А також співфінансування (вітчизняними й іноземними банками, донорами) напрямків використання екоподатку та коштів від продажу квот на викиди СО2 - відшкодовування ставок за кредитами на "зелені", інноваційні, кліматично нейтральні проєкти; необхідність поступок Європейським Союзом (ЄС) щодо особливих умов для українського експорту з 2026 року із урахуванням Механізму Прикордонного Коригування Вуглецю (Carbon Border Adjustment Mechanism, СBAM), яким переймаються і електроенергетичні компанії.
Тож, розглянемо ці питання, спираючись на документи міжнародних організацій та їх інституцій.
І. Щодо фонду декарбонізації.
За висновками у рамках Програми OOН з навколишнього середовища (UNEP), «Екологічні фонди мають особливе значення для країн з перехідною економікою через нерозвиненість державного бюджетного процесу та ринків приватного капіталу».
Внаслідок, сподівання Української Сторони, тим більш при прагненні вступу до ЄС, марні на змішане фінансування з боку національного фонду та за міжнародними угодами, які визначено обов’язковими в проєкті Регламенту ЄвроПарламенту [2023/0200 (COD) про створення Ukraine Facility та «Практичних нотатках ООН, Світового Банку та ЄС до оцінки та планування відновлення та розбудови миру» (2017 р).
ІІ. Щодо напрямків державного співфінансування «зеленого» переходу.
З урахуванням Європейського Зеленого Курсу (ЄЗК) в 2022 році схвалено Європейською Комісією (ЄК) «Рекомендації щодо державної допомоги з питань клімату, захисту навколишнього середовища та енергетики» (2022/C 80/01) (на заміну раніше прийнятих у 2014 році 2014/C 200/01) та Секретаріатом Енергетичного Співтовариства еквівалентні настанови (PG 01/2022) для договірних сторін, якою є і Україна. При цьому в документах чітко визначаються напрямки допомоги (окрім відновлюваної енергетики та енергоефективності, підтримка безпеки постачання електроенергії та закриття електростанцій, що використовують вугілля, торф або горючий сланець; ефективне використання ресурсів і перехід до економіки замкнутого циклу; запобігання або зменшення забруднення, крім парникових газів; зниження податків або парафіскальних зборів, у т.ч. за електроенергію для енергоємних користувачів; …інше) та варіанти форм допомоги, із одночасною вимогою доказів при їх обранні державами, щодо більшої/меншої прийнятності іншої форми (чи-то поворотні аванси або прямі гранти; податкові пільги або знижені податки; кредити під низькі відсотки або знижки за відсотками; державні гарантії або альтернативне надання фінансування на вигідних умовах).
У цьому контексті, наскільки корелюються думки експертів/бізнесу нашої країни з намірами вступу до ЄС та принципи Союзу!? Результати порівняння явні та не на користь національних ідей/рішень.
Окрім іншого, прийняті з великою затримкою за пунктом 2.6) статті шостої Закону «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» Урядом України «Критерії оцінки допустимості державної допомоги суб’єктам господарювання на охорону навколишнього природного середовища» (постанова від 11.10.2021 № 1060) чи дієво запрацювали та що мають спільного із засадами функціонування «Державного фонду декарбонізації та енергоефективної трансформації»? Знов відповідь очевидна та негативна.
ІІІ. Щодо наповнення та використання бюджетних надходжень від вуглецевого податку та торгівлі викидами СО2, а також наслідків для вітчизняного експорту.
Запровадження системи торгівлі викидами ЄС (EU ETS) є безумовним зобов’язанням України в рамках Угоди про асоціацію з ЄС, яке з різних причин не реалізовано. На додаток до наявного тривалого часу реформ EU ETS, що мали держави-члени ЄС і вкрай обмежений для нашої країни, ЄК у зв’язку з ЄЗК та пакетом «Fit for 55» схвалено 10.05.2023 нові зміни у механізм торгівлі (Директива ЄС 2023/959).
Не пройшовши низку підготовчих і базових фаз, як Україні максимально швидко хоча б мінімально наздогнати та ще й не відстати від нововведень ЄС відносно ETS, щоб не програти через CBAM!?
EU ETS є одним із інструментів кліматичної політики та ціноутворення на вуглець, поряд з вуглецевим податком. Держави-члени ЄС та інші країни світу формують самостійно пріоритетність/переважні частки цих двох механізмів.
Існує багато наукових та у рамках міжнародних організацій досліджень плюсів і мінусів таких інструментів. Вартує особливої уваги лаконічний висновок Організації Економічного Співробітництва та Розвитку (ОЕСР) у випуску від 27.11.2023 «Ефективні ставки вуглецю 2023: Ціноутворення на викиди парникових газів через податки та торгівлю викидами», а саме, переваги оподаткування вуглецю та систем торгівлі викидами відносні: перший з наведених може забезпечити більшу стабільність ціни, ніж ETS; другий - забезпечує впевненість щодо кількості викидів, але ціна плаваюча. До того ж, підвищення податку на вуглець на відміну від ETS є найпростішим способом, як свідчать експерти Світового Банку, та відіграє центральну роль у скороченні викидів парникових газів за висновками фахівців Міжнародного Валютного Фонду (МВФ).
Цікаве порівняння європейського вуглецевого ринку та національних податків на вуглець із різноманітними аргументами економічних переваг останнього опубліковано ЄСівськими науковцями у червні 2023р. для економічної конференції МВФ. А чому цим питанням досі не переймаються українські науковці, експерти та бізнес-кола з метою визначення оптимального балансу між двома можливостями та через проблеми впровадження Україною ETS?
Без додаткових розрахунків та досліджень вже можна зробити впевнений висновок про переваги з обох альтернатив механізму вуглецевого податку для сприятливого експорту вітчизняної продукції із введенням СВАМ найближчим часом.
Виходячи з Регламенту ЄС від 10.05.2023 2023/956 «Зменшення/скасування СВАМ здійснюватиметься, якщо ціна на вуглець була фактично сплачена в країні походження. Ціна вуглецю адекватна грошовій сумі, сплаченій в третій країні згідно зі схемою скорочення викидів вуглецю у формі податку, збору або у формі дозволів на викиди в рамках ETS».
Наближення, хоча б мінімально, внутрішньої ставки вуглецевого податку до світових цін сприятиме інтеграції суб’єктів господарювання до глобальних ланцюжків доданої вартості та суттєвому наповненню державного бюджету, достатньому для різних цілей (довідково: за даними СБ ціна на вуглець у 2023 році склала в державах-членах ЄС від $16.31 до $ 125.56, Україні - $0.82).
Доходи від податків на викиди вуглецю можуть і мають стати достатніми не лише для «зеленого» переходу та за напрямками, визначеними ЄК у Рекомендаціях щодо державної допомоги з питань клімату, захисту навколишнього середовища та енергетики» (2022/C 80/01). Як випливає з документів МВФ та ОЕСР щодо сталого розвитку, зокрема в публікації «Узгодження політики для низьковуглецевої економіки» (2015 р.), надходження можуть бути також використані на: компенсацію нового тягаря, який вуглецевий податок покладає на споживачів, виробників, громади та економіку в цілому (наприклад, для зниження інших податків, у т. ч. на заробітну плату); адресну допомогу та компенсації малозабезпеченим домогосподарствам, переміщеним працівникам із вугледобувних регіонів; зменшення податку на додану вартість (більше для сільських домогосподарств, ніж міських); фінансування суспільних пріоритетів, не пов'язаних з кліматом. Навіть вже перераховані напрямки наштовхують на думку їх актуальності для України, зруйнованої російським агресором, та дотримання міжнародних норм соціальної справедливості, як важливого елементу економічної стратегії.
ІV. Щодо контрольованості надходжень та використання вуглецевого податку.
За рекомендаціями Британського Центру економіки та політики зміни клімату, уряди повинні регулярно оцінювати та звітувати громадськості про наслідки впровадження вуглецевого податку та регулярно інформувати про те, як ці надходження були використані. Крім того, може застосовуватися механізми зобов’язань, таких, як чіткі плани, які базуються на найкращих доступних доказах для перерозподілу доходів.
Замість післямови та додаткові нагадування. Системний взаємозв’язок і обґрунтування нероздільності аспектів, викладених у розділах II-IV, для прийняття ефективних управлінських рішень, що є інноваційними з урахуванням особливих потреб України, не містяться в жодному дослідженні та документі міжнародних організацій та їх інституцій відкритого доступу, окрім тез автора цих рядків в Матеріалах Міжнародної науково-практичної конференції «Публічне управління: європейські стратегії розвитку» (12-13.03.2021, м. Венеція - Італія).
