19 січня Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) спільно зі Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою (САП) повідомили колишньому голові правління НАК «Нафтогаз України» Андрію Коболєву про підозру в незаконному заволодінні у 2018 р. понад 229 млн грн.
Зауважу, що слідство тривало кілька років. Відбувся також не один суд. Документи слідство вилучало і засекречувало.
Як зазначає НАБУ, слідство встановило, що екс-голова правління «Нафтогазу» Коболєв у травні 2018 р. всупереч вимогам законодавства видав наказ про преміювання працівників компанії, на підставі якого йому виплатили майже 261 млн грн (еквівалент $10 млн) за екстраординарні досягнення. Йдеться про позитивне рішення у справі щодо контракту купівлі-продажу природного газу у 2009-2019 рр. у російського «газпрому».
Насправді у Стокгольмі відбулося два суди – щодо купівлі-продажу газу і «транзитний». Один «Нафтогаз» програв «газпрому», другий виграв і попросив арбітрів зарахувати частину виграшу за програний арбітраж. Арбітри погодилися.
За словами НАБУ, ця сума суттєво перевищувала нормативно визначені розміри таких виплат (37.48 млн грн). До того ж за ті самі досягнення екс-керівникові компанії виплатили премію й у 2017 р. - 12.49 млн грн.
Нагадаю, отримавши майже 12.5 млн грн, як чемний громадянин Андрій Коболєв з дозволу Мінфіну одразу переказав ці кошти на утримання і лікування мами у США. На запитання, чому він так поспішає переказати кошти, Коболєв тоді відповів, що це на випадок, якщо дійде до суду з Енергетичною митницею, керівник якої звернувся до суду з позовом до Коболєва як голови «Нафтогазу» (йшлося про невчасне розмитнення газу, причому сума позову Енергетичної митниці майже співпадала з першою премією Коболєва).
Загалом, упродовж 2018 р. підозрюваному, як вважає слідство, незаконно виплатили коштом компанії понад 229.25 млн грн (різниця між фактично виплаченою премією і максимально допустимим її розміром). А правлінню компанії – майже 900 млн грн.
Вимагаючи заставу для підозрюваного Коболєва у понад 300 млн грн, НАБУ зазначило в судовому засіданні, що під час розслідування стикнулося з перешкодами з боку колишнього керівництва держкомпанії, яке скерувало документи стосовно виплати премій голові правління до іноземних юридичних радників, які відмовлялися за запитом НАБУ їх видати. Хоча врешті-решт документи були повернуті. Проте це вже не мало головної ролі.
Наш найантикорупційніший суд вирішив, що ніякої застави не потрібно. Мовляв, Коболєв нікуди не дінеться і буде добровільно приходити на судові засідання. Певною мірою це так – Коболєв найперше зацікавлений у тому, щоб в його біографії не було судових плям. Так старанно створював імідж реформатора і борця з корупцією, і ось тобі…
Так що армія депутатів, яких не так часто побачиш на пленарних засіданнях Верховної Ради, які прийшли підтримати Коболєва і при необхідності «взяти його на поруки», даремно зібралася в суді.
Бо насправді, за словами кількох джерел, зокрема депутата Олексія Кучеренка, все вирішив один дзвінок із дуже дружньої заокеанської країни за годину до початку судового засідання. Можна тільки здогадуватися, звідки телефонували. І все розслідування НАБУ і САП поки що ні до чого не призвело.
Хоча антикорупційні органи оперували досить вагомими аргументами, вимагаючи застави. Проте попереду апеляційна інстанція, і у НАБУ та САП буде можливість довести свою правоту.
Інакше постане питання: навіщо було витрачати кілька років на слідство і оголошувати підозру Коболєву? Якщо наші славні антикорупційні органи не можуть довести його провини, чи він і справді невинний?
І це ще не дійшло до розгляду справи по суті.
Про всяк випадок, раджу поважним прокурорам ознайомитись з твором Юрія Вітренка на тему того ж таки Стокгольмського арбітражу. Повчальне чтиво.
А також ретельніше вивчити звіт Державної аудиторської служби – там все грунтовно розписано.
З повагою,
Алла Єрьоменко,
спеціальний кореспондент журналу «ЕнергоБізнес»
*За заголовок спасибі письменнику Корнію Чуковському (1882-1969).
