Виробники електроенергії, цілком природно, не можуть бути в захваті від падіння ціни. Але, окрім цього, почався шквал емоцій зі звинуваченням у ринкових маніпуляціях і втрати трейдерів електроенергії.
Раніше казали, що спекулянти – пухлина на тілі народного господарства, а зараз от вони поважні комерсанти, що зазнали збитків через невидиму волохату руку десь на ринку. Заробляють – погано, зазнають збитків – теж. І справді, на енергетичному ринку мало коли можна вгодити усім. Але про усе за порядком. (Порядок тада був. Щас ні в них, ні в нас, кругом порядка нема ©)
І справді, індекс РДН за першу половину вересня фактично був рекордно низький за період з початку 2024 року.
Цей феномен, як на мене, логічно можна пояснити низкою чинників.
Насамперед – зростання доступних потужностей та надлишкова пропозиція. У вересні традиційно знижується попит на електроенергію через падіння спеки. Проте, сонячні електростанції ще залишаються високопродуктивними. Окрім цього, в середині серпня відбулася ротація атомних енергоблоків, що перебувають у ремонті, і доступна потужність АЕС зросла. Робоча потужність АЕС у вересні зросла на 1,6 ГВт порівняно з серпнем. Це, до речі, також пояснює переламну ситуацію у балансі експорту та імпорту електроенергії, яка мала місце у середині серпня.
Надлишкова пропозиція у вересні (на фоні помірного зниження попиту в українській енергосистемі) вилилась у зростання експорту. Наприклад, 10 вересня було зафіксовано рекордний обсяг експорту. У серпні Україна експортувала 450,1 тис. МВт·год, що на 60 % більше, ніж у липні. Цей обсяг експорту є рекордним з моменту інтеграції української енергосистеми до європейської у 2022 році. Водночас імпорт збільшився лише на 2,5 % порівняно з липнем (264,2 тис. МВт·год).
У вересні тенденція була ще яскравіше вираженою. Так, якщо в останні 14 днів серпня експорт складав 289,5 тис. МВт·год, то в перші 14 днів вересня – 307,3 тис. МВт·год. І зворотною тенденцією є імпорт: 52,7 тис. МВт·год надійшло в українську енергосистему в останні 14 днів серпня і майже 44 тис. МВт·год — у перші два тижні вересня. Тобто чистий експорт у першій половині вересня значно більший, ніж експорт у другій половині серпня.
Ну гаразд, ціни впали, бо зросла пропозиція. Але чому індекс РДН рекордно низький за майже два роки? А пояснення цьому – рекордні обсяги доступних потужностей за цей період, адже з весни 2024 року тривалий час і дефіцит в енергосистемі був рекордним внаслідок ворожих обстрілів.
Згадаймо яким було літо 2024 року – відключення світла були тривалішими, ніж його постачання. Натомість, станом на середину поточного літа ми відновили велику частину пошкоджених потужностей. Крім цього, додалось багато розподіленої генерації – газової, але передусім сонячної. Лише за першу половину року було імпортовано фізичними особами сонячних панелей та супутнього обладнання приблизно на 1 ГВт. Окрім цього, навесні та влітку 2025 року попит на електроенергію з мережі впав на близько 10% порівняно із минулим роком (частково, звісно, це зумовлено, великими обсягами нової генерації на стороні споживача, але було й скорочення, зумовлене структурними змінами в економіці). Надлишкові потужності зробили можливими рекордні обсяги експорту, про які було сказано вище.
Надлишок пропозиції був суттєво вищим порівняно з іншими подібними місяцями за попередні два роки, а відповідно більшим був і тиск на пропозицію у вересні 2025 року з відповідним наслідком щодо ціни.
Це власне і пояснює такий рекордний обвал індексу РДН у першій половині вересня.
А тепер про збитки трейдерів, що я їх згадував на початку, і що наробило стільки галасу після публікації статті у одному із видань. Вочевидь, мова йде про те, що цінові індекси ринку на добу наперед та Української енергетичної біржі (УЕБ) у вересні повели себе дивергентно. Трейдери укладали контракти на УЕБ із зобов’язаннями постачати електроенергію фактично за ціновими індексами, які були у серпні.
А натомість РДН обвалився. Отакої! Як же так? Хіба ж уперше? В минулому році у вересні теж падал. Пора вже було в календарі це обвести червоним.
Сарказм виправданий, бо насправді падіння індексу РДН в нинішніх умовах було доволі очікуваним. Більше того, український ринок електроенергії вже бачив подібні обвали і пов’язані із ними наслідки, як-от збитки окремих груп учасників та звинувачення у ринкових маніпуляціях, в тому числі і у вересні (зокрема у 2021 році), який, як я вже пояснював вище, є певним переламним періодом з точки зору балансу попиту-пропозиції.
Не треба також забувати, що доля трейдера нелегка – це не лише прибутки, але інколи і збитки, і це нормально в умовах ринку, який нерозривно пов’язаний із волатильністю. Звісно ж, можна було б пожурити трейдерів, які торгують на УЕБ, і сказати, що самі винні, що не спрогнозували зниження ціни. Проте, проблема має дещо іншу природу - культурну, і це про практику ціноутворення у договорах постачання електроенергії. У більшості (якщо не у всіх) договорів ціни прив’язані саме до індексу РДН з невеликим дисконтом. Це практика доволі нетипова для ринків ЄС. Неодноразово звертав увагу, що РДН не може вважатись ціновим індикативом через свою природу, де фактично мають торгуватись надлишки та дефіцити. І індекс РДН, на якому представлена міноритарна частка торгівлі усієї електроенергії, не може виступати базою для ціноутворення середньо- і довгострокових контрактів на постачання електроенергії.
Фактично, проблема зводиться до того, що у нас практично відсутні договори довгострокової торгівлі електроенергією.
Частково, звісно, війна стоїть на перешкоді формуванню цього ринку. Але якщо не змінити нічого і не відв’язати ціноутворення від індексів РДН, то такі ситуації регулярно повторюватимуться.
