Прямуючи цим шляхом, спало на думку забігти трохи наперед та навести юридичну різкість на складне транзитне газове питання. Тим більш, що наближення нового 2025 року та можливе закінчення транзиту бентежить усіх причетних до газу громадян.
Враховуючи, що кількість побутових споживачів з їх родинами та непобутових разом з їх працівниками становить мільйони, то питання транзиту газу або його відсутності цікавить багатьох.
А тому, як писав один відомий письменник: «За мною, читач!». Хоча юридична мова суха та нудна.
З 01 січня 2020 року сертифікований за усіма керівними європейськими настановами оператор газотранспортної системи почав транспортувати газ територією України.
Закон у вигляді Господарського кодексу визначає транспортування газу, як діяльність з перевезення вантажу на замовлення. В операторському виконанні це виглядає наступним чином.
Оператор отримує від замовника газовий вантаж на точку входу до газотранспортної системи та перевозить його до точки виходу, вказаної замовником. При будь-якому перевезенні перевізник, в газовому випадку оператор системи, відповідає за збереження або нестачу вантажу.
Якщо замовником вказана точка входу на кордоні з рф, а точка виходу – кордон з Європою, то такий газ в обіг на ринок газу України не потрапляє, а прямує в митному режимі «транзит».
В класичному вигляді діючого законодавства замовником транспортування транзитного газу мав би бути АТ «Газпром» за прямим типовим договором з оператором.
Однак в силу якихось обставин, АТ «Газпром» доручив організувати транспортування цього газу АТ «НАК «Нафтогаз України», який і уклав від свого імені договір з оператором.
Така договірна конструкція прямо не заборонена законом, але поки єдина у своїй природі, і можливо її повторення після 01 січня 2025 року з іншим організатором транзиту.
Підстави для такої думки дає зміст Закону рф «Про експорт газу», який встановлює виключне право експорту газу в газоподібному стані власнику системи газозабезпечення - АТ «Газпром».
Чи вдасться обійти вказану вище заборону? Питання спірне: 50/50.
Якщо заборона на експорт якимось чином усувається, то європейські покупці можуть домовитися про перенесення у своїх договорах точки купівлі-продажу газу на кордон з рф.
У разі такого перенесення, покупці-європейці мають стати замовниками транспортування газу, і не тільки в транзитному режимі. Нічого не забороняє їм закачати куплений газ в підземні сховища в режимі «митний склад» або, сплативши митні платежі, продати такий газ в Україні.
При такій ситуації залишається ризик руйнувань об’єктів газотранспортної системи в результаті обстрілів. Оператор, як ми пам’ятаємо, відповідає за збереження та нестачу вантажу. В руйнуванні трубопроводів його вини не може бути і нібито ця обставина звільніє оператора від відповідальності, але тут можуть бути нюанси.
І на форс-мажор не сильно посилатимешся , оскільки договори укладаються в умовах воєнного стану і їх сторони спроможні передбачити несприятливі обставини.
Якщо ж заборона Закону рф «Про експорт газу» залишається в силі, тоді постає питання про нового організатора транзиту газу для АТ «Газпром».
Точка купівлі-продажу газу зберігається на кордоні з Європою, що покладає на АТ «Газпром» обов’язок передати в цій точці договірні обсяги, для чого забезпечити його транспортування територією України.
Ось тоді і може знадобитися якийсь замовник послуг оператора. Білий та пухнастий, без санкційних бенефіціарів.
Що в першій, що в другій ситуації, в силу законодавчого та європейського приписів оператор газотранспортної системи зобов’язаний забезпечити вільний доступ до газотранспортної системи третій стороні шляхом укладення договору транспортування газу на основі типового, затвердженого українським поважним енергетичним Регулятором.
Виключення з наведеного правила до юридичних не відносяться, а тому за відповіддю на неї не до юристів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
