Останнє обумовлено, як стверджує багато експертів, і недостатністю або відсутністю фізичного захисту від російських атак значної кількості енергетичних об'єктів практично в усіх регіонах, та браком коштів на введення в дію додаткових антидронових та протиракетних фортифікацій.
Безперечно, масованість та частота атак агресора, дефіцит засобів протиповітряної оборони, велика низка інших стримувальних факторів і складність обов'язкових відновлювальних робіт для стійкості електропостачання також не залишаються поза увагою українських стейкхолдерів й відповідних служб при оцінці реалій, прогалин та у прийнятті рішень врегулювання.
На жаль, необхідна підготовча робота не була проведена з початку вторгнення на Схід України і до повномасштабного, про що підтверджуючими аргументи мною частково наведено в статті "Фізична руйнація об'єктів енергетики Росією: Чи готувалася Україна до захисту з 2014-го року?".
Наразі, поряд із реалістичністю погляду про нестачу дієвої зовнішньої політичної та військової підтримки, вирує в українських колах думка щодо відсутності у ЄС та Північноатлантичного альянсу інституціонально-політичного інструментарію реагування та оптимальних технологічних відповідей на нові безпрецедентні виклики та загрози, які активує військовою експансією найбільша за територією країна у світі (Росія).
У цій публікації спробую консолідувати наявні у ЄС і НАТО механізми, що доступні з відкритих джерел та прогнозовано актуальні для України під час військового конфлікту і навіть на повоєнний час з метою захисту критичної інфраструктури (далі - КІ) та з акцентами на електроенергетичному секторі.
І. РЕГУЛЯТОРНИЙ МЕХАНІЗМ ЄС І НАТО ДЛЯ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ ЗАХИСТУ, ЗОКРЕМА ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ
До 2022 року зусилля НАТО та ЄС з безпекових, військово-політичних питань були переважно зосереджені на рішеннях та заходах протидії диверсійним операціям, терористичним та кібератакам, природним чи техногенним загрозам, а також на силах та засобах колективної оборони, запобіганні кризам та їх врегулюванні.
Усвідомлюючи особливе значення захисту критично важливих об'єктів для надання основних державних послуг та економічної діяльності на внутрішньому ринку, а також для цілей безпеки та оборони:
державами-членами ЄС у 2006 році була запроваджена "Європейська програма захисту КІ";
США та Канадою у 2010-му прийняті відповідно секторальний підплан з енергетики "Національного плану захисту КІ", який оновлений Штатами у 2013 році, та "Національна стратегія Канади для КІ", досягнення цілей якої деталізувалися конкретними кроками у допоміжних планах дій (плани опубліковані на періоди 2010-2013, 2014-2017 та 2018-2020 рр.).
Повномасштабне вторгнення РФ до України та нанесення східним сусідом-терористом колосальних ударів потужною та різноманітною зброєю по всій території із сотнями тисяч жертв і суттєвими руйнуванням, зокрема КІ, наблизило високоінтенсивну війну до кордонів ЄС.
Це наштовхнуло ЄС та Північноатлантичний альянс утворити в січні 2023 року спільну Спеціальну групу з питань стійкості КІ, а ЄС - прийняти у грудні 2022 року оновлену директиву Союзу 2022/2557 щодо стійкості критично важливих об'єктів, схвалити у березні ц.р. "Білу книгу з європейської оборони - Готовність 2030" та США замінити у травні 2024-го план 2013-го новим "Національним планом управління ризиками для інфраструктури на 2025 рік" з урахуванням викликів 21-го століття.
Інституціями та державами-членами ЄС і НАТО забезпечення раннього попередження та готовності до захисту й своєчасного врегулювання збоїв у функціонуванні КІ робота систематично проводилась і продовжується за принципом програмування (планування).
На жаль, Україною, яка з 2014 року за підсумками активних консультацій з ЄС та НАТО і, потерпаючи з посиленою динамікою від російського загарбника, дотепер не визнається необхідність або/та не робиться рішучих кроків щодо комплексного планування захисту КІ (спостерігаються плани та дії в першу чергу оперативні).
ІІ. ТЕХНОЛОГІЧНІ ТА ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНІЧНІ РІШЕННЯ ЗАХИСТУ КІ ЕЛЕКТРИЧНИХ МЕРЕЖ
Примітка: цей розділ, безумовно, не претендує на всеосяжність огляду та акцентує на актуальних рішеннях, висновках інституцій та експертів ЄС і НАТО, які не є очевидними (можливо й через обмеженість інформації для широкої аудиторії) у підходах в Україні або недостатньо відомі профільним фахівцям або не повною мірою застосовуються.
Теза 1. Жодна система фізичного захисту не здатна на 100% зазвичай захистити об'єкти КІ, зокрема електричної інфраструктури, від руйнацій.
Теза 2. Найбільш критичними для ураження є станції з генерації е/е, центри управління, підстанції та трансформатори.
У контексті забезпечення захисту/пом'якшення наслідків від зловмисних атак на останні два з перелічених об'єктів особливої уваги заслуговує Біла книга американської корпорації ABB "П'ять кроків до фізичної безпеки та стійкості підстанції", яка опублікована ще у 2015 році та зазначає наступне:
має бути передбачений/підготовлений стратегічний резерв для заміни силових трансформаторів та інших життєво важливих компонентів. Наприклад, за "Програмою запасного трансформаторного обладнання" підприємства добровільно надають запасні трансформатори іншим учасникам у разі пошкоджень;
трансформатори - найслабша ланка існуючих підстанцій, вони є привабливими цілями (вони великі, їх легко вразити та найважче замінити. Один великий трансформатор може коштувати мільйони доларів і займати місяці від проєктування до введення в експлуатацію, його складно транспортувати).
Пропонуються два варіанти:
а) виробництво трансформаторів, які є менш вразливими, з низкою додаткових функцій, які забезпечать їх стійкість до фізичних атак (зокрема, система балістичного захисту для зменшення кінетичної енергії й осколкового ефекту стінок резервуарів, використання сухих композитних втулок замість порцелянових, заповнених маслом, резервні системи охолодження);
б) модульний підхід з виробництва, доставлення, збірки та введення в експлуатацію з необхідним рівнем потужності. Великі трансформатори традиційної конструкції зрештою стануть пережитком минулого. (Відтак, ще 10 років тому вже на виробничому рівні створена основа трансформаторів блокової збірки й до сьогодні, вірогідно, удосконалена для системної роботи не лише в рамках монолітної конструкції, а розосереджено в просторі);
зменшення кількості кабелів на підстанції знижує ризик фрагментації роботи системи тощо.
Відомі та наявні ще десятиліття раніше технології не лише розвиваються, а і принципово доповнюються. На зразок, в американському журналі "Domestic Preparedness" опублікована 04.12.2024 стаття інженерів та військових США "Захист критично важливої інфраструктури від озброєних дронів", яка окреслює новітні рішення через атаки дронів і зростання їх складності.
У т.ч.:
по-перше, - зафіксовано висновок щодо перегляду підходу до проєктування та будівництва об'єктів: додавання бетонних стін та даху може бути непридатним для багатьох існуючих підстанцій з обмеженим простором, бетонні стіни вимагають значного фундаменту під землею, та одним із варіантів є використання композитних панелей для балістичного захисту.
В Україні ця тема виявилась надзвичайно гострою навколо корупційного скандалу із будівництва укриттів;
по-друге, - наголошено про використання армією США сіткових гармат (забезпечують заплутування сіток в пропелерах дронів і їх падіння), гармат з радіолокаційним керуванням разом із лазерною зброєю для захисту від безпілотників та потужних мікрохвильових систем з фазованою решіткою, що спричинює знищення електроніки керування дроном.
Ну і врешті-решт, в усіх причетних офіційних документах і як класика - необхідні оцінка вразливості підстанцій та інших важливих активів до навмисних злочинних атак, їх критичність для стабільної роботи системи, посилення найслабшої ланки, альтернативні резервні плани для швидких ремонтних робіт та врегулювання збоїв, а також інформаційна безпека щодо всіх ресурсів і дій безпеки.
Теза 3. Інформація про критичну інфраструктуру має бути захищена.
У США, наприклад, діє спеціальна програма захисту від розголошення конфіденційної інформації та добровільного обміну відповідними даними між державним та приватним секторами.
В Україні, з одного боку, інформація частково засекречена, подекуди контролюється від витоку та рекомендується, перш за все населенню, на замовчування фактів, а з іншого - у соцмережах, заявах політиків та на офіційних сайтах урядових органів постійно рекламуються успіхи та плани відновлення, зокрема за підтримки зовнішніх партнерів, а також нещодавно гучно повідомлено про введення у повну потужність всіх блоків українських АЕС.
Якщо для народних мас такі меседжі є короткостроковою "пігулкою" (або залиште валер'янкою) та створенням потенціалу для задоволення результативністю влади (підвищення її ймовірного політичного рейтингу), то для ворога стають підказками, куди варто влучати (які саме ключові вузли посилено для надійності енергопостачання). Цьому підтвердження - вже публічно визнані обставини, що влучання здійснюються у вже поновлені об'єкти та підстанції від АЕС.
Вбачається за доцільне максимально віднести до таємниці питання, пов'язані з енергетичною безпекою, та вжити організаційно-правових заходів і дій законодавчого врегулювання.
Неодноразове афішування на вищому політичному рівні енергонезалежності по часу майже збіглося зі збройною агресією Росії 24.02.2022 і раніше (див. колонку "Нероздільність: як пов'язані енерго-, інформаційна та військова безпека" у вип. ЕнергоБізнесу № 05 від 01.02.2022).
ІІІ. НАЦІОНАЛЬНЕ ЦИВІЛЬНЕ ПЛАНУВАННЯ МАЄ БУТИ ІНТЕГРОВАНИМ З ОБОРОННИМ
Назва цього розділу процитована з положень пункту 12 Декларації Вашингтонського саміту НАТО від 10.07.2024, але згідно з його текстом є продовження фрази щодо інтегрованого планування позначенням "в мирний час, під час криз та конфліктів".
Це цілком логічно і з точки зору мінімізації інвестиційних ризиків на післявоєнний період. Ніяка система страхування військових ризиків для капітальних вкладень, над якою вже біля року працюють урядовці України у взаємодії з міжнародними партнерами, не сприятиме ґрунтовно інвестиційному буму відбудови у разі відсутності потужної системи захисту КІ (зокрема в частині енергетичної) та нових інвестиційних об'єктів із прикутою увагою до промислових підприємств і населених пунктів навколо.
Жорсткий висновок сформульовано в статті "Енергетична безпека та захист КІ", яка підготовлена у співавторстві з експертом Центру передового досвіду НАТО з енергетичної безпеки та опублікована 06.02.2024 на Web-сайті Центру геополітики та досліджень безпеки (Geopolitics and Security Studies Center - GSSC, Литовська Республіка). А саме, стверджується: "нездатність забезпечити безпечне середовище для стабільного та надійного постачання енергії населенню, промисловості та силам оборони означає провал як держави".
Поряд із судженнями у двох абзацах вище, важливим чинником повернення/виправдання інвестицій в надійне енергопостачання та захист енергетичної КІ є розбудова конкурентоспроможного (на внутрішньому та зовнішньому ринках) цивільного сектору промисловості, який формуватиме і платоспроможних споживачів енергоносіїв. Стосовно цього - наголос і певна деталізація у колонці "Стратегічні орієнтири планування відновлення/відбудови України у розрізі енергетики" випуску ЕнергоБізнесу № 7-8 від 28.02.2023.
Явно перехресні та багатозв'язні елементи розвитку та захисту національної державності потребують комплексного багаторівневого та міжсекторального державного планування, яке до сьогодні в Україні не здійснюється. У цьому контексті теоретико-методологічні та прикладні засади з науковим обґрунтуванням і посиланнями на найостанніші документи міжнародних організацій опубліковано у жовтні ц.р. в моїй статті "Інтеграція просторового, субнаціонального, національного та міжнародного планування повоєнної відбудови". Якщо дуже стисло - визначальним ядром багатошарового плану із підпорядкованими планами містобудування, енергопостачання, захисту КІ, підготовки фахівців, фінансово-технологічного забезпечення тощо має бути національна програма промислового розвитку із чітко визначеними секторальними пріоритетами та проєкціями на регіони.
ІV. ПЕРСПЕКТИВНЕ БАЧЕННЯ ЕКСПЕРТІВ ЄК І НАТО ЩОДО ЗАХИСТУ КІ
У згаданій в попередньому розділі статті від 06.02.2024 на сайті GSSC авторами зроблена доволі приголомшлива заява: "наразі більшість збройних сил НАТО не призначені безпосередньо для захисту критично важливої енергетичної інфраструктури на власній території, зараз настав час прийняти виклик і швидко адаптуватися".
Концептуально рецепт для розв'язання аналогічної проблеми через посилення геополітичних ризиків сформований в ЄС.
Основна ідея зі значними розшифровками пронизує наскрізь Звіт від 20.03.2024 на Web-сайті Європейської Комісії "Безпечніше разом. Зміцнення готовності та боєздатності цивільних та військових сил Європи".
Ключовими фундаментальними сферами подальшого вдосконалення виокремлено:
а) інтеграцію цивільних/військових функцій та функцій "подвійного використання" в усі відповідні політики та б) зміцнення механізму цивільно-військової координації та можливості спільного планування на рівні ЄС і поза його межами, щоб забезпечити ефективне цивільно-військове реагування на низку навмисних загроз.
Злободенність консолідації продиктована і тим, що "атаки на критичну інфраструктуру, таку як енергомережі, можуть призвести до втрати електроенергії з наслідками одночасно в кількох державах-членах, значними економічними збитками та підривом громадської безпеки".
Неперевершений практичний досвід ЗСУ та профільних служб України із захисту критично важливих енергетичних (і не тільки) об'єктів інфраструктури може відіграти значну роль в Євроатлантичній безпеці, а посилення нашої держави технологіями, найкращими практиками та засобами ЄС і Альянсу стане як гарантом, так і механізмом збереження нашої національної державності.
Інтегруємося в ЄС і НАТО взаємовигідно, з урахуванням провідних міжнародних політик та спираючись на національні переваги й особливі потреби.
