Якщо реформування це залежність, то реформування газового ринку - найтяжча з усіх них. Можливо таке швидке звикання викликає одорант, що заради безпеки додається до газу та має «неперевершений» запах. В тому ж випадку, якщо газу багато, а в газотранспортній системі його більш всього, то тяга до реформування, особливо оператора цієї системи, стає непереборною.
Хоча останні три роки він був, за обґрунтованим припущенням, самим реформаторським надбанням ринку газу, незалежним та сертифікованим за усіма європейськими регламентами і директивами.
Що пішло не так, і чому корпоративне управління оператора ГТС несподівано стало клопотом для МВФ та перешкодою для кредитного грошового потоку?
Без короткої подорожі в минуле не обійтися.
Багато років оператором ГТС було АТ «Укртрансгаз», спочатку як дочірня компанія НАК «Нафтогаз України», а з 2012 року – як акціонерне товариство, державним пакетом акцій якого доручили управляти все тому же «Нафтогазу України».
Може все було як було, але після приєднання у 2010 році України до Енергетичного Співтовариства було задеклароване відокремлення особи, що здійснює діяльність з транспортування газу, від постачання та видобування.
В серпні 2014 року зміни до Закону «Про засади функціонування ринку природного газу» намалювали більш конкретну картину створення майбутнього незалежного транспортувальника газу - оператора ГТС. Ним мав стати суб’єкт, яким управляла або держава, або НАК «Нафтогаз України». На частку, невелику, до перших двох міг долучитися іноземний партнер.
Прийнятий у 2015 році Закон «Про ринок природного газу» особливої новизни в систему управління не вносив, тільки конкретики додавав, встановивши певні моделі відокремлення.
Іноземний партнер виявився не на часі, тому зусилля сконцентрувалися на акціонерному товаристві з часткою держави 100 відсотків у статутному капіталі.
Таким чином у 2016 році було утворено АТ «Магістральні газопроводи України» (АТ «МГУ») зі статутним капіталом, сформованим за рахунок приміщення мансарди нежитлового будинку та трьох автомобілів, що дозволяло розпочати діяльність без особливого розмаху, майже на бобах.
Тоді ж був затверджений план заходів, який перетворював «попелюшку» в «принцесу»: АТ «Укртрансгаз» мав передати безоплатно державні об’єкти газотранспортної системи до АТ «МГУ», а власні – за договором купівлі-продажу. Для АТ «МГУ» встановлюється новий тариф, сертифікація і попереду довге щасливе операторське життя.
На заваді став податковий аспект. АТ «Укртрансгаз» після безоплатної передачі державних об’єктів мало самостійно нарахувати зобов’язання з податку на додану вартість, подати декларацію та сплатити податок до державного бюджету з власної кишені. Станом на 2017 рік це було десь 63 млрд грн. До таких жертв ніхто із зацікавлених осіб не був готовий, тому створення незалежного оператора ГТС в обличчі АТ «МГУ» завмерло.
Тим часом АТ «Укртрансгаз», зрозуміло що с благословення НАК «Нафтогаз України», створило собі товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (ТОВ «ОГТСУ»), до якого 18 вересня 2019 року постановою Кабінету Міністрів № 840 перейшла «майка лідера» в гонці за горде звання незалежного оператора ГТС відповідно до нового керівного плану.
В результаті втілення плану в життя АТ «Укртрансгаз» продало корпоративні права в ТОВ «ОГТСУ» на користь АТ «МГУ», на що в бюджеті на 2020 рік передбачили 3,85 млрд грн.
Одночасно, ТОВ «ОГТСУ» отримало безоплатно від АТ «Укртрансгаз» державні об’єкти газотранспортної системи.
Податкове питання, що заважало передачі об’єктів до АТ «МГУ», було вирішено Законом №314-IX від 3 грудня 2019 року, звільнивши АТ «Укртрансгаз» від непосильного багатомільярдного податкового тягаря перед державним бюджетом.
Ну, а продаж АТ «Укртрансгаз» власного майна, включаючи технологічний газ на 4,53 млрд грн, новоутвореному оператору було приємним бонусом.
Після всіх цих багатомільярдних зусиль по створенню незалежного європейського оператора ГТС, через три роки несподівано з’ясувалося, що з системою його корпоративного управління нібито не все гаразд.
А чому цим «не все гаразд » перейнявся МВФ? Організація серйозна і гроші дає серйозні, тільки де оператор, а де МВФ…
Так може як раз грошима, точніше їх поверненням, переймається кредитор? Якщо це дійсно так, то з його стурбованістю слід погодитися повністю.
Як з точки зору руху грошей виглядає система корпоративного управління оператора ГТС.
Частину грошей він заробляє від власної діяльності з транспортування газу у вигляді встановлених йому тарифів. Іншу частину - підторговуючи газом у вигляді балансування системи.
Якусь частину безумовно витрачає. Сплачує також податки немаленькі при таких оборотах.
Але в підсумку, як у всякого порядного підприємства, трохи грошей у нього залишається у вигляді прибутку. Наприклад, за 2020 рік чистий прибуток оператора ГТС України склав 20,4 млрд грн, а за 9 місяців 2021 року - 5,8 млрд грн.
На жаль, про свої здобутки за повні 2021 та 2022 роки оператор поки широкі версти споживачів газу не порадував, але є надія, що уповноваженим особам ці здобутки відомі.
Що ж в статуті ТОВ «ОГТСУ» та законодавстві написано про отриманий чистий прибуток? А з чистого прибутку сплачуються дивіденди власникам корпоративних прав. Власником корпоративних прав ТОВ «ОГТСУ» є АТ «МГУ», яке має отримувати ті самі дивіденди.
Отримавши дивіденди від ТОВ «ОГТСУ», визначившись зі своїми витратами та податками, АТ «МГУ» в свою чергу визначає свій чистий прибуток та перераховує дивіденди до державного бюджету.
Це якщо у АТ «МГУ» є чистий прибуток. А якщо у нього витрати завеликі? Наприклад, за договором купівлі-продажу корпоративних прав оператора ГТС. Треба договір виконувати і гроші АТ «Укртрансгаз» платити, після чого вони потрапляють в фінансовий оборот відомої групи.
Державному бюджету, а відповідно і МВФ, зиску з такого руху грошей в існуючий системі корпоративного управління оператора ГТС ніякого.
Інше питання, якщо все це реформувати та корпоративні права ТОВ «ОГТСУ» забрати від АТ «МГУ» і передати в управління державного органу. Тоді дивіденди зможуть потрапляти до державного бюджету. А підняття тарифів на транспортування газу цей потік суттєво збільшить.
Тільки є певні проблеми. Статутний капітал ТОВ «ОГТСУ» становить 3,85 млрд грн. Це актив, власником якого є АТ «МГУ», і на нього витрачені грошові кошти з державного бюджету.
Якщо передавати цей актив безоплатно державі, то АТ «МГУ» такий актив втратить. Чи буде відповідати рішення акціонера АТ «МГУ» про таку передачу інтересам самого товариства? Здається, що не буде.
Безоплатна передача корпоративних прав ТОВ «ОГТСУ» від АТ «МГУ» - це завдання збитків цьому товариству, і з точки зору закону не важливо кому передавати - державі чи приватній особі. Завдання збитків воно і є завданням збитків.
Хто з відповідальних посадових осіб прийме рішення про безоплатну передачу мільярдного активу ? Ну, не знаю…
Тоді що робити ? Або залишити все як є, або державі купити у АТ «МГУ» за 3, 85 млрд грн те, за що вже одного разу заплатили. Такий собі кругообіг грошей в природі.
P.S. Реформаторська залежність вона така… Тягне і тягне…
