Наш старый сайт

Черговий шанс з безпеки енергопостачання у партнерстві ЄС, США, України та НАТО

Черговий шанс з безпеки енергопостачання у партнерстві ЄС, США, України та НАТО

№07 (1251) от 15.02.202218.02.2022

Теорія спіральної динаміки історичного розвитку достатньо відома. Але не зважаючи, що такий підхід піддається фахівцями критиці, проте у порівнянні викликів 2014 та 2022 років навколо України все ж проглядається спіралеподібна модель повтору ризиків та потреб з реагування на енергетичну кризу. Зокрема, не всі можливості щодо залучення підтримки трансатлантичних партнерів були Україною використанні через слабкий менеджмент проектів транснаціонального значення. Важливо знову не втратити шанс.

Зовнішньоекономічна політика РФ у газовій сфері разом із різноманітними загрозами Кремля суверенітету та територіальній цілісності України, зокрема, як і стратегічній для ЄС транзитній державі,  призвели до консолідованого визнання євроатлантичними партнерами необхідності комплексних дій глобального рівня у зміцнені енергетичної безпеки в ЄС та його сусідах.

Вже у 2014 р. локальний військовий конфлікт навколо Криму та Донбасу надав імпульсу колективним діям країн Північноатлантичного альянсу із зменшення залежності від єдиних постачальників та маршрутів транспортування енергоносіїв, а також  щодо  удосконалення захисту критичної інфраструктури.

У Заяві 5-го засідання Енергетичної ради ЄС-США від 2.04.2014 р. наголошено про рішучу підтримку зусиль України з диверсифікації поставок природного газу  та збільшення потужності газових сховищ, відзначено і перспективність майбутнього експорту зрідженого природного газу (ЗПГ) з США в Європу.

Європейською комісією в її Комюніке від 28.05.2014 р. «Європейська стратегія енергетичної безпеки» встановлено необхідність підвищеної уваги до інформаційно-телекомунікаційної безпеки та посилення співробітництва ЄС зі своїми сусідами в Енергетичному Співтоваристві задля покращення спільної енергетичної безпеки. При цьому до одного із пріоритетів віднесено поліпшення внутрішньо-європейських з'єднань з метою, щоб газ від надійних постачальників зрідженого природного газу , зокрема Північної Америки, досяг всіх регіональних ринків.

Законом США «Підтримка української свободи» від 16.12.2014 р. пріоритетом допомоги Україні визначено, поряд з іншим, зменшення залежності від імпорту енергоносіїв й планування збільшення власних видобутку та запасів ПГ. 

Не може викликати сумнівів у практичній підтримці України за переліченими напрямками з боку ЄС, США та їх інституцій. Зокрема, згідно відкритих джерел, допомога надавалась з 2014 р. щодо захисту критичної енергетичної інфраструктури експертами Центру передового досвіду НАТО з питань енергобезпеки та з 1.07.2018 р. Американським урядом за проектом USAID «Енергетична безпека»

Проте, окрім забезпечення реверсних поставок газу в Україну, з 2014 р. до сьогодні інших реальних проектів з безпеки енергопостачання українською стороною  так і не реалізовано, а визнані світовою спільнотою проблеми 8-річної давнини лише посилилися.

7.02.2022 р. в умовах поточної геополітичної напруженості Заявою 9-го засідання Енергетичної ради ЄС-США знов, як і раніше:

  • відзначено про ризики для енергетичної безпеки, включаючи кібербезпеку енергетичної інфраструктури; 
  • наголошено про невідкладність дій щодо вирішення ситуації з газопостачання у Європі та забезпечення постачання газу в Україну;
  • висловлена підтримка дослідженню нових маршрутів транзиту газу та потужностей з ЄС до України;
  • підтверджена співпраця ЄС і США для подолання ризиків надійного енергопостачання в ЄС та його сусідах, зокрема шляхом диверсифікації постачальників, забезпечення доступності ЗПГ із світових ринків.

Не має сенсу повторювати безрезультативні кроки урядів за попередні роки, наприклад, щодо:

  • віднесення (формально) до пріоритетів дій Кабінету Міністрів України аналізу можливостей створення Східноєвропейського газового хабу та будівництва інтерконектору Україна-Польща;
  • обговорення і декларації під час міжнародних переговорів, зокрема із відображення в протоколах і меморандумах без юридичної сили, взаємної зацікавленості/намірів за переліченими проектами та постачання ЗПГ з Американського континенту й Катару через LNG-термінал в Свіноусьце, тим більш без розрахунків економічної  доцільності. 

Є певні регламенти ЄС стосовно порядку формування проектів загальноєвропейського значення, особливо у частині інтеграції енергоринків, та існують нормативні документи міжнародних організацій та їх банків щодо фінансування інфраструктурних транснаціональних проектів. У цьому контексті застосування суто інструментів дипломатичного співробітництва та традиційних механізмів співпраці суб’єктів господарювання різних країн недостатньо.

Сподіваюся, що викладене вище активує неформальні дії уряду щодо безпеки енергопостачання з інтеграцією українських енергоінфраструктури та ринку до міжнародних із мінімізацією ризиків.

Україні не варто знов втрачати шанс потужної міжнародної підтримки та  ризикувати своєю незалежністю й суб’єктністю в усіх сенсах.

Оксана МОРОЗ, 
кандидат фізико-математичних наук, 
старший науковий співробітник з системного аналізу,
в 2003-2020 рр. співробітник Міністерства енергетики України