Політичний аспект
Вже 2 січня вийшла стаття відомого та дуже авторитетного в галузі права Європейського Союзу колишнього генерального адвоката Вищого Європейського Суду та колишнього Голови Конституційного суду Словаччини Яна Мазака. У цій статті пан Мазак ставить дуже гострі питання. І хоча пан Мазак уникає політичної оцінки дій словацького прем'єра, проте його питання лежать у галузі саме політичної, а не юридичної відповідальності.
«У травні 2008 року, будучи Генеральним адвокатом Суду Європейського Союзу (ЄС), я коротко виклав суть принципу лояльності у відносинах між державами-членами та Європейським Союзом (C-203/07P). Я розцінив це як збільшення обов'язку діяти сумлінно. Існування цього посиленого обов'язку діяти сумлінно було виражено у статті 11(2) ЄС, яка передбачає, що «держави-члени повинні активно та беззастережно підтримувати зовнішню політику та безпекову політику Союзу в дусі лояльності та взаємної солідарності». Безперечно, що підвищена сумлінність була і, принаймні, опосередковано виражається в обов'язках щирої співпраці, яка наразі виражена у статті 4(3) Договору про Європейський Союз.
Обов'язок щирої співпраці – це не гасло або текст, який ні до чого не зобов'язує.
В основі принципу щирої співпраці лежить взаємна повага між Європейським Союзом і державами-членами та один до одного», - зазначає пан Мазак.
Словаччина є членом ЄС. Це факт, який дозволяє нам оцінювати зустріч у Кремлі та заяви прем'єр-міністра Словаччини у тому числі і з погляду участі Словаччини у цій елітарній юридичній спільноті.
Словаччина, як і інші країни Європейського Союзу, віднесена Російською Федерацією до недружніх країн.
Ключовим конституційним принципом ЄС є принцип верховенства права та принцип щирої співпраці в рамках ЄС.
Це є обов'язковим правовим принципом, який застосовується в конституційному порядку ЄС. Це не просто наказ дотримуватись договорів, як це передбачено міжнародним правом, він містить зобов'язання сприяти досягненню завдань Союзу та утримуватись від будь-яких заходів, які можуть поставити під загрозу досягнення цілей Союзу.
Основною метою Союзу є сприяння миру, його цінностям та благополуччю його народів. У своїх відносинах з рештою світу Союз затверджує та просуває свої цінності та інтереси, а також робить свій внесок у захист своїх громадян. Ця мета сприяє миру, безпеці, сталому розвитку Землі, солідарності та взаємній повазі народів...
Щира співпраця – це фундаментальні горизонтальні відносини між державами-членами, які передбачають координацію та взаємодопомогу та підтримку між ними. Такі відносини на вертикальному рівні також існують між державами-членами та Європейським Союзом.
Повага до принципу щирого співробітництва є питанням для всіх органів державної влади держави-члена, включаючи суди. У зв'язку з цим держави-члени зобов'язані вживати всіх необхідних заходів для забезпечення сфери дії та ефективності правових актів ЄС, до яких, до речі, належать рішення про санкції щодо Російської Федерації.
Лояльність застосовується у змісті низки конкретних зобов'язань держав-членів та Союзу. Тим не менш, вона також існує як загальновиражене зобов'язання.
Порушення принципу щирої співпраці можуть приймати різні форми - похибка щодо конкретного зобов'язання або навіть загальноприйняте його порушення. Неповага до цього принципу порушує питання про санкції - від позову Комісії у Суді ЄС до розгляду питання про зупинення сфери дії деякими державами-членами, що входять до Союзу (стаття 7 Договору про Європейський Союз).
Цитату з Конституції Словацької Республіки та примат права Союзу
відповідно до пункту 2 статті 1 Конституції Словацька Республіка визнає та дотримується загальних норм міжнародного права, міжнародних договорів, якими вона пов'язана, та інших своїх міжнародних зобов'язань. Таким договором є Договір про Європейський Союз, а також інші договори, зокрема Договір про функціонування ЄС.
З законодавства ЄС та умов, викладених у прецедентному праві Суду ЄС, випливає, що Договір про Європейський Союз та інші установчі договори мають пріоритет над законодавством держави-члена, у тому числі конституційного права.
Якщо хтось хоче заперечити проти зрозумілого таким чином принципу примату права ЄС, нагадаю лише, що проголошення цього примату є частиною Лісабонського договору, який Словаччина належним чином ратифікувала. Він набув чинності у 2009 році.
«Сім актуальних питань. З юридичного тексту, який не можна було не згадати, можна назвати кілька найважливіших концепцій. Вірність. Співробітництво. Солідарність. Добросовісність. Підтримка та координація. Повага до контрактів.
Чи був візит до Російської Федерації здійснено сумлінно, тобто з доброї волі, що зросла, між державами-членами та Союзом?
Чи можна охарактеризувати розмову з Президентом Володимиром Путіним, як активну та безумовну підтримку зовнішньої та безпекової політики Союзу?
Хіба в дусі лояльності та взаємної солідарності найвище представництво держави-члена ЄС, визнаного ворожою державою, веде переговори з главою держави, який вважає ворогами усі двадцять сім держав Союзу?
Чи був державний візит Роберта Фіцо внеском у виконання завдань Союзу, чи він поставив під загрозу досягнення його фундаментальної мети – просування миру, його цінностей та добробуту його народів, сприяння захисту його громадян, солідарності та взаємній повазі націй?
Зустріч представників Російської Федерації та Словаччини послаблює чи посилює ефективність санкцій проти російської держави, за які також голосував Роберт Фіцо?
Чи може Прем'єр-міністр держави-члена ЄС приховати реальний зміст переговорів (інформація про те, що такі переговори відбудуться, марна) від інших лідерів держав-членів та конституційних посадових осіб Союзу?
Підіб'ємо підсумок. Чи можна вважати такі дії та дії Прем'єр-міністра Словацької Республіки повагою до конституційного порядку про визнання та дотримання міжнародних договорів, у цьому випадку особливо Договору про Європейський Союз?», - зазначає пан Мазак.
Юридичний аспект
Свободу енергетичного ринку в Європейському Союзі регламентують декілька ключових документів та директив, які створюють правову основу для функціонування внутрішнього енергетичного ринку.
Основні з них:
1. Третій енергетичний пакет (2009 рік): Включає основні директиви, такі як:
- Директива 2009/72/EC: Регулює внутрішній ринок електроенергії.
- Директива 2009/73/EC: Регулює внутрішній ринок газу.
2. Регламент (ЄС) 2019/943: Це оновлена версія правил, що стосуються положення на внутрішньому ринку електроенергії, яка включає зобов'язання щодо забезпечення конкурентоспроможності, інтеграції відновлюваних джерел енергії та покращення взаємодії між державами-членами.
3. Регламент (ЄС) 347/2013: Про вжиття заходів щодо структурних проектів спільного інтересу в енергетиці, що сприяє створенню інфраструктури та забезпеченню доступу до енергії на внутрішньому ринку.
4. Угода про створення Енергетичного співтовариства. Хоча вона не є частиною законодавства ЄС, Угода регулює правила для країн, які не належать до ЄС, які бажають інтегруватися в енергетичний ринок ЄС.
Ці документи спрямовані на створення єдиного, відкритого та конкурентоспроможного енергетичного ринку в ЄС, забезпечення безпеки постачання та захист інтересів споживачів та інтересів підприємців. Європейський ринок електроенергії влаштований таким чином, що польські, чеські, австрійські, німецькі та будь-які інші компанії з ЄС можуть працювати в будь-якій країні ЄС за наявності дозволу на таку діяльність у своїй країні. Це означає, що на словацькому ринку електроенергії працюють дуже різні компанії. І Словаччина як держава не постачає електроенергію в Україну, це роблять приватні компанії. Це по-перше.
По-друге, директиви ЄС вимагають від регулятора і власника мереж досить високого рівня незалежності. Незалежність насамперед означає незалежність в ухваленні рішення від уряду своєї країни. Будь-які обмеження на торгівлю – це порушення прав та свобод усередині ЄС. Це неможливо до того моменту, поки саме ЄС не прийме рішення про санкції. Іншими словами, держави-члени не мають повного суверенітету з питань роботи енергетичного ринку, правила та умови роботи визначаються на рівні ЄС, а не окремої країни, і директиви ЄС діють як норми прямої дії та мають пріоритет перед національним законодавством.
Крім того, Україна та ЄС мають з 2022 року об'єднану енергосистему, яка дозволяє, окрім експорту та імпорту, отримувати технічну допомогу в балансуванні системи. І якщо в юридичному аспекті це різні процедури, то в технічному – це майже одне й те саме.
Економічний аспект
Як я писав вище, словацька держава як суб'єкт правовідносин не займається постачанням електроенергії в Україну. Держава лише забезпечує умови для роботи ринку та контроль за дотриманням правил. Так ось, у 2024 році обсяг експорту електроенергії в Україну становив приблизно 2.8 TW/год, що в абсолютних величинах становить приблизно половину всього словацького експорту. За середньої вартості 170 євро за MW/годину (ціна взята за результатами грудня) загальний обсяг експорту наближається до 475 млн євро. Скільки із цієї електроенергії належить безпосередньо словацьким постачальникам, а скільки постачальникам із інших країн сказати дуже складно. Але однозначно можна стверджувати, що зупинення бізнесу такого масштабу призведе до великих економічних втрат для країни. Окрім іншого, воно призведе ще до величезних позовів до словацького уряду за порушення правил на енергетичному ринку ЄС.
Таким чином, виходячи з вище викладеного аналізу можна дійти невтішного висновку, що рішення словацького уряду щодо заборони експорту електроенергії в Україну було б рівнозначно пострілу собі в ногу. Я не можу однозначно стверджувати, що не знайдеться в уряді людей, готових на таке політичне самогубство, але якщо виходити зі здорового глузду, то це не повинно бути, бо призведе до непередбачуваних для Словаччини наслідків. Одна річ, висловлювати незгоду з політикою ЄС, але при цьому підкорятися загальним рішенням та виконувати закони, зовсім інша справа, діяти в розріз із цими законами.
