8-й Український Газовий Форум «Нова енергетична архітектура світу та Зелений перехід» виправдав свою назву. На моїй пам’яті вперше на Форумі було багато політики, що продиктовано часом. Але ще більше було інформації і дискусій про перетворення енергетики (у широкому значенні цього слова) світу і місце України в ній.
Йшлося про перехід від синхронізації в умовах аварійних ситуацій до широкої інтеграції української енергосистеми в синхронну зону континентальної Європи. А також про альтернативний (невикопний) газ і енергетику на основі нових (хоча практично вже й не дуже) технологій виробництва біометану і водню та про законодавче регулювання цього процесу, про збільшення ролі LNG, стійкість енергосистеми до викликів кібербезпеки, досвід інших країн.
Перелік лише тем і аспектів, які обговорювали на Форумі, зайняв би кілька сторінок. Але кілька з них потребують ретельного викладу не в телеграфному стилі. Тому зупинюся на кількох темах, які, на мій суб’єктивний погляд, були найбільш неочікуваними і повчально-актуальними. Про решту найцікавіших «ЕнергоБізнес» розповість згодом.
Слухаючи спікерів про перетворення на енергоринках Європи і світу, не полишало відчуття, що ми живемо в реаліях війни, і для початку нам треба перемогти агресора. Але європейські представники весь час нагадують – базу майбутньої енергетики ви закладаєте вже зараз. І від вас залежить, якою вона буде і як розвиватиметься після перемоги у війні.
Вже за кілька тижнів Україна отримає від ЄС уточнену дорожню карту, в якій одним з найперших визначальних чинників буде енергетика, зокрема її газовий сегмент, а також перехід до «зеленої» енергетики – з 2024 року застарілі теплоблоки мають бути зупинені. Принаймні, такі зобов’язання на себе брала Україна, подаючи заявку на членство в ЄС. Не вдаючись поки що в деталі, доречно сказати, що йтиметься про диверсифікацію енергоджерел і максимально можливий перехід до «зеленої» енергетики. Причому «зеленою» енергетикою вважають не лише сонячну і вітрову, як донедавна, а й біогаз та водень. Але якщо не дійдуть згоди щодо вирішення проблем екології, то, на думку євроекспертів, про решту годі й згадувати.
До того ж в українському законодавстві і рішеннях регулятора мають бути уніфіковані з європейськими визначення. Так що «анбандлінг» і «комплаєнс» – то були в цьому сенсі квіточки.Варто вивчати термінологію, пов’язану з біогазом і «зеленою» енергетикою.
Чимало євроекспертів переконані, що Україна мусить відмовитись від транзиту російського газу після закінчення транзитного контракту у 2024 році як частини доходу держбюджету; Оператор ГТС має заробляти на інших операціях, зокрема транспортуючи газ європейських шиперів (трейдерів) до підземних сховищ газу України (ПСГ).
Якщо транспортування газу трубопроводами розглядати виключно як бізнес, не враховуючи фактор війни (це нам болить), то іноземні трейдери очікують зниження тарифу на транспортування свого газу до українських ПСГ і звідти, адже відстань чимала. Тому, на їхню думку, Оператор ГТС і регулятор мають це враховувати.
Український Оператор ГТС намагається долучитися до європейської газової мережі через інтерконектори. Тільки варто пам’ятати, що європейські компанії максимально і постійно диверсифікують свій бізнес і джерела, і вибір у них чималий. Особливо враховуючи біометанові установки, які з’являються мов гриби після дощу. Яскравий приклад тому – Німеччина, Фінляндія і Шотландія. Причому будують вони так звані «зелені» острови в окремих регіонах, які збільшують маневреність всієї енергосистеми, навіть якщо трапляться збої в роботі якогось регіонального енергоострова.
Генеральний директор Оператора ГТС України Дмитро Липпа говорить, що пріоритети в роботі ОГТСУ - підвищення ефективності і розвиток співпраці з іноземними трейдерами.
«Оптимізація інфраструктури ГТС, зниження використання газу, удосконалення практики експлуатації та технічного обслуговування — це напрями, які ми вже активно впроваджуємо і які дадуть позитивний ефект у найближчому майбутньому. Наші європейські партнери називають це rightsizing – визначення оптимального, економічно обґрунтованого розміру роботи газотранспортної системи», — зазначив Дмитро Липпа.
Оператор ГТС України залучає іноземних трейдерів, які зацікавлені в транспортуванні і зберіганні газу в Україні. Найперспективніші країни — Греція, Румунія, Азербайджан і Польща. Він прогнозує в найближчі 3-5 років профіцит природного газу в південному регіоні Європи на рівні 10 млрд куб м, який може бути транспортований на зберігання в Україну.
Другий напрям – це Польща. Наявні потужності на кордоні не достатні для забезпечення транспортування великого об’єму газу, наразі вони повністю бронюються. «Розвиток LNG-терміналів також створить в Польщі профіцит газу, який ми готові транспортувати в українські ПСГ», — резюмував гендиректор ОГТСУ.
Враховуючи LNG-термінали в Німеччині та інших країнах ЄС, будівництво установок з виробництва біометану, наукові розробки щодо водню і вже діючий водневий завод у Словаччині, маневреність і стійкість європейської газотранспортної системи до будь-яких викликів кардинально зміцнюється.
За словами очільника Оператора ПСГ Романа Малютіна, АТ «Укртрансгаз» забезпечує діяльність українських підземних сховищ газу, а також виконує роботи з модернізації та будівництва магістральних газопроводів и об’єктів на них, адже сервісні служби після анбандлінгу «приписані» до УТГ. Але не в цьому новина. Сьогодні ПСГ є об’єктом підвищеної зацікавленості як агресора, так і компаній ЄС.
Європейські сховища заповнені на 98%. Оператор ПСГ має відповідний сертифікат, пройшов стрес-тести, які довели його надійність. На сьогодні в українських сховищах зберігається газ 150 іноземних трейдерів (на 15% більше, ніж минулого року) обсягом понад 2.5 млрд куб м (за сучасних обставин точна цифра не називається). На думку Малютіна, це свідчить про довіру до українського Оператора ПСГ. Крім того, він запропонував зберігати в ПСГ окремо і біометан – така опція існує. Щоправда, поки ще немає бажаючих нею скористатися, хоча перший завод з виробництва біометану на базі агрохолдингу в Україні вже працює. Але це окрема розмова.
Не секрет, що країни ЄС давно збудували і будують LNG-термінали. Це безпосередньо змінює колишні напрямки транспортування газу, плюс перетини між державами Європи – інтерконектори. Проте далеко не всі знають, що найбільші споживачі скрапленого газу (LNG) знаходяться не в Європі, а на Сході. Про це на 8-му Форумі аргументовано розповів посол України в Японії Сергій Корсунський.
За його словами, найбільшим споживачем є Японія, далі - Китай, Корея, Індія. Причому їхні кошики LNG доволі диверсифіковані. Але це не врятувало короткострокові поставки від підвищення цін внаслідок нещодавньої агресії Хамазу на Близькому Сході, тому що одним з найбільших постачальників LNG є Катар.
До слова, Катар уклав довгострокові контракти з трьома потужними європейськими компаніями. Опосередковано поки що і ЄС таким чином затягується у конфлікт на Близькому Сході. І це в той час, коли Японія, солідуючи санкціям, скорочує поставки російського скрапленого газу. Хоча Японія не платить рф за скраплений газ «живими» грошима, це зараховується в якості інвестицій, грубо кажучи.
Після Фукусіми довіра японців до атомної енергетики підірвана на довгі роки, тому LNG і «зелена» енергетика є безальтернативною заміною для енергосистеми Японії. Нам би повчитися такому ставленню до енергобезпеки і екології.
Нюанс і в тому, що маючи 37 LNG-терміналів, Японія може зберігати скраплений газ лише на 10-ти спеціальних платформах. А з огляду на вибухову ситуацію навколо Тайваню, навіть мирна після ІІ Світової війни Японія вперше переглядає свій воєнний бюджет, маючи на меті його збільшення. Тож ситуація і в цьому регіоні неоднозначна. «Енергетика України – це другий виклик після військового, перед якими стоїть держава», - вважає член експертної ради РНБО з питань енергобезпеки, двічі міністр енергетики Сергій Єрмілов. Як сталося, що українська енергетика змарнувала свій потенціал, не збудувавши навіть жодного сучасного блоку після другої хвилі приватизації і не залучила інвестицій, заробивши на розподільчих системах 15 млрд дол, – окрема розмова. Назву лише найважливіші заходи, які він терміново пропонує здійснити для збереження (повернення) керованості енергетикою, що буде поштовхом для її відновлення на новому сучасному рівні.
Як висловився один зі спікерів, якщо у вас регіональна розподілена потужність не диспетчеризується, то її не можна вважати розподіленою. І в цьому проблема воюючої України. Дякуючи партнерам, після атак енергосистеми ми отримали чимало генераторів різної потужності. Але проблема в тому, що ні на децентралізованому рівні, де кожна громада має визначати свій енергобаланс, включно з усіма місцевими енергоресурсами, зокрема біогазом, ні потім і на загальнодержавному рівні «Укренерго» не диспетчеризує ці потужності. Тому зараз експертна рада РНБО намагається скласти повну картину того, наскільки ефективно використовується обладнання.
Мінімальна потреба складає у децентралізованих 400-500 мегават розподіленої потужності.
3 гігавати розподіленої потужності роблять енергосистему стійкою до викликів. Плюс 3-5 гігават додатково за 3 роки децентралізованої потужності, зокрема з застосуванням смарт-систем, дозволять ОЕС вийти на новий рівень розвитку. При цьому 15-20% е/е повинно мати можливість перетину з системою ЕС. Лінія «Хмельницька АЕС-Жешув» відновлена, але цього замало. Потрібно ще 2-3 лінії. Україна, крім масштабних проектів «Енергоатома», може розмістити в регіонах малі модульні реактори потужністю від 100 до 200 МВт і стати першою країною, яка зробить це на сучасній базі. Така диверсифікація джерел є запорукою максимальної ефективності Об’єднаної енергосистеми України.
Існує нагальна потреба в докорінному перегляді принципів роботи оптового ринку е/е. Група експертів вже розпочала над цим роботу, щоб якомога швидше запропонувати зміни для затвердження Верховною Радою. Ці основні та інші заходи дозволять українській енергетиці стати максимально стійкою до будь-яких викликів і бути локомотивом відновлення економіки держави на сучасному технічному і екологічному рівні.
