Наш старый сайт

Деолігархізація чи боротьба з корупцією

Деолігархізація чи боротьба з корупцією

№36 (1229) от 07.09.202112.09.2021

В Україні за роки Незалежності склалося вкрай негативне ставлення до великого бізнесу. Власників такого бізнесу не завжди об’єктивно відносять до олігархів. А нині набирають політичні дебати та оберти в реалізації деолігархізації.

АКТУАЛЬНИЙ КОМЕНТАР

Ставлення влади та населення до великого бізнесу в багатьох країнах світу  в різні періоди їх розвитку економіки також було неоднозначним. Але сьогодні знову ж таки в більшості розвинутих країн домінує протекціонізм щодо захисту інтересів бізнесу, як великого, так і малого. Тут варто згадати, що 15 січня 1953 р. сенатський комітет з військових справ США обговорював кандидатуру на пост міністра оборони президента американської корпорації "Дженерал моторс" Чарльза Вільсона. Йому задали запитання, чиї інтереси для нього будуть більш важливими — країни чи компанії. За інформацією газети "Нью-Йорк таймс" від 23 січня 1953 р. він відповів цією вже багато років крилатою фразою, яку повторюють неодноразово Президенти та кандидати на цю посаду країни: "Що добре для країни, добре і для "Дженерал моторс". Нагадаю, що власники та керівництво цієї компанії, а також усіх великих корпорацій завжди мали й будуть мати великий вплив на економічну, а значить й політичну вагу у суспільному житті країни. Це стосується не лише США, але й практично усіх країн G20.

Чомусь у законопроекті  №5599 "Про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів)", який уже прийнятий у першому читанні Верховною Радою України, саме таких осіб віднесено до олігархів. На мій погляд, слід все ж таки повернутися до класики та економічної історії.

Сам термін "олігархія" походить від грецького слова "oligarchia" і означає управління небагатьох, політичне і економічне панування невеликої групи родових і дуже багатих людей. Олігархія процвітала в умовах рабовласництва та феодалізму. В країнах з ринковою економікою поява олігархів стосувалася періоду первинного накопичення та перерозподілу капіталу, коли вони ще перебували у стадії становлення. Можна згадати фундаментальну працю професора Масачусетського інституту Бена Селігмана "Сильні світу цього: бізнес і бізнесмени в американській історії", який проаналізував зародження великих статків крупних власників компаній США. В країнах постсоціалістичного табору олігархи виникли у процесі приватизації майна державних підприємств та формування нових ринків, якщо мали можливість впливати на державні рішення. В Україні окремі олігархи з’явилися за умов зловживання своїм службовим становищем на державних посадах.

Але аналіз свідчить, що в умовах ефективної законодавчої, виконавчої та судової гілок влади, а також функціонування незалежних ЗМІ в сучасних суспільствах надмірний вплив олігархії на національну безпеку просто недопустимий. Оскільки це практично є порушення Конституції та законодавства про державну службу. А так, виходячи із навіть назви цього законопроекту, необхідно було б проводити деолігархізацію проти  таких осіб, як Білл Гейтс, Воррен Баффетт, Майкл Цукерберг та багатьох інших, які мають надмірний вплив на економічне та політичне життя в США. Тобто відповідно до вищезазначеного законопроекту олігархами в Україні можна назвати широке коло осіб, які мають велику вартість бізнесових активів і відповідно вплив на суспільство.

Звичайно, слід обмежувати надмірний економічний вплив та викорінювати зловживання монопольним становищем окремих осіб чи компаній. Але для цього існують чіткі інструменти та методи.

По-перше, це ефективне антикорупційне законодавство та функціонування відповідних державних і громадських інститутів. По-друге, це ефективне антимонопольне законодавство та ефективне функціонування Антимонопольного комітету України, Міністерства економіки та інших центральних і місцевих інститутів. По-третє, це корпоративна соціальна відповідальність бізнесу, яка включає економічну, правову, екологічну та етичну складові. При цьому держава повинна мотивувати увесь бізнес активно запроваджувати принципи корпоративної соціальної відповідальністі (КСВ) та доброчинної конкуренції. По-четверте, в умовах цифровізації суспільства необхідно запровадити високий рівень транспарентності, особливо щодо державних витрат. Обсяг останніх формується за рахунок платників податків і тому повинен бути повністю прозорим та верифікованим.

І знову  щодо олігархів у класичному сенсі цього слова - слід якомога більше сприяти їм у здійсненні благодійної діяльності, або філантропії. Нажаль, в Україні вони не вмотивовані вкладати свої кошти в наукові, освітні, спортивні та культурні проекти. Багато в чому цьому не сприяє також і законодавча база. Потрібно було б звільнити від оподаткування кошти олігархів, які спрямовуються на програми соціального інвестування та благодійництво.

Загалом, з точки зору функціонування економіки, хотілося щоб в Україні було більше компаній, які мають значний вплив на економіку та функціонування населення та держави.

 

Дмитро БАЮРА,
професор КНУ ім. Т. Шевченка