Глобальний виклик
Енергетичний терор та систематичні руйнування інфраструктури внаслідок російських обстрілів стали каталізатором безпрецедентних викликів для національної економіки. Масштабні відключення електроенергії сформували нову кризову реальність, що вдарила по всіх без винятку галузях. Глобально ці проблеми можна звести до двох основних груп: фізичний дефіцит потужності, що через тривалі перерви у постачанні паралізує ділову активність, та неминучий тиск на ринкові ціни на електроенергію.
Проте у фокусі суспільної уваги часто залишається лише один бік медалі — втрати споживачів. Насправді ж складний механізм негативних ефектів, зумовлений відключеннями, має такий самий руйнівний вплив і на весь енергетичний сектор країни.
Генеруючі та розподільчі компанії опиняються в замкненому колі, де перебої в роботі мережі створюють економічні провали для тих, хто цю мережу утримує.
Дефіцит електроенергії, спричинений російськими обстрілами, призводить до складного механізму збитків для бізнесу, зокрема й енергетичних компаній. І це не лише про перебої у роботі через відключення, а й про підвищення цін, яке є безпосереднім наслідком руйнування енергетичної інфраструктури.
Перегляд прайс-кепів
У відповідь на масштабні відключення електроенергії Президент оголосив про запровадження надзвичайного стану в енергетиці. Одним із шляхів покращення ситуації було збільшення обсягів імпорту електроенергії. Проте на заваді стали проблеми регуляторного характеру: компанії не могли імпортувати електричну енергію, яка була дорожчою за дозволені граничні ціни на українському ринку. Інакше кажучи, технічна можливість імпорту із сусідніх країн існувала, але внутрішні обмеження робили його економічно неможливим.
Для вирішення проблеми енергетичний регулятор з 17 січня тимчасово підвищив ці обмеження на окремих сегментах ринку електроенергії — ринку «на добу наперед» (РДН), внутрішньодобовому та балансуючому ринках.
Зростання імпорту
Перегляд прайс-кепів зумовив підвищення обсягів імпортованої електроенергії. Середньодобовий імпорт до перегляду цінових обмежень становив 23,7 тис. МВт·год, а після зміни — 33,8 тис. МВт·год. Загалом цей крок сприяв тому, що у січні 2026 року Україна встановила рекорд з імпорту — 894,5 тис. МВт·год. Для порівняння: у грудні 2025 року імпорт склав 639,5 тис. МВт·год, а у листопаді — 414,7 тис. МВт·год.
Зазначимо, що відносно великий обсяг імпорту 2 січня був зумовлений ціновою кон’юнктурою в Європі, де у святкові дні ціна впала через низький попит.
Вплив на цінову кон’юнктуру
Проте збільшення доступності електроенергії не було безкоштовним. Ціноутворення на ринках електричної енергії відбувається за принципом замикаючої ціни — ринкова вартість формується на основі найдорожчих проданих лотів. Природно, що підвищення прайс-кепів призвело до залучення додаткових обсягів імпортної електроенергії, яка була дорожчою за внутрішню.
Тобто ресурсу в системі побільшало, але це зумовило зростання ринкових цін. Фактично це ціна доступності електроенергії у кризовій ситуації.
Оптові сегменти ринку відреагували на появу дорожчого імпорту. Середньозважена ціна купівлі-продажу на РДН за першу декаду січня становила 6 622,34 грн/МВт·год. А за результатами всього місяця цей показник зріс до 8 381,08 грн/МВт·год.
Усе це відображає ситуацію: внаслідок дефіциту електроенергії через обстріли зростає і ціна її на ринку. На підтвердження цієї гіпотези можна навести зміну кон’юнктури 11–12 лютого. Зниження ціни на РДН у ці дні було спричинено різкою зміною співвідношення між пропозицією та попитом: через проведені ремонти зросла доступна потужність у системі, збільшилася генерація сонячними електростанціями, а потепління призвело до падіння споживання.
Ключовий висновок: дефіцити, що виникають внаслідок російських обстрілів, зумовлюють підвищення ціни на ринку. Але хто саме платить цю ціну?
Вплив відключень на енергетичний сектор
Поточна ситуація на оптових сегментах ринку не має прямого впливу на населення, адже для цієї категорії споживачів тариф регулюється державою. Звісно, це лише на перший погляд, але про це згодом.
Як би парадоксально це не звучало, енергетичні компанії та енергоринок загалом першими відчувають наслідки масових відключень. Передусім ідеться про операторів систем передачі та розподілу. Це тарифні компанії. Регулятор визначає для них розмір тарифу, виходячи з обсягів електроенергії, які вони передаватимуть чи розподілятимуть. Тарифна виручка повинна покривати витрати на діяльність цих критично важливих підприємств, без яких функціонування енергосистеми неможливе.
В умовах масових відключень, коли в деяких регіонах споживачі отримують живлення лише по кілька годин на добу, тарифна виручка операторів різко скорочується. Це призводить до недофінансування та посилення боргової проблеми на ринку.
Інша складова проблеми — саме зростання ціни. У структурі тарифів операторів закладені кошти на купівлю електроенергії для компенсації втрат у мережах. Коли ринкові ціни зростають, передбачених сум не вистачає. Ця проблема менше стосується «Укренерго», оскільки компанія купує ресурс на спеціальних аукціонах «Енергоатома».
А от оператори систем розподілу (обленерго) не мають достатніх коштів, що призводить до зростання їхніх боргів перед НЕК «Укренерго».
Крім того, підвищення цін впливає на фінансові результати компаній, які субсидують тариф для населення: «Енергоатома» та «Укргідроенерго». Саме їхня фінансова стабільність є основою незмінності ціни для громадян. Нагадаємо, що підвищення тарифів у 2022 та 2023 роках було зумовлено саме станом «Енергоатома», який втратив доходи після окупації Запорізької АЕС.
Вплив дефіциту та відключень на бізнес
Дефіцит та відключення переривають виробничі процеси, що має суттєвий вплив на економіку. Ефект наразі видається помітнішим, ніж у попередні роки енергетичного терору, проте це потребує окремого моделювання.
На бізнес тисне і цінова кон’юнктура. Великі споживачі й раніше в умовах дефіциту покладалися на імпорт, оскільки за правилами, щоб захиститися від відключень, підприємство має імпортувати не менше 60% (а в окремі періоди — до 80%) власного споживання.
Малий та середній бізнес, який використовує генератори, отримує електроенергію значно дорожче за ринкову навіть після січневого зростання цін. Тому для тих, хто вже платить за «дизельні» кіловати, зростання ринкової ціни при забезпеченні стабільного постачання може бути навіть меншим злом, ніж повна відсутність напруги в мережі.
Пріоритети відключень: бізнес чи населення?
Протягом років енергетичного терору пріоритет у постачанні надавався населенню за рахунок обмежень для бізнесу. Аналогічна ситуація і з ціною: бізнес змушений купувати дорожчий імпорт, що зрештою закладається у вартість кінцевої продукції, яку купує те саме населення. Щоб підвищити доступність ресурсу, уряд навіть зобов’язав держкомпанії («Нафтогаз», «Укрзалізницю», «Укроборонпром») імпортувати мінімум половину потреб.
Бізнес, який не є великим споживачем і не імпортує, стикається з найтривалішими відключеннями. Це підвищує собівартість товарів і скорочує додану вартість. Стагнація бізнесу — це менші податки, ризик скорочення зарплат та безробіття, що мультиплікативно б’є по ВВП країни.
У таких умовах пріоритетом мав би бути бізнес, який створює доходи громадян. Вочевидь, головним мотивом влади надавати пріоритет населенню є побоювання через поширення фейків про причини відключень (як-от міфічний «експорт» електроенергії).
Слід ще раз наголосити: першопричиною росту цін та проблем бізнесу є саме дефіцит через ворожі обстріли. Імпорт робить українську ціну залежною від ринків Угорщини та Словаччини, на які припадає понад 60% всього нашого імпорту і де ціни традиційно є високими.
