— Ми постійно чуємо про відновлення транспортування трубного газу з Росії до Європи, попри третій рік паралельних розмов про відмову від російського газу. Наскільки це реально, наскільки це ризиковано для нас?
— Давайте спочатку звернемо увагу на те, що всі ці повідомлення, які розбурхали суспільну свідомість в останні тижні про те, що європейські компанії заговорили про повернення до російського газу, насправді якоюсь особливою новиною не є. Тут є кілька моментів.
Перший: враховуючи те, що зупинився український транзит, європейський ринок став більш залежним від скрапленого природного газу. Відповідно, там зменшилася пропозиція. Ринок став більш напружений.
Друге: і до завершення транзиту низка компаній з європейських країн висловлювали, скажем так, бажання купувати російський газ. Нагадаю, що ще в грудні торік, тобто перед очікуваною зупинкою транзиту, кілька компаній підписали листа, направили його до Єврокомісії з проханням допомогти домовлятися з Україною про транзит газу. Йдеться про угорські, італійські, французькі, словацькі та австрійські компанії. Це компанії, які говорили про те, що вони в принципі готові купувати російський газ.
Третє: я б згадав заяву президента компанії Total, здається, вона була зроблена у 2022 році, де він сказав чітко, що ми будемо купувати газ до того моменту, допоки це не буде заборонено.
Тобто вони були абсолютно відкрито говорили, якщо це не заборонено, значить дозволено, такий бізнес. Але є ще питання державної політики. Нагадаю, що в березні 2022 року Єврокомісія прийняла рамковий документ, який передбачає відмову від російських ресурсів до 2027-30 років. І в принципі, мав бути опублікований план відмови від російського газу. Він мав з'явитися цього року, але публікація двічі відкладалася з незрозумілих причин.
Позаяк низка країн зацікавлені, а деякі країни особливо зацікавлені в російському газі, тож виникає питання, як буде виноситися це рішення Єврокомісії з приводу відмови чи заборони?
— У них же принцип консенсусу. Може, скажімо, збрикнути Угорщина, Словаччина, не кажучи вже про прекрасну Австрію, і все це піде прахом.
— Згадаємо один принциповий момент. Коли зупинився транзит через Україну, Турецький потік розігнали на максимум, тобто вище його номінальної потужності, тому що Словаччина і далі хотіла отримувати цей газ. Але чому ці обидві країни, Угорщина та Словаччина, настільки незадоволені? Тому що вони не тільки отримували газ для себе, але виступали транзитерами, перепродували цей російський газ. Вони на цьому заробляли гроші, тобто для них це такий бізнес. Додаткові гешефти на торгівлі цим газом.
— Роберт Фіцо говорив, що газ дає їм до 500 мільйонів доларів на рік. У нас говорили про 800 млн, а для них це ніби великі гроші…
— Ми точно не знаємо, може і більші гроші, пригадаємо цю історію, яка трапилася влітку торік, коли заборонили транзит нафти “Лукойлу” через “Дружбу” по Україні. Нафта була заміщена сировиною іншої російської державної компанії, здається, “Башнефті”. І незважаючи на те, що словаки не мали проблем з фізичною наявністю нафти, але вони втрачали в ціні. Там була зовсім інша ціна, і що цікаво, коли ця нафта “Лукойла” була заміщена іншою нафтою, то там навіть обсяги прокачки зросли, але були додаткові цінові умови. Потім ситуація відігралася назад, коли почали купувати російську нафту на кордоні РФ і Білорусі.
— Тут треба ще США згадати. Ось цей Північний потік. ПП-1 побудували. Після того, як РФ анексувала Крим, улюблениця наших всіх реформаторів і активістів Ангела Меркель домовилася про те, що буде ще ПП-2. Проти цього потоку активно боролись всі патріоти і дипломати, але зрештою підірвали цей Потік. Залишилася одна гілка, але тепер пішли знову розмови, що тепер вже наші славні партнери, американці, представники сил добра, теж хочуть взяти участь в цьому проєкті. Якось її викупити і управляти. Це реальний проєкт, це можливо?
— Думаю, тут треба дивитися під різними кутами. Американці розглядали би такий варіант, як гарантії безпеки для України. Тобто ми продаємо російський газ, а якщо Москва себе починає поводити не так, як ми очікуємо, тоді ми це зупиняємо. Зрештою, якщо пригадати політику Байдена літом 2021 року, коли він повернувся в Білий дім, вони ж з Меркель підписали Вашингтонську декларацію. Байден сказав, що окей, хай буде Північний потік-2, але якщо Росія почне війну (що війна вже тривала, то цей момент забувався), тоді ми зупинимо цей газопровід, і ми надамо Україні підтримку.
— Тобто Трамп робить так само, як робив ранній Байден?
— Так, подібний напрямок до раннього Байдена. Посередницька схема вигідна Москві. Тому що станом на зараз загальна сума судових претензій до Газпрому від європейських компаній під 20 мільярдів доларів - за те, що Газпром порушував умови поставки газу в Європу в 2022 році. Відповідно, якщо Газпром зараз заходить на європейський ринок, з нього будуть намагатись штрафи списати, арешти коштів, газу. Минулого року поляки сказали, що вони будуть арештовувати газ і кошти, якщо вони будуть мати до цього доступ. І відразу Словаччина та Угорщина почали вносити зміни в національне законодавство, щоб запобігти такому розвитку подій. Тому росіянам була цікава тема азербайджанського газу, бо з'являється посередник, який перепродував би російський газ, але самому Газпрому це не загрожує якимись санкціями. Деякі європейські компанії кажуть, що росіяни мають сплатити ці штрафи, а деякі компанії не зверталися в арбітражі, тобто вони завбачливо не псували стосунки.
Тут велике питання німецького уряду. Хоча в Німеччині теж є бізнеси, які хотіли би бачити російський газ, вважаючи, що він буде дешевше. Але питання знову ж таки політичної волі. Наскільки я чув від німецьких офіційних представників, що ні цей уряд, ні наступний не піде на повернення російського газу через ПП-2.
Мабуть саме тому кілька тижнів тому з'явилася інформація про те, що в нову “угоду про мінерали” між Україною та США якось хочуть впихнути ГТС. І тут росіяни, на моє переконання, підривають Суджу.
— Навіщо?
— Щоб сказати, дивіться, інфраструктура зруйнована. Давайте Північний потік будемо запускати, бо ж не можна через Україну. Вони двічі її обстріляли, вона двічі горіли. Виникає просте питання, якщо немає транзиту, а станція знаходиться прямо на кордоні, для чого там в трубі газ, як вона горіла дві доби?
— По Північному потоку важливо, щоб ми не опинилися в ситуації “дурних”. Напевно, якщо підходити з високих стратегічних міркувань, то треба було припиняти транзит газу через Україну ще тоді, коли росіяни почали в Криму захоплювати владу, коли стало зрозуміло, що ми там з ними не справляємось. Це треба було тоді в кінці лютого на початку березня 2014 року перекривати. Ну, тоді таке дозволяв собі говорити тільки Геннадій Балашов, а всі наші прагматичні політики казали, що будемо виконувати свої зобов'язання.
— Про 2014 та 2015 роки в мене є своя історія, якою я напевне набив оскомину всім, хто її від мене чув. Історія про те, що в лютому 2015 року Єврокомісія прийняла документ, який називався рамкова стратегія Європейського Союзу з питань енергетичної безпеки і екологічної сталості. Це був дуже стриманий документ в частині майбутнього російського енергопостачання в Європу. Росія була згадана лише один раз. І згадана приблизно так, що ми будемо продовжувати енергетичну співпрацю з Росією лише на умовах енергетичної безпеки, конкуренції і прозорості.
Потім відбувалися обговорення з приводу будівництва Південного потоку, який мав бути потужністю 63 мільярди кубометрів, а там болгари затягували, їх просили американці не підписувати, і потім Європарламент приймав декларації. В кінці кінців сторони закинули цю ідею і проєкт Південний потік зупинився.
Але пізніше сталося так, як воно буває в Європі. Там змінився склад Єврокомісії. У новому складі ЄК більше приділяли уваги екологічним аспектам, аніж безпековим.
В результаті Південний потік як проєкт був скасований, але потім він переформатувався в Турецький потік, який хоч і вдвічі менший за потужністю, та незважаючи на конфлікт Росії та Туреччини щодо збитого літака, але все ж запустився цей проєкт. І збудували ПП-2. Там Богу дякувати, що були ці санкції, які затягнули будівництво до моменту закінчення транзитного договору між Україною та РФ.
— Трамп поміг?
— Точно не пригадаю, яка була американська кон'юнктура. Спочатку, якщо я не помиляюся, коли приймали в США Закон про протидію суперникам Америки, то Трамп його ветував. Але потім законодавці подолали вето Трампа. В тому законі була навіть стаття 257 про підтримку України, підтримку євроінтеграції, конкуренції всіх тих речей, про які ми багато разів чули. Але з моменту після 2014 року рівень газової залежності Євросоюзу від Росії підвищився. Росіяни цього й добивались, вони добивалися цього в 2021 році, тиснули на німців тим, що почали сушити ринок.
— Коли просто казали, що заморозять Європу?
— Влітку 2021 року вони не допостачали газ, не заповнювали європейські сховища, ціна виросла в Європі до рекордних цін. І казали: запустять Північний потік-2 і у вас буде газ. Німці казали, що є правила та процедури, а Путін казав, що в газовій кризі винні ВДЕ і ринок газу. Тиснули на те, щоб запустити ПП-2.
— В інтерв'ю “ЕнергоБізнесу”, буквально за кілька днів перед повномасштабною війною, російський експерт Михайло Крутіхін розказував, що головне для російської політики - це не допустити цього зеленого переходу в Європі.
— У них зелений перехід як небезпека офіційно в стратегії прописана.
— Так виглядає, що Путін, як він за що не візьметься, так все у нього навпаки виходить, то він хотів Україну якось затягнути в “русскій мір”, але навпаки вибудував в Україні підйом навіть радикально національного руху такої сили, яку складно було уявити ще до 2014 року, до захоплення Криму. Та й в нас не все так гладко йде. Зараз Нафтогаз шукає гроші на наступну зиму, щоб закупитись. А якщо нам систему розіб’ють, тоді що? Де брати кошти і що робити далі?
— Гроші мабуть знайдуть, але що у нас ще є - це розтягування ковдри ПСО. Воно вже тріщить і на це треба звернути увагу. Хоча зверніть увагу - всі хочуть Україні щось “впарити”. Американці реактори, поляки 4 чи 6 місяців хотіли нам вугілля продати, коли у нас рекорди на складах. Вугілля не треба, так давайте ми вам блоки продамо. Потім будемо вугілля під них купувати.
— Країна не може закінчити війну, попри всі зусилля Дональда Трампа. Гетманцев розказує, як будуть податки піднімати, а при тому та ж країна такий хороший клієнт, що всі щось пропонують: викупити як не вугілля, то газ, як не газ, то блоки АЕС. Може це через те, що у нас немає довгого планування і ми не знаємо, що хочемо?
— Знаєте, плани у нас були при всіх владах, але вони не виконувались. Скільки було стратегій, скільки дорожніх карт, скільки різноманітних додатків? Там дуже гарні були цифри і числа, і вони так красиво виглядали, але чим ближче до моменту реалізації, тим гірше вони починали вже виглядати. В 2017 році прийняли стратегію, а через 3 роки вона застаріла. Малюємо нову. Намалювали стратегію. Подивилися відповідальні особи і кажуть: та ні, щось не амбітна ця стратегія, давайте більше і більше.
Досьє «ЕнергоБізнесу»
Андріан ПРОКІП, експерт із проблем енергетичної безпеки.
Народився 31 березня 1984-го у Львові. Батько – математик, працює в науково-дослідному інституті, мати – бібліотекарка.
Спеціальність – менеджмент зовнішньоекономічної діяльності.
Доктор економічних наук.
Стажувався в Пенсільванському університеті й американському аналітичному Центрі імені Вудро Вільсона. Співпрацює у статусі старшого радника.
Із жовтня 2017 року працює в аналітичному центрі ”Український інститут майбутнього”.
