Розвиваються нові напрямки, зокрема виробництво біометану. Один із найбільших інвесторів в біоенергетику МХП готує проект з очистки виробленого біогазу до біометану, який має замістити частку споживання компанією природного газу.
В інтерв’ю для «ЕнергоБізнесу» президент «МХП Еко Енерджи» Олександр Домбровський розповів, над якими технологіями зараз працює МХП, як планується налагодити виробництво біометану, якими мережами він буде транспортуватися, на скільки важливо запровадити державне стимулювання цього сектору, але й не повторити негативний досвід із невиконання зобов’язань перед інвесторами по зеленому тарифі.
— Який зараз стан справ у секторі біоенергетики? Як її, на вашу думку, потрібно розвивати?
— Для початку давайте зазначимо (можливо комусь це і не сподобається), що відбувається перехід на відновлювану енергія. Це має глобальний сенс, адже викопні види палива закінчяться у певній перспективі, а відловлювано енергетика – це те, що ми будемо мати кожен рік, кожен день.
Друга теза: різні сектори відновлюваної енергетики – різні за обсягом інвестицій, за складністю реалізації, за управлінням та за ефективністю. Тому, не можна сказати, що давайте будемо розвивати тільки біоенергетику, або тільки сонячну енергетику, чи тільки вітрову. Має бути оптимальне співвідношення різних генеруючих потужностей з точки зору балансування енергосистеми країни або компанії.
І третя моя позиція: в цій системі координат різних видів відновлюваних джерел, біоенергетика і особливо виробництво біогазу є одним із найважливіших напрямків. Не тому, що компанія МХП професійно і давно цим займається, а тому, що технології виробництва біогазу дають можливість переробляти відходи, яких в Україні як аграрній країні є досить багато, а також ми можемо заміщувати імпортний природний газ.
За нашими оцінками, тільки за імпорт природного газу з Росії (відбувався до листопада 2015 р. – ред.) за роки незалежності ми заплатили більше 100 млрд доларів. Це питання того, чи ми готові інвестувати у власну енергетичну безпеку, чи ми будемо інвестувати у підготовку до війни сусіда-агресора?
— Який потенціал сектору біоенергетики?
— Ми користуємося оцінками Біоенергетичної асоціації, до складу якої ми входимо. За їх розрахунками, за допомогою біогазу та біометану ми могли б замістити близько 10 млрд куб м природного газу на рік. А структура споживання газу в Україні наступна – ми до війни, у 2020 році, споживали близько 30 млрд куб м, 20 млрд куб м – це власний видобуток і 10 млрд куб м ми імпортували. Тобто, ці 10 млрд ми могли отримати за рахунок відновлюваної енергетики.
— Які проекти в сфері біоенергетики вже має компанія?
— Загалом в Україні потужність встановлених біогазових потужностей складає 124 МВт. У нас є два великих біогазових комплекси – один на 12 МВт і другий потужністю 5,5 МВт. Обидва комплекси працюють на 100% своєї потужності. Важливо зазначити, що потенціал виробництва біометану компанією МХП складає більше 200 млн куб м щорічно.
— Які проекти розробляються?
— На сьогодні ми працюємо над дуже багатьма проектами, які пов’язані з питаннями енергетичної безпеки та енергетичної незалежності компанії. Якщо ми говоримо про біометан, то один із ключових проектів – це очистка біогазу до біометану, його закачування в трубопровідну систему для власного споживання і заміщення природного газу, який ми купуємо на ринку за досить високою ціною. Це технологія та інструмент енергетичної незалежності.
Загалом, енергоінновації – це надважливий напрям діяльності МХП, ми сьогодні працюємо над тестуванням та впровадженням технологій сонячної та вітрової енергетики для власних потреб, Energy Storage та Smart-Grid в інтеграції зі штучним інтелектом. Також ми активно впроваджуємо технології енергоефективності на всіх підприємствах групи МХП.
— Що треба зробити, щоб переробити біогаз в біометан?
— За великим рахунком, особливих труднощів не має, технології дуже добре відпрацьовані. Є п’ять видів технологій, ми для себе обрали три ключові – це мембранна система очистки, технологія PSA (pressure swing adsorption) та амінотехнологія. Кожна має свою специфіку, кожна має свій CAPEX і свої експлуатаційні витрати, але одним із ключових критеріїв для нас на сьогодні є вміст кисню після очистки біогазу до біометану тому, що в залежності від вмісту кисню, ви можете розраховувати, яку мережу ви можете використовувати. Якщо вміст кисню буде менше 0,2%, ви можете використовувати магістральні газопроводи високого тиску і фізично експортувати цей біометан в Європу, якщо вміст до 1%, ви можете використовувати цей біометан в розподільчих мережах або ж для власного споживання і в такий спосіб заміщати дорогий газ.
Також ми на сьогодні відпрацьовуємо технологію зрідженого біометану, технологію CNG – стисненого біометану. Ми знаходимося в процесі розрахунків та оцінки технологічної складності. Нічого супер складного немає, всі технології надійні, просто треба під кожен біогазовий комплекс потрібно обрати ту технологію очистки, яка нам найбільше підходить.
— Коли ви плануєте встановити першу установку очистки біогазу до біометану?
— Ми плануємо запустити таку установку в наступному році. Зараз в Європі бум на технології з отримання біометану, на будівництво біогазових комплексів. Фактично, всі потужні компанії, які працюють з цими технологіями, законтрактовані на 1,5-2 роки вперед. Тобто, часовий лаг з моменту підписання контракту до поставки – це десь 15 місяців.
— Компанія планує весь біогаз перероблювати в біометан?
— Так, ідея компанії весь біогаз переробити в біометан, мета компанії полягає в тому, щоб стати енергетично незалежною компанією. У нас достатньо відновлюваних ресурсів, які дають нам можливість бути на 100% забезпеченими власними енергетичними ресурсами, нічого не купувати на ринку – ні природний газ, ні електричну енергію.
Частина цих проектів уже реалізована, а частину ми розробляємо, прораховуємо наскільки вони можуть бути інвестиційно привабливими, бо у зв’язку з війною змінюються і терміни реалізації проектів, і терміни поставки обладнання, і сервіс, і час окупності, і гроші мають іншу ціну. Зараз ми маємо виклики, з якими раніше не зіштовхувалися, адже немає жодного квадратного метру в Україні, який був би захищений від ракетного удару та будь-яких інших загроз.
— До енергонезалежності компанію підштовхнуло різке зростання цін на енергоносії?
— Компанія МХП однією із перших у Європі прийняла рішення стати карбоново нейтральною до 2030 року. Я хочу нагадати, що великі, глобальні компанії приймають рішення стати карбоново нейтральними до 2040, 2050 року. Ключовим інструментом досягнення цієї мети – це біогазові комплекси, які ми побудували. Вони є одними із найтехнологічниших у світі на сьогодні, це дає нам можливість з оптимізмом дивитися у майбутнє, адже ми налагодили безвідходну технологію.
Виробляючи біогаз, після ферментації ми отримуємо унікальні органічні добрива, ми вносимо їх на поля, відновлюємо родючість ґрунтів, збираємо більший врожай, виготовляємо корми, вирощуємо на них птицю, робимо продукцію, отримуємо відходи, ефективно переробляємо їх і так далі.
— На сьогодні держава створює реєстр біометану. Які у компанії є пропозиції щодо цього реєстру?
— Учасники ринку дивляться на реєстр біометану більше з точки зору експорту біометану в ЄС тому, що ціна на біометан в Європі і в Україні кардинально різниться. Є різний досвід формування такого реєстру, є країни, де є один оператор такого лістингу, є – де декілька операторів. Мені здається, що цей процес треба робити максимально прозорим і демократичним, не монополізованим, без будь-якого бажання когось причепитися і на щось сподіватися.
За великим рахунком, нам головне, щоб цей процес був прозорим та відкритим.
— Ви згадали про експорт, але для експорту біометану, його треба подати в ГТС, що досить складно зробити. Ви спілкувалися щодо цього питання з «Оператором ГТС України»?
— Ми з усіма учасниками ринку знаходимося в діалозі, і з операторами ГРМ, і з «ОГТСУ». В цьому аспекті є два ключових питання. По-перше, це обсяг інвестицій, який потрібно вкласти. Якщо ми говоримо про магістральні газопроводи, то в цьому випадку дійсно потрібні великі інвестиції, адже іноді треба далеко тягнути трубу і ставити спеціальну дотискуючу компресорну станцію з високим тиском і великими затратами.
Якщо ми говоримо про газорозподільчу мережу, то там витрати значно нижчі, але й кількість споживачів, кому ви можете віддати цей біометан, - набагато менша. На сьогодні, по деяким проектам, які ми допомагаємо розробляти, є ситуація, коли у підприємства є сировина і вони можуть виробляти біометан, вони готові його закачувати в розподільчу мережу, але споживачів в цьому регіоні на такий обсяг біометану немає. Труба не може прийняти такий обсяг біометану.
Є інший випадок, коли підприємству потрібно більше біометану, але немає достатньо сировини. Тому, я переконаний, якщо держава має мотивувати, адже це питання енергетичної безпеки і ми побачили наскільки дорого бути залежним від російської імпортної голки, потрібна національна програма, потрібна мотивація для підприємств, щоб вони розуміли навіщо їм інвестувати в біометан. Ніхто не може спрогнозувати, які ціни на природний газ будуть завтра, в цьому питанні є багато політики і штучне завищення цін. Разом з тим, інвестиції в проект з виробництва біометану потужністю 10 МВт – це приблизно 30-35 млн євро, якщо врахувати очистку, будівництво труб, компресорів, додати стиснення, технологію CNG.
— Виходить компаніям, потрібно коорперуватися, у когось є сировина, у когось є потреба.
— Так, але має бути державна політика, яка буде мотивувати підприємства до виробництва та споживання біометану. Щоб ви розуміли в країнах ЄС, премія за споживання біометану, виробленого із відходів, може бути більше 1 000 євро за 1 тис кубічних метрів. Це лише премія – без ціни.
— Хто виплачує цю премію?
— Держава платить. Вона виплачується компанії-виробнику, бо інакше залучити обсяг інвестицій досить складно. Зараз, при ціні на газ на рівні 45 тис грн за тис куб м – це інвестиційно привабливо, але спрогнозувати, що ця ціна буде утримуватися протягом 5-6 років – це складно.
— Так, тривалий час такого не буде.
— Ніхто не знає, що буде, але чим більше буде біогазових комплексів, тим більше буде біометану і для внутрішнього споживання, і для експорту, тим буде вища конкуренція і нижча ціна на газ.
— Яка ціна на ринку природного газу є мінімальною, щоб можна було реалізовувати біогазові проекти?
— Досить складно сказати. В біогазовому бізнесі багато залежить від ціни сировини, наприклад, в МХП є власна сировина, проте, є біогазові комплекси, які купують сировину. Важливе питання логістики, адже ви сировину маєте привезти до біогазового комплексу. Протягом року ми привозимо до наших комплексів близько 200 тисяч тонн сировини. Це і зарплати, і люди, і паливо. Органічні відходи добрива після виробництва біогазу треба правильно збирати зберігати, вивозити на поля, правильно вносити. Це дуже складний процес. В середині ферментаторів ми контролюємо під сотню різних параметрів, це складні хімічні процеси. Це дуже інноваційний та наукомісткий процес.
Все залежить від вартості сировини, якщо ви купуєте сировину на ринку і вам її далеко везти, то ваша кінцева собівартість буде дуже висока, якщо у вас є власна сировина, яка коштує умовно нуль і вона є недалеко від біогазового комплексу, то це буде набагато менше.
— Щоб компанія могла виробляти біометан, їй потрібно знайти споживача і укласти контракт…
— В цьому питанні МХП набагато легше, адже ми одночасно і виробляємо біогаз, і плануємо виробляти біометан, і ми ж на 100% можемо його споживати. Нам не треба шукати внутрішнього споживача. Ми можемо виробляти у великих обсягах і споживати ці обсяги.
— До речі, а які обсяги біометану ви плануєте виробляти на рік?
— Але ми ведемо переговори і шукаємо партнерів закордоном і готуємося до того, коли буде можливість експорту біометану (і технічна, і юридична).
— Ви спілкувалися, наприклад, з РГК, щодо подачі біометану в їх мережі?
— Так, але у нашому випадку, всі газові мережі для внутрішнього споживання належать безпосередньо МХП. Якщо ми будемо споживати, ми будемо транспортувати лише по своїм мережам.
Якщо говорити про транспортування іншим компаніям, тобто вийти в розподільчі чи магістральні мережі, треба визначитися, чи ми говоримо про віртуальний продаж, чи про фізичний продаж. З цим, ще не визначилися. Це треба унормувати рішеннями НКРЕКП, можливо ОГТСУ.
Наприклад, наша компанія влітку споживає газу менше, ніж взимку. Ми будемо виробляти біометан, закачувати його в сховища, а взимку будемо біометан діставати, але це також регулюється критеріями до газу, який має бути в сховищах. Наприклад, вміст кисню має бути менше 0,2%, тому є великий потенціал, ми вміємо з цим працювати, але разом із владою та партнерами формуємо всю цю політику на ходу.
— До якого вмісту кисню ви плануєте очищати біометан?
— Ми зараз думаємо, прораховуємо це питання. Не всі технології можуть очищати до 0,2%, наприклад, до такого рівня гарантовано може очищати аміносистема, але вона має як свої плюси, так і мінуси, адже вона потребує і електроенергії, і тепла, тобто ми маємо встановлювати котельню і думати як вона буде працювати.
— Як ви думаєте, торгівля біометаном – це буде двостороння чи біржова торгівля, наприклад, на початку?
— На першому етапі, я думаю, це буде більше двостороння торгівля тому, що біржова торгівля поки в Україні дуже складно приживається. Коли я був в парламенті, ми запускали ринок газу, ринок електроенергії і я бачив як важко приживаються конкурентні правила на дуже монополізованому українському ринку. Виходило так, що зробили крок вперед і два назад. Я думаю, найкраще це буде мінімальний вплив держави.
— Над якими технологіями на сьогодні працює МХП?
— Ми на сьогодні проводимо лабораторні дослідження зі збільшення виходу біогазу, відповідно і біометану, за допомогою біогазової ферментації із використанням зеленого водню. Що таке молекула метану? Це СН4. Коли у вас є водень (Н2) і вуглекислий газ (СО2) і ви об’єднаєте їх в реакції і отримуєте СН4 і молекули води. Тобто, додаючи водень, ви можете збільшити вміст біометану на виході. Ми сьогодні працюємо в цьому напрямку. Наша компанія «МХП Еко Енерджи» разом Біоенергетичною асоціацією України та іншими партнерами виграли грант в програмі Horizon Europe, якраз у питанні інтеграції зеленого водню, біометанізацію і збільшення ефективності виробництва біометану.
— В сировині об’єктивно є великий вміст вуглекислого газу…
— І також великий вміст водню. Ми також можемо отримувати зелений водень за допомогою електролізу. Ми порахуємо ефективність такого процесу, витрати води, електроенергії. В залежності від технології, вихід біометану може зростати від 20% до півтора рази.
— Чи є компанії конкретні пропозиції щодо державного стимулювання розвитку напрямку біометану?
— Я можу сказати так, років 5-6 назад в країні була створена потужна система підтримки відновлюваної енергетики. На жаль, в силу об’єктивних і суб’єктивних факторів, ми не можемо сказати, що вона сьогодні діє. Зелена енергетика у нас сьогодні руйнується.
Потрібна нова візія, як розвивати і підтримувати зелений перехід в Україні. Нічого придумувати не потрібно тому, що ми підписали угоду про асоціацію з ЄС. Ми бачимо як болісно зараз ЄС прискорює зелену трансформацію, скільки коштів він виділяє на біогаз, на зелений водень. Ми маємо брати інструменти із ЄС й імплементувати їх в українське законодавство, адже ми хочемо об’єднати наші енергетичні ринки.
Ринки електроенергії ми наче об’єднали з технічної точки зору, але ментально – там одна система, а в нас – абсолютно інша. Сьогодні ми це можемо списати на війну і це дуже серйозна причина, але ми віримо в те, що війна завершиться і ми маємо ці інструменти мотивації застосувати. Я не хочу називати певні інструменти, але країна має прийняти рішення. Для нас важливий біометан на сьогодні? Так! Значить, ми маємо запровадити стимулювання.
— Але треба врахувати досвід зеленого тарифу, треба такі умови, які будуть виконані, а не змінені ретроспективно, зменшені.
— Я підтримую. Що сталося із зеленим тарифом? У нас було дуже багато лобістів сонця. Якщо подивитися на Національний план дій з відновлюваної енергетики на період до 2020 року, то у нас сонце перевиконано (введено 6 226,9 МВт із 2 300 МВт запланованих), вітер – недовиконаний, біоенергетика – недовиконана і трошки перевиконана мала гідроенергетика. Якби не було такого великого перегину із сонцем, може б держава і змогла виконати свої зобов’язання. Знайшли простий бізнес – взяв земельну ділянку, купив обладнання, підключив і все. Був зроблений катастрофічний перегин в сторону сонця.
Ми тоді прийняли рішення про проведення аукціону. Перший аукціон планували провести в 2019 році, проте жодного аукціону не було. Якби ми провели хоча б пробний аукціон по вітру і по сонцю, то одразу було б зрозуміло, яка реальна ціна, наскільки високий зелений тариф.
— Треба не допустити таких же помилок в новій системі держрегулювання.
— Я почав з того, що вся відновлювана енергетика – різна. Сонце має свої плюси і мінуси, вітер також. Ми в цьому році запустили сонячну станцію, вона була збудована не під зелений тариф, а виключно для власного споживання. Режим роботи цієї станції ми підбираємо під режим роботи нашого обладнання, сонце дає нам можливість замістити 20% споживання. Це і не багато, але у нас термін окупності – 4 роки і ми розуміємо, що через 4 роки вартість такої електроенергії буде майже нуль.
Досьє «ЕнергоБізнеса»
Олександр Домбровський
2002-2005 рр. – Вінницький міський голова;
2005-2010 рр. – Голова Вінницької облдержадміністрації;
2015-2019 рр. - народний депутат України VII та VIII скликання, в.о. голови енергетичного комітету Верховної Ради України;
На сьогодні Домбровський є головою правління «зеленої» платформи Global 100% RE Ukraine, заступником голови правління компанії МХП та президентом «МХП Еко Енерджи». Займається впровадженням «зелених» технологій, проектів відновлюваної енергетики та енергетичної безпеки в рамках агроіндустріального холдингу МХП.
Кандидат економічних наук.
