Це є реальність чи міф, принаймні, поки!? Розглянемо далі.
По-перше, складовою планування інвестиційних вкладень класично є людський ресурс.
По-друге, ринки праці країн, що постраждали від збройного конфлікту, за висновком Міжнародної Організації Праці характеризуються «браком кваліфікованої робочої сили для сприяння відновленню та реконструкції через втечу багатьох з постраждалих регіонів». Критична нестача людського капіталу, який задовольнятиме інвестуванню у відновлення за безперечним для повоєнного відновлення принципом «краще, ніж було», вочевидь гальмуватиме масштабні інвестиції, що необхідні для відбудови миру та сталого розвитку.
По-третє, освітній рівень українських біженців згідно аналізу ОЕСР значно перевищує рівень освіти населення України в цілому: частка біженців із вищою освітою в різних країнах тимчасового прихистку наближається до 50% або навіть перевищує дві третини.
По-четверте, вагома частина громадян України, що на час війни емігрували, а також які періодично перебували(-ють) згідно робочих контрактів за кордоном, вже успішно інтегрувалися на ринки праці ЄС. Зазначене мінімізує перспективи повернення значного відсотка працездатних українців до зруйнованої війною країни, у разі:
- суттєвого розриву рівня їх майбутнього доходу на батьківщині та поточної заробітної платні у західних державах з високими стандартами соціального захисту і якості життя;
- відсутності адаптивних знань, вмінь та навичок за новими вакантними посадами в інвестиційних проєктах відновлення України, навіть у разі винагороди на рівні ЄС.
По-п’яте, на додаток до необхідності дотримання вимоги «краще, ніж було», кадровий ресурс у постконфліктному відновленні нашої країни має забезпечити результативність інвестиційних проєктів згідно з:
- ЄЗК, що рекомендовано за підсумками Міжнародної експертної конференції з відновлення, реконструкції та модернізації України (Берлін, 25.10.2022) та визнано на вищому політичному рівні держави Україна;
- Копенгагенськими критеріями членства в ЄС щодо конкурентоспроможності національних товарів і послуг тим, що виробляються/надаються в країнах ЄС.
Але задля зміцнення глобальної конкурентоспроможності Європи та імплементації ЄЗК, Європейська Комісія:
1) висунула необхідність зміни парадигми з центруванням європейської політики на навичках із новою амбітною програмою їх розвитку, підвищення кваліфікації та перекваліфікації для робочих місць (збереження, зміни або знаходження нової роботи). При цьому варто враховувати, що новостворені «зелені» робочі місця часто вимагають більше навичок, ніж ті, що зникають, а цифровізація економіки посилює застарілість певних професій і навичок;
2) запустила флагманську ініціативу «Пакт про Навички» для підвищення кваліфікації та перекваліфікації людей у Європі, щоб реалізувати амбіції «зеленого» і цифрового переходу та стратегії промисловості, малого та середнього бізнесу ЄС.
На додаток і як підкреслюється в Практичному посібнику Міжнародної Організації Праці «Прогнозування потреб у навичках для екологічних робочих місць» - перехід до «зеленої» економіки та сталого розвитку призводять до реструктуризації економіки, зміни в зайнятості, нових робочих місцях та вимогах до навичок. Зміна навичок, розробка відповідного навчання та встановлення обов’язкової кількості людей, які проходять це навчання, потребує часу, іноді кілька років!!!
Визначення потреб у нових навичках і зміні кваліфікаційних вимог, консультації та експертиза щодо професійної освіти й навчання, зокрема для «зеленого» переходу, тощо здійснює в ЄС Європейський центр розвитку професійного навчання.
А яка/які ж інституція/ї/ України опікуються прогнозуванням потреб професій, кваліфікацій, навичок, компетенцій та підготовкою відповідних фахівців для повоєнного відновлення узгоджено з ЄЗК!? Це ж вагомий стимул та складова для залучення «зелених» інвестицій, які неформально є пріоритетними для світової спільноти, донорів, кредиторів та резонують офіціально заявленому вектору «зеленого» розвитку на національному рівні!!!
На жаль відповідь негативна і підтверджується проєктом Розрахунку потреби у спеціалістах та робочих кадрах на ринку праці за видами економічної діяльності та професійними групами на 2024-2027 роки.
ВИСНОВОК: через дефіцит знань, навичок і компетенцій, які необхідні для імплементації ЄЗК (зокрема впровадження низьковуглецевих технологій) та поза уваги й належних дій влади, можливість залучення та освоєння інвестицій для повоєнного відновлення, реконструкції та модернізації України під загрозою. Внаслідок створення нових робочих місць на заміну втрачених та повернення до вітчизни біженців може залишитися лише мрією.
