І якщо раніше «вигодонабувачем» на газовому ринку вважалися олігархи, то тепер єдиним гравцем на ринку стає Нафтогаз.
Але те, як Нафтогаз монопольно розпоряджається державним газом, ставить в нерівні умови своїх клієнтів, уникає державних перевірок та витрачає сотні мільйонів гривень на розкішні офіси та премії топменеджерам, може свідчити про втрату контролю над ним з боку держави. Що конкретно непокоїть фахівців у діяльності НАК та чим небезпечний монополізм з його боку – про це далі.
Віктор Шевченко
За підсумками 2021 року НАК «Нафтогаз України» відзвітувала про 12 млрд грн чистого прибутку проти 19 млрд грн збитків у 2020 році. Таким чином фінансовий результат компанії нібито покращився на 31 млрд грн. Проте схоже, що цей результат компанія отримала не завдяки видобутку газу (який, до речі, порівняно з 2020 роком впав майже на 4%), а шляхом маніпуляції цифрами.
Щоб розібратися в причинах виникнення кризи в українській енергетиці та ситуації в Нафтогазі зокрема, у Верховній Раді скликали тимчасову спеціальну комісію.
Екс-директор з фінансових та інвестиційних питань НАК «Нафтогаз України» Ярослав Диковицький на засіданні ТСК сказав, що визначальним фактором формування прибутків у 2021 році (як і збитків у 2020-му) стало нарахування резервів на знецінення дебіторської заборгованості та прямі списання – і аж ніяк не успіхи в операційній, інвестиційній та фінансовій діяльності компанії.
Величина таких резервів у витратній частині НАК у 2020 році становила 42,6 млрд грн, а у 2021 році – 10,5 млрд грн. Різниця у цих витратах і дала змогу прозвітувати про нібито покращення фінансового результату Нафтогазу у 2021 році.
«Якщо ж порівнювати фінансовий результат НАК «Нафтогаз України» за 2020 та 2021 роки без впливу такого показника як нарахування резервів, то виявиться, що у 2021 році такий фінансовий результат був на 1,1 млрд грн менший, тобто гірший, ніж у 2020 році», – сказав Диковицький.
За його словами, загалом за рік залишок коштів та їхніх еквівалентів у Нафтогазу зменшився на 6,6 млрд грн і склав 30 млрд грн.
«Таким чином, за підсумками 2021 року ніякого покращення фінансового стану не відбулось. Є підстави говорити про його погіршення та ознаки наближення кризового стану», – вважає Ярослав Диковицький.
Коли Нафтогаз головніший за Кабмін, президента і РНБО
Розібратися, чому Нафтогаз минулого року отримав прибуток 11 млрд грн, а не, умовно, 5 млрд чи 100 млрд, могла б Державна аудиторська служба. Закон надає їй право перевіряти суб’єкти господарювання державного сектору економіки – навіть ті, де частка держави 50% +1 акція.
Проте у випадку з Нафтогазом державні ревізори виявилися безсилі – «дочки» НАК просто не допустили їх до перевірки.
«Уряд України є головним акціонером Нафтогазу. При цьому Нафтогаз декларує прозорість діяльності. Але про яку прозорість і керованість державою можна говорити, якщо на сьогодні нас не допускають до перевірки через те, що начебто Нафтогаз і інші суб’єкти не є суб’єктами господарювання державного сектору економіки», – обурюється голова Державної аудиторської служби України Геннадій Пліс.
Серед підрозділів НАК, які не допустили ревізорів – ГК «Нафтогаз України», «Нафтогазбезпека», «Нафтогаз тепло», «Закордоннафтогаз» та «Нафтогаз Біоенергія». Єдиним винятком став «Укртрансгаз».
«Ми маємо два рішення РНБО, підписаних президентом [щодо необхідності провести аудиторську перевірку Нафтогазу, – Ред.], ми маємо два рішення Верховної ради, ми маємо пряме розпорядження Кабміну. І ми не можемо туди зайти і перевірити!», – сказав Пліс.
Голова Держаудитслужби зауважує, що Уряд не обмежує Нафтогаз у правах. Однак Нафтогаз прямо обмежує права головного акціонера, не допускаючи перевірку.
«Це або повна відсутність керованості, або рейдерський захват підприємства і його використання на власний розсуд. Протидія державній перевірці є кримінальним правопорушенням. Ми звернулися з цього приводу до національної поліції», – підсумував Пліс.
«Без повноцінного держаудиту виконання функцій згідно з законами України далі про щось говорити – це не серйозно. Ситуація буде поглиблюватися, а потім державна компанія і її голова буде приходити у Верховну Раду і казати: «Дайте мені 264 млрд грн і у вас буде щастя. А не дасте – і у вас буде холод, голод і піднімемо тарифи в 10 разів». Те, як відбувалося місяць тому на наших очах», – вважає Олексій Кучеренко.
Одним дешевий газ, іншим – у 20 разів дорожче
Втім, Нафтогаз конфліктує не лише з державою. Найвиразніше це видно з його стосунків з виробниками тепла та газорозподільними компаніями (останні у Нафтогазу купують газ для технологічних потреб). Державним газом НАК розпоряджається як власним: одним компаніям продає за регульованою ціною, а інших ставить в нерівні умови.
Зокрема, ГК «Нафтогаз України» всупереч постанові Кабміну відмовляється продавати газ для технологічних потреб по 7,42 грн/м3 трьом облгазам, що працюють у зоні активних бойових дій (Харківгаз, Харківміськгаз, Дніпропетровськгаз). Газ за такою ціною ці компанії можуть отримати, Нафтогаз включить їх до своєї балансуючої групи. Однак умови для включення, висунуті Нафтогазом операторам ГРП – в реаліях війни невиконувані.
В результаті облгази все одно купують газ у Нафтогазу (як у «постачальника останньої надії»). Але ціну на нього монополіст прив’язує до цін на європейських газових хабах. Як наслідок – в окремі дні у серпні Нафтогаз продавав облгазам газ для технологічних потреб по 145 515 грн/тис. куб. м. Це у 20 разів вище, ніж ціна для інших газорозподільних компаній!
«В тарифах операторів ГРМ технологічний газ коштує 7420 грн/тис. м3. Ціна постачання АТ «Харківміськгаз» обсягів газу для ВТВ за серпень в середньому складає 112 тис. грн/тис. м3 без ПДВ. При тому, що середня митна вартість імпортованого газу в серпні складала 31 тис. грн. Всі ми розуміємо, що у цих витрат не існує джерела покриття. Ця заборгованість створена штучно», – пояснив голова Асоціації газового ринку України Денис Сенектутов.
Або дорого у Нафтогазу, або в нікого
Аналогічний вибір без вибору – у виробників тепла. Нафтогаз не дав теплокомуненерго придбати дешевий газ на ринку, коли така можливість була – натомість змушував купувати задорого у себе, говорить директор «Черкаситеплокомуненерго» Павло Карась.
«Цього року ми намагалися купити на ринку дешевий газ для виробництва тепла для категорії «інші споживачі» (споживачі, що не належать до населення, бюджетних установ та релігійних організацій, – Ред.) по 26 тис. грн за тисячу кубів. ЄБРР був готовий виділити нам на це 10 млн євро. Але нам це не вдалось, бо Нафтогаз не підписує алокаційні угоди – відповідно, не дає купити газ в іншого постачальника. Натомість він продає нам газ по 39 тисяч.
Тобто, позиція Нафтогазу однозначна: раз він дає нам дешевий газ для виробництва тепла для населення по 7420 грн, то ми зобов’язані купувати у нього і дорогий газ по 39 тисяч для інших споживачів. Хоча я міг спокійно купити газ на ринку по 26 тисяч і закачати його в сховище», – сказав Карась.
В Асоціації міст України кажуть, що ознаки зловживання монополією з боку Нафтогазу спостерігають вже декілька років.
«Нам як органам місцевого самоврядування, що є власниками ТКЕ, Нафтогаз надсилає угоди, що містять ознаки зловживання монополією. Як приклад: на рівні закону зафіксували ціну на газ для ТКЕ. І що ми бачимо? Для ТКЕ готують додаткову угоду. І якщо у законі зафіксована ціна 7,42 грн, а у додаткових угодах диктується ціна 29-39 грн/м3», – сказав директор АМУ Олександр Слобожан.
Як Нафтогаз стає монстром-монополістом
Нафтогаз контролює продаж 70% українського газу, який видобуває його дочка – «Укргазвидобування». На початку березня 2021 року тодішній в.о міністра енергетики Юрій Вітренко обіцяв, що з квітня 2021 року 100% цього газу почнуть продавати на ринку за умовами, не гірше ніж Нафтогазу.
Але коли Вітренко очолив НАК, «садити на дієту» свою компанію він не став. Більш того – Нафтогаз став активно розростатися та концентрувати у своїх руках інші бізнеси.
- У травні 2022 року Кабмін передав Нафтогазу в управління понад 170 заправок та чотири нафтобази Glusco. При цьому Юрій Вітренко натякав на появу «державного гравця із суттєвою часткою ринку – 15-20-30%».
- Влітку 2022 року Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» забрала до себе близько 10 млн побутових споживачів газу, ставши монополістом на цьому ринку. До речі, постачальники, у яких обслуговувалися люди раніше, заявили, що не змогли забезпечити своїх споживачів газом, бо Нафтогаз виставив «непідйомні» умови його продажу.
- У цей же період Кабмін передав «Чорноморнафтогазу» («дочці» НАКу) корпоративні права 26 облгазів, що були заарештовані раніше.
- В кінці липня Нафтогаз отримав дозвіл від АМКУ на приєднання до себе шістьох ТЕЦ, а у серпні – дозвіл на придбання Славутицької ТЕС.
Тобто державна компанія концентрує у своїх руках видобуток газу та його зберігання, розподіл газу, продаж газу населенню, комунальним установам і виробникам тепла, виробництво самого тепла та електроенергії, а до всього ще й «заходить» на ринок автомобільного палива.
«Мене турбує надзвичайно серйозна монополізація «Нафтогазу України», – говорить з цього приводу керівник «Черкаситеплокомуненерго Павло Карась. – Скоро він стане головним національним монстром і не буде жодної сфери діяльності, де не буде префіксу «Нафтогаз». Як теплопостачальне підприємство може конкурувати з «Нафтогаз Теплом»? До всього Нафтогаз проштовхує закон, за яким в разі заборгованості за тепло цілісні майнові комплекси ТКЕ будуть переходити «Нафтогаз Теплу». А Антимонопольний комітет не бачить зловживання становищем!».
«Зараз компанія стає монстром», – погоджується з Карасем експерт з питань енергетики Леонід Уніговський.
На його думку, операційна робота (основна діяльність, заради якої компанії створюється) у Нафтогазі «достатньо неефективна», а нормальної управлінської вертикалі немає. Обставина ж, що уряд «зливає» у Нафтогаз різні активи без попередньої підготовки структури управління, погіршує ситуацію ще більше.
Ще пряміше висловився директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко. Він припускає, що держава втратила контроль над НАКом і виконує лише роль «гаманця», з якого Нафтогаз раз у раз просить гроші.
«Ключові рішення в компанії приймаються не урядом, не парламентом, навіть не самою «Групою Нафтогаз», а якимись сторонніми групами, які стоять поза державою і мають власні інтереси. Тому компанія так себе впевнено почуває і не реагує на дії уряду та парламенту. Ці групи не пов’язані з інтересами держави. Їх цікавлять фінансові потоки й більше нічого. Держава цікавить їх тільки тоді, коли потрібно покрити дефіцит коштів, який виникає через діяльність людей, які керують цією компанією», – сказав Омельченко на засіданні ТСК.
Чи потрібен Нафтогаз?
Як бачимо, питань до НАК з кожним днем усе більшає. По суті це неефективний монополіст, який на власний розсуд розпоряджається державним газом. Він заявляє, що є ледь не головним «годувальником» бюджету, і водночас просить у держави сотні мільярдів гривень, щоб залишитися на плаву.
При цьому навіть під час війни структури НАК не відмовляють собі у розкішному житті. У квітні 2022 року стало відомо, що «Нафтогазбезпека» придбала сім броньованих позашляховиків Toyota Land Cruiser 200 на загальну суму 950 тисяч євро. Коли ж екс-спікер Верховної Ради Дмитро Разумков надіслав до НАК депутатський запит з проханням обґрунтувати необхідність цієї покупки, голова правління НАК Юрій Вітренко йому ввічливо відмовив – мовляв, депутат не пояснив, навіщо йому така інформація.
На слуху і скандал з переїздом Нафтогазу в офіс на вул. Михайлівській у центрі Києва. Його оренда, згідно з даними, оприлюдненими в липні 2022 року нардепом Олексієм Кучеренком, щомісяця обходиться в $1 млн!
А 6 вересня стало відомо, що Нафтогаз у 2021 році виплатив шістьом членам свого правління 512 млн грн. Зокрема, компенсація Андрію Коболєву, контракт з яким було розірвано через збиткову роботу компанії, склала 347,4 млн грн.
Нардеп Олексій Кучеренко говорить, що система управління НАК «Нафтогаз України» недієздатна і це питання національної енергетичної безпеки.
«Якщо в умовах війни ми офіційно визнаємо, що ринок газу не потрібний і шкідливий, це потрібно оформити певними документами, заспокоїти наших європейських колег. Інакше ми з одного боку слухаємо, що ми за два місяці повинні все наше законодавство європеїзувати. А з іншого маємо повне протиріччя всій логіці європейських реформ. У тому числі всім енергопакетам, якщо ми говоримо про газорозподільні компанії. Але якщо це політичне рішення, тоді цей монополіст має бути повністю підконтрольний, керований і не абстрактно урядом. Має бути професійна наглядова рада, яка на період воєнного стану бере на себе розв'язання цих питань», – заявив Кучеренко.
Що ж маємо в підсумку? Реформатори, які у 2015 році взялися реформувати НАК «Нафтогаз України», через 7 років вже не ведуть мову про прибутковість, зростання видобутку газу, а лише підраховують суми компенсації, які вони хочуть отримати з бюджету. А сам Нафтогаз остаточно перетворився на управління соцзахисту населення, яке очікує дотацій з державного бюджету.
