Саме в цих умовах громади та бізнес перетворюються на рушійну силу трансформації енергетичної системи. Українські міста, села, промислові підприємства, аграрії й забудовники не чекають затвердження державних стратегій і створюють нові енергетичні центри на місцях. Війна змінила пріоритети: енергонезалежність стала місією.
Підприємства інвестують у генерацію – хто формує основу?
Лише протягом першого півріччя 2025 року в регіонах України введено в експлуатацію 591 МВт нової генерації. Серед нових потужностей – 84 МВт вітрових електростанцій (ВЕС), 101,4 МВт сонячних електростанцій (СЕС) промислового типу. У приватних домогосподарствах були встановлені СЕС загальною потужністю 84 МВт.
Майже кожна п’ята компанія в Україні (або близько 20%) вже інвестує у відновлювальні джерела енергії (ВДЕ). Для порівняння: у 2023 -му таких було лише 6%. Тобто за два роки відбулося трикратне зростання.
Ще більше підприємств, близько 40%, заявляють, що планують вкладати кошти у власну енергонезалежність найближчим часом. Найбільший інтерес вони проявляють до сонячної (51%) та вітрової енергетики (25%). На тлі дефіциту генерації це не просто бізнесові ініціативи – це внесок у національну стійкість.
Енергетичні спільноти: новий рівень участі громад
Новим вектором розвитку можуть стати енергетичні спільноти. Це формат, коли громадяни, органи місцевого самоврядування, малий та середній бізнес об’єднуються, щоб створити генерацію для власного споживання та продажу надлишку енергії.
У Європейському Союзі створення та функціонування енергетичних спільнот регулюється відповідною нормативною базою, зокрема, Директивами ЄС 2018/2001 про сприяння використанню ВДЕ та 2019/944 про правила внутрішнього ринку електроенергії.
Україна тільки починає формування нормативного поля для таких об'єднань. Але вже сьогодні є приклади пілотних проєктів енергетичних спільнот. Вони створені за підтримки USAID, GIZ та інших донорів. Наприклад, у Вінницькій області реалізовано проєкт громади, де фермери встановили СЕС для зрошення, а в Луцьку ОСББ впроваджують дахові панелі й батареї для енергетичної автономії.
Слід розуміти, що енергетичні спільноти – це не просто генерація, а нова модель енергетичної демократії, де замість залежності від єдиної централізованої системи формується гнучка, стійка мережа локальних хабів.
Виробництво для себе і зберігання – новий тренд
Одним з найпомітніших напрямків розвитку стала модель “генерація для власного споживання”. Підприємства все частіше будують СЕС, щоб покривати свої потреби й мінімізувати залежність від ринку.
Більшість таких проєктів реалізується без державної підтримки. При цьому встановлення СЕС дозволяє знизити енергетичні витрати бізнесу на 20-40% щороку. У поєднанні з батареями – це самодостатня та гнучка модель.
Окремий тренд – інтеграція різних джерел (СЕС, накопичувачів, газопоршневих генераторів) у єдину систему, яка балансує навантаження в реальному часі.
Вітрова енергетика: перспективи й бар’єри
Наразі за різними оцінками, на етапі реалізації перебувають проєкти ВЕС загальною потужністю понад 4 ГВт.
Скажімо, ОККО вже будує вітростанцію на Волині (150 МВт), ДТЕК завершив другу чергу Тилігульської ВЕС (400 МВт), готується запуск Полтавської ВЕС (650 МВт).
Проте масштабне зростання гальмується рядом системних проблем:
• відсутність довгострокових офтейкерів (контрактів на купівлю енергії);
• борги по “зеленому тарифу”;
• ПДВ на імпорт вітротурбін (на відміну від сонця, біомаси й гідро — вітер досі не звільнений від сплати ПДВ);
• нестача гарантій страхування воєнних ризиків.
Такі проблеми гальмують інвестиції навіть у відносно безпечних регіонах, таких як Закарпаття.
При цьому, як свідчать дані МВС, 90% атак 2024 року здійснювались дронами, що робить децентралізацію генерації ще більш актуальною.
Що очікує бізнес від держави
Заява Європейської Бізнес Асоціації, що спрямована до Міненерго, чітко визначає перелік кроків, які держава має зробити вже зараз:
• спростити дозвільні процедури;
• забезпечити визнання гарантій походження електроенергії в ЄС;
• відтермінувати CBAM (екологічну сертифікацію) до повноцінного об’єднання енергоринків України та ЄС (market coupling);
• забезпечити ринкові прайс-кепи, співставні з європейськими;
• продовжити податкові пільги для імпорту обладнання, включно з ВЕС.
Це конструктивний порядок денний, спрямований не на критику, а на створення умов для масштабування рішень, які вже працюють на рівні громад та бізнесу.
Висновок: майбутнє вже почалося
Сьогодні громади не чекають наказу з центру, а беруть на себе лідерство у відновленні енергетики. Бізнес усіх щаблів вкладає ресурси, розробляє власні рішення, об’єднується з донорами та місцевою владою.
Україна вже має перші проєкти енергетичних спільнот, промислову генерацію для власного споживання, десятки локальних проєктів СЕС, ВЕС і систем зберігання; готове українське виробництво турбін і гібридних інверторів, що поступово заміщує імпорт, і ще багато чого.
Але потрібна загальна стратегія, яка об’єднає ці зусилля в національну рамку. Ми маємо унікальний шанс – створити сучасну, децентралізовану, гнучку енергетику, яка не лише переживе війну, а стане прикладом для інших держав.
Кожна громада з СЕС, кожна компанія з накопичувачем, кожна енергоспільнота стають не просто проєктами, вони стають черговим кроком до енергетичної стабільності України.
