З вересня 2025 року країна пережила понад 2000 ракетно-дронових атак, чверть з яких була спрямована по ТЕС і ТЕЦ, підстанціях і мережах. Мета противника прагматична та цинічна: не стільки поставити Україну на межу повного блекауту, скільки розхитати довіру людей та спровокувати у суспільстві зневіру.
Попри це цілісність об’єднаної енергосистеми була збережена. І це насамперед слід враховувати, підбиваючи підсумки року.
Що утримало систему: атом та швидкі ремонти
Кістяк стійкості забезпечила українська атомна генерація. За оприлюдненими даними компанії, «Енергоатом» виконав річний план на 100,8%, забезпечивши для ОЕС близько 54,1 млрд кВт·год електроенергії.
Можливо, цифри не виглядають як «велике досягнення», але таких показників було досягнуто на тлі перманентних обстрілів енергетичної інфраструктури та безперервних аварійно-відновних робіт на мережах.
Коротші ремонти, чіткіша логістика запчастин, краща підготовка персоналу забезпечили стабільне атомне ядро, яке дозволило маневрувати та «підхоплювати» споживання у піки, виводити блоки мережі в ремонт і повертати їх в експлуатацію з мінімальною паузою.
Больові точки мереж: підстанції та трансформатори
Але там, де атом забезпечив «серце» енергосистеми, її «судини» — підстанції та високовольтні лінії — стали справжнім головним болем енергетиків. Довгі стабілізаційні та екстрені відключення світла — наслідок не лише дефіциту генерації.
Високовольтна інфраструктура — це наші енергетичні хайвеї. Якщо вони пошкоджені, локальні мережі просто не «витягують» навантаження. Кейс Одещини говорить про це прямо: після масованих грудневих ударів енергетики фактично збирають систему заново.
Заживити більшість споживачів можна відносно швидко, однак повне відновлення уражених підстанцій — горизонт року-двох. Найдефіцитнішим елементом є великі трансформатори: їх виробляють по 6–8 місяців, черги на поставки спільні для всього Європейського континенту.
Розподілена генерація: з теорії в практику
Наразі у гру заходить інший шар рішень — розподілена генерація (DG — distributed generation). Саме у 2025 році її з концепції та пілотних проєктів остаточно перевели у практику. Комунальні підприємства, приватні та державні компанії ввели 762 МВт нової газової генерації; домогосподарства та бізнес масово встановлюють СЕС і когенерацію; громади доповнюють тепломодулі та резервні котельні.
Уряд, зі свого боку, прибрав частину бюрократії та дозволив операторам систем розподілу орендувати державне енергообладнання без аукціонів за символічну плату, відновив перевірки Держенергонагляду, щоби знижувати аварійність.
Паралельно наші міжнародні партнери поставляють важкі комплекти, аж до повного комплекту ТЕС, як у випадку допомоги з Литви. Це вже не «разові чудеса», а налагоджена багаторівнева логістика найвищого ступеня складності.
Зберігання й гнучкість: BESS та EMS у дії
Наступний шар стійкості — це гнучкість. BESS (системи зберігання енергії — Battery Energy Storage Systems) перестали бути екзотикою та трансформувалися в окремий комерційний сегмент енергетичного ринку.
За минулий рік в експлуатацію було введено орієнтовно 534 МВт нових потужностей зберігання. Бізнес наразі йде у добовий арбітраж: заряд у години низьких цін або від власної СЕС, а видача енергії у мережу — у пікові години споживання. Економіка проста: різниця між цінами на електрику протягом доби або зменшує рахунок за світло (у випадку власного споживання), або приносить прямий дохід у разі постачання енергії у централізовану мережу.
Але все це працює лише тоді, коли «мозок» — EMS (Energy Management System, система управління енергією) — щосекунди прогнозує ціни, стан мережі, доступність генерації і приймає рішення про заряд/розряд автоматично.
Тому тепер йдеться вже не про «великі павербанки» (як сприймаються BESS у масовій свідомості), а про керовані прибуткові активи. До кінця 2026 року на різних майданчиках планують встановити ще 40 МВт / 160 МВт·год зберігання. І це тільки анонсовані проєкти, реальна цифра буде, скоріш за все, набагато більшою.
Вітер повертається: проєкти та інвестиційні сигнали
На вітроенергетичному напрямку протягом минулого року також спостерігалося пожвавлення. Наразі більшість українських ВЕС (близько 1,3 ГВт з загальних 2,3 ГВт) опинилася на тимчасово окупованих територіях.
Але портфель нових інвестиційних проєктів вже налічує понад 4,5 ГВт потужностей. Добудовується ВЕС у Миколаївській області (загальна потужність сягне 500 МВт), фіналізується проєкт вітростанції у Полтавській області на 600–650 МВт загальною вартістю понад $900 млн. Для енергодефіцитних регіонів це не просто «зелена картинка», а реальна спроможність підтримувати навантаження.
Втім інвестори дивляться на ризики тверезо і чекають на прозорі передбачувані правила гри. Потрібні страхування воєнних ризиків, прогнозована модель довгострокового викупу електроенергії та розв’язання боргів на балансуючому ринку. Без цього дешевий інвестиційний капітал не прийде.
Ринок і регуляції: що гальмувало розвиток
Головними стримуючими чинниками в енергетиці залишаються боргова яма на балансуючому ринку та затримки імплементації європравил. Без вирішення цих проблем покращення інвестиційного клімату не відбудеться.
Втім, ринкові правила повільно, але змінюються на краще. Україна зближується з європейськими стандартами прозорості: REMIT (Regulation on Wholesale Energy Market Integrity and Transparency — регламент доброчесності та прозорості оптових енергоринків) та market coupling (об’єднання ринків «доба наперед») мають зробити ціноутворення чистішим, а торгівлю — передбачуваною.
Водночас ПСО (покладені спеціальні обов’язки) на підтримку побутового тарифу лишаються вагомим та, на жаль, негативним чинником. Достатньо сказати, що лише «Енергоатом» за 2025 рік направив на дотування побутового тарифу 168,54 млрд грн.
Соціально це повністю виправдано, особливо в умовах війни. Але для самої генерації підтримка побутового тарифу стала відчутним навантаженням, яке не найкращим чином впливає на її інвестиційну спроможність.
Фокус-2026: системні рішення замість латання
Що це все означає для нового 2026 енергетичного року? Є оцінка Уряду: за відсутності ударів на відновлення до режиму «без відключень» потрібно близько двох місяців кропіткої щоденної роботи.
Але атак не меншає, і планувати потрібно, виходячи з найгіршого сценарію. Тому фокус — на системних питаннях:
фортифікація і дублювання ключових підстанцій, нарощення резерву трансформаторів;
цифрові підстанції для швидших перемикань і відновлень;
швидкі заміни обладнання: логістика великих комплектів тепер поставлена «на рейки» через механізми європейської донорської допомоги;
масштабування DG та BESS, прискорені приєднання, прості та зрозумілі техумови;
«чиста» критична інфраструктура: вже перший аудит списків звільнив понад 800 МВт — це додаткові години світла для міст;
попит як інструмент безпеки: частина споживачів у Києві під час відключень збільшила споживання. Потрібна точна робота з поведінкою споживання: розумні лічильники, таймінг енергоємних процесів, правильні налаштування інверторів і теплосистем.
Фінальний штрих року — відчуття дорослішання. 2025 рік зняв рожеві окуляри та вивів нас із режиму «позичимо в майбутнього». Ми навчилися тримати систему під вогнем, швидко лагодити вузли, добудовувати нові.
Енергосистема витримала — завдяки атомному ядру, тисячам ремонтів, донорській допомозі й хвилі розподілених рішень. 2026 рік має стати роком системних кроків: захищені та дубльовані мережі, кероване зберігання, близька до споживача генерація, гнучка система керування з передбачуваними прозорими правилами й довірою.
Тільки так виживання остаточно перетвориться на відновлення, з запасом міцності на будь-яку зиму та перспективою модернізації на роки вперед.
