+38 (044) 425-55-56

БІОМЕТАН VS CBAM: Як українській металургії оминути європейський вуглецевий податок

БІОМЕТАН VS CBAM: Як українській металургії оминути європейський вуглецевий податок

№29-30 (1438-1439) від 14.08.202607.09.2026 16:00

Вуглецевий коридор Європейського Союзу, більш відомий як Carbon Border Adjustment Mechanism (CBAM), з розряду теоретичних екологічних дискусій остаточно перейшов у категорію жорстких економічних реалій. Для української чорної металургії — одного з головних джерел валютної виручки країни — це означає постання перед вибором: або радикально декарбонізувати виробництво, або виплачувати мільярдні мита, фактично втрачаючи європейський ринок.

У цій замітці ми не претендуємо на роль фундаментального дослідження. Це порівняльна оцінка відкритих публічних даних, покликана окреслити один із можливих практичних шляхів виходу України з критичної ситуації, спричиненої застосуванням економіко-кліматичного захисту ЄС.

Анатомія CBAM-тиску на виплавку чавуну

Для такого базового продукту чорної металургії, як чавун, встановлений CBAM-benchmark складає 2,2 тонни викидів CO₂ на одну тонну продукції. За вартості 78 € за тонну CO₂ пряме вуглецеве навантаження досягає 171,6 € на кожну тонну чавуну.

У 2025 році металургійні підприємства України виплавили 7,8–7,9 млн тонн чавуну.

У разі 100-відсоткового експорту цього обсягу до країн Євросоюзу облікований вуглецевий «слід» склав би 17,16–17,38 млн тонн CO₂, що генерує щорічні CBAM-зобов’язання на рівні 1,20–1,24 млрд €.

Зберегти конкурентоспроможність та зберегти присутність українського чавуну на ринках ЄС можливо лише за умови кардинального зменшення вуглецевого ембріона шляхом прямого відновлення залізних руд.

Оцінимо потенційні технологічні сценарії для України:

  • «Зелений» водень (вироблений за допомогою відновлюваної електроенергії). Кліматичні та поточні інфраструктурні умови України наразі не залишають оптимістичних сподівань на швидке та достатнє розгортання відповідних потужностей гідро-, вітро- та сонячної генерації.
  • Природний газ. Поточна ситуація із забезпеченням вітчизняної економіки газом власного видобутку ненабагато краща за стан відновлюваної енергетики.
  • Біометан власного виробництва. Технологія забезпечує нульовий вуглецевий «слід» та спирається на потужне сировинне забезпечення з боку аграрного сектору, який додатково потребує утилізації відходів та локального виробництва біологічних добрив.

Технологічний баланс заміщення

Для хімічного відновлення 1 тонни магнетитового концентрату необхідно використати 277 кг (або 387 м³) CH₄.

Припустивши можливість виплавки 1 тонни чавуну з 1 тонни руди, для виробництва 7,8–7,9 млн тонн «зеленого» чавуну заміщення коксу та вугілля вимагатиме 2,16–2,19 млн тонн біометану, що еквівалентно 3,0–3,1 млрд м³ цього газу.

Для оцінки реальності такої трансформації вийдемо з вихідних параметрів галузі:

  • Середня потужність біометанового заводу: 8–12 млн м³/рік (типовий діапазон для установок, що працюють на відходах тваринництва та рослинництва).
  • Ресурсна база: потенціал України лише щодо відходів та залишків сільського господарства оцінюється у 11,6 млрд м³/рік.
  • Капітальні витрати (CAPEX): 25–40 млн € на один завод середньої потужності (залежно від технології очищення та параметрів підключення до ГТС).
  • Операційні витрати (OPEX): ~5–7% від обсягу CAPEX щорічно.

Масштаб інфраструктури та необхідні інвестиції

Щоб забезпечити обсяг видобутку на рівні 3,0–3,1 млрд м³ біометану на рік, необхідно розгорнути наступну кількість підприємств:

  • При потужності 8 млн м³/рік → ~388 заводів;
  • При потужності 10 млн м³/рік → ~310 заводів;
  • При потужності 12 млн м³/рік → ~258 заводів.

Розрахунок необхідного капітального фінансування (CAPEX) при вартості будівництва 25–40 млн € за об’єкт показує наступні цифри:

  • 258 заводів × 25–40 млн € = 6,5–10,3 млрд €;
  • 310 заводів × 25–40 млн € = 7,8–12,4 млрд €;
  • 388 заводів × 25–40 млн € = 9,7–15,5 млрд €.

Щорічні операційні витрати (OPEX) для обслуговування цієї мережі становитимуть 0,3–0,8 млрд €.

Таким чином, повне забезпечення металургійної галузі біометаном у кількості 3,0–3,1 млрд м³/рік вимагає будівництва 258–388 заводів, загального залучення 6,5–15,5 млрд € капітальних інвестицій та щорічних експлуатаційних витрат на рівні ~0,3–0,8 млрд €.

Підсумкове економічне зіставлення

Для наочності порівняємо дві стратегічні траєкторії розвитку:

  1. Прямі збитки від CBAM: щорічні виплати при експорті 7,8–7,9 млн тонн чавуну сягатимуть 1,72–1,74 млрд € (безповоротні втрати для галузі).
  2. Витрати на біометан: використання вітчизняного біометану для відновлення замість виплати мита формує операційну собівартість палива на рівні ~0,90–0,93 млрд € (при ціні 300 €/1000 м³) або ~1,20–1,24 млрд € (при ціні 400 €/1000 м³).

Перехід на біометан не просто ліквідує CBAM-витрати в розмірі близько 1,7 млрд € на рік, а й суттєво посилить енергетичну незалежність держави та експортний потенціал суміжних галузей.

Сумарні капітальні інвестиції в будівництво біометанової інфраструктури фактично дорівнюють 10-річній сумі виплат CBAM-мита. Проте у першому випадку капітал спрямовується у створення внутрішніх промислових активів, збереження аграрних відходів та формує стратегічну незалежність вітчизняного ГМК на десятиліття вперед.