Стрічка новин забита подіями з одного джерела, і це джерело – Білий дім. Дональд Трамп із азартом взявся за перебудову всього світового порядку. Ми спробуємо швиденько проаналізувати його дії, тільки боюся, і цей аналіз швидко застаріє. Такі часи...
Тарифні війни
Дональд Трамп обіцяв розпочати свою каденцію із підвищення митних тарифів – і він почав. Хоча дещо не так, як обіцяв. Почалося з введення мит проти Канади, Мексики та Китаю. Мита проти імпорту з Китаю були цілком очікувані, але мало хто вірив, що Трамп ризикне зруйнувати North American Free Trade Agreement, NAFTA – колишню угоду про вільну торгівлю між Канадою, США та Мексикою. Сам Дональд Трамп підписав його 29 січня 2020 року.
Однак він ризикнув – і ввів загороджувальні мита проти товарів з Мексики та Канади у розмірі 25% (10% – на енергоносії з Канади). Трамп визнав, що через введені нові мита на товари, американці «відчують біль», проте, «у цьому немає нічого драматичного». Також Трамп заявив, що всі, хто виступає проти нових тарифів, «працюють на Китай». До речі, на товари з Китаю мито склало «всього» 10%.
Світ злякався, світ почав підраховувати майбутні збитки. Але насправді світу просто слід було почитати книгу Дональда Трампа «Мистецтво угоди» (1987). Це його манера вести переговори з діловими партнерами – спершу «наїхати», налякати, приголомшити натиском, а потім уже пропонувати компроміси. Така собі манера, звісно, але що маємо, те маємо.
В результаті налякані Канада та Мексика взяли на себе 100500 зобов‘язань з охорони своїх кордонів із США, боротьби з наркокартелями та обмеження обігу наркотиків. А новий глава Білого дому «милостиво» відклав на місяць введення загороджувальних мит. З натяком на те, що якщо сусіди США виконуватимуть свої зобов‘язання, то мита так і залишаться на папері.
А ось з Китаєм гра виявилася складнішою. Спершу, минулими вихідними, президент США анонсував, що тариф для Китаю набуде чинності о 12:01 у вівторок (19:01 за київським часом). Пізніше прес-секретар Білого дому Керолайн Ліввіт повідомила Fox News, що Трамп планує поговорити з главою КНР Сі Цзіньпіном про «нелегальний китайський фентаніл, який щороку вбиває десятки тисяч американців».
У понеділок, виступаючи перед журналістами у Вашингтоні, Трамп заявив, що переговори з Китаєм відбудуться «ймовірно, протягом наступних 24 годин». «Якщо ми не зможемо укласти угоду з Китаєм, то мита будуть дуже, дуже суттєвими», – сказав він. Але розмова, схоже, так і не відбулася. А ось мита почали діяти, причому навіть раніше за обумовлений термін.
Китай відповів свойми митами: він ввів 10% на нафту та сільськогосподарську техніку з Америки та 15% на вугілля та зріджений природний газ. Також китайська влада ініціювала антимонопольне розслідування щодо Google. Щоправда, незрозуміло навіщо – у самому Китаї доступ до пошукової системи та більшості сервісів Google все одно закритий.
Гра на нервах продовжилася тим, що США та Філіппіни почали посилювати військову присутність у Південно-Китайському морі – у тій точці, де найвищі шанси початку Третьої Світової війни. У вівторок ВПС двох країн провели спільне патрулювання над мілиною Скарборо, яку Китай вважає своєю територією. В операції брали участь два філіппінські FA-50 і два американські B-1B.
Попереду ще обіцяні Дональдом Трампом мита проти ЄС, тож не розходимося.
Нафта та ОПЕК
Як ми пам‘ятаємо, тижні за два тому Дональд Трамп зажадав від країн-членів ОПЕК збільшити видобуток нафти і різко знизити ціну на барель, щоб тим самим позбавити Росію валютних надходжень, необхідних для ведення війни. І ось тепер ділові ЗМІ пишуть, що країни ОПЕК не прислухалися до заклику Дональда Трампа скоріше опустити ціни на нафту, і залишили в силі домовленість про обмеження на видобуток до кінця нинішнього кварталу.
Моніторинговий комітет картелю та його партнерів, співголовами якого є Росія та Саудівська Аравія, вирішив не змінювати поточну політику з видобутку нафти, повідомила ОПЕК у прес-релізі. Знижені понад два роки тому квоти на видобуток залишені на поточному рівні, як і узгоджений у грудні план щодо їх щомісячного збільшення у період з квітня до кінця 2026 року. За словами делегатів, питання про заклик Трампа збільшити постачання нафти не обговорювалося.
Ось лише насправді все не зовсім так. Це Близький Схід, це вміння торгуватися, місце, де «Ні» часто означає «Так», а «Так» цілком може означати «Ні». Той самий Bloomberg пише, що картель ОПЕК не став скасовувати свої плани щодо збільшення видобутку з квітня. Справді, ОПЕК+ у боротьбі за високі ціни щоразу скорочував видобуток, і до скорочувався на 5,8 млн б/д від базового рівня.
Після цього деякі учасники картелю почали скаржитися, тому що видобуток знизився, ціна до жаданих $100+ не зросла, при цьому американські та інші позакартельні здобувачі радісно заповнюють діру, що виникла, своєю нафтою. Тоді влітку 2024 року картель вирішив поступово підвищувати видобуток, але тричі переносив початок підвищення, оскільки ціни восени 2024-го і так були низькими – $70-75.
Спочатку було заплановано повернути на ринок 2,5 млн б/д протягом 12 місяців, але актуальний план розрахований на 18 місяців (з квітня 2025 року по вересень 2026 року). Але якщо вже підтверджено, що з квітня збільшення видобутку справді почнеться, то в нових реаліях воно може виявитися набагато масштабнішим, ніж планувалося спочатку, «за Байдена».
До того ж є ще один фактор – все від того ж Дональда Трампа. Почата ним тарифна війна, цілком імовірно, вдарить по світовій економіці, по ланцюжках поставок, не менш сильно, ніж ударила пандемія Covid-19. Отже, попит на нафту впаде. Ціни знизяться, і ОПЕК все одно доведеться поставити на ринок більше нафти, щоб компенсувати втрату своїх доходів. В результаті ціни впадуть ще сильніше.
Українські мінерали та війна
Не менш цікавим є й інший кейс – який стосується пропозиції віддати українські родовища корисних копалин в обмін на гарантії безпеки з боку США. Нагадаю, офіційно таку пропозицію зробив ще восени Володимир Зеленський.
У понеділок, 3 лютого, президент США Дональд Трамп заявив, що перебуває у пошуках способу обміняти рідкісноземельні метали України на американську допомогу. Виступаючи у Білому домі, американський президент висловив зацікавленість у придбанні українських рідкісноземельних металів в обмін на допомогу США.
«Ми говоримо Україні, що вони мають дуже цінні рідкісноземельні метали… Ми хочемо гарантій. Ми передаємо їм гроші у величезних масштабах, ми передаємо озброєння, європейці за нами не встигають… Для них [європейців] це важливіше ніж для нас, але вони сильно відстають від нас. Ми хочемо укласти з Україною угоду, за якою вони забезпечать нашу допомогу своїми корисними копалинами та іншим», – заявив він.
Газета The Financial Times одразу підтвердила, що пропозиція США щодо рідкісноземельних металів відповідає стратегії українського президента. Джерело видання, близьке до Зеленського, сказало, що висловлювання Трампа «схоже, узгоджуються з «планом перемоги», поданим йому восени». За його словами, Україна запропонувала Трампу «особливі умови» співпраці за ключовими ресурсами, наголосивши на необхідності їхнього захисту від Росії та Ірану. Київ має величезні запаси титану, залізняку і вугілля. Також в Україні є близько 500 000 тонн літію, загальна вартість яких оцінюється у десятки трильйонів доларів, пише видання.
І саме це по-справжньому тригернуло росіян. Не минуло й години, як з російського інформаційного простору помчав каламутний потік – мовляв, «Пропозиція від США Україні платити за допомогу доступом до рідкісноземельних ресурсів не така вже й перспективна. … Найрентабельніші родовища або вже перейшли під контроль РФ, або знаходяться фактично у прифронтовій зоні. А решта або належать Великій Британії, або вимагають вкладення грошей і часу. Тому риторика Трампа стосовно українських копалин швидше за все є сигналом Путіну «Ось, дивись, я можу забрати у тебе з-під носа все, що забажаю, при цьому я готовий грати брудно: говорити одне, а робити інше».
А ось інша кумедна цитата: «Заява Трампа про рідкісноземельні матеріали, які він хоче отримувати з України, – це спроба виправдання того, що Трампу не забракло сили зупинити постачання військової техніки та грошей українському режиму. Він це обіцяв своїм виборцям. І він цього не зробив».
Ці наративи відразу підхопили і багато українських експертів. Мовляв, немає сенсу віддавати американцям наші корисні копалини, вони просто все вивезуть і навіть переробних підприємств в Україні не збудують, тож не треба погоджуватися. І взагалі, левова частка рідкісноземельних металів знаходиться на Донбасі та окупованих територіях. Просто дивовижна одностайність із найвідмороженішими російськими пропагандистами.
Дійшло до того, що канцлер Німеччини швиденько підключився до дискусії та засудив «егоїстичний» план Трампа пов‘язати допомогу Україні з доступом до родовищ цінної сировини.
Рідкоземельні метали, про бажання отримати які заявив Дональд Трамп, «треба було б використати для фінансування всього того, що знадобиться Україні після війни», заявив Олаф Шольц. За його словами, «було б дуже егоїстично та егоцентрично» використати отримані зараз гроші для фінансування підтримки оборони.
Тут важко утриматись від репліки. Шановний глава Німеччини спершу виступив проти вступу України до НАТО, потім – проти передачі Україні заморожених російських активів, потім – відмовився давати ракети «Таурус»… Тепер відмовляє Україні право розпоряджатися своїми природними ресурсами на користь порятунку країни.
Чому всі російські та проросійські інтересанти одразу «встали на дибки», як тільки Дональд Трамп підтвердив інтерес Америки до рідкісноземельних металів з України? Якщо повномасштабна тарифно-торговельна війна між США і Китаєм все ж таки вибухне (а все до того йде) то Китай цілком може перекрити поставки до Штатів рідкісноземельних металів, критично важливих для сучасних високотехнологічних виробництв.
А Китай сьогодні контролює приблизно 70% світового видобутку рідкісноземельних металів та до 90% їх переробки. Вашингтон явно не готовий миритися з такою ситуацією (особливо на перспективу), тому інтерес Америки до українських родовищ цілком може переламати хід війни. Не на користь Росії, ясна річ. Принаймні на це є сводівання в справжніх патріотів. Як кажуть, поживемо - побачимо, але ситуація дуже неоднозначна.
P.S. Тим часом «струс підвалин» триває. Дональд Трамп запропонував побудувати «Великий Ізраїль» на Близькому Сході та заявив, що зараз Ізраїль такий самий маленький, як ручка на його столі. Що це означає – поки що зовсім незрозуміло, але всі вже напружилися.
Крім того, Трамп начебто збирається вивести США із Ради Безпеки ООН. Чи це станеться насправді, і що буде далі – невідомо. Але вже зрозуміло, що 2025 буде дуже цікавим. Для тих, хто виживе.
