Сучасні найпередовіші темпи будівництва енергоблоків великої потужності АЕС – приблизно 5 років, середні – приблизно 7-8 років, непоганими визнаються терміни і в 10 років (але це вже веде до суттєвого подорожчання проекту, нових блоків), про погані темпи говорити не будемо ( це заморожування вкладеного на десятки років, це кратне подорожчання об'єктів).
Середня чисельність будівельного, монтажного, налагоджувального, інжинірингового персоналу на блоці, що будується, у період будівництва – приблизно 1-1,5 тис. осіб, у період пікової активності може і 2-3 тис. осіб бути задіяно на блоці.
Конкретний персонал може бути потрібний на періоди до кількох років.
Цьому персоналу потрібні нормальні, комфортні умови проживання для повноцінного відпочинку та відновлення після трудових буднів, або якщо розселення буде в готелях, які надають менший сервіс та затишок, але за більшу ціну (якщо вони взагалі є у місті-супутнику), то ще додаються і щоденні витрати на доставку персоналу.
Витрати на проживання та його доставку так чи інакше буде переведено на вартість робіт з будівництва та введення енергоблоків в експлуатацію. Можливості розміщення персоналу, зайнятого у будівництві енергоблоків, можуть чинити і критичний вплив на терміни та якість робіт.
Практика тих часів, коли було збудовано основний парк атомних енергоблоків в Україні, – це випереджаюче житлове будівництво міст-супутників, будинків, в яких видавалися квартири персоналу, який надовго був затребуван на будівництві та монтажі, а також налагодження (начебто ордерного житла) видачі для розміщення інженерного персоналу основним підприємствам, машинобудівним заводам, організаціям службових квартир у будинках, що будуються, які будувалися за кошторисами, пов'язаними з будівництвом станцій і входили до їх житлового фонду.
Тоді була інша, планова економіка, адміністративно-командна система. Передбачалося, що будівельники після завершення робіт виїжджатимуть із міст-супутників, переїжджатимуть на інші будівництва, де аналогічним способом вони забезпечуватимуться житлом, а своє будуть здавати… Але не завжди так виходило, як хотілося владі, часто й густо працівники залишали у квартирах своїх родичів та їхали на нові забудови за новим житлом... І доводилося містам-супутникам станцій вести перманентне будівництво житла для розселення експлуатаційного персоналу, який був дуже затребуваним, і так само міг переїжджати в інші міста, залишаючи квартири дітям, а дехто міг вийти на пенсію, і новим працівникам знову таки треба було будувати житло.
Почасти тому чисельність населення у містах-супутниках, кількість житла багато перевищує кількість персоналу, а з іншого боку, новим працівникам, що приходять на станцію немає житла за нової ринкової економіки, особливо після того, як викреслено з кошторисів та тарифів АЕС об'єкти житлового будівництва, коли до фінансових планів державного унітарного підприємства НАЕК «Енергоатом» (ЕА), до інвестиційних планів не дозволено включати ці об'єкти.
І як бути тим, новим працівникам, що приходять на станції, а жити особливо ніде, в сенсі немає нових будинків для них, і доводиться все вирішувати самим, за свій рахунок платити оренду, накопичувати на нове житло ... - як і в усіх інших містах країни. Тільки там вартість житла не дешевшає і є вкладеннями, що можуть бути передані дітям, онукам, наприклад, на відміну від міст-супутників, цінність житла якого визначається станом основного бюджетоутворюючого підприємства, АЕС, терміном роботи станції…
Якщо не буде програм заміщення, програм розвитку промислових зон навколо АЕС, розвитку бізнесу, нових напрямків містам, що дають життя навколо АЕС, то житло дешевшатиме, стагнуватиме, руйнуватиметься, а міста перетворюватимуться на пам'ятники минулих часів.
Особливістю будівництва західних АЕС (розташованих у західних районах України) у період планової економіки, як-от, наприклад ХАЕС, було те, що вони і їх е/е призначалися для сусідніх країн.
Тому та/або у зв'язку з цією особливістю частково блоки будувалися із залученням будівельних організацій тих країн та їх працівників, які звикли до дещо кращого комфорту, розселялися у спеціально збудованих котеджних зонах, у будинках збірно-розбірної конструкції (типу тимчасового функціоналу) та з можливістю після завершення будівництва станції бути демонтованими та частково перевезеними на інші будівництва.
В умовах переходу на ринкову економіку така система пішла в минуле, будівництво блоків дуже сильно сповільнилося і не тільки з цієї причини.
Але від цього необхідність вирішення проблеми комфортного розселення персоналу за серйозного ставлення до будівництва нових блоків, нових потужностей, нових об'єктів нікуди не зникла і має місце не тільки в Україні та НАЕК «Енергоатом», а й у будь-якій іншій країні.
І навіть побічно можна оцінити серйозність наміру експлуатанта, власника майбутніх блоків, АЕС, побудувати новий блок АЕС у задані терміни після того, як буде вирішена проблема з будівництвом нового житла…
За словами тих, хто бував на АЕС, що будуються в світі, зокрема, наприклад, в КНР будівництво Тяньваньської АЕС починалося (і велося паралельно із спорудженням самоїстанції, але випереджаючими темпами) з будівництва дуже комфортного житла, будинків дуже сучасного типу, котеджних міні-селищ, де спочатку розміщувався персонал залучених до будівництва компаній і фірм, включаючи іноземні (тому частково і такий високий комфорт нових будинків, з іншого боку, і самі китайці, їхня пасіонарна політика відразу були налаштовані на створення своїм працівникам АЕС, китайських організацій кращого вибору на найближче майбутнє, що не сильно поступається європейським стандартам). У ці будинки заселявся і персонал АЕС, але на умовах викупу в довгостроковому періоді (аж ніяк не безкоштовно, як у радянській економіці).
По мірі будівництва, від'їзду фахівців іноземних компаній, квартири та котеджі продавалися персоналу на довгостроковій основі. Компанії-власники АЕС (великі державні атомні корпорації) повертали вкладені кошти, можливо й запозичені частково, і наповнювали нові фонди для будівництва житла, яке використовувалося за аналогічною схемою на нових будівлях, на нових АЕС, у місцях їх розміщення. І частково персонал АЕС, її Дирекція, Корпорації, до складу яких входить станція, були і є зацікавлені у швидких термінах будівництва та введення в експлуатацію нових енергоблоків та станцій (один із таких собі маленьких секретів успішного та швидкого будівництва атомних блоків у КНР).
Якщо міністр заявив про початок будівництва цього року 4 блоків на ХАЕС, і атомна державна корпорація підтверджує публічно заявлену волю уряду (якби міністр член уряду), то одним із перших за серйозністю заявленого, окрім обов'язкового проекту (який може створюватися, уточнюватися, шліфуватися пів року-рік-півтора), є швидке і значуще будівництво нових житлових об'єктів, здатних забезпечити комфортне проживання 3-4 тисяч сімей в найближчі два роки, а цього року напевно старт від 1 тисячі квартир/будинків.
Якщо рівень створюваного житла буде гідним, то ці квартири, будинки можуть бути реалізовані Корпорацією в довгострокову розстрочку персоналу ХАЕС, що експлуатуватиме нові блоки, персоналу підприємств, що входять до корпоративного контуру ЕА, які вестимуть нові та підтримуватимуть ефективні бізнес-напрямки Корпорації ( наприклад, АПІ, АРС, АЕМ та інші), а можуть бути продані підрядним організаціям, фізичним особам міста-супутника, які будуть працювати у нових створюваних компаніях кластера навколо ХАЕС.
І якщо ХАЕС будуватиметься, як заявлено вищим керівництвом країни, вартість цих житлових активів буде гарантовано високою і вкладення Корпорації окупляться та принесуть прибуток і вигоди Корпорації, її акціонерам.
Старт зведення комфортного житла у значній кількості – це лакмусовий індикатор серйозності намірів Корпорації, Уряду добудовувати та починати будувати нові блоки кількістю два-чотири цього року із введенням їх згідно з проектами.
Без цього старту напевно сказане міністром-членом Уряду – це слова, слова, слова (комусь приємна їхня насолода, комусь це на кшталт занурення у комфортну ванну, у когось викликає роздратування, і напевно справедливе)…
Вирішення цього питання може бути наступним:
- часткові закупівлі модульних будиночків, у тому числі таких , що виробляються в країні;
- закупівлі будиночків збірної конструкції, що знову-таки вже виробляються в рідній вітчизні;
- будівництво індивідуальних котеджів, багатоповерхівок за типом, що зводяться в містах, у тому числі обласних центрах та столиці, які знову ж таки вміють будувати в Україні і ніби чекають та раді будуть замовленням, і які мали досвід у містах-супутниках востаннє та при добудові з успішними введеннями Х2/Р4 (2002-2004 рр.);
- розвиток свого корпоративного бізнес-напряму, що відповідає завданням напрямів діяльності, заявленим у Статуті Державної Корпорації «Енергоатом», затвердженому прем'єром і не так, щоби давно, зокрема:
--враховуючи наявність власного ВКП (проектно-конструкторського підрозділу, що у штаті ЗАЕС), своїх будівельних, машинобудівних, інжинірингових потужностей та колективів (УС ЗАЕС, АПІ, АЕМ, АРС та ін.), можна було б організувати та налагодити будівництво даних об'єктів самотужки,
--а також налагодити виробництво необхідних матеріалів, будівельних конструкцій та важливих елементів, модулів, складальних одиниць у заводських умовах (теплоізоляція, карбонатні стекла, пластикові вікна, двері, дверні отвори, полівінілові труби та ін.), в тому числі необхідних і для будівництва АЕС, ремонту та модернізації будівель, естакад АЕС, інфраструктури інженерно-промислової навколо АЕС, на проммайданчиках АЕС, у регіонах їх розташування, у промислових зонах АЕС, на підприємствах, в компаніях корпоративного контуру (АЕМ, АРС, АТЦ та ін.).
Чи є це у планах державної корпорації, у планах корпоративного розвитку?
Чи буде будівництво та введення об'єктів житла у Нетішині, де заявлено міністром будівництво 4-х великих енергоблоків цього року?
Чи готуватимуться на інших АЕС майданчики, інфраструктура для нових блоків, у тому числі чи вестиметься будівництво житлової нерухомості для підприємств та компаній корпоративного контуру АТ ЕА, чи закуповиватимуться необхідні будівельні матеріали, елементи, конструкції, модулі підприємствами Корпорації, у тому числі й для розвитку регіонів навколо АЕС?
Начебто на ХАЕС з будівництвом житла зголосився допомогти уряд Швеції, який, як повідомили вітчизняні ЗМІ, надав допомогу у вигляді перерахування до фонду підтримки енергетики на суму 27 млн євро та постачання обладнання загальною вагою 93 тонн.
Якщо шведи вирішать самі будувати чи відвантажувати готові мобільні будиночки, то як їх потім розподілити серед персоналу? І навряд Швеція займатиметься будівництвом довгий час. Може має сенс попросити шведів поставити обладнання для створення модульних будинків, для каркасних будинків, обладнання для виробництва карбонатного скла, пластикових вікон, для виробництва полівінілових труб, може запропонувати створити на територіях 30-км зон виробництва з теплових насосів та установок, якими славиться інженерна думка та комерційна жилка скандинавів?
Цікаво, яким буде бачення зазначених питань у Наглядової ради?
Може, за рахунок цих напрямків позначаться нові точки зростання корпоративного контуру, відкриються нові виробництва в 30-км зонах і будуть нові робочі місця, як доповнення до основного ефекту – ефекту створення необхідних та достатніх умов для будівництва (добудови) заявлених блоків?
Напевно скоро побачимо, наскільки серйозні заяви уряду, заяви урядовців…
Чи це справді початок серйозного будівництва нових блоків ХАЕС, чи… театр, театр одного актора.
