Вже стало доброю традицією перед новим газовим роком, який починає свій перебіг 01 жовтня, оприлюднювати проєкт постанови Уряду про порядок створення страхового запасу газу, чим може страшно збадьорить, в першу чергу, постачальників газу, які власно і мають його створювати.
Причини такої бадьорості в недостатньої нормативної урегульованості цього питання, що відкриває широке поле для всякого роду ініціатив з вільного трактування приписів закону з неочікуваними наслідками.
Але спочатку все по порядку.
З далекого 2001 року страховий запас в підземних газосховищах постачальники створювали в розмірі 10 відсотків договірних квартальних обсягів поставки споживачам. Визначалося це відомою постановою Кабінету Міністрів № 1729, що була на той час альфою і омегою газової галузі.
Навіть таке просте визначення розміру страхового запасу давало привід для застосування певних фантазій для контролю за його формуванням. Обраховувався цей розмір наступним чином. В першій місяць кварталу ніхто не знав, яка буде поставка у наступні два. Тому страховий запас на першій місяць кварталу рахувався у розмірі 30 відсотків обсягів першого місяця поставки, на другий місяць – 20 відсотків, в третій – 10.
Приєднання до Енергетичного Співтовариства у 2011 році та прийняття Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» ситуацію не змінили:
страховий запас створювався в розмірі 10 відсотків договірних квартальних обсягів поставки і за приписами мав використовуватися постачальником для покриття дефіциту ресурсів природного газу, що може виникнути під час його постачання споживачам.
Прикладів використання саме з такою метою - покриття дефіциту - не пригадується, тому обсяги страхового запасу відбиралися з підземних газосховищ у звичайному режимі.
У 2015 році новий Закон «Про ринок природного газу» визначення розміру страхового запасу передав на розсуд Уряду, що відобразилося у постанові № 795, де встановили його розмір у 100 відсотків запланованих місячних обсягів поставки на наступний місяць.
Створилася така ситуація, коли при обсягах поставки, наприклад, 1 млн кубічних метрів, аналогічний обсяг постачальник мав зберігати в підземних газосховищах. Таку розкіш міг дозволити собі не кожен. Ох, не кожен. При цьому, чому саме такий розмір, обґрунтування немає.
У грудні 2015 року прийшло полегшення, коли постановою № 1088 розмір страхового запасу був знижений до 50 відсотків.
Полегшало, але не остаточно. При поставці 1 млн кубічних метрів, «заморозити» 0,5 млн кубічних метрів все ж таки було «боляче».
Одночасно, відсутність страхового запасу у постачальника було підставою для відхилення його номінації, тобто заявки на транспортування газу. Номінаціями в той час опікувався «Укртрансгаз», який поєднував в собі операторство газотранспортною системою разом з підземними газосховищами. «Хлопець» він був суворий, без страхового запасу повз нього не то що номінація, муха не пролітала.
Допомога несподівано прийшла від імплементованого Україною європейського законодавства, що передбачало вільний доступ до газотранспортної системи всім суб’єктам, в тому числі споживачам.
В проблемі зі страховим запасом такий вільний доступ надавав можливість споживачу укласти договір з оператором газотранспортної системи та самостійно номінацією заявити обсяг для транспортування самому собі.
Споживач - персона на ринку газу поважна, обов’язком з формування страхового запасу не обтяжена. Це трохи пізніше енергетичний Регулятор, він же НКРЕКП, подання номінацій віддав на відкуп виключно постачальникам.
А в 2016 році споживачі, з одного боку, дозволили зняти значний фінансовий тягар з постачальників, а з іншого – така юридична конструкція доказала сумнівну необхідність створення страхового запасу як такого.
Законом від 22 вересня 2016 року до частини 6 статті 12 Закону «Про ринок природного газу» були внесені зміни, і розмір страхового запасу мав бути не більше 10 відсотків запланованого місячного обсягу постачання газу споживачам на наступний місяць.
Вимога «не більше 10 відсотків» до теперішнього часу виконується і вище відмітки «10» не піднімається.
Остаточну крапку нормативної неможливості для розрахунку розміру страхового запасу поставив перехід роботи постачальників з оператором газотранспортної системи в добовому режимі. У зв’язку з чим запропонований черговим проєктом черговий розмір запасу у 0,5 відсотків місячних обсягів поставки розрахувати просто неможливо.
Якщо, звісно не використовувати такий відсоток з фантазією для відхилення заявок постачальників на транспортування, перетворивши страховий в страшний запас.
