+38 (044) 425-55-56

Чому графік відключень у сусіда м’якший, ніж у вас: як працює енергомережа насправді?

Чому графік відключень у сусіда м’якший, ніж у вас: як працює енергомережа насправді?

27.11.2025 09:59

Сьогодні майже в кожній українській родині є свій “енергетичний штаб”: генератор, павербанки, EcoFlow чи інші накопичувачі, запас свічок та режим «заряджаю все, поки є світло». І при цьому у всіх виникає болюче запитання: Чому одні сидять без світла 2–3 години, а в інших — по 7–8 годин?


Спробую пояснити максимально просто, без казок.

Коли нам показують “єдині” графіки на всю країну, це виглядає логічно. Але на практиці кожен регіон — окрема електрична історія. На те, скільки годин ви залишаєтеся без світла, впливає кілька факторів.

Стан мережі та пошкодження

Якщо в регіоні сильно пошкоджені підстанції, ЛЕП або трансформатори, можливість подати електроенергію фізично обмежена, навіть якщо в країні загалом її достатньо.

  • Десь є об’їзні схеми та резервні лінії — і можна “перекинути” потужність.

  • А десь їх немає, і кожне пошкодження енергетичного об’єкта означає мінус кілька годин світла для людей.

Наприклад, у Харківській області регулярно застосовуються погодинні графіки відключень на весь день — з 07:00 до 23:00. Причина — значне навантаження на мережу та нестабільність через обстріли підстанцій і високовольтних ліній.

У Сумській, Полтавській, Черкаській та Київській областях графіки частково погодинні, що дозволяє стабілізувати систему після пошкоджень.

Промислові області, такі як Запорізька, часто мають суворіші графіки: підприємства споживають величезні обсяги електроенергії, і мережі змушені обмежувати споживання навіть у житлових районах, щоб уникнути колапсу системи.

Західні області, наприклад Львівщина, періодично мають більш «м’які» графіки через менше руйнувань інфраструктури та віддаленість від ключових ліній електропередач.

У результаті в одному місті вимикають світло по 2–3 години, а в іншому — по 7–8, хоча формально вони в одній групі обмежень.

Критична інфраструктура

Критична інфраструктура “з’їдає” частину потужності. На одній підстанції можуть одночасно працювати: лікарні, водоканали, теплокомуненерго, військові об’єкти, зв’язок та транспорт.

Їх відключати не можна або лише мінімально. Тому часто трапляється так, що на одній вулиці в декількох будинках є світло, а в сусідніх — немає. Це не завжди пов’язано з тим, що хтось “домовився” з обленерго або що це “VIP-поселення найвірогідніше, що ваш будинок підключений до однієї лінії/фідеру, сусідній — до іншого, який живить, наприклад, лікарню, насосну станцію або об’єкт зв’язку.

Це не про справедливість чи чийсь вплив, а про те, що різні регіони мають різну “вагу” для енергосистеми та економіки. Промислові області, що забезпечують виробництво, експорт та податки, часто змушені жити в жорсткіших режимах обмеження, щоб зберегти роботу підприємств.

Роль постачальника електроенергії для комунальних підприємств

У всій цій історії є ще один важливий гравець — постачальник електроенергії, в тому числі й ТОВ «ЕЛ-ЕНЕРГО» , з якими працюють міста, громади та комунальні підприємства (водоканали, теплокомуненерго, електротранспорт тощо).
Часто люди думають, що саме постачальник “вмикає/вимикає світло”, але насправді його роль інша:

  • оператор системи розподілу (обленерго) відповідає за мережі, підстанції й сам факт наявності або відсутності напруги;

  • оператор системи передачі (НЕК “Укренерго”) керує загальним балансом по країні й задає обсяги обмежень;

  • постачальник закуповує електроенергію на ринку та продає її конкретному споживачу (місту, водоканалу, ТКЕ, електротранспорту), виставляє рахунки, прогнозує споживання та допомагає оптимізувати витрати.

Під час дефіциту електроенергії постачальник не керує вимкненнями, але впливає на те, як живе місто та його критична інфраструктура.

Що конкретно робить постачальник для комунальних підприємств:

Фінансова “подушка” для критичної інфраструктури.

Комунальні підприємства часто працюють “на грані” через борги та низьку платіжну дисципліну. Постачальник може запропонувати гнучкі графіки оплати, відтермінування, реструктуризацію боргів і спеціальні умови для об’єктів, які не можна відключати (водоканал, котельні, лікарні). Це не гарантує безперебійне світло, але зменшує ризик, що критичний об’єкт знеструмлять саме через заборгованість.

Планування споживання та пікових навантажень.

Наприклад, наша компанія постійно знаходиться в комунікації разом з комунальниками, ми аналізуємо, коли підприємство споживає найбільше електроенергії, які процеси можна перенести на ніч або на “провали” навантаження, де обладнання працює неефективно. Це допомагає зменшити пікове навантаження на мережу й потребу в жорстких відключеннях, а також зекономити кошти на ремонти, резервне живлення та модернізацію.

Постачальник добре бачить структуру споживання — де лікарня, де насосна станція, де котельня, де електротранспорт. У період обмежень він часто стає “комунікатором” між містом, комунальниками та обленерго щодо того, які об’єкти критичної інфраструктури не можна знеструмлювати або потрібно відключати в останню чергу.

У підсумку постачальник не вирішує, хто сидить без світла 2 години, а хто 8, але для комунальної та критичної інфраструктури він — фінансовий і організаційний партнер, який допомагає місту пройти періоди енергетичного дефіциту з меншими втратами для базових послуг.

Роль імпорту електроенергії

Імпорт електроенергії з ЄС (Польща, Словаччина, Румунія) допомагає Україні частково компенсувати дефіцит, особливо після обстрілів та під час пікових навантажень. Але варто розуміти реалії: у 2024–2025 роках згідно публічної інформації імпорт склав близько 4,44 млрд кВт·год, тоді як загальне споживання країни — приблизно 100 млрд кВт·год. Тобто імпорт покриває лише 4–5 % потреби.

Навіть за найкращих умов, пропускна здатність імпортних ліній — 2,1–2,3 ГВт, і цього недостатньо для повного задоволення пікового попиту. Тому, на жаль, графіки відключень залишаються частиною реальності. Але цей імпорт все одно допомагає: він зменшує навантаження на наші мережі та робить світло трохи більш стабільним.

Кожен регіон України живе за своїми графіками відключень — це не питання справедливості, а особливість роботи складної енергосистеми під час війни та кризових умов. Побутові генератори та батареї допомагають нам виживати вдома, а імпорт електроенергії трохи полегшує навантаження на мережу.

На моє особисте переконання, головне, що варто пам’ятати: ми всі разом у цій ситуації. Кожен, хто сидить без світла, розуміє, що це тимчасово і що країна працює, щоб забезпечити стабільність системи для всіх. Україна вже показала, що навіть у найскладніші часи ми здатні триматися разом, підтримувати один одного і долати всі випробування. Разом ми вистоїмо і станемо ще сильнішими.