«Втрати у водоканалів колосальні. Вода втрачається ще до очищення, на довгих водозаборах із насосними станціями. Це означає зайве споживання електроенергії. Модернізація одразу дала б суттєву економію», – пояснив експерт.
Проте, за його словами, водоканали працюють за старим принципом «витрати плюс». «Модернізувати їм просто невигідно. Якщо вони зекономлять, тариф їм автоматично знизять – і вони нічого не отримають. Тому жодної мотивації вкладати в енергоефективність немає», – наголосив Візир.
Ситуацію ускладнює ще й борговий тягар. Водоканали є хронічно збитковими, банки не хочуть з ними працювати, а кредитування фактично закрите. «Маємо замкнене коло: є потенціал для економії, є інвестори, готові вкладати, але немає регуляторних рішень, які дозволили б цей потенціал реалізувати», – підкреслив він.
Експерт вважає, що ключовим кроком для розблокування модернізації стане зміна тарифної методології та врегулювання боргової проблеми. «Без цього водоканали так і залишаться джерелом втрат, а не економії», – підсумував Візир.
Повна версія:
Олександр Візір: «З 2022 року ми жили в режимі виправдань та проїдання»
