Можна було, звичайно, очікувати наприкінці року інформаційних вкидань на тему газового транзиту, але вони все одно стали певною несподіванкою.
14 грудня російські ЗМІ написали про нібито майбутні російсько-українські переговори щодо газового транзиту під гарантії Туреччини. За цією версією, вже 16 грудня Росія та Україна за посередництва Туреччини розпочнуть переговори щодо продовження транзитного договору на транспортування газу на 2025 рік.
Як зазначають джерела вкидання, ініціатором проведення переговорів став Віктор Орбан, який попросив президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана підтримати цю ініціативу. Передбачається, що Москва та Київ можуть продовжити договір через опосередковане підписання та ратифікацію документа під гарантії Туреччини.
За цією ж інформацією, «Газпром» висловив готовність продовжити договір та демонструє вкрай лояльну позицію у переговорах. Також до переговорів може підключитись компанія «Молдовагаз». Президент Молдови Майя Санду нібито попросила Віктора Орбана та Володимира Зеленського дозволити представникам компанії бути присутніми на переговорах. Однак Молдова відмовилася обговорювати питання врегулювання боргу перед Газпромом у розмірі $710 млн. У відповідь на це «Газпром» відхилив запит представників Молдовагаза на участь.
Версія, звичайно, красива, тільки незрозуміло, навіщо все це потрібне Туреччині. Адже після припинення транзиту через Україну «Турецький потік» стає єдиним каналом постачання російського газу до Європи. У листопаді постачання по ньому зросло на 9% – до 2,75 млрд куб. м. Експорт російського газу «Турецьким потоком» склав у середньому 49,4 млн куб. м на добу, українським коридором – 42,3 млн. Також Туреччина подала заявки в США на вихід із списку санкцій по Газпромбанку, і Вашингтон їх вивчає.
Ще більше інформаційного туману останніми днями наводять представники Словаччини та Угорщини.
Фактор Словаччини
Словацький прем'єр Фіцо заявив, що зможе досягти збереження транзиту газу РФ через Україну після Нового року. За його словами, Словаччина має довгостроковий контракт з російським «Газпромом», і вона хотіла б зберегти імпорт російського газу через Україну. Однак, транзит може припинитися наприкінці 2024 року, оскільки Україна не планує продовжувати контракт на транзит. Фіцо зазначив, що прагне забезпечити продовження поставок зі сходу, щоб уникнути сплати високих транзитних зборів за газ за іншими напрямками. «Ми не бачимо жодної причини платити більше за газ, аніж це необхідно з геополітичних причин», – заявив він.
Потім Роберт Фіцо повідомив журналістам, що його країна веде переговори щодо продовження постачання газу через територію України після завершення контракту «Газпрому» на транзит. За його словами, ситуація з постачанням газу вирішуватиметься протягом найближчих днів «на різних рівнях у різних країнах». Фіцо згадав, що у переговорах візьмуть участь Європейська комісія, Україна та країни-члени ЄС.
Як бачимо, повністю виправдався прогноз екс-глави «Укртрансгазу» Сергія Макогона, який говорив, що у грудні офіційний Київ опиниться під сильним тиском із боку Словаччини, Угорщини та деяких інших країн з метою продовжити транзит російського газу через нашу територію.
«Словаччина буде погрожувати зупинкою постачання електрики, транспортною блокадою тощо. Але ми всі маємо розуміти, що Україна не хоче продовжувати транзит не тому що ми такі неадекватні. А тому що ми не хочемо щоб росія продовжувала заробляти на експорті газу $6,5 млрд щорічно. Фіцо прекрасно розуміє, що купуючи газ та нафту в РФ, словаки фактично оплачують російські атаки по наших містах та селах, – пише Сергій Макогон. – Словаччина нещодавно закупила невеликий обсяг газу в ЄС. І підтвердила, що може і весь необхідний обсяг купувати в ЄС, але їм це буде коштувати на $140 млн в рік дорожче. Словаччина буде просити продовжити транзит хоча б на один рік. Але це стандартна тактика – там де один рік, там буде і 20 років. Тому самі маємо вжити заходів щодо припинення транзиту газу та нафти. Ми – суверена країна і маємо дбати про наші інтереси. Єдина розумна причина продовжувати транзит нафти та газу – повернення нам ЗАЕС та припинення атак на енергетику. І Фіцо це не зможе гарантувати».
Насправді, звичайно, європейські країни-отримувачі російського газу зараз мають ще один важіль тиску на Київ. Коли Дональд Трамп, нарешті, почне вживати заходів щодо зупинення війни, європейські країни можуть проголосувати «за» введення в Україну свого миротворчого контингенту – чи проти цього. А в офісі Володимира Зеленського вже заявили, що будуть раді побачити в Україні європейських миротворців.
Фактор Молдови
Дуже сильним інструментом тиску з боку «Газпрому» стала ситуація в Молдові – нагадаю, що там офіційно запроваджено надзвичайний стан на 60 днів через ризики енергопостачання починаючи з 16 грудня. Москва намагається уявити ситуацію так, що через дії України буде перекрито постачання російського газу до Придністров'я. І це – на тлі зниження вироблення Молдавської ГРЕС. (Запасів вугілля на МГРЕС вистачить на 30-50 днів.)
Згідно з звітом Комісії з надзвичайних ситуацій, на даний момент потужність імпорту електроенергії в Молдові обмежена 315 МВт через міжмережне з'єднання з Румунією, що недостатньо для покриття попиту в години пік. Вразливість посилюється тим фактом, що лінія електропередачі Ісакча-Вулканешти перетинає територію України, що робить її вразливою. Молдова влітку закачала до сховищ такого обсягу газу, якого вистачить лише до січня 2025 року. Міненерго, а також «Молдовагаз», що обслуговує кінцевих споживачів, та держкомпанія Energocom, яка відповідає за купівлю газу на міжнародному ринку, звинуватили один одного в кризі, стверджуючи, що все робили відповідно до їхньої компетенції.
Для Придністров'я російський газ є основою економіки. Його до країни надходить 2 млрд куб. м на рік, частина йде на роботу Молдавської ГРЕС. Якщо газ припинить надходити в невизнану республіку, це паралізує роботу більшості підприємств, а переважна більшість населення залишиться без тепла, газу та з обмеженим електропостачанням.
Припинення постачання російського газу до Придністров'я призведе до гуманітарної кризи – наприклад, почнуться перебої із постачанням води, стверджують російські ЗМІ. Можливість досягнення будь-якої домовленості між Кишиневом та «Газпромом» ускладнює питання про розмір існуючої заборгованості: Молдова відмовляється визнавати $709 млн, а натомість згодна на виплату лише малої частини боргу загальною сумою $8,6 млн.
Суть конлікту в тому, що останніми роками Придністров'ю газ фактично діставався безкоштовно, а за рахунок нього вироблялася електроенергія на Молдавській ГРЕС (покриває 80% енергоспоживання країни), і Молдова отримувала її дешево. Молдова та Придністров'я у цьому сенсі залежать один від одного. Якщо ж транзит російського газу через Україну буде припинено, це буде дуже критично для ПМР. Але подібна криза повторюється рік у рік, і раніше традиційно Молдова домовлялася з «Газпромом».
Хоча «Газпром» може забезпечити постачання в ПМР через Туреччину. Але вони не хочуть і вимагають продовження транзиту саме через Україну. Бо якщо буде транзит в Молдову (ПМР), то буде і транзит в Словаччину та інші європейські країни.
Фактор Угорщини
Дуже цікава стаття вийшла 11 грудня на ресурсі BIRN (Balkan Investigative Reporting Network). Її автор – відома угорська журналістка Едіт Інотай. Назва статті говорить сама за себе: «Угорщина перетворюється на транзитний хаб для російського газу».
Як пише Едіт Інотай, хоча Віктор Орбан безперервно звинувачує війну в Україні у всіх економічних негараздах, за словами енергетичних експертів, уряд Угорщини та місцеві енергетичні компанії зараз серед найбільших бенефіціарів війни. Про те, що Угорщина стала торговим хабом для російського газу, прямо говорить Аттіла Голодa, колишній заступник державного секретаря з питань енергетики та колишній керівник нафтової та газової компанії MOL.
ЄС не ввів санкцій проти російського газу, проте більшість країн Євросоюзу швидко відмовилися від нього після повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022-го – за цей час частка імпорту російського трубопровідного газу до ЄС скоротилася з 40% у 2021 році до 8% у 2023 році. року. Однак, на подив багатьох, угорський уряд не просто не скоротив залежність, а й збільшив її.
У жовтні міністр закордонних справ та зовнішньої торгівлі Угорщини Петер Сійярто гордо оголосив, що країна збільшить річний імпорт російського газу ще на понад 2 млрд куб. м. За довгостроковим газовим контрактом, підписаним у 2021 році, Угорщина вже купувала 4,5 млрд куб. м газу у «Газпрому» щорічно; тепер ця цифра має зрости до 6,7 млрд куб. м на рік, і це суперечить політиці ЄС щодо зменшення закупівель російського газу.
«В Угорщині майже всі сховища заповнені, для енергетичної безпеки країни таких додаткових закупівель не потрібні, – пояснює Голода. – Наші потреби становлять приблизно 8,3 млрд куб. м газу на рік, але торік країною транзитом пройшло 17 млрд куб. м, що свідчить про зростаючу роль Угорщини як транзитної держави. Це велика можливість для всіх, хто бере участь у торгівлі газом».
Більшість газу поставляється з півдня через Турецький потік, а потім через Болгарію та Сербію. Цей трубопровід, запущений в експлуатацію у 2020 році, був частиною плану Росії обійти Україну, яка раніше була головним транзитним маршрутом російського газу до Європи. Хоча ціни за довгостроковим контрактом Угорщини на газ прив'язані до нідерландського хабу TTF і досить високі, додаткові обсяги газу Угорщина отримає зі знижкою у розмірі 13-15%, зазначає Голодa.
Саме «Газпром» запропонував продавати додатковий газ Угорщині з дисконтом, ближчим до регіональної ринкової ціни, замість надання знижки на довгостроковий контракт, що діє. Така угода вигідна всім: «Газпром» збуває надлишки газу, угорські трейдери заробляють на перепродажі, а держава отримує значну частку прибутку у вигляді податків. Це вигідно і державній енергокомпанії Угорщини та основному імпортеру газу – MVM Group. Компанія заробляє щонайменше 500-600 млн євро на рік на торгівлі російським газом із сусідніми країнами.
Не дивно, що Угорщина відкрито гальмує диверсифікацію постачання газу до Європи. Міністр Сійярто – частий гість у Москві – любить наголошувати, що Угорщина фізично прив'язана до російських енергоресурсів трубопроводами і не має жодних інших варіантів (або вони надмірно дорогі) порівняно з наявними маршрутами.
І тут якраз днями Петер Сійярто повідомив, що Угорщина та Болгарія знайшли юридичне та фінансове прийнятне для сторін рішення для продовження транзиту російського газу через Болгарію до Угорщини в умовах санкцій США щодо Газпромбанку. За його словами, Угорщина платить за російський газ через Газпромбанк, а Болгарія отримує гроші за транзит газу також через Газпромбанк.
Фактор Австрії
Натомість Австрія, яка раніше сильно залежала від російського газу (доходило до 90% частки російського газу в енергобалансі), останнім часом демонструє, що зможе обійтися без поставок з Росії. Австрійська OMV взагалі розірвала довгостроковий контракт із «Газпромом». «Наша країна добре підготувалася. Ми накопичили резерви та знайшли альтернативних постачальників», – заявив канцлер Австрії Карл Нехаммер.
Щоправда, припинення з 16 листопада прямих постачань російського газу за контрактом «Газпрому» з OMV не завадило Австрії підтримувати перетік газу зі Словаччини до Австрії, який використовується переважно для транзиту з Росії. З 16 листопада по 12 грудня в середньому він перебував на рівні 21,3 млн. куб. м на добу, що лише на 14% нижче, ніж у першій половині листопада.
У Москві це трактують так, що фізично Австрія продовжує купувати російський газ у великих обсягах, але через треті руки – трейдерів. Ці ж умовні трейдери теоретично можуть організувати постачання газу до Австрії також із Німеччини та Італії. А ще Австрія розраховує на свої величезні запаси у ПСГ. Станом на 12 грудня вони становили 84,2% від номінальної потужності або 7,8 млрд куб. м.
