Є люди системи, є командні гравці. А є такі, як новопризначений голова «Укрнафти» і «Укртатнафти» Сергій Корецький, про яких колеги кажуть: «Трудоголік. Мені довелося працювати з ним кілька років поспіль - нічого поганого не скажу. Він завжди був сам по собі».
Можливо, ця риса («сам по собі») найперше знадобиться Сергію Корецькому, якому фактично доведеться розірвати плекану роками міноритарними акціонерами «Укрнафти» (умовно – групою «Приват») зв’язки між напівдержавною нафтовидобувною компанією «Укрнафта», в якій державі, а точніше уповноваженому на це «Нафтогазу» хоча і належить більшість акцій (50% плюс одна акція), але оперативне керівництво – завжди було за групою Коломойського і партнерами.
В «Укртатнафті» (Кременчугський НПЗ) відносини власників ще складніші. Там держава немає навіть формального контролю - понад 50% «Укртатнафти» належить офшорним компаніям Ігоря Коломойського, Геннадія Боголюбова та Олександра Ярославського. І лише 43% акцій нафтопереробного заводу належать НАК «Нафтогаз України».
До останнього недержавні власники фактично і керували обома стратегічними нафтовими підприємствами. Зокрема «Укрнафту» очолював Олег Гез, «Укртатнафту» — Павло Овчаренко.
І вже напевно не для того власники «Укртатнафти» витрачали час і кошти на довготривалу боротьбу з «Татнафтою» (рф), щоб врешті 7 листопада стратегічно важливі підприємства, найперше ПАТ «Укрнафта» і ПАТ «Укртатнафта», а також АТ «Мотор Січ», ПрАТ «АвтоКрАЗ» і ПрАТ «Запоріжтрансформатор» було передано Регулятором в управління Міністерства оборони до завершення військового стану.
«По завершенню військового стану, згідно з вимогами закону, акції буде або повернуто власникам, або відшкодовано їхню вартість», — зазначила Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР), рішенням якої акції було відчужено на користь держави.
Тому не дивно, що вже наступного дня головний офіс «Укрнафти» блокували озброєні люди. Так відбуватиметься до того часу, доки держава врешті не вирішить проблему власності на акції цих ласих підприємств. Колишнім очільникам «Нафтогазу» Андрію Коболєву і Юрію Вітренко це завдання виявилося не під силу (чи не до душі?). Хоча часу було вдосталь…
Проте, сподіватися що зараз новий голова «Укрнафти» і «Укртатнафти» матиме всебічну підтримку не варто.
По-перше, недержавні власники акцій обох підприємств нікуди не ділися. І навряд чи хочуть втрачати свої прибутки. Особливо, розуміючи звідки і куди «вітер дме».
По-друге, в уже сформованих наглядових радах чимало людей Єрмака, що говорить зовсім не про їх державницький склад і напрямок.
По-третє, оперативні проблеми нафторинку, який значною мірою забезпечується «Укрнафтою» і «Укртатнафтою», нікуди не ділися, як і потреби військових у пальному. Чи вдасться і як Сергію Корецькому впровадити розумну логістику і збалансувати інтереси військових і інших підприємств? Сподіваємося, багаторічний досвід роботи заступником директора WOG стане йому у нагоді. Хоча нині завдання складніше і масштабніше. Можна використати схему зв'язки «Укрнафти» і «Укртатнафти» в інтересах держави (для здешевлення нафтопродуктів). А можна просто «сісти» на цей потік ресурсів і коштів, як це робили попередники.
По-четверте, невідомо, як держава вчинить з акціями цих відчужених підприємств після закінчення воєнного стану (саме на такий термін «націоналізовані» акції вище згадуваних стратегічних підприємств»). Адже у рішенні НКЦПФР існує «або», яке кожна сторона зможе трактувати на свій лад. Хто визначатиме вартість акцій на той час, яким чином, коли і яким врешті буде відшкодування, хто саме відшкодовуватиме?
Якщо ж акції держава поверне попереднім власникам, ті неодмінно заговорять про амортизацію і купу суто технічних нюансів, які врешті можуть скласти чималу суму.
Схоже, це буде друга, не менш захоплива, частина цього «Укрнафтівського» балету.
