсації "зеленого тарифу".
Компанією ініційовано перегляд тарифу на наступний рік, де передбачено його зростання з 52,9 копійок до 78 копійок.
Теперішній тариф у розмірі 52,9 копійки, за оцінками компанії, спричинить дефіцит в оплаті послуг “зеленим” виробникам тільки по 2024 року на суму близько 8 млрд гривень. Що це означає?
Навіть якщо ви зібрали 100% коштів за послугу з передачі, то всеодно вам не вистачить 8 млрд грн для розрахунку з Гарпоком.
Відповідно, Гарпоку теж не вистачить грошей, щоб розрахуватись із “зеленими” виробниками електроенергії і покрити різницю між ринком та “зеленим тарифом”, який їм встановила держава через раніше ухвалені закони та постанови регулятора.
На мій погляд, це точно не сприяє покращенню інвестиційного клімату і заважає залученню інвестицій для побудови розподіленої генерації. Щороку у нас ситуація економічного дисбалансу тарифу НЕК повторюється. Так, в останні два роки регулятор вже не бере до уваги законодавчу норму, що 20% “зеленого тарифу" може компенсовуватись із бюджету (норма закону не виконувалась, бо в держбюджеті на це не було закладено грошей).
Однак, регулятор використовує інші, на мій погляд, спірні припущення, які призводять до встановлення заниженого тарифу, і як наслідок, чергового витку нарощування боргів перед "зеленими" виробниками. В цьому році найбільшим чинником дефіциту є припущення щодо ціни, за якою Гарпок буде реалізовувати “зелену” електроенергію на конкурентних сегментах ринку. За припущеннями регулятора, Гарпок мав би її продавати більш як на гривню дорожче, ніж продає. Відповідно, вартість послуги, яку має сплатити НЕК Гарантованому покупцю, занижена на більш як гривню на кожній кВт*год "зеленої" електроенергії.
— Ця проблема піднімалась перед НКРЕКП?
— Гарпок та “Укренерго” звертались до регулятора і пояснювали, що величина середньозваженої ціни продажу є завищеною, оскільки пік товару ВАД припадає на найбільш профіцитні години в літні місяці, і ціна в ці години є дуже низькою… Саме в ці години найвища ймовірність існування профіциту на ринку. До речі, фактична ціна продажу Гарантованим покупцем свого товару за 10 місяців навіть трохи нижча прогнозів, які робили Гарпок та “Укренерго” напередодні встановлення тарифу.
Тому на наступний рік “Укренерго” порахувало реальну вартість і обсяг своїх зобов'язань і це відображено в цифрі 78 коп. за кожну передану 1 кВт*год.
Ще один фактор, про який варто сказати та пам'ятати і який має суттєвий вплив на тариф, - це боргове навантаження. “Укренерго” залучає як грантові, так і кредитні кошти. Основна частина – це все ж кредити. Так, на хороших умовах, але всеодно – це кредит. Наступає день, коли кредит треба починати обслуговувати. Якщо ми говоримо, що “Укренерго” з початку російської агресії залучило 1,5 млрд доларів, то треба розуміти, що значна частина цих коштів була витрачена на погашення боргів перед виробниками. “Укренерго”, не маючи змоги зібрати гроші зі своїх боржників, залучило кредити і здійснило виплати по своїм зобов'язанням.
— Хто такі боржники "Укренерго"?
— Це Постачальник останньої надії, водоканали, державні шахти, харківські комунальники: тепломережа, водоканал, метрополітен. З цієї групи споживачів перспективи зібрати борги – малі, але виробники електроенергії генерують, борються з наслідками обстрілів. При цьому наша теплова генерація (ДТЕК, Центренерго, Донбасенерго) залучити кредитний ресурс не можуть. А саме теплова генерація та Укргідроенерго постраждали найбільше. Вони гостро потребували ліквідність, яку “Укренерго” їм забезпечило. Навряд чи існувало реальне альтернативне вирішення проблеми фінансування масштабних ремонтів.
— Теплова генерація не ремонтувалася б і не змогла працювати?
— Так. Якщо станція повністю зупинилась внаслідок ракетних ударів, а у нас кілька станцій ще й досі відновлюються і не виробляють електроенергію, значить у них немає реалізації товару і, як наслідок, надходження грошей. Єдиним джерелом коштів є погашення боргів, які тепловикам заборгували раніше. Роль “Укренерго” важко переоцінити, адже це був донор, який допомагав вирішувати проблему ліквідності всіх виробників. Навіть в умовах, коли з самим “Укренерго” не розраховувались.
Тому я б хотів це зайвий раз підкреслити напередодні кампанії з встановлення тарифів на наступний рік, попереджуючи усілякі інформаційні вкиди і провокації.
— Розмовами про “Укренерго”, де “дерут с трудящихся втридорога”?
— Так, щоб всі зрозуміли в т.ч. роль “Укренерго” у фінансовій стабілізації роботи ринку. Крім того, є ще захисні споруди, які будує компанія. Обсяг фінансування тільки першої черги (їх планується три) – близько 7 млрд грн. Жодної копійки з бюджету чи тарифу на це не було взято, будівництво велось через залучення зовнішніх кредитів. Наш споживач це будівництво не помітив, але за певний час ці кредити треба буде обслуговувати та віддавати.
— Для розуміння порядку цифр, що таке 9 млрд грн для “Укренерго”?
— Вся інвестиційна програма “Укренерго” – трохи більше 2 млрд грн. І при тарифному фінансуванні всю суму необхідно було б закласти в тариф 2024 року. Що ми отримали замість цього? Значна кількість споруд першої черги вже побудовані повністю, їх загальний рівень готовності більше 90%, тобто те, що побудовано, вже захищає ключове обладнання, а віддача кредитних коштів, що були використані для цього будівництва, буде відбуватися впродовж 10-15 років.
— За такого загалом позитивного образу “Укренерго” виникає питання: а чого тоді претензії виникли до Володимира Дмитровича Кудрицького?
— Я не трактую цю ситуацію, як претензії. Володимир Дмитрович ініціював позачергові збори Наглядової ради “Укренерго”, описав ситуацію, в якій працює він і компанія, запропонував розглянути питання про можливість припинення з ним трудового договору за згодою сторін. За обставин, що склалися, на мій погляд, це було правильне рішення для компанії. І я не трактую це рішення як наслідок претензій Наглядової ради “Укренерго” до Володимира Дмитровича. Підтвердженням того, що рішення приймалося саме за згодою сторін, є факт здійснення усіх належних виплат та компенсаційного пакету.
До того ж, це все відбулось згідно з правилами корпоративного управління – рішення приймалось Наглядовою радою в передбачений статутом спосіб. Крім того, призначення виконувача обов'язків відбулося по рекомендації Володимира Кудрицького. Саме він запропонував людину, яка, на його думку, була найбільш підготовленою, щоб підхопити роботу в цей складний для країни і компанії час. На цьому ж засіданні було ухвалене рішення про початок процедури конкурсного відбору нового керівника.
— Був же ще лист двох незалежних членів, чим він викликаний?
— Це було б доречно в них запитати, щоб вони дали коментарі. Та факт написання ними цих заяв поставив на паузу процедуру конкурсного відбору нового керівника. Враховуючи, що у нас немає більшості незалежних членів, то з міркувань дотримання прозорості процесу ми домовились, що затвердження вимог до нового постійного керівника і початок конкурсної процедури відбудеться за умови, коли в компанії з'явиться більшість незалежних членів Наглядової ради “Укренерго”. До 9 грудня очікується завершення процедури формування Наглядової ради з більшістю незалежних членів, як того вимагає і Статут компанії, і Закон про акціонерні товариства, після чого буде ініційовано процедуру конкурсного відбору нового керівника.
— Наскільки складно буде пройти цю зиму і наскільки тривалі можуть бути періоди без світла?
— Сценарії можуть бути різні. Давайте почнемо з реалістично-оптимістичного. Я його так називаю, оскільки він базується на розумінні реального стану енергетичного обладнання, реалістичному графіку вводу генеруючих потужностей і статистичному очікуванні температурного режиму. Щодо погоди, то днів з температурою мінус десять або нижче впродовж зими дуже мало.
В таких умовах у нас зимою має бути багато днів, коли обмеження не будуть застосовуватись взагалі.
Коли ж ми говоримо про період найбільш холодних днів, а це мінус 10-15 градусів з тривалістю 3 дні і більше – в такі дні у нас не вистачатиме електроенергії. Навіть з урахуванням імпорту. Залежно від температури, обсяг обмежень може бути від однієї до трьох черг. Три черги обмеження – це 12 годин на добу.
Але все це справедливо за умов відсутності нових обстрілів. Я не можу спрогнозувати ні їхню кількість, ні їхні наслідки. Якщо ці обстріли будуть, то очевидно, що будуть якісь тимчасові погіршення ситуації від описаної вище.
— Яка Україні потрібна енергетика, який нам потрібен мікс та баланс?
— Я прихильник прагматичного підходу до побудови планів. В умовах повномасштабної війни мені важко коментувати стратегії до 2050 року. Сьогодні необхідно зосередитись на короткострокових задачах та тих речах, які допоможуть вижити і перемогти. В умовах обмеженого ресурсу (і фінансового, і людського) треба зосереджуватись на тих речах, які дають швидкий результат.
Я б виділив наступні першочергові кроки.
Перше – відновлення зруйнованої теплової і гідрогенерації. Я говорю не про всю, а про ту її частину, яку можна відновити за розумний проміжок часу, - впродовж цієї зими, плюс те, що можна відновити до початку осені наступного року. Все, що вимагає більше 2 років та значних затрат для відновлення теплової генерації – сумнівне.
Зазначу, що наступна зима теж буде проблемна, бо поновити знищені 9 ГВт в повному обсязі ні до кінця цього року, ні до кінця наступного не вийде. Ми будемо продовжувати жити в умовах дефіциту електроенергії.
Ще повне відновлення пошкодженої гідрогенерації з застосуванням рішень пасивного інженерного захисту. Особливий акцент - на добудові перспективних проектів, які розширюють гнучкість енергетики, як-от Канівська ГАЕС (один з найбільших та найперспективніших довгобудів “Укргідроенерго”, – ред. "ЕнергоБізнесу").
Друге: будівництво об'єктів розподіленої генерації. Це те, що можна побудувати за 9-12 місяців, якщо йдеться про невеликі станції. Я впевнений, що цей напрям отримує потужний імпульс наступного року, коли будуть завершуватись проекти, які започатковані цього року. Мені важко сказати, чи є розподілена генерація нашим майбутнім, але це те, що в короткостроковій і середньостроковій перспективі необхідно робити. Це локально дозволить вирішити питання функціонування найбільш критичних споживачів і суттєво підвищить гнучкість і живучість енергосистеми.
Третє: активне будівництво станцій на ВДЕ та систем накопичення енергії.
Звичайно, це далеко не повний перелік проблемних питань, які повинні бути на порядку денному, але зосередження зусиль над їх вирішенням дозволить вижити і цієї, і наступної зими, а також закласти фундамент для подальшого розвитку економіки і країни в цілому.
Досьє «ЕнергоБізнесу»
Юрій БОЙКО — народився 1972 р. у Рівному.
Освіта: КПІ, 1995 р., спеціальність "Автоматичне управління електроенергетичними системами", інженер-електрик; МІМ, 2002 р., магістр бізнес-адміністрування; ЛНУ ім. Івана Франка, 2013 р., спеціаліст-юрист.
Кар'єра: Трудову діяльність розпочав енергетиком відділу головного енергетика Рівненського радіотехнічного заводу; працював інспектором інспекції енергонагляду ВАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго".
З 2003 р. працював на керівних посадах в енергетичній галузі: директором Броварського району електричних мереж ВАТ „А.Е.С. Київобленерго”; керівником департаменту управління проектами, заступником директора з виробництва та експлуатації розподільчих мереж, директором з виробництва та роботи зі зниження втрат, директором з капітального будівництва ЗАТ "А.Е.С. Київобленерго”.
У 2009-2011 роках - технічний директор, потім віце-президент ПП "УК Метрополія". З вересня 2011 р. до жовтня 2012 р. — технічний директор ТОВ "Інжинірингова Компанія Нові Енергетичні Технології".
З листопада 2012 р. до жовтня 2014 р. — в. о. голови правління, а потім голова правління ВАТ "Чернігівобленерго".
З жовтня 2014 р. до травня 2020 р. - заступник директора з економіки та фінансів ДП "Енергоринок".
У травні 2020 р. призначений заступником міністра енергетики та захисту навколишнього середовища. 20 листопада був призначений в.о. міністра енергетики.
З 2021 р. – радник прем'єр-міністра України, член Наглядової ради “Укренерго” .
Сім'я: одружений, виховує двох доньок.
